§ 6. Історичний простір

Завдання перед читанням тексту параграфа

Пригадай, що означають слова «карта», «об’єкт», «територія», «координати», «країна». За потреби знайди їх у тлумачному словнику.

Поради

1. Цей параграф, на відміну від попередніх, складається з двох частин — «пунктів». Читаючи кожен із «пунктів», намагайся самостійно знайти відповіді на запитання, пробуй виконати кожне завдання.

2. Удома перекажи комусь із рідних спочатку перший «пункт», а потім — другий. Поясни, яка думка зашифрована в назві першого «пункту», а яка — у назві другого.

3. Запиши у словник виділені в тексті слова і додай їх пояснення.

Спробуй створити коротке повідомлення (два-три речення) про відому Тобі подію, у якому була б названа її історична «адреса» — дата та місце, де вона трапилася.

1. «Адреси» подій. Події завжди відбуваються в конкретний час та в якійсь землі, державі, поселенні. Пізнаючи людей через їхні дії, історики мають дізнатися не тільки про час, а й про територію, на якій вони жили, щось планували, обмірковували, якось діяли. Територію як місце, де розташовані природні та створені людьми об’єкти і в якому відбуваються (розгортаються в часі) події, називають простором.

Чи погоджуєшся Ти з думкою, що життя людей залежить від того, у якій місцевості вони проживають? Наведи приклади на користь своєї позиції.

Розглянь фізичну, політичну та адміністративну карти. Спробуй розповісти, про що вони і нформують.

У сучасному просторі природні об’єкти, наприклад гори, ліси, річки, острови, а також об’єкти, створені людьми, зокрема міста, залізниці, підприємства, співіснують. Такі об’єкти через їхнє відносно стійке розташування прийнято називати географічними. Люди, прагнучи добре орієнтуватися на місцевості, навчилися позначати для себе взаємне розташування географічних об’єктів у просторі. Це сталося, як вважають учені, ще задовго до нашої ери, у первісні часи. Припускають, що перші умовні зображення місцевості, де були позначені місця полювання і тимчасового проживання людей, пагорби, річки та озера, що оточували цю територію, люди робили на корі дерева, на слонячому бивні та на вичинених шкурах. Зменшене умовне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу з позначеними об’єктами — це карта (мапа). Розрізняють карти фізичні, політичні й історичні. Перші відображають географічний простір, тобто взаємне розташування і протяжність географічних об’єктів, що знаходяться на зображуваній території (див. рис. 4). На політичних картах позначають взаємне розміщення на поверхні Землі та протяжність (кордони) держав (див. форзац). Політико-адміністративний устрій території окремої держави: столицю, адміністративні центри земель, де знаходяться органи урядування, адміністративні межі цих земель, населені пункти та шляхи сполучення відображають на спеціальній адміністративній карті.

Географічна карта (мапа) — зображення в певному масштабі території земної поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків.

Рис. 4. Фізична карта України

Розглянь поміщені в § 7 підручника історичні карти України (мапи 1-10). Поясни, чим історичні карти відрізняються від:

а) фізичних;

б) політичних.

Що ж зображено на історичних картах? Історичні карти відображають географічний простір у часі. На таких картах позначені розташування і протяжність важливих для пояснення минулого географічних об’єктів, які існували в конкретний історичний період. Тому, наприклад, на карті України-Русі площа лісів буде значно більшою, ніж на карті сучасної України; на Дніпрі позначать пороги, але не буде Канівського та інших водосховищ. На цій карті Ти знайдеш тільки ті міста, які були засновані київськими князями (Київ, Чернігів); фортеці, яких сьогодні вже немає (наприклад Тустань); торговельні шляхи, що не співпадають із сучасними автобанами. Особливості історичних карт також у тому, що на них можуть позначати:

а) місця тимчасового поселення первісних людей — стоянки;

б) площу проживання окремих племен чи народів, територію державних утворень, яких сьогодні не існує;

в) територіальні зміни, що відбулися в межах історичного періоду, наприклад включення частини території однієї держави до складу іншої;

г) місця важливих битв;

д) напрямки просування кочових народів або військ якихось правителів;

е) дати історичних подій та інше.

Отже, історична карта — це зменшене умовне зображення частини земної поверхні або окремої країни з позначеними географічними об’єктами та подіями, важливими для орієнтації в історичному просторі. Історичний простір охоплює всі реальності минулого, що мають територіальну протяжність (розмір): ріки, рівнини, гори, поселення, шляхи, битви тощо. На відміну від простору географічного, історичний простір — уявний. Історичні об’єкти хоча й існували на якійсь території, але їхні розміри й розміщення, значимість у житті людей — це продукт досліджень істориків.

Історична карта (мапа) України — образно-знакове зображення подій що відбувалися на території України у визначений історичний період, створене на географічній основі.

Історичний простір — територія, де відбувалися історичні події.

Чим історичний простір відрізняється від географічного?

Наведи інші приклади взаємозалежності способу життя людей і природних умов, у яких вони живуть.

2. Цінність територіальної «адреси» події. Чому важливо знати місце події серед інших подій минулого не тільки в часі, а й у просторі? На думки та дії людей значною мірою впливає спосіб життя, який вони ведуть, тобто їхні вірування, звичаї, господарювання, побут (харчування, одяг, житло). Спосіб життя людей, зі свого боку, залежить від природних умов, у яких вони проживають. Зокрема, люди, які колись мешкали в степах України, були кочівниками. Вони постійно пересувалися у пошуках води і корму для худоби. Натомість на теренах України, багатих на родючі ґрунти, люди вели осілий спосіб життя. Вони віддавали перевагу вирощуванню рослин, заняттю ремеслом і торгівлею.

Кліматичні умови суттєво впливають не тільки на заняття, а й на побут людей. Наприклад, у мешканців азійських чи африканських оаз, на відміну від українців, немає потреби мати в помешканнях печі й одягатись у кожух чи шубу. Зате вони дбайливо доглядають водойми, адже потерпають від нестачі води. Доступність і обсяги природних багатств: землі, води, деревини, металевих руд та інших ресурсів — завжди мали значний вплив на господарство і добробут населення. Тому дуже важливо знати, як змінювалися рельєф, кліматичні умови та природні ресурси, відколи тут оселилися люди.

Територія — частина поверхні суходолу з природними і створеними людьми ресурсами, що має певні просторові межі та географічне розташування.

Поясни на прикладах, для чого потрібні відомості про прабатьківщину народів, які заселяли чи заселяють Україну.

Господарство — все, що виробляється, на чому це виробляється та як обмінюється.

Що можна дізнатися, досліджуючи виникнення і походження топонімів?

Цінною для істориків інформацією є відомості про те, які народи залюднювали Україну в різні часи, з яких країв вони сюди прийшли, якими землями мігрували (пересувалися). Це допоможе зрозуміти, як українці розвивали господарство (засоби і способи здобувати собі продукти для прожиття), коли навчилися виготовляти і коли вдосконалили знаряддя праці, яке походження народних вірувань і звичаїв.

Про народи, які колись освоювали територію України, нам сьогодні розповідають топоніми — назви долин, рік, населених пунктів. Наприклад, назва річки Рось походить з давньослов’янської мови, в якій «рос» — вода. Назва нашої столиці — Київ — підтверджує легенду, що місто зведене руським князем Києм. Виникнення і походження географічних назв (назв населених пунктів, гір, річок, лісів, урочищ) вивчає спеціальна наука — топоніміка.

Достовірна інформація про те, в якій місцевості відбулася кожна подія, де проживав і звідки родом історичний діяч, дуже корисна для історичного дослідження. Це дає змогу співвіднести подію, особу з епохою, народом, державою, допомагає пояснити перебіг події або погляди людини.

Наведи приклад місцевого топоніма. Що він повідомляє про минуле Твого рідного краю?

Міграція населення — переселення людей в межах однієї країни або з однієї країни в іншу. Людина що виїхала в іншу країну на постійне чи тривале проживання називають емігрантом, а переселенця з іншої країни — іммігрантом.

Запитання та завдання на застосування умінь і знань

1. Чому історію називають мандрівкою в часі та просторі?

2. Спробуй сформулювати визначення історичного простору. Які його особливості?

3. Перелічи, про що дізнаєшся, пізнаючи історичний простір України.

4. Чим історичні карти подібні, а чим відрізняються від географічних?

Обміркуй вислови

1. Обґрунтуй або спростуй думку сучасної української професорки:

Не існує об’єкта, який перебував би поза простором і часом.

Єлизавета Подольська

2. Спробуй роз’яснити наведений вислів визначного французького географа XIX ст.:

Історія є географією в часі, а географія — історією в просторі.

Жан Жак Елізе Реклю

Контурна карта

Відтворення історичного простору — обов’язкова складова будь-якого дослідження минулого. Спочатку дослідник збирає інформацію про простір історичного періоду, який вивчає. Спираючись на неї, він відтворює цей простір у власній уяві. Останній крок — відобразити в доступній формі своє уявлення. Зробити це можна у формі опису. Але спробуй словами описати своє місто або село, вказавши при цьому взаємне розміщення вулиць, будівель, парків, садів і т. д. Значно простіше створити малюнок або схему, з яких видно розташування кожного важливого для дослідження історичного та природного об’єкта. Ось і вийшла карта!

Об’єкти позначають на картах умовними знаками. Пояснення до них дають у легенді карти. Завдяки історичним картам ми можемо бачити досліджувану нами територію так, як вона виглядала в минулому.

Зрозуміти, як створюються історичні карти, допомагає робота з контурною картою (рис. 5). На контурних картах позначено тільки загальні обриси певних географічних об’єктів. Історичні об’єкти на цій карті треба позначити самостійно. Завдання з контурною картою, розвивають пам’ять, увагу, логічне та художнє мислення, просторове сприйняття. Використовуються контурні карти також для оцінювання результатів навчання.

Як працювати з контурною картою?

Завдання до контурної карти — це, зазвичай, завдання на застосування здобутих Тобою знань. Тому виконувати їх треба тільки після того, як буде опрацьовано відповідний параграф підручника та пов’язані з його змістом історичні карти. Читаючи параграф, зверни увагу на назви історичних об’єктів — річок, міст, держав, місця битв тощо. Запам’ятай ці назви та знайди умовні позначення відповідних об’єктів на історичній карті.

Контурна карта (мапа) — окремий вид географічних карт, призначений для виконання учнями навчальних завдань. На таких картах нанесені тільки контури країн, основні географічні об’єкти, процеси або явища. Завдання до карти можна виконати через нанесення потрібних умовних позначок. Нанесені позначки потрібно пояснити в легенді карти.

Рис. 5. Контурна карта України

Перш ніж почати виконувати завдання на контурній карті, прочитай її назву. В ній міститься інформація про період та території, що зображені на цій карті.

Почни заповнювати контурну карту тільки тоді, коли в ній зорієнтуєшся. Для цього визнач, де знаходяться основні географічні об’єкти. Наприклад, на карті із зображенням України в будь-який історичний період основні географічні об’єкти — це Чорне море, річки Сіверський Донець, Дніпро, Південний Буг, Дністер, Західний Буг. Надпиши основні географічні об’єкти карти, яку заповнюєш.

Заповнюй контурну карту тільки після того, як уважно прочитаєш поставлені завдання та зрозумієш, що треба зробити. Завдання до контурної карти виконуй послідовно.

Пам’ятай: треба заповнити легенду карти. Легенда карти — це перелік умовних позначень, які використовуються на карті, та пояснення до них. Легенда повинна містити всі використані на карті умовні позначки. Розмістити їх треба в такому порядку, щоб з читання легенди можна було скласти уяву про зміст карти, не дивлячись на неї. Зображення знаків у легенді і на карті повинні бути однаковими.

Працювати з контурною картою треба вдумливо. Тож під час нанесення відповідних позначок намагайся пригадати дати і суть подій, їхні причини та наслідки.

Практична робота

Цю практичну роботу треба виконати на уроці, скориставшись, за потребою, допомогою вчителя.

Завдання:

1. Познач на контурній карті державу, громадянином якої Ти є, столицю цієї держави, область, у якій проживаєш, місце свого проживання (місто, селище, село).

2. Пригадай, у яких містах нашої держави та яких землях, що знаходяться за її межами, Ти побував/побувала. Познач на контурній карті ці міста і країни. Не забудь заповнити легенду своєї карти.

Найдопитливішим

Як люди уявляли собі світ, у якому живуть?

В уяві людей світ, у якому вони живуть, завжди умовно ділиться на обжитий та незнаний. Обжитий — це той, де вони побували і в якому можуть дати собі раду. А незнаний — це непізнаний, загрозливий світ, у якому все може бути не так, як у звичному довкіллі. У первісні часи обжитий, освоєний світ обмежувався територією, де людина полювала, рибалила, збирала плоди та ягоди. Попри добре знання місцевості, навіть цей світ сприймався первісними людьми як дуже небезпечний. Адже вони знали, наприклад, який рельєф місцевості, де знайти воду та як якого звіра вполювати, але не могли зрозуміти, звідки береться вода, чому в різних тварин різні розміри та поведінка, чому існують гори, степи та ліси. Освоєна кожною групою первісних людей територія становила в середньому 50-100 км2. Про більш віддалені місцини ці люди могли почути хіба з розповідей чужоплемінників, з якими час від часу зустрічалися на межових землях.

Ще з первісних часів люди вважали, що Земля закінчується там, де «сходиться» з небом. А те, що за небокраєм, вони уявляли по-різному. Для давніх греків Земля мала форму диска. Населення Стародавнього Єгипту вважало небо віддзеркаленням води, тому Сонце в нього мандрувало небозводом на човні (рис. 6).

Предкам українців світ уявлявся подібним до яйця.

Земля, як і жовток, перебуває в центрі цього світу. На верхній її частині — світ живих, а на нижній — світ неживих. Зв’язує небеса і ці світи Вічне Дерево Життя (рис. 7). Вважалося, що кожен природний об’єкт, живий та неживий, серед них і Людина, — насправді незнищенний. Він лише мандрує зі світу у світ, у кожному з них маючи своє призначення та місце. Тому Вічне Дерево — Прадуб, а ще Верба — це міст чи дорога між світами. Сповнені таких переконань, наші предки — праукраїнці — намагалися жити в гармонії та злагоді з природою.

Пізнаючи світ, люди поступово освоювали все ширші його простори. Щоб передати відомості про мисливські угіддя, рибні місця, стежки, якими можна пробратися через гори і хащі, вони почали зображати краєвиди за допомогою насічок на стінах печер та на кістках тварин. Так, наприклад, на бивні мамонта, розкопаному біля с. Межиріч (Черкаська область), можна помітити пагорби, ліс та річку (рис. 8). Це найдавніше умовне зображення місцевості в Україні, вік якого сягає 13—15 тис. років.

Рис. 6. Земля в уяві давніх жителів Єгипту

Рис. 7. Прадуб

Рис. 8. Карта на бивні мамонта

Зростання числа відомих географічних об’єктів спонукало людей давати їм назви. Назви передавалися усно з покоління в покоління, успішно зберігшись до наших днів. Більшість сучасних топонімів в Україні теж походить з Античності, а то й Первісності.

Рис. 9. Клавдій Птоломей

З винаходом писемності назви нововідкритих людьми земель почали виписувати на створених ними картах. Перші карти, подібні до сучасних, створили в античні часи. Найдосконалішими довгий час були карти Клавдія Птоломея (87-165 рр.) з м. Александрії, що в Єгипті. Грек за походженням, Птоломей був громадянином Риму та знаним своїми відкриттями математиком, астрономом, географом і астрологом (рис. 9). Одна з найбільш відомих його робіт — «Географія» — містила чи не всі зібрані на той час важливі відомості про географічний простір Землі. До «Географії» входили також одна загальна та 26 спеціальних карт. На картах зображено майже всю територію Європи, більшу частину Азії та Африки, Індійський та Атлантичний океани, Середземне, Чорне та Червоне моря, багато річок, гір тощо (рис. 10). У XV ст. ці карти було видрукувано. На Десятій карті Європи вперше зображені українські землі. На них напис: Сарматія («Sarmaciein Europe»). Не менш відома інша робота Клавдія Птоломея — «Альмагест». У цій праці автор запропонував математичну теорію руху планет навколо нерухомої Землі, яка дозволяла обчислювати їхнє розташування на небі. Птоломеєві погляди на будову світу були панівними в науці аж до XVI ст., коли польський астроном Миколай Коперник обґрунтував думку, що саме Земля рухається навколо Сонця.

Рис. 10. Карта світу, укладена Клавдієм Птоломеєм

Не мусиш, але спробуй

1. Порівняй розміри пізнаного Тобою та людиною первісних часів світу. Завдяки чому ці розміри суттєво різняться? Поміркуй, чи існує сьогодні незнаний світ.

2. Перелічи відомі Тобі місцеві топоніми. Які з них Ти можеш пояснити? Про що свідчить походження пояснених Тобою географічних назв?

3. У тексті використані слова «географ» і «астролог». Поцікався, що досліджують астрологи, а що — географи.

4. Дізнайся, чому Птоломей називає Україну Сарматією.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно