Войти
Закрыть

Пошук та вивчення речових джерел

5 Клас

Археологія. Письмо винайшли порівняно недавно, приблизно 5-6 тисяч років тому. Чи можна відтворити (реконструювати) історію людських спільнот у доісторичний, ніким із очевидців не описаний період? Це можливо, якщо зібрати та «розкодувати» речові джерела, створені в первісні часи. Виявленням та дослідженням речових джерел займається спеціальна історична наука — археологія. Перше завдання археолога — встановити місце, де можна знайти вироблені в давнину речі. Зробити це непросто. Людські житла, знаряддя праці, зброю, одяг та інші предмети повсякденного користування знищили війни, час та природа. Те, що не було остаточно зруйновано, знаходиться під землею у невідомих нам місцях. Перші археологи встановлювали місцеперебування давніх пам’яток культури на основі відомостей словесних джерел. Найбільш відома сьогодні історія пошуків міста Трої. Поет VIII ст. до н. е. Гомер у поемі «Іліада» описав облогу цього міста греками. Але тривалий час існування Трої, як і все інше, описане Гомером, вважалося легендою. У те, що війна з троянцями була, та що Троя розташовувалася у вказаному Гомером місці, повірив багатий німецький бізнесмен і археолог Генріх Шліман. У 60-х роках XIX ст. він розкопав руїни цього міста на малоазійському узбережжі Середземного моря. Сучасні археологи часто виявляють зруйновані споруди, зрівняні із землею поховання, межі ділянок, яких давно не існує, і т. ін. з допомогою аерофотозйомки. Це — спосіб вивчення земної поверхні шляхом її фотографування з літака чи супутника. На знімках, зроблених з висоти, видно контури пам’яток культури....

Писемні джерела

5 Клас

Актові матеріали. Найчастіше історики послуговуються різними писемними джерелами. Уміння записати вислів — одна з ознак цивілізації. Необхідність записувати висловлене пояснюють важливістю поданої інформації. Записи, з якими працюють історики, прийнято називати документами. Найбільше записів робили за наказами або на замовлення володарів. Щоб увічнити найважливішу для своїх підданих, на думку правителя, інформацію, окремі тексти в давні часи навіть висікали на камені (рис. 18). Тексти, укладені від імені влади, керівництва державної установи або приватної фірми, називають актовими матеріалами. Актові матеріали вирізняють за такими ознаками: • однорідна композиція; • основа змісту — встановлення або/і скасування правила; • посилання (бланк, підпис, печатка) на особу або орган, що визначали та відстоюватимуть записане. Укладають актові документи особи, які наділені правом приймати публічні рішення, надавати посвідки про право на якісь дії чи майно, пояснювати важливі для суспільства пропозиції, подавати докази у якійсь справі. Актовими матеріалами вважаються, зокрема, міждержавні угоди, закони, укази, накази, судові рішення та інші розпорядження центральної і місцевої влади. Чимало також актів, у яких відображені відносини між окремими людьми. Це заповіти, тобто розпорядження людини щодо її майна на випадок смерті; купчі, якими засвідчують придбання-продаж нерухомого майна; угоди між працедавцями і працівниками, фірмами та клієнтами й ін....

Різновиди історичних джерел. Усні джерела

5 Клас

Види історичних джерел. Важливою частиною історичного дослідження є збір та упорядкування інформації про минуле. Здобути достовірні відомості непросто, адже минуле — це дійсність, якої вже не існує. Залишилися тільки її «сліди». Сліди минулого — це не тільки наші спогади. В артефактах, тобто у знаряддях і продуктах людської діяльності, теж «закодовано» інформацію. Якщо ми зуміємо використати їх з метою отримання свідчень про те, що нас цікавить у минулому, вони слугуватимуть нам як історичні джерела. Разом з тим, джерельні відомості — це тільки цеглинки, з яких дослідник реконструює минуле, тобто відтворює його в своїй уяві та представляє як історію-оповідь про своє бачення того, що було. Історики, зазвичай, виділяють три великі групи історичних джерел: словесні, речові та зображувальні (візуальні). За основу для групування тут узято спосіб кодування та відтворення інформації. Артефакт — будь-який штучно створений об’єкт, продукт людської діяльності. Усні джерела — вид історичних джерел, що передаються «з уст в уста» або записані дослідником з чиїхось слів. Писемні джерела — документи, створені від імені держави, державної установи, приватної фірми, якоїсь організації або особи. Міфи — старовинні оповіді про походження Всесвіту і людини, спроба розгадати незрозуміле у довколишньому світі, пояснити його діями вигаданих надприродних істот. Словесним джерелом може стати будь-що сказане, розказане людиною (усні джерела) і будь-який, на будь-чому зроблений нею напис та опис (писемні джерела). Носієм інформації словесних джерел є пам’ятки мови, усної творчості (казки, легенди, міфи), писемні пам’ятки (літописи, документи, листи, щоденники тощо), зокрема й комп’ютерні тексти. До речових належить усе, виготовлене коли-небудь людськими руками, а також змінене людьми довкілля. Носіями цінної для історика інформації є, наприклад, пам’ятки архітектури, знаряддя праці різних епох, предмети і речі домашнього вжитку. Візуальними називають зображення, створені людьми різним способом: малюнки, карти, фото, кіно та ін. Інформацію зображувальних джерел, так само як і речових, в історичному дослідженні передають у формі описів або обчислень....

Історичні землі України

5 Клас

Особливості українських теренів. Сучасна Україна — єдина, цілісна держава, територія якої об’єднує 24 області й Автономну Республіку Крим (див. форзац). Кожна область, а також міста Київ і Севастополь мають свої органи управління — ради й адміністрації. Повноваження місцевих органів влади, тобто перелік їхніх прав на управління цими адміністративно-територіальними одиницями, визначені законодавством. Кордони України та її єдність, чи, як деколи кажуть, соборність українських земель, визнаються всіма державами світу — членами Організації Об’єднаних Націй. Цілісність України як держави не означає відсутність відмінностей у способі життя, заняттях і звичаях її населення. Особливості ці склалися історично. Наприклад, на сході й півдні України частка російськомовного населення суттєво більша, ніж на заході. Пояснюють це тим, що під час панування тут Росії, її населення постійно переселялося на українські терени. Водночас, місцевих жителів російська влада спонукала переймати російську мову. Українці були змушені навчатися в російськомовних школах, читати російською книги і газети, заповнювати цією мовою всі документи. Російською з ними спілкувалися не тільки місцеві посадовці, а й священики. Як наслідок, про українське коріння багатьох російськомовних громадян нашої держави сьогодні свідчать тільки їхні прізвища. Найбільш поширені на Наддніпрянщині прізвища, утворені з суфіксами -енко, -єнко (Петренко, Гордієнко, Костюченко). Далі на захід більшість українців традиційно мали прізвища з суфіксами -ук, -юк (Павлюк, Данилюк, Гордійчук). Прізвища Крутивус, Небаба, Перебийніс та подібні — безсумнівно, українського походження. Під такими колись записували запорожців....

Україна на мапах упродовж історії

5 Клас

Звідки українці родом. Для дослідження історії народу потрібно насамперед встановити час, коли народився цей народ, і територію його проживання в певні культурно-історичні епохи. Умови проживання людей можна визначити, якщо відтворити характерний для даної території природний ландшафт, тобто рельєф місцевості у поєднанні з кліматом, ґрунтами, рослинним і тваринним світом. Це допоможе спрогнозувати чисельність народу і тривалість його життя, описати господарство й розвиток суспільства, екологічні наслідки цього розвитку. Географічні характеристики краю в минулі епохи сприяють також розумінню тодішніх уявлень про світ. Розрізнені свідчення про час виникнення та батьківщину українців містять давні карти й описи, що їх у різні часи виготовляли мандрівники, службовці й учені. Згідно з відомостями часів Античності, слов’яни (а українці належать до слов’янських народів) є корінними жителями Європи. Приблизно з кінця II тис. до н. е. спільноти слов’ян заселяли лісові терени, що охоплюють верхів’я річок Вісла, Дністер та Західний Буг, а також поріччя Прип’яті аж до Дніпра (мапа 2). Зростання чисельності та тиск сусідів змусили ці племена розселятися на захід, схід та південь від своєї прабатьківщини. У І тис. племена слов’ян поступово залюднили терени держав, які сьогодні існують у Центрально-Східній Європі. Зокрема праукраїнські племена заселили західноукраїнські землі й Середнє Подніпров’я. Покажи на настінній карті батьківщину слов’ян-праукраїнців. Плем’я — об’єднання родів, що мають спільне походження та окремі органи самоврядування, говорять однією мовою, підтримують ті самі звичаї та вірування....

Історичний простір

5 Клас

«Адреси» подій. Події завжди відбуваються в конкретний час та в якійсь землі, державі, поселенні. Пізнаючи людей через їхні дії, історики мають дізнатися не тільки про час, а й про територію, на якій вони жили, щось планували, обмірковували, якось діяли. Територію як місце, де розташовані природні та створені людьми об’єкти і в якому відбуваються (розгортаються в часі) події, називають простором. Чи погоджуєшся Ти з думкою, що життя людей залежить від того, у якій місцевості вони проживають? Наведи приклади на користь своєї позиції. Розглянь фізичну, політичну та адміністративну карти. Спробуй розповісти, про що вони і нформують. У сучасному просторі природні об’єкти, наприклад гори, ліси, річки, острови, а також об’єкти, створені людьми, зокрема міста, залізниці, підприємства, співіснують. Такі об’єкти через їхнє відносно стійке розташування прийнято називати географічними. Люди, прагнучи добре орієнтуватися на місцевості, навчилися позначати для себе взаємне розташування географічних об’єктів у просторі. Це сталося, як вважають учені, ще задовго до нашої ери, у первісні часи. Припускають, що перші умовні зображення місцевості, де були позначені місця полювання і тимчасового проживання людей, пагорби, річки та озера, що оточували цю територію, люди робили на корі дерева, на слонячому бивні та на вичинених шкурах. Зменшене умовне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу з позначеними об’єктами — це карта (мапа). Розрізняють карти фізичні, політичні й історичні. Перші відображають географічний простір, тобто взаємне розташування і протяжність географічних об’єктів, що знаходяться на зображуваній території (див. рис. 4). На політичних картах позначають взаємне розміщення на поверхні Землі та протяжність (кордони) держав (див. форзац). Політико-адміністративний устрій території окремої держави: столицю, адміністративні центри земель, де знаходяться органи урядування, адміністративні межі цих земель, населені пункти та шляхи сполучення відображають на спеціальній адміністративній карті....

Культурно-історичні епохи

5 Клас

Для розуміння минулого його дослідникові потрібно вчинити кілька послідовних дій. Спочатку слід відновити часову послідовність подій. Відтак пов’язати та порівняти здобуті відомості. Для цього їх треба групувати, умовно ділячи історичний час на частини. Групування подій у часі за якоюсь ознакою (критерієм) називають історичною періодизацією. Виділені часові проміжки — періоди або епохи — пов’язані між собою, адже процес змін триває постійно. Водночас кожен із них відрізняється від іншого, бо відображає стан суспільства, його культури у визначених часових межах. Для зручності дослідження минулого різні історики обирають різні основи (критерії) періодизації — від простого поділу за роками, десятиліттями, століттями до меж, що пов’язані зі змінами правителів, держав, способів господарювання, мислення або стану довкілля. Як зазначалося в попередньому параграфі, згідно з християнським ученням, життя людей можна поділити на два великі періоди: еру до народження Христа і нашу еру. Сучасні історики традиційно використовують саме цю періодизацію, наголошуючи на тому, що ера — початок літочислення та відрізок часу, значно більший, ніж епоха, доба або інший історичний період. За якими критеріями можна періодизувати історичний процес? На які культурно-історичні епохи сучасні вчені ділять європейську історію? Одним з найпростіших та найбільш поширених способів періодизації історії людини є її поділ на чотири культурні епохи: Первісність, Античність, Середньовіччя та Новий час....

Історичний час

5 Клас

Люди віддавна міряють час за допомогою календарів і годинників. Бажання лічити час свідчить про його цінність. Чому люди цінують час? Адже його не можна взяти в руки, не можна спожити, здобути і нагромадити, продати чи купити. Ми його не бачимо, тільки відчуваємо. Однак відчуття — річ непевна. Недаремно в одних ситуаціях людям здається, що часу бракує, тоді як в інших час для них минає надто повільно. Цінність часу в тому, що він минає безвідносно до нашої волі, але ми вимірюємо ним власне життя. Будучи тільки засобом виміру того, що з нами відбувається, час у нашій уяві може текти повільно або швидко. Його нам може не вистачати, бо ми поспішаємо. Або навпаки, коли нічого значимого для нас не відбувається, може здатися, що час зупинився. Стверджуючи, що весело провели час, ми маємо на увазі події, які викликали в нас приємні емоції. А коли для нас час проминув безслідно, то говоримо, що з нами нічого не трапилося. Коли для людини час набуває цінності? У який спосіб люди можуть стати панами (власниками) свого часу? Календар — спеціальний засіб обрахунку часу, список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят, історичних подій тощо. За яких умов людина вдало розпоряджатиметься своїм часом? Історичний час — це час існування людства, народів та інших сталих груп людей, окремих осіб хронологія людської діяльності....

Історія – наука про зміни

5 Клас

Читаючи текст параграфа частина за частиною, намагайся знайти відповіді на поміщені поруч запитання, пробуй виконати кожне завдання. Якщо у класі вчитель пропонує прочитати цей текст уголос, виконуй настанови вчителя. Читаючи текст удома, встанови (з допомогою старших) наскільки Ти його розумієш. 2. У тексті виділено окремі слова. Виділене слово та його тлумачення треба записати у словник. Час — один з вимірів світу, тривалість усього, що в ньому існує і відбувається. Чи хотілось Тобі подорожувати у часі? Чому? Можливо, Ти чув/чула або читав/читала оповіді про подорожі в часі. Але що таке час? Відповісти на це запитання непросто. Навіть вчені висловлюють із цього приводу різні точки зору. Існує припущення, що час — це частинки Всесвіту, такі самі, як уже виявлені вченими фотони — частинки світла. Частинці часу навіть ім’я придумали — хронотон. Якщо б удалося виявити хронотон, подорожі в часі стали б реальністю. Правда, поки що ми знаємо про час тільки те, що він не існує сам по собі. Час завжди пов’язаний з чимось, що відбувається у світі: з рухом Сонця чи Місяця, з обертанням Землі, з подіями людського життя. Тож час — це вимір, у якому все відбувається. Усі речі, явища, люди, існуючи в часі, ніби рухаються крізь нього, з доби на добу, з року в рік, від народження до смерті, з минулого в майбутнє....

Як і що досліджують українські історики?

5 Клас

Чимало людей думають, що досліджувати минуле нескладно. Достатньо зібрати відомості про те, що відбулося колись, та цікаво це переповісти. Можливо, Ти також думаєш, що історією може займатися кожен, досить тільки забажати. Тоді поміркуймо разом, чи легко пізнавати минуле. Минуле — це низка подій, які трапилися в різних місцях, кожна у свій час. Учасниками цих подій були різні люди. Багато з цих подій трапилися не з нами, у часі, коли ми ще не жили, та в місцевості, яку ніколи не відвідували. Більшість очевидців минулих подій не залишили нам жодних свідчень. Вони навіть не намагалися запам’ятати в деталях, як усе було. Як дізнатися про ці події? А головне, про які події треба дізнаватись? Адже навіть за одного людського життя їх відбувається безліч. Захопливе оповідання про минуле, звичайно, залишить приємні враження. Але чи завжди знайдемо у ньому корисні для себе знання? Пригадаймо завдання вченого-історика. Його мета — дослідити та описати минуле так, щоб допомогти нам «поживитися» життєвим досвідом наших предків. Як він має вибрати події, знання яких допоможе зрозуміти теперішнє та спрогнозувати майбутнє? Перше, що має уміти дослідник історії, — це здобути свідчення про події. Для цього доведеться відшукати якомога більше джерел інформації. На основі знайдених відомостей треба відновити в думці те, що колись було дійсністю, створити образ минулого. Інформацію з різних джерел доведеться пов’язати з якимось часом та місцевістю, згрупувати та зіставити. Це допоможе відкинути неправдиві свідчення та упереджені думки....

Навігація