§ 3. Історія — наука про зміни

Завдання перед читанням тексту параграфа

Що Тобі відомо про часта способи його виміру?

Поради

1. Читаючи текст параграфа частина за частиною, намагайся знайти відповіді на поміщені поруч запитання, пробуй виконати кожне завдання. Якщо у класі вчитель пропонує прочитати цей текст уголос, виконуй настанови вчителя. Читаючи текст удома, встанови (з допомогою старших) наскільки Ти його розумієш.

2. У тексті виділено окремі слова. Виділене слово та його тлумачення треба записати у словник.

Час — один з вимірів світу, тривалість усього, що в ньому існує і відбувається.

Чи хотілось Тобі подорожувати у часі? Чому?

Можливо, Ти чув/чула або читав/читала оповіді про подорожі в часі. Але що таке час? Відповісти на це запитання непросто. Навіть вчені висловлюють із цього приводу різні точки зору. Існує припущення, що час — це частинки Всесвіту, такі самі, як уже виявлені вченими фотони — частинки світла. Частинці часу навіть ім’я придумали — хронотон. Якщо б удалося виявити хронотон, подорожі в часі стали б реальністю.

Правда, поки що ми знаємо про час тільки те, що він не існує сам по собі. Час завжди пов’язаний з чимось, що відбувається у світі: з рухом Сонця чи Місяця, з обертанням Землі, з подіями людського життя. Тож час — це вимір, у якому все відбувається. Усі речі, явища, люди, існуючи в часі, ніби рухаються крізь нього, з доби на добу, з року в рік, від народження до смерті, з минулого в майбутнє.

Люди здавна розуміли, що все існує в часі, і намагалися міряти час. За основу виміру вони брали якусь послідовність подій, про які знали, що вони відбуваються через рівні проміжки часу, періодично. Наприклад, Земля робить повний оберт навколо своєї осі за добу, а оберт навколо Сонця — за 365 діб, тобто за рік. Добу умовно ділили на день та ніч, які теж періодично змінюють одне одного. День теж можна розділити на частки: ранок, полудень, підвечір’я, а ці частки — умовно на дрібніші: години, хвилини, секунди. Циферблат годинника, як Ти знаєш, має 12 таких умовних поділок — годин, кожна година — 60 хвилин, а кожна хвилина — 60 секунд. Слід зазначити, що секунда, хвилина, година, доба, місяць, рік — це не всі одиниці виміру часу.

Підбери приклади на користь думки, що ми всі існуємо в часі.

Рік — одиниця виміру часу, що дорівнює періоду обертання Землі навколо Сонця, та складає, умовно, 365 діб.

Послідовність подій у часі називають хронологічною послідовністю. Чому людям важливо знати, у якій послідовності ті чи інші події змінювали одна одну? Виявляється, що саме хронологічне (за часом) розміщення подій дає нам змогу їх пов’язати, зрозуміти, що одні події залежать від інших і трапилися тільки тому, що їм передували ці, інші події. Виявивши, що між подіями існують зв’язки, люди почали виокремлювати минуле та шукати в ньому пояснення тому, що відбувається з ними тепер; передбачати, що станеться в майбутньому.

Розуміння наступності подій (тобто того, яка подія минулого передувала іншій у часі; знання, коли, якого року, місяця, дня, а в деяких випадках навіть якої години трапилася конкретна подія) дуже важливе як для вчених-істориків, так і для кожного з нас. Не знаючи датування події, ми не можемо її пояснити, тобто виявити зв’язки з іншими подіями, а також оцінити, тобто поміркувати про вплив цієї події на життя людей, на наше особисте життя.

Доба — одиниця виміру часу, що дорівнює періоду, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч разом.

Що означає слово «період»?

З допомогою яких одиниць часу виділяють часові межі періоду?

Година — одиниця виміру часу, що дорівнює 1/24 доби, або 60 хвилинам.

Хронологічна послідовність — черговість подій, явищ, етапів роботи в часі, порядок їх розташування за часом.

Перелічи відомі Тобі події в часовій (хронологічній) послідовності.

Наступність — перехід події, дії в пов’язану з нею нову, що розташовується або з’являється безпосередньо за нею в часі.

У чому виявляється наступність подій? Наведи приклади такої наступності.

Назви відому Тобі подію та вкажи її тривалість.

Як виявити, чи людина володіє історичним мисленням?

Зміна — перехід, перетворення чого-небудь (стану, руху, ознаки, властивості й т. ін.) у щось інше.

Важливо також знати, як довго тривала якась подія. Не знаючи, наприклад, скільки часу тривала війна, ми не зможемо оцінити її вплив на стан господарства країни, чисельність її населення, добробут конкретної родини.

Найважливіше, однак, навчитися думати в часі. Здатність думати про життя людей у часі називається історичним мисленням. Мислити історично означає вміти виявляти початок і кінець події, розкладати її перебіг на часові проміжки — періоди, етапи, коли траплялися суттєві зміни, прогнозувати, до чого ці зміни ведуть, що може статися внаслідок цієї події. Наприклад, мислячи історично, Ти розумієш, коли (в якому віці) Твоє життя рішуче змінилося, чому (у зв’язку з якими подіями) ці зміни настали, а також що відбулося (які події) і що може трапитися (майбутні події) як наслідок цих змін.

Не всі, на жаль, уміють так мислити. Проживаючи день за днем, рік за роком, багато людей не бачать зв’язків між своїми вчинками, впливу подій, до яких вони непричетні, на прийняті ними рішення, залежності свого добробуту від стану суспільства. Вони не розуміють, що в часі ми рухаємося лише вперед, від минулого до майбутнього. Не усвідомлюють, що наше життя, існування людства — це безперервний перебіг/хід подій, які, змінюючи одна одну, змінюють наше бачення цього життя та його умови. Пояснити це, показати, як і чому з часом змінювалося життя людей, — призначення науки історії.

Поміркуй, наскільки правдиве твердження, що історія — це наука про людей у часі.

Дата — календарний час якої-небудь події.

Тривалість — час, протягом якого хтось діє, щось відбувається, існує.

Запитання та завдання на застосування умінь і знань

1. Чому історикові важливо датувати подію? Датуй події свого життя, які запам’яталися (запиши дати цих подій).

2. Поясни, навіщо знати хронологічну послідовність подій. Вибудуй пам’ятні події свого життя у хронологічній послідовності, розмістивши їх у порядку від найдавнішої до найближчої в часі.

3. Як визначити тривалість події? Встанови тривалість кожної із пам’ятних для себе подій, обравши відповідні одиниці виміру часу.

4. У чому виявляється наступність подій? Спробуй пов’язати пам’ятні події свого життя. Поміркуй також, які події неминуче стануться у Твоєму житті в найближчому майбутньому. Що пов’язує названі Тобою події?

5. Поясни, у чому полягає історичне мислення. Застосуй історичне мислення, щоб пізнати своє життя.

Хронологічна таблиця

У плині часу дослідникові минулого потрібно виділяти події, що мають особливе значення. У Твоєму житті це можуть бути, наприклад, знайомство з другом/подругою, подорож, розмова або інше явище, які Тебе вразили, спонукали до важливих висновків; навчання чи інший процес, що визначає уклад Твого життя. Значимість таких подій, явищ, процесів у тому, що вони змінюють життя.

Саме тому важливо їх виділити та запам’ятати. Допоможе в цьому спеціальна таблиця, у якій записані тільки значущі з точки зору дослідника, тобто історичні події. Щоб побачити зв’язки між історичними подіями, їх записують у часовій послідовності, прямій або зворотній. Таблицю, де історичні події записані послідовно, з указуванням відповідних дат та поясненням значення кожної з подій, називають хронологічною таблицею. Вивчення історії передбачає формування вміння укладати і використовувати такі таблиці.

Як створити хронологічну таблицю?

Можеш виділити для хронологічної таблиці кілька сторінок у кінці зошита. Але таку таблицю, як і термінологічний словник, краще вибудувати в електронному варіанті, створивши для цього окремий файл. На сторінці треба побудувати таблицю так, як показано далі (Табл. 2). Вписувати в таблицю історичну подію, пояснення, у чому її значущість, а також датування (рік, місяць) найкраще зразу після того, як опрацюєш відповідний параграф підручника. У підручнику історичні дати, які слід пам’ятати, виділені. Поруч написано, якої події ця дата стосується. Дати та події у хронологічній таблиці треба записувати в часовій послідовності, розпочавши з найдавнішої.

Хронологічна таблиця — це спосіб упорядкування подій за часом; перелік історичних подій у календарній послідовності.

Таблиця 2

Хронологічна таблиця (схематично)

Практична робота

Завдання:

Уклади хронологічну таблицю, потрібну для історичного опису Твого життя. Впиши туди значущі, на Твою думку, його події та спробуй стисло (одним реченням) пояснити, в чому значущість кожної з них. За потреби скористайся допомогою батьків.

Обміркуй вислови

1. Наведи докази на користь образної думки французького історика Антуана Про, скориставшись висловом С. Яковенка:

Час — ось головна дійова особа історії.

Антуан Про

Час є універсальною (всеохоплюючою — Р. П.) формою змін.

Сергій Яковенко

2. На прикладі покажи правдивість думки французького історика Марка Блока про зв’язки крізь час, зокрема зв’язки між поколіннями: тими, хто відійшов, та нами, живими.

Історія — наука про людей у часі, наука, в якій безперервно треба пов’язувати вивчення мертвих з вивченням живих.

Марк Блок

3. Як Ти розумієш думку сучасного українського філософа?

Історія є лише там, де відкривається можливість продовжувати історію.

Віктор Петрушенко

Практична робота

Завдання:

1. Розташуй (запиши) роки в порядку зростання:

а) 1113 р., 1256 р., 1223 р., 1410 р., 1238 р., 1632 р., 1253 р.

б) 1586 р., 1615 р., 1620 р., 1709 р., 1861 р., 1648 р., 1727 р., 1687 р.

2. Встанови пряму послідовність подій, що відбулися у вказані роки: 1253 р., 852 р., 1917 р., 988 р., 1710 р., 1199 р., 1648 р., 2013 р.

3. Встанови зворотну послідовність подій, що відбулися у вказані роки: 453 р., 1362 р., 709 р., 1569 р., 1814 р., 1410 р., 2004 р., 1932 р.

Найдопитливішим

Чому люди не пам’ятають перші роки свого життя?

Укладаючи хронологію свого життя, кожен з нас неминуче виявить, що практично не пам’ятає перших його років. Найраніші спогади у більшості людей припадають на час, коли їм було три або й чотири роки. Дехто не пам’ятає нічого до початку свого шкільного життя. Причому цих, найдавніших у нашому житті подій, які ми пам’ятаємо, небагато, і вони дуже розрізнені. Чому це так, намагаються пояснити науковці.

Окремі вчені оцінюють відсутність у нашій пам’яті спогадів про перші роки життя як «дитячу забудькуватість» — природний процес забування того, що не використовуєш. Німецький психолог Герман фон Еббінгауз ще сто п’ятдесят років тому встановив: якщо нову інформацію не повторювати, ми упродовж години забудемо половину з того, що почули, побачили або прочитали. А через місяць спроможемся згадати тільки близько 2-3% того, що пам’ятали на початку.

Головний результат досліджень Еббінгауза — це графік забування здобутої інформації. У 1980-х роках учені спеціально опитали добровольців та співставили хронологію їхніх спогадів про раннє дитинство з цим графіком. Виявилося, що кількість подій, які люди пам’ятають, значно менша, ніж мала би бути за графіком.

Встановлено, що глибина та яскравість дитячих спогадів значною мірою залежить від того, де проживає людина та до якої спільноти вона належить. Такий висновок підтверджують, наприклад, дослідження Ці Ван з Корнелльського університету. Ця психологиня збирала спогади китайських і американських студентів. Вона виявила, що спогади американців — помітно довші, складніші і більше пов’язані з переживаннями. У китайців, навпаки, спогади були коротшими і відображали конкретні події. Окрім того, у середньому спогади китайців починалися на півроку пізніше, ніж в американців.

За відомостями етнографів, найраніші дитячі спогади мають люди, що належать до народу маорі (проживають у країні Нова Зеландія). Багато хто з них пригадував, що з ними сталося у віці двох з половиною років. Це пов’язано з тим, що в маорі прийнято пам’ятати події свого життя та постійно спілкуватися про минуле. Тож відсутність спогадів про ранні роки життя частково пов’язана з тим, що дитина не обговорювала свої враження та події свого життя, не спілкувалася на ці теми.

Можливості спілкуватися в людини з’являються приблизно у два з половиною - три роки, коли вона навчиться висловлювати свої думки. На цій підставі деякі вчені припускають, що відсутність спогадів про раннє дитинство можна пояснити нездатністю перетворювати сприйняті образи в розповідь або опис.

Ще один важливий висновок учених: події дитинства, незалежно від того, пам’ятаємо ми їх чи ні, впливають на поведінку людини навіть у дорослому віці. Отже, наші переживання, думки та враження перших років життя, попри те, що ми їх не пригадуємо, зберігаються десь у глибинах нашого мозку.

Вчені також попереджають: через розрізненість та незначну кількість того, що ми достеменно пам’ятаємо про перші роки життя, нам легко навіяти несправжні спогади. Як це відбувається? У 1980-х роках психолог із Каліфорнійського університету в Ірвіні Елізабет Лофтус зібрала групу добровольців, щоб довести реальність такого навіювання. Вона розповідала своїм піддослідним неправдиву історію про те, як вони загубилися в торговому центрі і їх врятувала ласкава літня жінка. До навіювання були долучені навіть родичі піддослідних. У результаті, третина учасників експерименту повірили у брехню. Дехто навіть почав «пригадувати» деталі своєї дитячої пригоди. Це свідчить про те, що ми часто більш упевнені в наших уявних спогадах, ніж у тих, що відображають реальні події.

Тож питання не в тому, чому ми не пам’ятаємо раннє дитинство, а в тому, чи можемо ми вірити в будь-які з наших спогадів узагалі.

(За матеріалами статті Зарі Ґорветт, оглядачки BBCFuture. 27 липня 2016)

Не мусиш, але спробуй

1. Поміркуй над тим, чому людина так мало пам’ятає про перші роки свого життя.

2. Подумай, які наслідки для людини може мати користування навіяними їй спогадами.

3. У тексті використані слова «психолог» і «етнограф». Поцікався, що досліджують науки психологія та етнографія.

4. Обміркуй спільно зі старшими, чому, за відсутності спогадів про раннє дитинство люди в різних життєвих ситуаціях часто реагують так, ніби керуються цим прихованим досвідом.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно