Доба Руїни: причини та наслідки. Практичне заняття
- 19-10-2022, 22:51
- 515
8 Клас , Історія України 8 клас Власов, Панарін (поглиблене вивчення 2021)
§ 30. Доба Руїни: причини та наслідки. Практичне заняття
1. Висвітлення подій доби Руїни у тогочасних історичних джерелах
Ознайомтеся з текстами джерел 1-5 і дайте відповіді на запитання. 1. Про які події йдеться у джерелах? Коли вони відбулися? 2. Визначте місце кожної з подій у перебігові Руїни. 3. Складіть розповідь про Руїну на підставі наведених джерел.
1. «Турецькі клейноди, котрі вдруге турецький султан прислав... на гетьманство українське, тепер після піддання його з Військом прислані московському цареві і публічно та демонстративно на очах народу тріумфально були віддані в столиці...: золота булава велика, обсаджена дорогоцінним камінням; друга булава позолочена, дорогоцінним камінням обсаджена, майстерно зроблена; дві червоних корогви; два волосяних бунчуки; п’ять турецьких листів несли в руках, на сажень золотими літерами пописаних і дуже велику печатку турецького султана квадратну, при котрій висів і золотий шнур».
2. «Брюховецький, маючи при собі чимало запорожців, невтомно турбувався про Чорну Раду. Він навіть до царської величності написав і просив дозволу зібрати її. Він був певен, що коли вона збереться, то запорожці піднімуть бунт, заб’ють Сомка і Васюту, а його силою оберуть на гетьмана. Так воно опісля й сталося. Коли окольничий князь Гагін та стольник Кирило Йосипович Хлопов на виконання царського указу рушили на Ніжин, маючи намір провести вибори нового гетьмана, тоді Брюховецький з Гадяча і собі поспішив до них у Батурин і там, доволі довго розмовляючи з ними, настроїв їх прихильно до себе. А водночас він розіслав своїх запорожців у всі міста України і порадив всьому поспільству збиратися в Ніжин...».
«Літопис галицького полковника Григорія Грабянки». 1710 р.
3. «Турецький султан... бажаючи сором лиця свого безчесного втолити, ще більші свої турецькі й татарські сили зібрав і послав з поганим візиром своїм, на ім’я Мустафа, і з багатьма пашами під Чигирин здобувати його. Ті бусурманські сили, прийшовши місяця липня числа 8 до Чигирина, намагалися взяти його різними способами, приступами, страшною вогняною стрільбою, гранатами, підкопами й усякими наговорами, протягом довгого часу силкуючись злий намір свій виконати, але велику загибель собі там знайшли».
«Синопсис Київський». 1674 р.
4. «Виговський об’єднався з польським та татарським щонайдобірнішим воїнством і вирушив супроти Пушкаря на Полтаву, оскільки його посланці ніяк не могли полковника підкорити, а разом з воїнством і сам задумав піти, сподіваючись, що приводом до походу може служити неприязнь полковника та його ворожість до дій гетьмана... Спішно привів (татар) своїм на підмогу, вони перетяли дорогу, що вела на Полтаву, і стали на перехваті. А Пушкарів загін, перелякавшися татар, був розбитий Виговським. У цій січі, рубаючись разом зі своїми воїнами, загинув і Пушкар. А його воїнство, забачивши смерть свого начальника, вкрай переполошилось і кинулось втікати...».
«Літопис галицького полковника Григорія Грабянки». 1710 р.
5. «А Дорошенко після перемоги над Ханенком рушив, уже без перешкод, з усім козацьким та ординським військом від Ладижина під Кам’янець. Прибувши туди, допомагав туркам добувати Кам’янець, який, бувши уфундований від природи Божою силою, здававсь у людських очах геть-но нездобутним. Але що Бог захоче, те й зробить, бо той твердий град, не так від сили й ворожої зброї, як від нужди й міцного оточення, було в суботу 17 серпня добуто і захоплено під турецьку владу...».
С. Величко. «Літопис». 1720 р.
1. Розставте події, про які йдеться у джерелах 1-5, у хронологічній послідовності. 2. Кількома реченнями схарактеризуйте кожну з подій, за такою схемою: причина-подія-результати-наслідки.
2. Історичні джерела та історики про діяльність Петра Дорошенка
Ознайомтеся з текстами джерел 6-8 і дайте відповіді на запитання. 1. Про яку подію йдеться в джерелі 6? Яким є ставлення гетьмана до цієї події? Що він засуджує й до чого закликає? 2. Як гетьман пояснює причини прийняття турецької зверхності (джерело 7)? 3. Як тексти листів свідчать про позицію гетьмана? 4. Яку роль у перебігові Руїни відігравали обидві події?
6. «Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє, і обидва монархи вмовилися між собою, що будуть нас викоріняти... Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом ці міста дісталися вам не вашою силою, а Божою поміччю й нашою кров’ю та відвагою. Ми хоча вівці, але вівці Христові, його кров’ю викуплені, а не безсловесні. Часто від ваших московських людей можна почути таку думку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно так не буде! Не допустив нас Господь у таку неволю. Знає король, що предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло з’єдналися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяженим. А того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли».
З листа П. Дорошенка до московського вельможі В. Тяпкіна. Січень 1668 р.
7. «...Тебе православного государя, царя за главу собі маю... З самого початку є неправда у тому, що санджаки, тобто знаки від царя турецького мені, і підручному мені війську дані. Насправді ж, щадячи цілісність всієї Украйни, захищаючи від розорення церкви Божі і відводячи людей згубу, часом я роблю те, чого не хочу: коли б ми не прийняли тих знамен турецьких й, будучи близько них, спротивилися їх волі, тоді треба було б нам із сильними бусурманами брань мати, але на це є ми немічними».
З листа П. Дорошенка до царя Олексія Михайловича. 1671 р.
8. «Петро Дорошенко дуже зміцнився, абсолютно в них панує й користується всенародною любов’ю. Перебуваючи там, хоча скаржився перед різними особами на непотрібну дорогу до Чигирина, а також під час повернення назад не чув про нього жодного поганого слова. Ці люди не хлопи, а самостійний народ. Зникли вже там грубіянство, тиранство, пияцтво й інші варварства. Нараду з Тукальським проводить уночі, або вранці. Достатки, пишність помітні - все це не як у козацького гетьмана, а як у найбільшого польського пана».
З повідомлення львівського єпископа Й. Шумлянського. Березень 1671 р.
Прочитайте текст джерела 9 і дайте відповіді на запитання. 1. Які обставини, на думку історика, завадили П. Дорошенку завершити розпочату справу? Пригадайте, коли подібні випадки вже траплялися в історії України. 2. Наведіть 2-3 аргументи на підтвердження або спростування оцінки гетьмана П. Дорошенка як «сонця Руїни».
ЗАУВАЖТЕ
Гетьмана П. Дорошенка в Україні знали як «сонце Руїни». Так називалася вистава Василя Пачовського, написана на початку XX ст., до якої С. Чарнецький написав пісню «Ой, у лузі червона калина». Таку ж алегорію свого часу використав у поемі «Заступила чорна хмара..» Т. Шевченко, змальовуючи події 1676 р. в Україні.
9. «Він бачив, що уряди московський і польський, користуючись тим, що попередники його опирались на них, зменшували автономні права У країни. Розумів він і те, що при тогочасному становищі України їй не можна було обійтися без чужоземної опори. Через те, порішивши не шукати запомоги у московського і польського уряду, він придумав третю комбінацію - опертися на турецький уряд. Це не було фантастичним проектом. Перед його очима стояли два румунські господарства, які під турецькою владою добулися повного порядку в своїх землях. Але тут виникла для нього велика трудність. Майже безустанно на протягу двохсот років козаки вели боротьбу з мусульманським миром, а тут треба було шукати у нього запомоги, опиратись на нього. Люди більш патріотичні і розумні зрозуміли його і пішли за ним. З маленькими силами здолав Дорошенко продержатись років із десять, але не мав спромоги довести діла до кінця, бо коли не хоче чого народна маса, то нічого не можна вдіяти».
В. Антонович. «Про козацькі часи на Україні»
3. Історичні джерела та науковці про причини й наслідки Руїни
Прочитайте тексти джерел, праці істориків (джерела 10-12) і дайте відповіді на запитання. 1. Чому період кінця 50-70-х років XVII ст. в історії України називають добою Руїни? 2. Поясніть, у чому основна причина становища на Правобережній Україні, докладно змальованого козацьким літописцем (джерело 10). 3. Порівняйте думку вченого XIX ст. Б. Грінченка (джерело 11) з думкою істориків ХХ-ХХІ ст. В. Смолія та В. Степанкова (джерело 12) щодо причин Руїни. Виокреміть спільні та відмінні погляди. 4. Висловіть власну думку щодо названих науковцями причин.
10. «Перед моїми очима постали численні безлюдні міста й замки, порожні вали, колись висипані працею людською, як гори й горби. Всі вони правили тоді за пристановище й поселення диких звірів. Я побачив, що фортеці, які траплялися нам на шляху у військовому поході, одні стоять малолюдні, інші зовсім спорожніли - розруйновані, зарослі землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише червів і зміїв, й усякого гаддя, що там гніздилося. Роздивившись, побачив я покриті мохом, очеретом і зіллям широкі тогобічні україно-малоросійські поля й розлогі долини, ліси і великі сади, красні діброви й річки, стави й занедбані озера. І це був той край, якого правдиво колись, уже шкодуючи за втратою його, називали й проголошували поляки раєм світу - він був немовби друга обітована земля, що кипіла медом і молоком. Бачив я, окрім того, в різних місцях багато людських кісток, сухих і голих - їх покривало саме тільки небо».
С. Величко. «Літопис». 1720 р.
11. «Власне ще з давніх-давен українсько-руське громадянство мало знало, що то таке йти вкупі. Поруч з І. Виговським стоїть Пушкар, поруч з Дорошенком стоїть Многогрішний та Ханенко, не кажучи вже про Брюховецьких, Адамовичів, Лісовських. І кожен з тих згаданих веде за собою якусь частку України, і всі вкупі, волею чи неволею, заливають Україну кров’ю, повивають її вогнем і з багатої, пишно-барвистої, сяйвом соняшним та волею повитої країни роблять розлогу труну народну, ховають у ній українську волю, українське право, українське добро, і історія пише "Руїна” там, де колись було осяйне слово "Життя”. Минуле не минається дурно сьогочасному. Воно заставляє наслідки навіки. І ми бачимо, що й тепер, як і тоді, ми не знаємо, що то значить - іти вкупі...».
Б. Грінченко. «Листи з України Наддніпрянської»
12. «Причини поразки революції крилися у відсутності в еліти досвіду державного будівництва; незавершеності процесу її консолідації навколо української державної ідеї; переважанні у свідомості соціальних верств і прошарків особистих; групових, станових інтересів над національними і державними; в слабкості центральної влади, що сприяло розгортанню міжусобної боротьби за булаву, породило всевладдя старшини на місцях; грубих прорахунках гетьманських урядів у внутрішній політиці, що спричинило посилення соціальної напруги у суспільстві, наслідком чого стала руйнація підвалин молодого державного організму; постійному втручанні (у різних формах) в українські справи Речі Посполитої, Московського царства, Османської імперії, Кримського ханства, спрямованому на ліквідацію самостійності Української держави».
В. Смолій, В. Степанков. «Українська національна революція XVII ст.»
Скориставшись наведеними фрагментами з джерел та інформацією з попередніх параграфів, дайте відповіді на запитання. 1. Яку подію в історії України можна вважати безпосереднім провісником доби Руїни? 2. Яка подія поклала початок цій добі, яка засвідчила її кульмінацію, а яка - її завершення?
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Складіть схему, що відображала б основні причини та наслідки доби Руїни за таким зразком.
2. Спираючись на здобуті раніше знання, визначте основних історичних діячів доби Руїни. Окресліть позитивні та негативні сторони їхньої діяльності.
3. Прочитайте текст діалогу, що відбувся між запорозькими козаками та сотником - героями роману М. Старицького «Руїна» - та дайте відповіді на запитання.
• У зв’язку з якими подіями міг відбутися діалог? • Про що свідчать настрої його учасників? • Яким із наведених вище джерел можна проілюструвати причини цього діалогу? • Поміркуйте, чому письменник присвятив Руїні роман.
«- Обирали, а тепер він нам не угоден.
- Таж за Дорошенком уся Україна!
- А хоч би й уся Польща з Турцією на додачу. Ми не хочемо його, і ніхто не змусить нас йому підкорятися. Ми йдемо, за свою волю стоїмо!
- Не за волю, а за сваволю. Ех, заплачете ви за нею та ще й гірко! Заведе вона не лише вас, а й весь край наш до поляків у неволю!
- Го-го! - запорожець відкотив рукав, оголив мускулясту, волохату руку й мовив повільно, трясучи своїм кулаком.
- Не родився ще той чоловік, щоб накинув на нас уздечку! Ніхто над нами ще не був паном. Не будуть ні в кого запорожці в підданстві! - полинули гнівні голоси серед його товаришів.
- Втішайтеся, втішайтеся! - продовжував із гіркотою сотник, - а смерть уже не за горами, а за плечима! Огляньтеся-но на Північ. У таку хвилину, коли Польша знову скалить на нас зуби, коли татарва огненними шляхами протинає всі груди безталанної вітчизни, ви ще заводите міжусобні війни».
М. Старицький. «Руїна. Історичний роман кінця XVII століття»
Коментарі (0)