|
Слово «козак» має тюркське походження. Спочатку козаками називали і вартових, і вільних найманців, і вигнанців, і бездомних людей, волоцюг, авантюристів, і навіть розбійників. До прикладу, в історичних пам’ятках кримських татар XV ст. козаками названо як вартових генуезьких колоній, так і степових розбійників. А у записах 1492 р. вже вперше згадано козаків-християн («кияне» і «черкасці»), які в гирлі Дніпра розбійницьки напали на турецький корабель. Прикметно, що про козаків повідомляють і польські джерела того ж періоду — наприклад, у хроніці XVI ст. Марціна Бєльського у статті про події 1489 р. та в актових джерелах (договорах) за 1492 р. Генуезькі колонії — у Північному Причорномор’ї укріплені торгові центри генуезьких (італійських) купців у XIII-XV ст. Походження українського козацтва Хто ж такі козаки і чому дехто з дослідників називає їх «християнськими лицарями у мусульманському вбранні»? Історик Олександр Бойко називає десять версій походження козацтва. Найпоширеніші з-поміж них шість: хозарська (ототожнює козаків із давніми степовими народами — хозарами, або козарами), чорно-клобуцька (переконує, що козаки пішли від тюркського племені Чорних клобуків, які осіли свого часу в лісостеповій частині Русі-України), татарська (виводить козацький родовід із татарських поселень, що утворилися на Київщині у XIV ст.), захисна (пояснює появу козаків як захисників від татарської загрози) та соціальна (пояснює появу козаків як наслідок посилення економічного, політичного, національного та релігійного гніту, що призвело до масових втеч селян на вільні землі). Та жодна із цих теорій не дає нам цілковитого уявлення про виникнення козацтва, однак чітко визначає чинники, які робили можливими його формування....
|
