Войти
Закрыть

Основні дати та події 7 клас Гісем, Мартинюк

7 Клас

VI— VII ст. — Балканські війни. VIII ст. — утворення князівств у східних слов'ян. VIII — початок IX ст. — утворення Київської держави. 839 р. — прибуття руського посольства до Царгорода (Константинополя). У писемних джерелах вперше згадується назва «Русь». 860 р. — перший похід Русі на Царгород. 882 р. — похід князя Олега на Київ. Об'єднання північного і південного слов'янства в єдину державу — Русь. 907 та 911 рр. — походи князя Олега на Царгород. 941 та 943—944 рр. — походи князя Ігоря на Візантію. 946 (957) р. — посольство княгині Ольги до Царгорода. 964—966 рр. — походи князя Святослава на Волгу й Північний Кавказ проти Хозарського каганату та його союзників. 968 р. — реорганізація управління Русі Святославом. 968—971 рр. — Балканські походи Святослава. 972 р. — загибель Святослава в бою з печенігами біля Дніпровських порогів. 980—1015 рр. — правління Володимира Великого. 988—989 рр. — хрещення Русі. 996 р. — завершення будівництва Десятинної церкви — першого кам'яного храму на Русі. 1019 р. — утвердження Ярослава Володимировича на київському престолі. 1036 р. — розгром печенігів під Києвом. 1051 р. — обрання Іларіона київським митрополитом. Початок історії Києво-Печерської лаври. 1056—1057 рр. — створення Остромирового Євангелія. 1160 р. — спорудження Успенського собору у Володимирі-Волинському....
0 Переглянути

Поняття й терміни 7 клас Гісем, Мартинюк

7 Клас

Анти — об'єднання, союз слов'янських племен, що згадується у візантійських джерелах V! ст. Займали територію між Дністром і Дніпром. Баскак — намісник хана Золотої Орди в підвладних країнах, який проводив облік населення й збирав данину. Бояри — представники правлячого стану на Русі, що займали панівне становище в управлінні державою (після князів), феодали-землевласники. Велике переселення народів — умовна назва масових зрушень варварських племен (германських, слов'янських, сарматських та ін.) у напрямку Римської імперії та розселення на її території в IV—VII ст. Велике розселення слов'ян — складова Великого переселення народів; у результаті розселення слов'янських союзів племен у VI—VII ст. вони зайняли терени Східної, Центральної та Південно-Східної Європи. Верстви — те саме, що стани. Вітраж — картина з кольорового скла у вікнах соборів і ратуш. Віче — народні збори всього дорослого вільного населення, що приймали рішення з важливих громадських і державних справ. Вотчина — феодальна земельна власність та пов'язані з нею права на залежних селян. Графіті — стародавні написи та малюнки різного змісту, зроблені гострими предметами на посуді, стінах тощо. Громада (община) — об'єднання людей, які спільно володіють знаряддями...
0 Переглянути

Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст.

7 Клас

Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV — XV ст. Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст. розвивалась у суперечливих умовах. Безпосередній вплив на неї мали політичні, суспільні та господарські відносини. Так, українські землі потрапили під владу іноземних держав — Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії та Московської держави. У кожній із них умови розвитку культури були різними. До позитивних наслідків цього процесу можна віднести те, що культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли ідеї гуманізму та Відродження. Проте українська культура не запозичувала якісь ідеї повністю, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі давньоруської спадщини. У результаті створювалися справжні шедеври світового рівня, що мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, у яких не було власної вищої школи, отримали можливість навчатися в європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку. У другій половині XIV — XV ст. почалася активна експансія (розширення впливу) католицької церкви, особливо в Галичині та на Поділлі, що перетворило українські землі на арену протистояння між католиками й православними. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на власний народ....
0 Переглянути

Господарський розвиток українських земель у другій половині XIV — XV ст.

7 Клас

Сільське господарство. Життя селянина. Упродовж XIV—XV ст. у господарському житті населення українських земель продовжувало домінувати сільське господарство, яке мало переважно натуральний характер. Традиційними його видами були землеробство, тваринництво і промисли — рибальство й бортництво. Проте в цей час відбулося його помітне піднесення: запроваджувалася нова техніка, зокрема колісний плуг, соха з лемешем та сошником. Завдяки цьому селяни могли розорювати нові землі. Сіяли, як і раніше, ячмінь, жито, пшеницю. Значного поширення набули городництво й садівництво. Бортництво заступило присадибне бджільництво. Продовжували розвиватися промисли, передусім ті, що займалися переробкою сільськогосподарських продуктів: млиновий (виготовлення різних сортів борошна, круп), винокурний (виготовлення горілки) та пов’язаний із ним корчмарський. Солеварінням займалися в Карпатах і на соляних озерах Північного Причорномор’я. У період феодалізму полювання було привілеєм феодалів. Проте на Подніпров’ї ним займалися місцеві селяни та міщани, що приносило їм чималий дохід. Зміни відбулися і в правовому становищі селян. У цілому воно залежало від правового устрою сіл: руського (українського) чи німецького (волоського). Переважна більшість сільського населення проживала в селах руського (українського) права. У XIV ст. більшість селян на українських землях були вільними й лише сплачували данину за користування землею, яка розподілялася ланами (волоками) по 16,8—21,4 гектарів між селянськими дворищами. Дворище складалося з 5—10 хат (димів), у яких жила велика селянська родина. Податок — подимне — сплачували з кожного диму. Кілька дворищ утворювали сільську общину (село), яку очолював отаман. Кілька сіл об’єднувалися у волость — копу, головою якої був старець. На зборах копи розглядалися всі важливі справи. Також діяв копний суд....
0 Переглянути

Соціальна структура населення українських земель у другій половині ХІV — XV ст.

7 Клас

Соціальна структура суспільства. За своєю суттю тогочасне суспільство було феодальним. Для нього характерним був поділ на стани — великі соціально-правові групи людей, що відрізнялися між собою спадковим, закріпленим у законах становищем у суспільстві, певними правами, привілеями та обов’язками. Для станової організації суспільства, що зазвичай містить декілька станів, характерна ієрархічна будова (підпорядкованість одних станів іншим). Вона виявляється в нерівності становища (правах та обов’язках) і привілеях. Соціальна структура українського суспільства XIV—XV ст. була доволі розмаїтою. До основних станів належали шляхта (князі, пани, зем’яни, бояри), духовенство («церковні люди»), міщани (патриціат, бюргерство, плебс) і селянство (слуги, данники, тяглові)....
0 Переглянути

Українські землі у складі Угорщини, Молдавії, Московії та Османської імперії. Кримське ханство

7 Клас

Закарпаття у складі Угорщини. Племена угрів, що переселилися наприкінці ІХ — на початку Х ст. до Паннонії (сучасна Угорщина) — Придунайської низовини, зіткнулися тут із місцевим слов’янським населенням, що мешкало переважно в передгір’ях Карпат. Як оповідає угорський хроніст початку ХІІ ст. Анонім, коли племена угрів на чолі з вождем (ханом) Алмошем (Арпадом) пройшли через Верецький перевал і рушили далі на захід, то під містом Гунгом (Ужгород) зустріли опір слов'янського князя Лаборця, що залежав від болгарського царя. Після чотириденної облоги міста князь був змушений відійти до фортеці Земплін, однак під час відступу його військо наздогнали угорці. Після кривавої битви поранений князь потрапив у полон і був повішений на березі річки, що згодом стала називатися Лаборець. Образ князя міцно вкоренився в народній творчості жителів Закарпаття. Він став підтвердженням слов'янського характеру населення краю....
0 Переглянути

Українські землі у складі Великого князівства Литовського

7 Клас

Утворення Литовської держави та її політика щодо українських земель. У той час як більшість руських князівств потрапили під монгольське панування, на північно-західних кордонах колишньої Русі постала Литовська держава. Початок існування держави був покладений князем Рінгольдом, який у першій чверті ХІІІ ст. об’єднав під своєю владою декілька литовських племен. Син Рінгольда Міндовг продовжив політику батька з розширення своїх володінь. Саме з його правлінням і пов’язують створення Великого князівства Литовського. Столицею своїх володінь Міндовг обрав місто Новогрудок (Новгородок). На середину ХІІІ ст. Міндовг підкорив своїй владі землі Чорної Русі (Гродно, Слонів та ін.) і частину Білої, а також примусив визнати свою владу полоцьких, вітебських і мінських князів. У 1242 і 1249 рр. Міндовг завдав поразок монголам, що посилило й зміцнило його авторитет. Важливою подією стало хрещення князя у 1246 р. за православним обрядом. На цей крок Міндовга підштовхнуло те, що основу економічної і воєнної могутності князівства складали колишні руські князівства (білоруські землі)....
0 Переглянути

Культура Галицько-Волинської держави у другій половині ХІ — ХІІІ ст.

7 Клас

Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі. При цьому вона має власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монгольської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в деяких випадках стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру. Культура Галицько-Волинського князівства була відкритою для впливів західної і східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської своєрідності. Великий вплив на культуру регіону мала православна церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції. Культура Галицько-Волинського князівства стала однією зі складових частин формування української культури. Незважаючи на те що риси культури Галицької та Волинської земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинського князівства як цілісне явище. Освіта. У Галицькій і Волинській землях освіта продовжувала традиції Русі. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками в князівській або єпископській канцелярії, ставали священиками або продовжували справу батьків. Поширеним було й домашнє навчання, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах....
0 Переглянути

Загибель Галицько-Волинської держави

7 Клас

За часів правління якого князя Галицько-Волинське князівство досягло розквіту? 2. Яку внутрішню і зовнішню політику проводив Данило Галицький? 3. Назвіть нащадків Данила Галицького. 4. Чому на початок ХIV ст. Галицько-Волинське князівство занепало? Правління Юрія ІІ Болеслава. Болеслав Тройденович посів галицько-волинський престол у 14-річному віці. Він прийняв православ’я і став останнім самостійним володарем князівства під ім’ям Юрій ІІ Болеслав (1325—1340 рр.). Незважаючи на своє польське походження, князь здійснював активну антипольську політику. Для боротьби з Польщею він уклав союз із Литвою, одружившись із дочкою литовського князя Гедиміна Євфімією. Другий напрям своєї політики він вбачав у протидії монголам, для чого уклав союз із Тевтонським орденом. За його правління було остаточно втрачено землі Берестейщини, Підляшшя та Пониззя. Хоча зовнішня політика князя мала певні успіхи, міцної опори серед місцевої знаті його правління не знайшло. Князю докоряли за надмірну підтримку городян-іноземців — чехів та німців, поблажливість щодо католицького духовенства, а також утиски в правах волинської верхівки. Щоб усунути від влади свавільних бояр, Юрій ІІ намагався реформувати систему управління князівством. Так, до боярської...
0 Переглянути

Галицько-Волинське князівство за князя Данила Галицького та його наступників

7 Клас

Відновлення Галицько-Волинського князівства. Монгольська навала хоча й завдала значної шкоди Галичині та Волині, усе ж не мала таких катастрофічних наслідків, як для Переяславщини, Київщини та Чернігівщини. Ці землі навіть не потрапили в безпосередню залежність від Орди. Міста і господарство земель швидко відновилися, проте єдність Галицько-Волинського князівства, що ледь відродилася напередодні навали, знову була порушена. Данилові Романовичу після повернення знову довелося долати опір свавільних бояр і відстоювати своє право на князівство в боротьбі із сином чернігівського князя Михайла Всеволодовича Ростиславом. У такому скрутному становищі Данило проявив свої кращі якості державного діяча і політика. Спочатку він приборкав бояр, які підтримували Ростислава. Потім пішов і проти самого претендента на його престол, який спирався на воєнну силу Угорщини та Польщі. Вирішальна битва між противниками відбулася 17 серпня 1245 р. під Ярославом, де Данило разом зі своїм братом Васильком здобув блискучу перемогу. Битва під Ярославом була однією з найбільших битв на Русі в ХІІІ ст. У ході цієї битви Данило проявив неабиякий талант полководця. Він розмістив війська так, що навмисно послабив центр своїх позицій. Це дало змогу під час бою заманити угорське військо і дружину Ростислава під фланговий удар добірної кінноти. Під час бою Данило перебував у самому центрі подій. Він особисто захопив хоругву командувача угорськими військами Фільнія і порвав її, засвідчивши повну й остаточну перемогу. Були схоплені Фільній та командувач польськими військами Флоріан, а також багато ворожих Данилу бояр. Лише Ростиславові вдалося втекти. Спочатку він переховувався в Польщі, а потім назавжди оселився в Угорщині....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 134 135 136 137 138 139 140 141 142 ... 370
Назад

Навігація