Войти
Закрыть

Конституція Пилипа Орлика. Практичне заняття

8 Клас

Під час козацької ради 5 квітня 1710 р. було схвалено документ «Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорозького» (згодом цей документ назвали Конституцією Пилипа Орлика, Бендерською Конституцією). Основу документа становила угода між гетьманом і козацтвом, яке виступало від імені українського народу, про взаємні права та обов’язки. Це й відрізняло ухвалений документ від традиційних гетьманських статей, що базувалися на угодах між гетьманом і монархом-протектором. Уперше новообраний гетьман укладав офіційну угоду зі своїми виборцями, чітко зазначаючи умови, за яких він отримував владу. Крім того, було обґрунтовано державний лад України. Саме тому цей документ вважають першою українською конституцією. Конституція Пилипа Орлика складалася зі вступу й 16 статей. Збереглися латиномовна та україномовна копії документа. У вступі було подано стислий виклад історії України, публічно оголошено про причини відмови від політичного союзу з Московським царством та вказано на мотиви переходу під протекторат Шведського королівства. Насамперед проголошувалося, що Україна «обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування». В одному документі було об’єднано окремі узаконені на той час норми й норми звичаєвого права, що мали б надалі регулювати діяльність козацької влади, економічний, правовий, судовий та церковний устрій звільненої країни. СЛОВНИК Конституція - письмовий документ, що запроваджує або узаконює систему правління. Зазвичай ґрунтується на звичаях та принципах, що обмежують владу певними рамками....
0 Переглянути

Військово-політичний виступ Івана Мазепи. Гетьманування Пилипа Орлика

8 Клас

Карл XII 1708 р. рушив у похід на Смоленськ і Москву через територію Литви та Білорусі. Спочатку похід складався вдало. Але після кількох невдач у серпні-вересні шведський король відмовився від попереднього плану. Царська армія випалювала на шляху шведів усе. У війську Карла XII почався голод. Король вирішив повернути в Україну, сподіваючися забезпечити тут армію провіантом, зміцнити її козацькими полками та військом С. Лещинського. Покладав він надії і на допомогу кримського хана й турецького султана. Зміна планів Карла XII виявилася несподіванкою для І. Мазепи. Такий розвиток подій гетьман уважав передчасним, бо перебування шведської армії на території України означало, що саме тут розгорнуться основні воєнні операції Північної війни. Крім того, 8 городових полків, 1600 компанійців перебувало у складі царської армії. З огляду на це, домогтися визволення України з-під влади царя ставало важче. Велику небезпеку також становила утаємниченість планів І. Мазепи, про які знало лише найближче його оточення, а рядове козацтво, не відаючи про задуми гетьмана, готувалося до війни проти шведів. Становище ускладнювало існування кількох угруповань у козацькій верхівці. Одні схилялися до союзу з ханом та султаном, інші ж воліли зміцнити зв’язки з царським урядом. Не знаючи про плани одне одного, всі вели боротьбу за власні політичні погляди та особисті інтереси. Похід шведського короля на Москву через Україну спонукав гетьмана до рішучих дій. І. Мазепа вирішив об’єднатися зі шведами у війні проти Московського царства задля визволення Гетьманщини. 24 жовтня 1708 р. український гетьман виїхав на зустріч із шведським королем. З ним вирушили чотиритисячне військо й генеральна старшина. 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч І. Мазепи з Карлом XII та укладення союзницького договору....
0 Переглянути

Гетьманщина за доби Івана Мазепи

8 Клас

Як ви вже знаєте, провину за невдалий Кримський похід московські воєводи й козацька старшина переклали на І. Самойловича. Козацька рада, що відбулася 25 липня 1687 р., обрала гетьманом генерального осавула Івана Мазепу. Тоді ж новообраний козацький керманич підписав Коломацькі статті, в основі яких лежав текст Глухівських статей. Останні були доповнені пунктами, відповідно до яких гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина, у свою чергу, - скидати гетьмана. Значно обмежене було право гетьмана розпоряджатися землями Війська Запорозького. Заборонялося підтримувати дипломатичні зносини з іншими державами. Передбачалося розміщення в гетьманській столиці - м. Батурині - полку московських стрільців. Окрім того, гетьман мав удаватися до особливих заходів, аби «усіма силами з’єднувати в міцну й нерозривну згоду обидва руські народи»; «щоби Малоросію не називали землею Гетьманською, а лише визнавали землею, яка знаходиться в царській самодержавній владі». До таких заходів належало, зокрема, сприяння шлюбам між українцями та московитами. Коломацькі статті стали наступним кроком на шляху подальшого обмеження державних прав України. Вони вперше заперечували державний характер гетьманської влади. Іван Мазепа (бл. 1640-1709) - гетьман України. Освіту здобув у Київському колегіумі та у варшавській єзуїтській школі. Прослухав курс лекцій в університетських центрах Західної Європи. Як королівський придворний (з 1659) неодноразово виконував важливі політичні доручення Яна Казимира. В 1663 р. залишив польського короля, деякий час був генеральним писарем у правобережного гетьмана П. Дорошенка, згодом перейшов на службу до гетьмана Лівобережної України І. Самойловича. Будучи гетьманом, сприяв об’єднанню українських земель у єдиній державі та утвердженню міцної гетьманської влади. Прагнув побудувати державу європейського зразка на основі традиційного українського козацького устрою....
0 Переглянути

Доба Руїни: причини та наслідки. Практичне заняття

8 Клас

Ознайомтеся з текстами джерел 6-8 і дайте відповіді на запитання. 1. Про яку подію йдеться в джерелі 6? Яким є ставлення гетьмана до цієї події? Що він засуджує й до чого закликає? 2. Як гетьман пояснює причини прийняття турецької зверхності (джерело 7)? 3. Як тексти листів свідчать про позицію гетьмана? 4. Яку роль у перебігові Руїни відігравали обидві події? 6. «Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє, і обидва монархи вмовилися між собою, що будуть нас викоріняти... Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом ці міста дісталися вам не вашою силою, а Божою поміччю й нашою кров’ю та відвагою. Ми хоча вівці, але вівці Христові, його кров’ю викуплені, а не безсловесні. Часто від ваших московських людей можна почути таку думку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно так не буде! Не допустив нас Господь у таку неволю. Знає король, що предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло з’єдналися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяженим. А того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли». З листа П. Дорошенка до московського вельможі В. Тяпкіна. Січень 1668 р. 7. «...Тебе православного государя, царя за главу собі маю... З самого початку є неправда у тому, що санджаки, тобто знаки від царя турецького мені, і підручному мені війську дані. Насправді ж, щадячи цілісність всієї Украйни, захищаючи від розорення церкви Божі і відводячи людей згубу, часом я роблю те, чого не хочу: коли б ми не прийняли тих знамен турецьких й, будучи близько них, спротивилися їх волі, тоді треба було б нам із сильними бусурманами брань мати, але на це є ми немічними»....
0 Переглянути

Заселення і розвиток Слобідської України. Запорозьке козацтво. Іван Сірко

8 Клас

На схід від Гетьманщини, на кордоні з Московією, простягалися незаймані землі. Колись вони належали Чернігово-Сіверському князівству, були добре залюднені та обжиті, але в ХІІІ ст. зазнали спустошливих набігів ординців. Саме тому багатий край протягом тривалого часу лишався занедбаним і знелюднілим. Він був своєрідним кордоном між Московією й татарами. У 1638 р. туди переселилися учасники селянсько-козацького повстання на чолі з Я. Острянином і заснували місто Чугуїв. У регіон потяглися українські переселенці, які залишали рідні міста після невдалих повстань, війн, визиску чужинців. Царський уряд усіляко заохочував переселення українців, покладаючи на них справу захисту московських кордонів від ударів зі Степу. Масові переселення українців припали на середину XVII ст. Непевність становища, постійні загрози, пов’язані з Національно-визвольною війною, змушували родини, а то й цілі села залишати рідні місця, вирушати в небезпечну дорогу й оселятися на «вільних» землях. Так, 1652 р. козаки під проводом полковника Івана Дзиковського на Тихій Сосні, притоці Дону, заснували місто Острогозьк. Інший великий гурт переселенців на чолі з Герасимом Кондратьєвим того самого року заснував місто Суми. У 1654 р. на городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, було засновано місто Харків. Подібну історію заснування мали міста Салтів, Мурафа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших. Водночас із містами закладали села й хутори. У них зазвичай оселялися невеликі групи переселенців із різних земель України. Оскільки поселення, що виникали, були звільнені від податків, то й називалися вони за давньою українською традицією слободами. Звідси походить і назва цілого регіону - Слобідська Україна, або Слобожанщина....
0 Переглянути

Правобережна Україна у другій половині 70-х – 90-х роках XVII ст.

8 Клас

Після Бучацького польсько-турецького миру московський уряд вирішив скористатися можливістю, не порушуючи Андрусівського перемир’я, захопити Правобережжя. Цар наприкінці 1673 р. наказав Г. Ромодановському й І. Самойловичу розпочати воєнний наступ проти П. Дорошенка. До початку березня 1674 р. війська московського воєводи й лівобережного гетьмана захопили основні міста Правобережної України. 16-17 березня в Переяславі відбулася рада, на яку прибула старшина 10 правобережних полків. На раді М. Ханенко склав гетьманську булаву, П. Дорошенка формально було усунуто від влади, а гетьманом усієї України було проголошено І. Самойловича. П. Дорошенко з кількома тисячами сердюків перебував у Чигирині. У липні місто оточили московсько-українські війська. Облога тривала два тижні. Однак звістка про те, що на допомогу обложеним вирушила турецька армія, змусила московсько-українські сили відступити й повернутися на Лівобережжя. Ціною надзвичайної жорстокості Правобережжя було повернено під владу П. Дорошенка. Ситуація в краї залишалася складною. Роки виснажливої війни перетворили поселення на правому березі Дніпра в суцільну руїну. Турецькі залоги, що розмістились у стратегічно важливих містах, вимагали сплати данини султанові, грабували й захоплювали в полон населення. Упродовж 1674-1675 рр. на лівий берег Дніпра, Волинь та Галичину переселилися майже повністю населення Уманського та Брацлавського полків, практично цілком знелюдніла Київщина....
0 Переглянути

Лівобережна та Правобережна Гетьманщини у другій половині 60-х – 70-х роках XVII ст.

8 Клас

Гетьманство П. Дорошенка на Правобережжі розпочалося за надзвичайно складних умов: унаслідок воєнних дій і громадянської війни 65-70 % його населення було знищено. Козацьку Україну було поділено надвоє. Тому П. Дорошенко насамперед удався до заходів, спрямованих на поліпшення внутрішнього становища. Він усіляко заохочував заселення південних районів Правобережжя, захищав інтереси козацького стану. Створив постійне наймане військо, яке налічувало близько 20 тис. сердюків. Великою духовною підтримкою став для гетьмана приїзд до Чигирина православного київського митрополита Й. Нелюбовича-Тукальського. Палкий поборник самостійності України, ієрарх улаштував митрополичу резиденцію в столиці гетьманської держави. СЛОВНИК Сердюки - наймані піхотні козацькі полки, утримувані гетьманським коштом. Створені гетьманом П. Дорошенком. Виконували функції особистої гвардії гетьмана, охороняли його резиденцію, військове спорядження та артилерію тощо....
0 Переглянути

Правління Павла Тетері та Івана Брюховецького. Андрусівське перемир’я

8 Клас

Павло Тетеря (1620/1622-1670) - український дипломат, військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Правобережної України (1663-1665). Був писарем ґродського суду У Володимирі-Волинському, полковником Переяславського полку, очолював українське посольство в Москві у березні 1654 р. для оформлення Переяславської угоди. 1662 р. - генеральний писар в уряді гетьмана Ю. Хмельницького. Після зречення останнього обраний гетьманом на генеральній раді в Чигирині. Визнав зверхність короля Яна II Казимира й підтримав його похід у Лівобережну Україну. Мав намір об’єднати право- і лівобережну частини Гетьманщини. Унаслідок повстання 1665 р. зрікся булави й виїхав до Варшави, забравши із собою гетьманські клейноди та основні документи з архіву Гетьманщини. Скликана після зречення Ю. Хмельницького рада правобережних полків у Чигирині (січень 1663) обрала гетьманом Павла Тетерю. Як і його оточення, П. Тетеря пов’язував майбутнє козацької держави з Варшавою та Бахчисараєм. Тим часом лівобережні козаки дедалі більше підпадали під вплив Москви, яка прагнула поставити на гетьманство вигідного для себе претендента. Восени 1663 р. московсько-польська війна за українські землі спалахнула знову. Спираючись на підтримку Польщі, П. Тетеря прагнув відновити контроль над Лівобережжям, тож під час влаштованого королем походу виступив на боці Яна ІІ Казимира. За кілька днів жовтня 1663 р. коронні війська разом із десятьма полками П. Тетері під командуванням наказного гетьмана І. Богуна й кінною армією татар переправилися через Дніпро, швидким темпом пройшлися до Глухова і на кордоні з Московією з’єдналися з литовським військом. Однак ні здобути штурмом Глухів, ні утриматися на позиціях їм не вдалося. Під час облоги міста, за спогадами сучасників, дивну пасивність демонстрували правобережні козаки під керівництвом І. Богуна. Причиною згасання войовничого запалу правобережців було те, що похід поляків на Лівий берег набув яскравого карального характеру. Сучасник подій В. Каховський писав: «козаки лише кричали і в повітря стріляли». Їхня поведінка дала підставу звинуватити І. Богуна у зраді. У лютому 1664 р. його було заарештовано і без суду, нібито за наказом короля розстріляно....
0 Переглянути

Гетьманування Юрія Хмельницького. Розкол Гетьманщини

8 Клас

Зі зреченням гетьманства І. Виговським та гетьмануванням молодшого сина Б. Хмельницького Юрія історики зазвичай пов’язують початок в Україні доби Руїни. Наступним після І. Виговського гетьманом став Ю. Хмельницький. Його обрали 28 вересня 1659 р. на Білоцерківській раді. На час приходу нового гетьмана до влади становище Української козацької держави було складним. На Лівобережжі перебували московські залоги, тому відносини з Московією будь-коли могли загостритися до стану війни. Тож він мусив порозумітися з московським царем. Однак небажаним було розірвання договору і з Варшавою, адже це загрожувало війною проти Польщі та союзного їй Кримського ханства. Гетьманування Ю. Хмельницький розпочав укладенням нового договору з Московською державою. Московський воєвода О. Трубецькой, який перебував в Україні з часів Московсько-української війни, запросив Ю. Хмельницького на особисті переговори до Переяслава. Той певний час зволікав, побоюючись засідки. Зрештою у супроводі нечисленної старшини вирушив до Переяслава, де справді потрапив у пастку. О. Трубецькой, за підтримки промосковськи налаштованої лівобережної старшини 27 жовтня скликав раду. Після того, як рада, оточена 40-тисячним московським військом, затвердила Ю. Хмельницького гетьманом, О. Трубецькой запропонував йому на підписання Переяславські статті - фальсифікований варіант Березневих 1654 р....
0 Переглянути

Гетьманщина в роки правління Івана Виговського

8 Клас

Іван Виговський (? - 1664) походив зі старовинного роду української православної шляхти. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. У 30-х роках XVII ст. працював у Київському та Луцькому судах, згодом вступив до польського війська. Під час Жовтоводської битви потрапив до татарського полону. Тричі тікав, тричі його ловили кримчаки та, напевно, стратили б, якби Б. Хмельницький не викупив його з неволі. Незабаром став генеральним військовим писарем і найближчим сподвижником Б. Хмельницького. Упорядник реєстру 1649 р., співавтор багатьох універсалів і листів гетьмана. Був противником запровадження спадкової гетьманської влади Хмельницьких в Україні. 2. Зовнішня та внутрішня політика гетьмана Івана Виговського У зовнішньополітичній діяльності новообраний гетьман прагнув продовжувати політику Б. Хмельницького, спрямовану на оборону інтересів Української козацької держави та зміцнення її міжнародного авторитету. Уже на Генеральну раду в Корсуні в жовтні 1657 р. прибули посли Швеції, Польщі, Австрії, Туреччини, Криму, Трансільванії, Молдови, Валахії. Там було остаточно оформлено договір зі Швецією. Він передбачав створення українсько-шведського військово-політичного союзу, який мав забезпечити незалежність і територіальну цілісність України. Рада ухвалила рішення відновити союзи з Туреччиною і Кримським ханством та укласти перемир’я з Польщею. Водночас гетьман І. Виговський намагався уникнути ускладнень у відносинах із Московською державою. До царя було відправлене посольство з повідомленням про обрання нового гетьмана. У Москві довго зволікали з визнанням...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 173 174 175 176 177 178 179 180 181 ... 370
Назад

Навігація