Войти
Закрыть

Українські міста і розвиток мистецтва в XVI - першій половині XVII ст.

8 Клас

XVI-VII ст. в Україні — це час будівництва перебудови старих міст, замків і монастирів. Більшість тогочасних міст мали захисні стіни і центральну площу, на якій розміщувалися ратуша, церква, будівлі заможних городян, торгові лавки, а у визначені дні проводилися ярмарки. Від центральної площі до воріт йшла дещо ширша «головна» вулиця. Землі в межах обгородженого стіною міста було мало, і вона була дорогою, тому будинки часто будували в декілька поверхів і впритул один до одного. На сході України будівлі і стіни міст були переважно дерев’яними, а на заході — мурованими. Стилі української архітектури Традиційна дерев’яна архітектура, в основі якої дерев’яний зруб, була поширена по всій сільській території України, а також переважала в східних українських містах (Брацлав, Черкаси, Лубни тощо). Особливим колоритом відрізняється архітектура дерев’яних церков карпатського регіону. Найчастіше це тризрубні (ковчегоподібні) будівлі, кожен зруб яких має перекриття у вигляді бані. Ззовні по периметру церкви розміщували криту галерею. Будували також п’ятизрубні (хрестоподібні) церкви. Ренесансна архітектура набула поширення в західних українських містах з XVI ст. Для ренесансних будівель притаманні симетрія і пропорційність форм, використання колон або їх імітація, помірне скульптурне оздоблення....
0 Переглянути

Культурно-освітнє життя в українських землях XVI ст.

8 Клас

I ст. — це час національно-культурного відродження. Час, коли і, поєднавши руські звичаї та традиції княжої доби, культурні ія народів, що жили поруч — татар, поляків, німців, угорців, румунів та інших, — зі здобутками нових західноєвропейських ідейно-культурних течій — Ренесансу (звернення до античної спадщини), гуманізму (визнання людини найвищою цінністю), Реформації та Контрреформації, створили власну, неповторну культуру. Саме тоді відбулося усвідомленням українцями своєї самобутності, відмінності від інших народів, прискорилося формування окремої староукраїнської мови, розпочалося зародження і бурхливий розвиток інших галузей власне української культури. Національно-культурне відродження стало можливим завдяки активним представникам усіх станів українського суспільства: тим князям, магнатам і шляхтичам, які усвідомлювали себе «руссю», тобто українцями, і матеріально підтримували українську культуру; міщанам, що входили в українські православні братства; діячам православної церкви, які боролися за її права; селянам, які зберігали рідну мову та давні традиції; козакам, які стали на захист прав, свобод і віри українського народу. Розвитку української культури перешкоджали: бездержавність, роз’єднаність українських земель, соціальне, національне і релігійне гноблення з боку іноземних поневолювачів, втрата національної ідентичності (усвідомлення своєї приналежності до нації) частиною української шляхти....
0 Переглянути

Церковне життя в XVI ст.

8 Клас

І до, і після Люблінської унії більшість потужних українських князів XVI ст. та іншої шляхти залишалися прихильниками православної конфесії, інколи спеціально тим підкреслюючи свою окремішність та приналежність до старожитнього руського світу. Завдяки цьому православна церква в українських землях тривалий час отримувала надійні матеріальну підтримку та політичний захист. Та, незважаючи на підтримку князів, становище української православної церкви (Київської митрополії) в XVI ст. поступово погіршувалося через ряд зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх чинників відносять ослаблення впливу Вселенського (Константинопольського) патріарха через захоплення турками-османами власне Константинополя; штучне виділення у 1589 р. окремого Московського патріархату з претензіями на зверхність над Київською митрополією; перебування більшості українських земель у складі держав, які однозначно підтримували римо-католицьку церкву, — Польщі, Литви та Угорщини. Були також чинники, які ослаблювали Київську митрополію зсередини. Поширення патронату — права світських феодалів призначати церковнослужителів у своїх володіннях — призвело до ослаблення церковного управління, падіння дисципліни і моральності духовенства, а отже і авторитету церкви загалом. Окрім того, Річ Посполита створювала умови для зростання впливу своєї державної релігії. Римо-католицька віра вважалася більш престижною; в католиків на той час були кращі заклади освіти, католику легше було здобути королівської ласки. Це призводило до поступового переходу української шляхти у римо-католицтво і ослаблювало матеріальне та політичне становище православної церкви....
0 Переглянути

Практичне заняття № 1 (8 клас Бурнейко, Наумчук)

8 Клас

Представники суспільної верхівки, навіть князі, споживали, в основному, ті самі страви, що й люди нижчих станів... (Проте) в раціоні можновладців було більше страв з дичини, інколи навіть м’ясо лебедів, голубів, павичів, яких спеціально розводили, ... дорогі приправи (перець, шафран, імбир, мускат, гвоздика), ... срібний столовий посуд: кубки, чарки, полумиски, ... посуд, оправлений у золото, прикрашений дорогоцінним камінням (тощо). 1. Уважно розгляньте портрет Беати Острозької. Порівняйте вишуканість одягу княжни із вишуканістю страв та посуду, що описуються у документі. Детальніше про те, які випробування випали на долю цієї тендітної, але сильної жінки ви можете дізнатися з Вікіпедії. Завдання 2. Попрацюйте в четвірках. Користуючись документами № 4, 5 та 6, підготуйте редагування тверджень. 1 твердження: «Люди в містах завжди селилися згідно своїх матеріальних можливостей та ... приналежності». Твердження: «Під час міських святкувань майстри об’єднувалися у групи залежно від ... приналежності». 3 твердження: «На судові рішення впливала належність людини до ... суспільної ...». Документ № 4. Очевидець про багатонаціональність західноукраїнських міст на прикладі Кам’янця (Подільського). Ульріх фон Вердум (голландський мандрівник і мемуарист) ...Місто ділилося на три частини: південна була заселена вірменами, які мали там свій окремий ринок, ратушу, гарну церкву й багато добре збудованих купецьких будинків. Центральну частину займали русини. Вони мали великий міський дім з високою вежею, кілька гарних церков грецької релігії. У північній частині міста мешкали поляки, які теж мали там свої костьоли, ратушу й ринок. Кожна частина міста мала своє окреме управління. Крім того, тут жило ще понад сімдесят єврейських родин, старшина яких також вершив судові справи своїх... (Вони) мали дві синагоги: одну в місті, другу поза ним....
0 Переглянути

Реєстрове козацтво. Козацькі війни кінця XVI ст.

8 Клас

І час походів у турецькі та татарські володіння козаки звільняли і, здобували для себе зброю і безцінний військовий досвід. Міць і тзаків зросли настільки, що їх на службу почали запрошувати іноземні володарі, а 1577 р. запорозький ватажок Іван Підкова втрутився в міжусобну боротьбу за владу в Молдові і на чолі козацького загону тимчасово захопив столицю князівства Молдови, оголосивши себе її князем. Зважаючи на такі успіхи козацької зброї протягом 70-х рр. XVI ст., Річ Посполита створила «Його Королівської Милості Військо Запорозьке» — козацьке військо на королівській службі. Через те що набрані до нього козаки були внесені до спеціального списку — реєстру, їх називали реєстровими козаками або реєстровцями. Розпочав формування реєстрового козацького війська король Сигізмунд II Август. 1572 року він затвердив перший козацький реєстр, призначив козакам платню, надав право на окремий суд та управління. Наступний польський король Стефан Баторій у 1578 р. розширив права реєстрових козаків, надавши їм так звані «Ьаторієві вольності»: звільнив їх від сплати податків, інших обов’язків і повинностей, окрім військової служби, надав право на земельні володіння, дозвіл на промисли та торгівлю, передав у власність реєстровому війську м. Трахтемирів із монастирем. Реєстровим козакам було вручено королівський прапор малинової барви, печатку та інші клейноди....
0 Переглянути

Українське козацтво

8 Клас

Здавна, на Великому (християнсько-мусульманському) кордоні, на межі із Кримським ханством простягалося Дике Поле (відшукайте на карті) — землі, які формально належали Великому князівству Литовському (після 1569 р. — Речі Посполитій), але які лишалися незаселеними через спустошливі набіги татар. Наявність цивілізаційного Великого кордону стала важливою передумовою виникнення козацтва як військової спільноти. У Дике Поле на промисли (полювання, рибальство та ін.) йшли представники боярства, збіднілої шляхти та міської бідноти. Шукати кращої долі у небезпечному, але вільному від панів Дикому Полі вирушали також найбільш хоробрі чоловіки із селян. Людей, які, об’єднуючись у ватаги, ходили на промисли в Дике Поле, називали уходниками. Хто вирушав до Дикого Поля чи жив поруч нього, завжди мав бути готовим до бою з татарами. Насамперед, представники дрібної і середньої української шляхти. За ними йшли нещодавні селяни, містяни. Саме з них виростали нові воїни — люди особисто вільні, зі зброєю, які у вільний від військових справ час орали землю, полювали, рибалили чи займалися ремеслами. Таких людей називали «вільними людьми» або козаками. Перша письмова згадка про українських козаків відноситься до 1489 р., друга до 1492 р....
0 Переглянути

Люблінська унія 1569 р.

8 Клас

Наявність спільних ворогів здавна підштовхувала Велике князівство Литовське і Польське королівство до союзу. Започаткувала цей процес Кревська унія 1385 р. Тому в першій половині XVI ст. дві держави вже були об’єднані особою спільного монарха: великий князь литовський одночасно був і польським королем. Без дієвої підтримки Литви Польща не могла собі дати ради із постійною військовою агресією Тевтонського ордену хрестоносців, що красномовно підтвердила Ґрюнвальдська битва 1410 р. До середини XVI ст. цілий ряд зовнішніх та внутрішніх чинників підштовхували і Литву до ще тіснішого союзу із Польщею. Південні рубежі князівства потерпали від постійних набігів татар, які знищували і грабували українські села, забирали людей в ясир (полон). Київщина і Брацлавщина знелюдніли, перетворившись майже на пустку (відшукайте на карті південні межі осілого розселення людей). Окрім того, у виснажливих війнах із Московською державою за право на володіння руськими землями Литовське князівство втратило значну частку своєї території (див. карту), а поразки в перших роках Лівонської війни (1558-1583 рр.) поставила Литву перед загрозою бути поглиненою Московським царством. Вихід зі скрутної ситуації вбачався лише в унії (об’єднанні) із сильнішою Польщею. Польська шляхта прагнула досягнути унії шляхом інкорпорації, тобто через входження Литви до складу Польщі. Шляхтичів приваблювали перспективи розширення своїх земельних володінь та нових прибутків від фільваркової системи господарювання в українських землях. У Великому князівстві Литовському настрої щодо унії були різними. Литовські, білоруські та українські магнати (князі і пани) побоювалися втратити владу, землю та привілеї, тому розглядали можливість унії лише на федеративних засадах - як союз двох рівноправних держав з окремими сеймами, управлінням, законодавством тощо. Натомість українські, білоруські і литовські шляхтичі дуже надіялися на укладення унії, оскільки прагнули перш за все звільнитися від влади магнатів, позбутися або принаймні, полегшити військову повинність (у Польщі зазвичай використовувалося кварцяне, тобто наймане військо), поліпшити умови торгівлі та зрівнятися у правах з польською шляхтою. З таким клубком зацікавлень і протиріч дві країни вступили у 1569 р....
0 Переглянути

Економічне життя українських земель в першій половині XVI ст.

8 Клас

Торговельний обмін між українськими землями відбувався, незважаючи на те, що вони належали різним державам. Дрібного торгівлею щоденно займалися цехові майстри та дрібні торгівці, майже щоденно пропонуючи свій товар у власних ятках (крамничках). Зазвичай щотижня був торг, на якому селяни продавали товари сільського виробництва, а міщани — ремісничі вироби. Великою торгівлею займалися заможні купці і шляхта. Центрами такої торгівлі ставали ярмарки, які дозволялося проводити лише за королівськими чи великокняжими грамотами і лише у визначені дні та у визначених містах. У великих містах вони могли проводитися декілька разів на рік. Найбільші ярмарки були у Києві, Львові, Кам’янці (Подільському), Луцьку. На ярмарок з’їжджалися не лише українські, але й іноземні купці, які не тільки торгували різноманітними товарами, а й укладали угоди на виробництво або постачання тих чи інших товарів з різних кінців світу та з України. З Українських земель експортували (вивозили на продаж за межі країни) в основному, сировину: зерно, ліс, сіль, віск; гнали волів. Натомість з європейських країн імпортували (завозили): металеві вироби, скло і папір, а зі Сходу — прянощі, дорогі тканини, килими, зброю тощо....
0 Переглянути

Українці на початку ранньомодерної доби

8 Клас

На першу половину XVI ст. українці не мали власної держави. Київщина, Брацлавщина, Волинь та Підляшшя (див. карту) належали Великому князівству Литовському. В XVI ст. ці землі втратили ознаки автономії, а литовські володарі вже підтримували римо-католицьку церкву. Проте українські князі, шляхта і решта населення залишалися православними, підтримували свою церкву і користувалися руською (староукраїнською) мовою. Це створило підґрунтя для майбутнього розквіту української культури. Галичина, Белзщина, Холмщина й Західне Поділля належали Польському королівству, Закарпаття — Угорському. Місцева українська знать у своїй більшості уже давно прийняла віру, традиції та закони пануючих держав і стала вважати їх своєю політичною батьківщиною, але незаможні українці-русини, попри утиски, оберігали рідну віру і пам’ятали про своє коріння. Чернігово-Сіверщина тимчасово належала Московському царству, а Буковина — Молдовському князівству. З одного боку, обидві країни були православними, як і місцеве населення, але, з іншого — прагнули, щоб їх піддані українці поступово забули про своє походження і змирилися з новими володарями, але головне, що обидві землі були спірними прикордонними територіями і часто ставали ареною бонових дій....
0 Переглянути

Історія України 8 клас Бурнейко, Наумчук

8 Клас

У 8 класі ви вивчатимете історію України Раннього нового часу, іншими словами, - її ранньомодерну добу - відтинок часу, який тривав від кінця Середньовіччя до кінця XVIII ст. і для України характеризувався розвитком міського самоврядування, цехового ремесла, фільваркового господарства, пожвавленням внутрішньої та зовнішньої торгівлі, виникненням і виходом на політичну арену козацтва, відновленням української державності та формуванням самобутньої національної культури. Ранньомодерна доба в Україні умовно ділиться на декілька дрібніших періодів: перший тривав від початку XVI ст. до 1596 р. - це час поширення реформаційних ідей, зростання фільварків, покріпачення селян і, водночас, становлення козацтва як окремого стану; другий, 1596-1648 рр. - період напруженої боротьби українців за свої релігійні, економічні права і козацькі вольності; третій, 1648-1657 рр. - час Національно-визвольної війни і відновлення українцями власної державності; четвертий, 1657-1709 рр. - це найбільш суперечливий період, позначений Руїною в козацькій Україні, рівно ж як і небувалим розквітом української барокової культури; п’ятий період тривав з 1709 р. до 90-х рр. XVIII ст. - «імперський» період - час захоплення майже всіх українських земель Російською імперією, яка знищила рештки української державності. Найбільше про ранньомодерну Україну ми дізнаємося з писемних джерел: літописів (і в тому числі козацьких літописів), гетьманських універсалів, судової документації, листування тощо. Багато знань дають речові джерела: будівлі чи їх залишки, збережена зброя, інструменти, ікони, картини, які допомагають відтворити тогочасне повсякдення, а усні джерела - козацькі пісні, думи, балади і перекази - найліпше розкривають душу українського народу....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 222 223 224 225 226 227 228 229 230 ... 370
Назад

Навігація