Войти
Закрыть

Повсякденне життя представників основних верств українського суспільства XVI - першої половини XVII ст. Практичне заняття

8 Клас

Прочитайте тексти джерел 1-5, дайте відповіді на запитання. 1. Чим, на думку автора джерела 1, зумовлений особливий статус шляхтича? 2. На основі текстів джерел 2, 3, 4 визначте, які зміни у становищі верстви, що мала «владу і зброю», відбулися на кінець XVI - початок XVII ст. порівняно з попередніми часами. Із чим це було пов’язано? 3. Зробіть висновок про стан магнатського землеволодіння (за матеріалами джерела 5). 4. Як наведені факти позначилися на становищі українських селян? 5. Роздивіться картину В. А. Стриєвського «Польська шляхта в Гданську». Представників яких суспільних верств ви бачите на картині? Які почуття вона у вас викликає? До якої з наведених цитат, на вашу думку, ця картина найбільше підходить? 1. «Шляхтич завжди веселий у своєму королівстві, співає й танцює вільно, не маючи над собою жодних примусових обов’язків, бо не винен королеві, своєму вищому володареві, нічого, окрім титулу, двох грошей з лану і військової служби. Четвертого ж над шляхтичем немає нічого, що б псувало йому настрій у Королівстві». Український мислитель С. Оріховський-Роксолан 2. «Руська шляхта поміж ними дуже нечисленна, наслідує польській і, схоже, соромиться того, що належить до іншої, аніж римська, віри, щоденно переходячи до неї, хоча вся знать і всі ті, що титулуються князями, вийшли з грецької віри». Французький інженер Г. Л. де Боплан...
0 Переглянути

Містобудування, архітектура, образотворче мистецтво та драматургія XVI - першої половини XVII ст.

8 Клас

З поширенням в Україні магдебурзького права міські будівничі (передусім на західноукраїнських землях у складі Польщі) дедалі частіше почали використовувати елементи регулярної забудови, яка передбачала чітке, відповідно до геометричної сітки, розташування основних будівель та ансамблів - головної площі, кварталів, вулиць. Центральною частиною міста (с. 90), з якої і починалося будівництво, була площа з ратушею посередині - ринкова площа (1) у вигляді прямокутника або квадрата. Від кожного її рогу відходило по дві вулиці (2). Кілька вулиць розташовувалися паралельно кожній зі сторін площі, інколи вулиці перерізували окремі сторони. Найважливіші вулиці перетинали все місто. Захисну функцію виконували мури (3), якими обводили місто, а також рови (4) й вали (5). На мурах зводили оборонні вежі (6) та облаштовували по кілька в’їзних брам (у Львові дві) (7). Захисні споруди обмежували територію міста, тому його внутрішня забудова була надзвичайно щільною. Житлові будинки зводили на невеличких ділянках землі, вони були кількаповерховими, розташовувалися впритул один до одного. На вулицю виходив тільки вузенький фасад із порталом і двома вікнами поруч - для освітлення сіней та кімнат, а на другому й третьому поверхах - по троє вікон (двоє, розташовані ближче, були в світлиці, а третє, окреме, - у спочивальні) (8). Не були рідкістю дерев’яні будинки або дерев’яні прибудови до кам’яниць....
0 Переглянути

Культурно-освітнє життя в українських землях у другій половині XVI - на початку XVII ст.

8 Клас

Ще від княжих часів на українських землях великого значення надавали освіті, проте вона була представлена лише початковими школами. За традицією, школи діяли при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки навчали дітей письма церковнослов’янською мовою, основ арифметики, молитов, співу. Спочатку такі школи існували в найбільших містах, згодом їхня кількість зростала: у другій половині XVI ст. вони діяли у Львові, Стрию, Рівному, Кременці, Заблудові, Володимирі. Розгортання реформаційного руху зумовило появу протестантських шкіл. Вони, зокрема, були засновані в Гощі, Белзі, Львові, Берестечку, Хмільнику. Для поширення католицизму власні школи та колегіуми створювали єзуїти. Протягом 30-40-х років XVII ст. вони відкрили цілу мережу колегій у всіх визначних культурних центрах Речі Посполитої. У них працювали учителі досить високого рівня. Навчання у єзуїтських школах було безкоштовним, тож там не бракувало й вихідців із соціальних низів. Проте особливу увагу приділяли дітям із заможних родин, які розглядали як потенційних меценатів у розвиток освіти. Навчальний процес у єзуїтських навчальних закладах був чітко регламентований і систематизований на зразок Західної Європи. Викладали «сім вільних наук», мовою викладання була латина. Через відсутність достатньої кількості власних навчальних закладів українці мусили віддавати дітей до цих шкіл. Дуже часто це призводило до втрати релігійної та національної ідентичності. Розгортання мережі єзуїтських колегіумів спонукало українців до оновлення власної системи освіти....
0 Переглянути

Православна церква в першій половині XVII ст.

8 Клас

Берестейська унія фактично розділила Київську митрополію і призвела до утворення двох церков - греко-католицької та православної. Остання була напівлегальною, її не визнавали ані уряд, ані католицька церква. Проте вірною їй залишалася більшість українського населення. Розгорнулася боротьба за відновлення прав утискуваної церкви, до якої долучилися представники всіх верств українського суспільства. Очолили боротьбу братства за широкої підтримки українського козацтва. Значні повноваження мали Львівське Успенське, Луцьке Хрестовоздвиженське та Київське Богоявленське братства, наділені правом ставропігії, що мало надзвичайне значення для збереження православної церкви. Після Берестейської унії більшість єпископів стали уніатами, вірність православ’ю зберегли тільки два: львівський - Гедеон Балабан та перемишльський - Михайло Копистенський. Після їхньої смерті єдиним православним єпископом залишався Єремія Тисаровський, який спромігся обійняти Львівську кафедру, запевнивши короля, що він - уніат. Зі смертю Єремії польський уряд міг оголосити православну церкву неіснуючою, скориставшись відсутністю єпископів....
0 Переглянути

Берестейська церковна унія

8 Клас

Ідея об’єднання православної та католицької церков у Речі Посполитій виникла задовго до 1596 р. Її витоки пов’язані з реформаційними та контрреформаційними рухами, прагненням оновити як католицьку, так і православну церкви. В умовах кризи православної церкви дедалі більше її діячів виступало на користь унії. Цьому передували тривалі таємні переговори між православними священниками, Ватиканом, українськими можновладцями, представниками польської католицької церкви, королівським двором. Аби пришвидшити втілення ідеї унії в життя, двоє православних єпископів - найбільші її поборники Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили в подорож до Риму. Наприкінці 1595 р. відбулася їхня зустріч із Папою Римським Климентом VIII та офіційна церемонія з’єднання єпископів із католицькою церквою. Проте згідно з демократичними традиціями православ’я остаточне рішення щодо унії мав винести церковний собор. Кожна сторона покладала на унію свої надії. Православні українці через унію з римо-католицькою церквою сподівалися досягти єдності свого народу. Тільки справжня рівність у правах (саме її домагався, наприклад, український князь В.-К. Острозький) обох церков у католицькій Польщі могла б покласти край утискам православних. Потрібно було зберегти традиційний грецький обряд і мову богослужінь. Крім того, унія здатна була, як здавалося її прихильникам, розв’язати проблему підпорядкування Української православної церкви: після її переходу під зверхність Папи Римського відпадала потреба боротьби із зазіханнями Московського патріархату....
0 Переглянути

Православна церква в XVI ст. Реформація та контрреформація

8 Клас

Ви пам’ятаєте, що на XVI ст. українські землі, позбавлені власної державності, перебували у складі кількох країн. Тож православна церква в Україні не могла розраховувати на державну підтримку. Хоча умови Люблінської унії проголошували рівність православ’я та католицизму, проте релігійну ситуацію ускладнювало становище всередині самої православної церкви. Вища ієрархія Київської митрополії приділяла мало уваги підготовці духовенства та священнослужителів, освіті молоді в цілому - ні достатньої кількості книжок, ні відповідних навчальних закладів для вищого духовенства не було. Серед священнослужителів виявилося мало осіб освічених, тямущих та відданих справі служіння Богу і церковній громаді. Натомість католицька церква, яку підтримував польський уряд, через розгалужену мережу колегій і друкарень невпинно поширювала вплив на нові східні землі. Українська православна церква мусила виробити власну систему освіти. Несприятливими для православної церкви були й зовнішні обставини. Захоплений турками 1453 р. Константинополь втратив можливість істотного впливу на православну церкву в Україні. Київські ієрархи з підозрою дивилися на Патріарха Константинопольського, який перебував у залежності від султана. Проте вони не хотіли коритися й проголошеному в 1589 р. «Патріарху Московському та всієї Русі», який не приховував намірів підкорити собі православну церкву Литви й України та перебрати славу згаслого Константинополя....
0 Переглянути

Литовські статути про рівність, недоторканність, захист прав і відповідальність вільних («шляхетських») осіб. Практичне заняття

8 Клас

Волині та Поділля аж до 1840 р. і юридично запровадив кріпосне право на Брацлавщині та Придніпров’ї. Статут був написаний старобілоруською мовою, а 1614 р. його переклали і опублікували польською, згодом іншими мовами. Норми литовських статутів обстоювали захист приватної власності, закріплювали станові привілеї землевласників та визначали правові підстави феодальної експлуатації селянства. Ознайомтеся з текстом джерела 1 і дайте відповіді на запитання. 1. Чи однаково Литовський статут карав за вбивство представників різних верств суспільства? Як ви гадаєте, чому? 2. Чи захищав закон залежні верстви? 3. Який із пунктів документа засвідчує привілейоване становище шляхти? 4. Які зі статей документа підтверджують існування залишків язичництва у суспільстві і суперечать християнській моралі? 5. Які зі статей документа перегукуються зі статтями «Руської правди»? Порівняйте покарання за вбивство та каліцтво. Перший литовський статут (1529) про покарання за злочини 1. «Простих людей господар (король) не повинен підносити над шляхтичами. Також не маємо не шляхтичів підносити над шляхтичами, а зберігати усіх шляхтичів у їхній гідності. ...Якби шляхтич побив шляхтича, тоді, відповідно до закону, має сплатити дванадцять кіп грошей. Якщо ж на шляхтича здійме руку, поб’є його і пустить кров простий селянин або міщанин, а шляхтич би те довів, тоді селянина або міщанина має бути покарано відтинанням руки, за винятком, якби той міщанин був райцем (членом ради). А якщо міщанин був би райцем, тоді також має сплатити дванадцять кіп грошей, а руки не втрачає....
0 Переглянути

Економічне життя українського села і міста в другій половині XVI ст.

8 Клас

XVI - перша половина XVII ст. - час появи та бурхливого розвитку міст. На території Руського й Белзького воєводств до кінця XVI ст. існувало понад 200 міст і містечок. Окрім українців значну частину мешканців Руського, Белзького та Подільського воєводств, що перебували в підпорядкуванні Королівства Польського, становили німецькі, вірменські та єврейські громади, які виборювали в короля право на самоврядування, перетворюючи міста на міжнаціональні й міжконфесійні центри торгівлі. Міста на українських теренах Великого князівства Литовського не зазнали таких активних іноземних впливів, як на Галичині чи Поділлі. Утім, на початку XVI ст. на Волині набирала обертів урбанізаційна хвиля, тож уже на середину XVII ст. тут існувало понад 180 міст і містечок. Поява нових міст була зумовлена утвердженням великої земельної власності князів і магнатів. Князь отримував привілей на спорудження замку та осадження міста з дозволом на торгівлю у ньому в певні дні. Новостворені міста й містечка, на відміну від галицьких, тривалий час зберігали напіваграрний характер, а їхні мешканці були тісно пов’язані з сільською округою та сільськогосподарськими заняттями. Позаяк заняття ремеслами часто не задовольняло матеріальних потреб містян, ремісники мусили обробляти ще й орні землі....
0 Переглянути

Соціальна структура суспільства в Україні XVI ст.

8 Клас

Структура тогочасного українського суспільства мала становий характер. За обсягом прав стани поділялися на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані. До привілейованих верств суспільства належала шляхта. До панівного стану належало також духовенство (церковні ієрархи та парафіяльні священники). До напівпривілейованого стану належали містяни (патриціат, бюргери і плебс), до непривілейованого - селяни (похожі, або вільні, та непохожі - залежні). Окремий міжстановий прошарок українського суспільства становило козацтво, мова про яке йтиме в наступному розділі підручника. Роздивіться піраміду верств українського суспільства на початку XVI ст., дайте відповіді на запитання й виконайте завдання. 1. Пригадайте поділ на суспільні верстви часів Русі-України. Що спільного та відмінного у суспільних станах ви можете виділити? 2. Використовуючи матеріал попереднього параграфа, визначте, у чому полягав особливий привілейований статус шляхти....
0 Переглянути

Люблінська унія та її вплив на українське суспільство

8 Клас

Шлях до об’єднання Великого князівства Литовського (ВКЛ) з Королівством Польським був тривалим. Започаткувала його Кревська унія 1385 р. У другій половині XV ст. почав набирати сил новий суперник Литви - Московське князівство. На початку XVI ст. Велике князівство Литовське у війнах із Московією втратило майже третину своєї території, зокрема Чернігово-Сіверщину й Смоленщину. Ситуація загострилася в середині XVI ст., коли московський цар Іван IV Грозний, маючи намір здобути вихід до Балтійського моря, розпочав війну проти Лівонського ордену. Литва, що підтримувала лівонців, згодом опинилася на межі катастрофи. Адже московський цар, дізнавшись про литовсько-лівонський союз, висунув нові територіальні претензії - на Київ, Волинь та Поділля, які він назвав «отчиною його предка, Святого Володимира». Щоб уникнути цілковитого завоювання Москвою, князівству Литовському було необхідно знайти надійного союзника. Єдиним реальним кандидатом на таку роль було Королівство Польське, з яким Велике князівство Литовське вже вісім разів обговорювало й укладало різноманітні угоди-унії. З ним же було пов’язане особою спільного монарха. Литовська шляхта, з одного боку, відчуваючи тиск Москви, намагалася поєднатись із польською, аби не стати жертвою Івана Грозного, чутки про тиранію якого ширилися усією Європою. З іншого боку, дрібна литовська знать, невдоволена пануванням магнатів, сподівалася, що внаслідок об’єднання здобуде такі самі привілеї, якими користувалася у своїй державі польська шляхта. Литовські магнати, що мали панівне становище в державі, побоюючись втратити свій статус, принципово виступали за незалежність Литви і погоджувалися на об’єднання «двох рівних держав» за умови збереження окремого литовського сейму (парламенту)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 180 181 182 183 184 185 186 187 188 ... 370
Назад

Навігація