Войти
Закрыть

Практична робота. Опис на основі джерел військового мистецтва, традицій та побуту козацтва

8 Клас

Прочитайте уривки із книги інженера і військового картографа французького походження Гійома Левассера де Боплана «Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн» (1660). 1. «Вони надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям. Де найбільше вони проявляють спритності та доблесті, так це б’ючись у таборі (табори — це вози, якими козаки прикриваються, коли рухаються по відкритому степу) під прикриттям возів... Однак правда й те, що сотня цих козаків під прикриттям табору не побоїться і тисячі поляків чи навіть [кількох] тисяч татар. Якби вони були такі ж доблесні верхи, як і на землі, то, гадаю, були б непереможними...»...

Козацько-селянські повстання 20-30-х років XVII ст. «Ординація Війська Запорозького реєстрового»

8 Клас

На початку 1620-х рр. учергове загострилися відносини козацтва з урядом Речі Посполитої, адже за умовами мирного договору 1621 p., укладеного після Хотинської битви, козакам було заборонено судноплавство по Дніпру та вихід у Чорне море. Окрім того, польський уряд не виплатив зароблених грошей, ще й скоротив реєстр. У відповідь козацтво продовжило походи на володіння кримського хана й османського султана, порушуючи умови мирного договору. А коли королівський посол на Запорожжі дорікнув козакам, вони заявили: «Мир укладав король, а не ми!» Частина учасників Хотинської війни повернулася до шляхетських маєтків, але відмовилася виконувати повинності — особливо у Київському воєводстві, де чимало місцевих жителів покозачилося, тобто самовільно проголосило свою належність до козацького стану. Для придушення козацько-селянського руху на Київщину в 1625 р. було спрямовано тридцятитисячне військо коронного гетьмана Станіслава Конецпольського. Проти шляхти виступили об’єднані сили місцевих повстанців та запорожців (майже двадцятитисячне військо) на чолі з гетьманом Марком Жмайлом. Найбільша битва відбулася в урочищі Ведмежі Лози поблизу Курукового озера. Жодна сторона не могла перемогти. Тож старшина вирішила усунути від влади Марка Жмайла і передала гетьманську булаву Михайлові Дорошенку, який уклав Куруківський договір. Згідно із цим договором усіх повстанців було амністовано (помилувано), козацький реєстр збільшився удвічі — із трьох до шести тисяч, а щорічна плата реєстровцям виросла до шістдесяти тисяч злотих. Однак козакам було заборонено втручатися в релігійні справи на українських землях, здійснювати морські походи і мати відносини з іноземними державами....

Походи козаків першої чверті XVII ст. Петро Конашевич-Сагайдачний. Хотинська війна

8 Клас

Розгляньте портрет Петра Конашевича-Сагайдачного. Поміркуйте, якими рисами був наділений козацький ватажок, якщо його сучасник Якуб Собеський, бaтькo майбутньoгo кoрoля Яна III Сoбeськoгo, характеризував гетьмана так: «Цей Пeтрo Конашевич, муж рідкіснoї мужнoстi й зрілості у судженнях, винахідливий у словах і вчинках... в очах майбутнього потомства гідний стати поряд з найвизначнішими в Польщі людьми свого часу». Відомості про походження та молоді роки гетьмана дуже обмежені. Учені вважають, що він народився у 1570 або 1578 р. у родині руського шляхтича з-під Перемишля. Імовірно, протягом 1589—1592 рр. Конашевич-Сагайдачний навчався в Острозькій академії, а у другій половині 1590-х років нібито служив у київського земського судді Яна Аксака. Перша достовірна згадка про Конашевича-Сагайдачного як козацького полковника зафіксована в джерелах за березень 1615 р. На Запорожжя він прийшов, імовірно, у 1600 р. А от початок його гетьманування припадає на період між 1605 і 1610 рр. Ще більше авторитет Сагайдачного серед козацтва зріс після 1614 р., коли під його проводом відбулося кілька гучних морських походів: у 1614 р. — на малоазійський порт Синоп; у 1615 р. — до околиць Стамбула; у 1616 р. — на Кафу (нині — м. Феодосія у Криму), Трапезунд (нині — м. Трабзон у Туреччині) та Босфорське узбережжя....

Реєстрове козацтво. Становлення козацького стану. Козацькі повстання кінця XVI ст.

8 Клас

«Польське право не знало такого стану селян, як козаки, що мали обов’язкову військову службу, й уряд не тямив тепер, куди козаків приписати. Польське право знало тільки шляхтичів, міщан та селян-кріпаків... Тоді стало відомо, що над козаками немає жодного начальства. Через те один із польських королів Степан Баторій приміркував середню міру, щоб як-небудь уладнати це діло. Він ужив правничої функції... У короля було право наймати для себе на військову службу чужинців. Цього права він і вжив задля козаків, хоч вони й були місцевий стан». Які причини створення реєстрового козацтва визначає вчений? Порівняйте власні висновки із твердженням у тексті параграфа. Реєстрові козаки (реєстровці) — частина українського козацтва, прийнята на військову службу владою Речі Посполитої і записана в окремий список — реєстр, звідси й назва — реєстрові козаки. Нереєстрові козаки — частина українського козацтва, яка не потрапила до реєстру і тому втратила привілеї, визнані за козацтвом урядом Речі Посполитої. Виникнення реєстрового козацтва, на думку деяких істориків, пов’язане з потребою у зміцненні південного кордону та проведенні воєнних кампаній проти сусідніх держав. За наказом польського короля Сигізмунда II Августа гетьман великий коронний Єжи Половецький у 1572 р. прийняв на державну службу триста козаків. Очолив новостворений загін призначений королем шляхтич Ян Бадовський. Відтоді уряд Речі Посполитої почав офіційно визнавати лише реєстрове козацтво....

Походження українського козацтва. Козацькі зимівники та поселення. Дмитро Вишневецький. Перші січі

8 Клас

Слово «козак» має тюркське походження. Спочатку козаками називали і вартових, і вільних найманців, і вигнанців, і бездомних людей, волоцюг, авантюристів, і навіть розбійників. До прикладу, в історичних пам’ятках кримських татар XV ст. козаками названо як вартових генуезьких колоній, так і степових розбійників. А у записах 1492 р. вже вперше згадано козаків-християн («кияне» і «черкасці»), які в гирлі Дніпра розбійницьки напали на турецький корабель. Прикметно, що про козаків повідомляють і польські джерела того ж періоду — наприклад, у хроніці XVI ст. Марціна Бєльського у статті про події 1489 р. та в актових джерелах (договорах) за 1492 р. Генуезькі колонії — у Північному Причорномор’ї укріплені торгові центри генуезьких (італійських) купців у XIII-XV ст. Походження українського козацтва Хто ж такі козаки і чому дехто з дослідників називає їх «християнськими лицарями у мусульманському вбранні»? Історик Олександр Бойко називає десять версій походження козацтва. Найпоширеніші з-поміж них шість: хозарська (ототожнює козаків із давніми степовими народами — хозарами, або козарами), чорно-клобуцька (переконує, що козаки пішли від тюркського племені Чорних клобуків, які осіли свого часу в лісостеповій частині Русі-України), татарська (виводить козацький родовід із татарських поселень, що утворилися на Київщині у XIV ст.), захисна (пояснює появу козаків як захисників від татарської загрози) та соціальна (пояснює появу козаків як наслідок посилення економічного, політичного, національного та релігійного гніту, що призвело до масових втеч селян на вільні землі). Та жодна із цих теорій не дає нам цілковитого уявлення про виникнення козацтва, однак чітко визначає чинники, які робили можливими його формування....

Практична робота. Повсякденне життя представників основних верств українського суспільства XVI — першої половини XVII ст.

8 Клас

Дослідники стверджують, що на основі зображення можна більше дізнатися про жупан — верхній довгополий сукняний одяг. Розгляньте ікону Святих Володимира, Бориса і Гліба з м. Ратного, що на Волині. Опишіть жупани, у які одягнені святі. Прочитайте уривок із позову поповича Стефана Шолухи Дорогостайського до підляського воєводи князя Януша Заславського 1593 р. Про що можна дізнатися з цього документа про життя тогочасного суспільства? «Жупан червоний адамашковий, підшитий китайкою, доброго кармазину за 60 золотих польських, жупан адамашковий зелений, увесь китайкою підшитий, за 55 золотих справлений, жупан атласовий білий, увесь китайкою підшитий, за 60 золотих польських, жупан півгранатний, шлюмами лисими підшитий, за 50 золотих польських, жупан фалюндишовий бурнатний, бакгазеєю підшитий , за 25 золотих польських, жупан фалюндишовий бурнатний, хребтами лисими підшитий, за 35 золотих польських, жупан адамашковий білий за 45 золотих польських...»...

Містобудування, архітектура, образотворче мистецтво XVI — першої половини XVII ст.

8 Клас

Магдебурзьке право і традиції європейського містобудування значно змінили вигляд міських вулиць. Нове будівництво відбувалося за чіткими правилами: було визначено конкретні розміри кварталів . споруд, їх типи і місце розташування. Впливав на вигляд вулиць і багатоетнічний склад населення. Відтак квартали відрізнялися передусім об’ємною просторовістю, композицією і стилістикою церков — православних і католицьких храмів, синагог. На формування ж внутрішнього простору міст вирішальний вплив мав характер масової житлової забудови. Київщина, Переяславщина, волинські землі зберігали традиційний тип планування — з вільно розташованими будівлями, які утворювали розірвані простори, або прозори. Такий спосіб давав змогу вигідно виокремити монументальні споруди. Значно впливав на забудівлю і ландшафт. Мистецтвознавці й архітектори зауважують, що унікальну забудову тих часів до наших днів зберіг історичний центр Львова — найбільшого міста західноукраїнських земель. До речі, історичний центр Львова навколо площі Ринок у 1998 р. включено до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Забудова Львова була доволі щільною. Його оточував подвійний пояс оборонних мурів із двома в’їзними брамами: на півночі — Татарською, згодом Краківською, і на півдні — Галицькою з винесеними за рів барбаканами — додатковими укріпленнями баштового чи бастіонного типу. Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй, яка за співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національної культури, охороні пам’яток культури тощо....

Культурно-освітнє життя. Книговидання

8 Клас

«Потрібно навчати народ [латинській] мові, писати книги їхньою говіркою і їхніми буквами, видавати їх у світ, особливо якщо наші люди зможуть влаштуватися в Полоцьку або Дерпті (якщо Лівонія відійде від московського князя), щоб мати змогу з безпечного місця впливати на московитів». Які способи поширення впливу Католицької церкви застосовували щодо українських земель? Після Люблінської унії на українських теренах зросла кількість навчальних закладів, які відкрив саме орден єзуїтів. Його колегії різнилися за навчальними програмами. Так, п’ятикласні колегії, що давали освіту із «семи вільних наук» — граматики, поетики, риторики, арифметики, геометрії, діалектики й музики — були неповними. Основним предметом стала латина, якою викладали всі інші дисципліни. Латиною учні мали спілкуватися між собою та з учителями. А от до програм повних колегій входили ще дво- або трирічний курс філософії та чотирирічний курс теології. Філософію вивчали світські студенти, курс теології був призначений для майбутніх священників та членів самого ордену. Поміркуйте, чому навчання в єзуїтських колегіумах відбувалося латиною. Поширення ідей Реформації на українських теренах зумовило появу протестантських шкіл. Їх було небагато, однак поява таких навчальних закладів та розвиток мережі єзуїтських колегіумів стимулювали українців швидше оновлювати власні школи. Центром освіти і науки стала Острозька слов’яно-греко-латинська школа (Острозька академія). Заснував її у 1576 р. князь Василь-Костянтин Острозький. Велику суму на розбудову академії надала його племінниця — княжна Галшка Острозька....

Берестейська унія та її наслідки. Реформи Петра Могили

8 Клас

У Речі Посполитій мешкали і католики, і православні, у другій половині XVI ст. тут швидко поширювалися ідеї Реформації. Тож природно, що в державі постало питання міжконфесійної згоди. Водночас Папа Римський сподівався досягти порозуміння із царем Іваном IV Грозним, оскільки Московське царство швидко набирало сил і прагнуло контролювати релігійну сферу на українських територіях, які колись входили до Русі-України. Проте місія папського легата при дворі московського царя виявилася малоефективною. Відтак згодом ідея церковної унії набула більшої популярності, однак українці та поляки уявляли й розуміли її по-різному. Українське духовенство було переконане, що обидві церкви мали б об’єднатися на рівноправних засадах згідно з домовленостями Флорентійського собору — Вселенського собору Католицької церкви 1431-1449 рр., рішення якого православні церкви не визнали. Іншу точку зору презентував Петро Скарга — видатний письменник і науковець XVII ст., придворний проповідник Сигізмунда III Вази — короля Речі Посполитої. Він переконував, що «істинною є лише одна церква — Римо-католицька, тож найкраще для руських земель було б відкинути помилки греків і об’єднатися зі столицею істинної віри». Українці ж сподівалися за допомогою унії досягти єдності свого народу, адже так можна було припинити переслідування православних. Конфесія — особливість віросповідання в межах певного релігійного вчення; об’єднання вірян, послідовників такого релігійного віросповідання....

Навігація