Войти
Закрыть

Традиції, побут, військове мистецтво українського козацтва

8 Клас

«Вони надзвичайно міцної статури, легко перемагають холод та спеку, голод та спрагу, не втомлюються на війні, є мужніми і часто настільки зухвалими, що не цінують своє життя... Вони дотепні, кмітливі й щедрі, не прагнуть до великого багатства, але кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя... Вони шанують грецьку віру, яку по-своєму називають руською (православною), шанують святкові дні, дотримуються постів, які у них тривають 8 або 9 місяців на рік і полягають в утриманні від м’яса». Завдання 3. Прочитайте уривок із «Записки...» секретаря нунція Папи Римського в Речі Посполитій Карло Гамберіні. Вкажіть, як використовували козаки рельєф і кліматичні умови при виборі місця проживання. Визначте особливості помешкання запорожців. Поміркуйте, чому саме такі матеріали були найбільш придатними для його спорудження. Із «Записки...» Карло Гамберіні про побут козаків «...(козаки) мешкають у куренях із хмизу, вкритих очеретом. Живуть з рибальства, ловецтва і татарської добичі. Дерева там багато, і вони (козаки) так уміють боронити себе засіками, що й зимою, як Дніпро змерзне, не бояться ніякого ворога. Для більшої певності вирубують довкола острова (на якому живуть) лід і будують з нього вали. (А влітку) з обох боків (Дніпра) тягнуться милями болота так, що тих островів не можна не то що здобути, але й знайти тому, хто не знає дороги»....
0 Переглянути

Козацькі повстання 20-30-х років XVII століття

8 Клас

20-30-і роки XVII століття позначилися новою хвилею козацьких повстань. Розглянемо, чому ж знову в українських землях стало неспокійно. Серед основних причин такої ситуації — незадоволення козацтва своїм становищем після завершення Хотинської битви. Із 40 тисяч козацького війська польський уряд залишив лише три. Тих козаків, які не увійшли до реєстру, називали випищиками. Їх зобов’язали повернутися під юрисдикцію шляхти і старост. До того ж козакам не виплатили обіцяних за війну коштів. Звісно, не можна було очікувати, що понад 30 тисяч воїнів, які відчули смак волі й перемоги в бою, облишать зброю і виконають наказ. Цього і не сталося. Водночас поновилися самочинні морські походи проти Османської імперії. Королівський уряд, з одного боку, був задоволений з того, що країна врятована від османської агресії, але дії козаків ускладнювали становище Речі Посполитої, позаяк між обома державами після Хотинської битви було укладене перемир’я. Козаки ж вважали перемир’я образою і не бажали виконувати його умови. Вони виступали за розширення своїх прав. Частина запорожців підтримувала позицію окремих поступок польському уряду. Натомість більшість із них вимагали рішучих дій, вважаючи, що лише збройно можна поліпшити своє становище....
0 Переглянути

Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний

8 Клас

Початок гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного припав на 1606 рік. Новообраний гетьман вважав, що в тому часі збройний протест проти польського короля приречений на невдачу. Така позиція не всім козакам подобалася. Відтак його кілька разів усували від гетьманства. Натомість, коли ситуація в українських землях загострювалася, Петра Конашевича-Сагайдачного знову обирали гетьманом через його неабиякий хист полководця. Він переконав запорожців зосередити зусилля на боротьбі з османами і кримськими татарами, походи яких почастішали. Гетьман впорядкував козацьке військо. Завдяки його зусиллям чи не вперше була створена боєздатна козацька армія. Петро Конашевич-Сагайдачний дбав, щоб кожен козак, який ішов у бій, мав шаблю, рушницю і решту необхідного спорядження. А кожен підрозділ — кілька гармат з порохом та ядрами. Він підтримував дисципліну в козацькому війську, а в бою діяв несподівано для ворога, більше наступав, ніж захищався. Польський король і сейм неодноразово дорікали гетьману за самовільні морські походи і грозили покаранням. У 1617 році була укладена Вільшанська угода, за якою козацький реєстр становив одну тисячу осіб. Місцем перебування козаків визначили Запорожжя, головне завдання — несення прикордонної служби. Суворо забороняли походи козаків на Крим і Османську імперію....
0 Переглянути

Походи козаків першої чверті XVII століття

8 Клас

Непрості стосунки між козаками та владою Речі Посполитої тривали і після придушення повстань. Сейм 1597 року оголосив козаків військовими злочинцями і ворогами та доручив гетьману Станіславу Жолкевському винищити їх до останку. Однак здійснити цю ухвалу, як і багато інших схожого змісту, було неможливо, бо запорожці стали потужною військовою силою, здатною боронити себе. Сповнений самоповаги, козацький стан був переконаний, що його незалежність оплачена, як тоді казали, податком крові та вірною службою королю. Відтак будь-який наступ на їхні права і вольності запорожці розцінювали як замах на вищу справедливість. Водночас, перебуваючи у військовій скруті, влада час від часу залучала козаків до воєнних дій. Упродовж перших десятиліть XVII століття Річ Посполита була втягнута в кілька військових конфліктів, а запорожці становили боєздатне військо. Тож слідом за репресивними ухвалами йшли чергові набори до козацьких загонів, що поновлювало їхнє легальне становище. Зокрема, реєстровці на чолі із Самійлом Кішкою успішно воювали під час польсько-шведської війни в Лівонії. Неодноразово козаки брали участь у війнах Речі Посполитої із Московським царством. Залучення польським королем запорожців до воєнних дій сприяло зростанню їхньої військової майстерності. До прикладу, під час штурму фортець козаки використовували гуляй-городи — дерев’яні вежі на колесах, а також свої знання саперної справи: робили підкопи і закладали під стінами вибухівку. Коли ж мали достатньо сил, то намагалися несподівано атакувати ворога, наступаючи лавою — півколом — і б’ючись галасом. [quote][/quote]...
0 Переглянути

Козацькі повстання (війни) наприкінці XVI століття

8 Клас

Зростання козацького стану непокоїло уряд Речі Посполитої. Проте зашкодити цьому влада не могла. Поширення фільварків та кріпацтва посилило соціальну напруженість і збільшило кількість селян-утікачів на Запорожжя. Натомість постійні військові походи козаків швидко робили із селян вправних воїнів, здатних протидіяти утискам з боку польського уряду. Покозаченню і зростанню чисельності запорожців сприяла також і непослідовна політика Речі Посполитої. Зазвичай на війну запрошували більше козаків, ніж було у реєстрі, обіцяючи різні винагороди. Після завершення військових дій не лише не давали обіцяного, але й примушували запорожців відмовитися від козакування. Відтак декларовані права козаків часто зводила нанівець практика тогочасного життя. Через брак грошей у казні платню за службу не лише затримували, а й почасти не виплачували. Стосунки між владою і козаками особливо загострилися наприкінці XVI століття. В 1590 році польський сейм виніс дві ухвали щодо козацтва. В першій йшлося про збільшення козацького реєстру на випадок війни з Османською імперією. Друга ухвала — «Про порядок щодо низовців і України» — мала на меті упокорити козацтво. Згідно з цим документом, встановлювали суворий контроль за набором реєстровців, призначенням козацької старшини зі шляхти. Нереєстровців зобов’язали залишити Дніпровий Низ. Їм заборонили постачати зброю, продовольство, порох. За окремою ухвалою того ж сейму, король Сигізмунд III мав право роздавати «пустки» за Білою Церквою, зокрема і землі, які здавна колонізували уходники та запорожці. Такі заходи посилили незадоволення серед козацтва і призвели до відкритої непокори, яка вилилась у повстання....
0 Переглянути

Реєстрове козацтво

8 Клас

З плином часу кількість запорожців постійно зростала. Їхня військова майстерність набула розголосу в світі. Тогочасні джерела наводили чимало фактів, коли європейські правителі залучали козацтво для допомоги у війнах. Неодноразово використовував козаків польський уряд для захисту південних кордонів. Водночас, приймаючи запорожців на державну службу, Річ Посполита прагнула врегулювати відносини з Османською імперією і Кримським ханством, які постійно скаржилися на січовиків. Зважаючи на успіхи козацької зброї упродовж 70-х років XVI століття, Річ Посполита створила «Його Королівської Милості Військо Запорозьке» — козацьке військо на службі в польського короля. Через те, що набрані до нього запорожці були внесені до спеціального списку — реєстру, їх стали називати реєстровими козаками або реєстровцями. Так з’явилася нова категорія козацтва. Тобто юридично було визнано появу нового суспільного стану з його обов’язками і правами. Розпочав формування реєстрового козацького війська король Сигізмунд II Август. 1572 року він затвердив перший реєстр чисельністю 300 осіб, котрі були взяті на державну службу для охорони південного кордону від нападів османів і кримських татар. Козакам надали право на окремий суд і управління, та призначили їм платню за державну службу. Першим керівником, або старшим козацького загону був призначений шляхтич Ян Бадовський. Проте реєстр не міг сповна виконувати ту роль, яку йому відводила влада, хоча б тому, що він був чисельно малий. Нереєстрових козаків, котрих було значно більше, стали називати низовими, або низовцями. Стосунки між реєстровцями і низовими козаками не завжди були приязними, проте у вирішальні моменти вони виступали разом....
0 Переглянути

Запорозька Січ — козацька республіка

8 Клас

Упродовж другої половини XVI століття Запорозька Січ набула ознак адміністративно-політичного центру. У Січі зазвичай постійно перебувала козацька залога чисельністю від кількох сотень до кількох тисяч осіб. Більша частина козаків та їхні сім’ї мешкали в зимівниках, а згодом і в селах на території Січі. Згодом назва «Запорозька Січ» стала вживатися щодо земель степової України, де діяли козацькі порядки. Інша назва цих територій — Вольності Війська Запорозького, або землі Війська Запорозького. Запорозька Січ виникла на окраїні, де не було адміністрації, тож козаки організовували своє життя так, як вважали за необхідне. Запорожці визнавали себе підданими польського короля, але виробили власні порядки, які Грунтувалися на ідеалах свободи, рівності, братерства. На Січі до товариства приймали будь-якого чоловіка, коли він засвідчував, що православний, та визнавав козацькі звичаї. Натомість повноправним козаком його вважали лише після морського походу, чи якогось іншого випробування. В усіх справах запорожці керувалися не писаними законами, а звичаєм і «здоровим глуздом». Вхід і вихід із Січі був вільним. Козаки мали однакові права і ставилися один до одного як до побратимів. Прийнятий до козаків записувався до одного з куренів, змінюючи своє прізвище на нове прізвисько. Запорожці завжди були гостинними. Сучасник зауважував: «Сей звичай був у козаків не лише до приятелів та знайомих, але й до сторонніх людей, і слідкували за цією чеснотою гостинності суворо і невідступно». Проте вводити жінку на Січ, хоч би рідну матір, забороняли під загрозою смертної кари. Такий порядок уклали з огляду на тяжкі умови життя на Січі й постійну загрозу з боку ворога....
0 Переглянути

Походження українського козацтва

8 Клас

На прикордонні між землями Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (з 1569 року — Речі Посполитої) та Кримським ханством простяглося Дике Поле. Так називали великі, майже незаселені, території. Фактично це була нічия земля, яка відмежовувала християнський світ від іншої цивілізації — мусульманської. Та умовна межа, названа Великим кордоном, стала місцем, де селилися вільні люди, котрих згодом почали йменувати козаками (слово має тюркське походження й означає «ходити», «шукач пригод», «вільна людина»). Перші писемні згадки про козаків віднаходимо в 1489 році в «Хроніці польській» Марціна Бельського. Безмежне природне багатство цього прикордоння із розгалуженими водними артеріями манили сюди вихідців із різних верств населення. На всьому тому просторі водилася сила найрізноманітніших звірів і птахів, а в ріках, озерах та лиманах — велика кількість різної риби та раків. У Дике Поле на промисли (полювання, рибальство, бджільництво та інші) йшли мешканці прикордонних територій — Київщини, Брацлавщини, жителі порубіжних міст, а також мешканці з інших регіонів. Природним явищем став зростаючий відхід селян із центральних районів на окраїни, що в той час не зустрічало перешкод з боку властей. Людей, які об’єднувались у ватаги і займалися промислами в Дикому Полі, називали уходниками. З плином часу їхня чисельність зростала. Помітний вплив на формування козацького стану зумовили заходи, вжиті урядом Речі Посполитої, по колонізації Наддніпрянщини. Роздача земель у власність з метою їхнього заселення практикувалася ще за литовської доби. Козаки поступово заселяли нові території — від річки Дністер до річок Сіверський Донець і Дон....
0 Переглянути

Узагальнення за розділом: «Українські землі у складі Речі Посполитої (XVI - перша половина XVII століття»)

8 Клас

Любі діти! Ось ви опанували перший розділ підручника й дізналися, як українцям жилося в складі іноземних держав. Також ви зрозуміли, що більшість українських земель опинилися в складі Речі Посполитої. Поруч з вами були давні знайомі, юні знавці історії — Марічка та Ігор. Вони так перейнялися долею українців, що вирішили ще раз відвідати Україну XVI — першої половини XVII століття. Щоб дістатися до неї разом з ними, вам доведеться повернутися на кілька століть назад та побувати у шести воєводствах, розташованих на українських землях, а також відвідати особливу територію — Дике Поле, про яке ви дізнаєтеся в наступному розділі, й виконати сім завдань. Їх можна виконати як у зошиті, так і в гаджеті, використавши QR-код. Отже, цікавої і незабутньої мандрівки!...
0 Переглянути

Повсякденне життя представників основних верств суспільства XVI - першої половини XVII століття

8 Клас

«...Правдивим шляхтичем є той, хто уродився від батьків шляхетського стану... Шляхта має велику вищість над не шляхтою... Окрім того, що вони є самовладними панами у своїх добрах, мають багато привілеїв, кожний їх боїться і низько кланяється... Шляхті дають усі уряди (посади), з неї виходять на єпископів, сенаторів, на усіх двірських урядовців... Шляхта живе розкішно, любить тримати багато слуг і коней, маючи їх сто і більше...» Документ № 2. Із «Юстифікації невинності» Нова Борецького про права шляхти «Надано вольність... (українській шляхті) врівень з двома народами польським і литовським посідати сенаторські гідності, радити про добро їхніх країн і своєї вітчизни... З такою вольністю з вільними народами польським і литовським український (руський) народ з’єднався в єдине ціле». Документ № 3. Зі звернення київської шляхти до короля про збереження прав української мови (1571 рік) «Нагально (особливо) прохаємо Його королівську мость, нашого милостивого пана, щоб сеймові листи і універсали, Конституції і кожну справу, які надсилаються до Київської землі, були писані не іншими літерами і словами, як тільки руськими»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 170 171 172 173 174 175 176 177 178 ... 370
Назад

Навігація