Залежно від господарсько-економічних умов літнє утримання великої рогатої худоби організовують наступним чином. На молочнотоварних фермах, які розміщені в приміських зонах, зонах де пасовищ мало, чи вони взагалі відсутні організовують стійлово-табірну без використання пасовищ систему утримання тварин.

Тварин утримують у легких літніх приміщеннях обладнаних напувалками та годівницями, з яких згодовують свіжоскошену зелену масу культур зеленого конвеєра.

При цьому місця розташування таборів обирають на сухому піднятому місці, неподалік від місць вирощування кормових культур та джерел водопостачання.

Рис. 1.18. Влаштування вигульно-кормового майданчика

Рис. 1.19. Корови на вигулі

Рис. 1.20. Доїння корів у стійлах

Вигульно-кормовий майданчик з усіх боків облаштовується годівницями для згодовування зеленої маси, додавання мінеральних кормів, напувалками та навісами (рис. 1.18). При такій системі утримання тварини знаходяться на вигульних майданчиках протягом 4-6 год. (рис. 1.19). Доять корів безпосередньо в стійлах чи за допомогою пересувних доїльних установок (рис. 1.20), а також забезпечують регулярне транспортування молока до місць первинної обробки та зберігання.

Стійлово-табірна система з використанням пасовищ

Якщо пасовище розміщене далеко від ферми, недоцільно кожного дня, та ще й по декілька разів приганяти корів для доїння, підгодівлі, відпочинку, тому літом застосовують стійлово-табірну з використанням пасовищ систему утримання. Для літнього табору вибирають місце на підвищенні, захищене від панівних вітрів і розміщене поблизу пасовищних угідь, посівів кормових культур і джерел води. На вибраній ділянці будують легкий навіс, відкритий з однієї чи всіх сторін і обладнаний напувалками і годівницями для роздавання зеленої маси і інших кормів за допомогою причіпного тракторного кормороздавача (рис. 1.21).

Стійлово-табірну з використанням пасовищ систему утримання великої рогатої худоби практикують у господарствах із великими площами під природними та поліпшеними пасовищами. При цій системі розробка зеленого конвеєру набуває особливо великого значення.

З цією метою для кожної групи худоби відводять перелік різних за складом трав та часом посіву ділянок. В пасовищний період у більшості господарств різної форми власності велику рогату худобу випасають як на природних, так і на культурних пасовищах.

Знаходячись у русі на свіжому повітрі, під дією сонячного опромінення, у них покращується апетит, відбувається їх загартування, посилюється обмін речовин, підвищується стійкість до захворювань.

Рис. 1.21. Роздавання кормів тваринам при стійлово- табірному утриманні

В першу чергу, тварин випасають на пасовищах, які швидко вигорають, розташованих на підвищених місцях, пізніше їх переводять до рівнинних та низинних пасовищ, з серпня-вересня використовують підгодівлю кормами. Встановлено, що утримання великої рогатої худоби на пасовищах позитивно впливає на репродуктивну функцію корів, що, з одного боку, пов'язано з достатнім моціоном, а з іншого боку – з вмістом поживних речовин у зеленому кормі. Але не слід забувати, що для високопродуктивних корів навіть при пасовищному утриманні на високоякісних пасовищах необхідна мінеральна підгодівля та певна частка енергії, що поступатиме з концентрованими кормами. До того ж встановлено, що для задоволення власних потреб корови повинні споживати до 60 кг зеленого корму на добу, нетелі – 45 – 55 кг, молодняк старший одного року – 15-20 кг, і молодше 1 року – 10-15 кг. Отже, якщо пасовище не здатне забезпечити такого об'єму зеленого корму для худоби, незважаючи на сезон необхідно додавати сіно, силос та інші соковиті корми поряд із концентратами.

Способи випасання великої рогатої худоби. Застосовують два основних способи випасання великої рогатої худоби: вільний і загінний. Варіантом загінного способу є випасання великої рогатої худоби на прив'язі.

Вільний спосіб випасання – худоба протягом дня випасається на одній території, по якій пересувається по мірі поїдання травостою. Під час такого способу випасання тварини поїдають найбільш смачні та їстівні для них трави, при цьому вони частково затоптують їх. Недоліком цього способу випасання є брак часу для вільного відростання трав.

Загінний спосіб (ротаційний) спосіб випасання застосовують з метою надання можливості травам вільно відростати після випасу на них тварин. Для цього пасовищну територію необхідно розбити на декілька ділянок-загород, на яких трав'янисту рослинність можна випасати тваринам у певній послідовності. Загони відокремлюють один від одного зазвичай огорожами або канавами, по яких протікає вода. Під час випасання худоби в одному загоні в інших загонах травостої "відпочивають", тобто там трава має можливість відростати. Період, протягом якого по одному послідовно випасають всі відведені для випасу худоби пасовищні загороди, називають циклом випасання. Таких циклів може бути декілька протягом пасовищного періоду. При поверненні тварин на пасовище в один із загонів, в якому вони вже випасалися, починається другий (або наступний) цикл випасання.

Перехід до загінного способу випасання великої рогатої худоби викликає додаткові матеріальні і трудові витрати на огородження загонів, що, в свою чергу, ускладнює проведення низки агротехнічних робіт по догляду за травостоями.

Огорожі, що розділяють загони для випасання тварин, можуть бути постійними або тимчасовими – переносними. Як правило огорожу влаштовують у вигляді штахетника з некондиційних дощок і планок з дерева.

При влаштуванні переносних огорож для пасовищ зручніше використовувати переносні електричні огорожі (рис. 1.22).

Рис. 1.22. Переносна електрична огорожа-електропастух: а – в робочому положенні на пасовищі; б – в зібраному транспортному положенні; 1 – стійка; 2 – гнучкий провід; 3 – генератор імпульсів; 4 – заземлювач; 5 – барабан з гнучким проводом; 6 – ручний візок для перевезення.

У комплект електро огорожі входять генератор імпульсів, барабан з гнучким проводом, стійки, поворотні ручки, застережні плакати і прапорці, заземлювач. По дроту подається напруга 9 В.

Випасання на прив'язі застосовується при загінному способі випасання лише в індивідуальних селянських господарствах, на пасовищах при випасанні невеликої кількості поголів'я тварин (від 1 до 4 гол). У цьому випадку втрати корму практично відсутні, але великі затрати праці на вигін, прив'язування і пригін кожної тварини.