• «...Так звана Скіфська пустеля є рівниною, багатою на траву, але позбавленою дерев і помірно зрошеною. Скіфи... живуть у кибитках, з яких найменші бувають чотириколісні, а інші шестиколісні; вони кругом закриті повстю* й зроблені подібно до хат: одні з двома, інші з трьома відділами; вони непроникні ні для води (дощової), ні для снігу, ні для вітрів. У ці вози запрягають по дві чи по три пари безрогих волів. У таких кибитках перебувають жінки, а чоловіки їздять верхи на конях; за ними йдуть їхні стада овець і корів та табуни коней. На одному місці вони залишаються стільки часу, доки вистачає трави для стад, а коли її обмаль, переходять в іншу місцевість. Самі вони їдять варене м’ясо, п’ють кобиляче молоко та їдять "паку” (це сир з кобилячого молока)» (Псевдо-Пппократ). * Повсть - цупкий матеріал, виготовлений з грубої кінської або коров’ячої шерсті. • «Могили їхніх царів розташовано в місцевості Геррів, у тому місці, до якого Борисфен судноплавний, пливучи від моря... Помістивши покійника на підстилку в могильному склепі, встромлюють у землю з усіх боків від покійника списи, а над ними кладуть деревини та вкривають його очеретяними матами. У просторому приміщенні склепу ховають одну з його наложниць, його чашника й куховара, конюха, особистого слугу, вісника і його коней, а також певну частину його речей і так само золоті чаші. Коли вони все це зроблять, то насипають землю й споруджують великий курган, намагаючись зробити його найвищим. Так вони ховають своїх царів...» (Геродот)....
|