Системи утримання свиней

Відомчими нормами технологічного проектування ВНТП-АПК-02.05 Свинарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми) всі свинарські підприємства за призначенням поділяються на племінні та товарні.

Племінні підприємства (племзаводи, племрепродуктори) призначені для удосконалення порід і вирощування високоякісного племінного молодняку з метою покращення основного стада товарних підприємств.

Товарні свинарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми) можуть бути із закінченим виробничим циклом або спеціалізуватися на окремих виробничих стадіях: репродукція, дорощування, відгодівля.

Свинарські підприємства всіх форм власності є підприємствами закритого типу, територія яких повинна бути огороджена парканом, висотою до 1,5 м, смугою зелених насаджень шириною 3 – 5 м і розділена на дві ізольовані одна від одної зони – виробничу та господарську. При цьому вхід і в'їзд на територію свиноферми дозволяється тільки через ветсанпропускник.

У виробничій зоні розташовуються приміщення для утримання тварин, вигульно-кормові майданчики з твердим покриттям, ветеринарно-санітарний пропускник з дезблоком та побутовими приміщеннями, а також – ветеринарний пункт. На лінії огорожі виробничої зони розміщують естакаду із ваговою для зважування та навантаження і обладнують їх системою каналізації.

У господарській зоні розміщують кормоцех, складські приміщення, сховища для кормів, котельню та інші об'єкти господарського призначення.

Кормоцех розташовують по лінії розмежування виробничої і господарської зон з таким розрахунком, щоб компоненти для приготування кормів надходили з господарської зони, а готові корми з нього – у виробничу зону.

Господарства із закінченим циклом обороту стада повинні мати дві ізольовані одна від одної виробничі та господарські зони – промислового репродуктора і промислової відгодівлі, але із загальним цехом з підготовки і приготування кормів.

На території всіх свинарських підприємств повинні бути побудовані і обладнані ветеринарно-санітарні об'єкти (ветсанпропускник, ветпункт, ветізолятор), які повинні бути укомплектовані ветеринарним персоналом (лікарями ветеринарної медицини, фельдшером ветеринарної медицини, санітарами ветеринарної медицини і працівниками утилізаційних установок) у кількості, яка відповідає напрямку діяльності та розмірам господарства.

Ветеринарно-санітарний пропускник будують при в'їзді у виробничу зону свиноферми. До його складу в обов'язковому порядку входять:

• • прохідна;
• • гардеробна;
• • душова з санвузлом;
• • приміщення для прання одягу;
• • сушіння і прасування одягу;
• • постійно діюче закрите дезінфекційно-промивне приміщення для миття та дезінфекції машин;
• • дезкамера для дезінфекції тари та спецодягу.

На прилеглій території поблизу входу у ветеринарно- санітарний пропускник обладнують майданчик для стоянки автомобілів та інших транспортних засобів, що належать працівникам господарства, іншим господарствам та організаціям.

Ветеринарний пункт передбачає наявність таких приміщень:

• • аптека;
• • кімната з холодильником і підвалом для зберігання біопрепаратів;
• • склад для дезінфекційних засобів;
• • ветізолятор;
• • кабінет лікаря ветеринарної медицини і кімнати для ветеринарного персоналу.

Утилізація трупів загинувших тварин, абортованих плодів і т.п. у невеликих свинарських господарствах здійснюється за допомогою ям Беккера.

До обслуговування поголів'я свиноферми допускається підготовлений персонал за умови суворого дотримання правил особистої гігієни. Працівники ферми повинні регулярно проходити медичне обстеження (раз в квартал).

Особи, хворі антропозоонозами (сибірка, туберкульоз тощо), а також, ті, що утримують в особистих підсобних господарствах тварин, хворих інфекційними хворобами, до обслуговування поголів'я на підприємстві не допускаються.

Для виконання робіт з обслуговування виробничої зони свиноферми виділяється спеціальний транспорт для внутрішньофермського користування (автомашини, трактори, коні) та дезінфекційна установка.

Вхід у виробничу зону свинарського підприємства стороннім особам, а також в'їзд будь-якого виду транспорту, не пов'язаного з безпосереднім обслуговуванням ферми, категорично заборонений.

Відвідування свиноферми сторонніми особами допускається тільки за дозволу керівника та головного лікаря ветеринарної медицини господарства за умови суворого дотримання відповідних ветеринарно-санітарних правил.

У свинарських підприємствах існує певна циклічність технологічних процесів (постановка і зняття свиней з відгодівлі, постановка свиноматок на опорос, відлучення поросят, перегрупування тварин тощо). Вони повинні плануватися з таким розрахунком, щоб після закінчення того чи іншого виробничого циклу, свинарники повністю звільнялися від тварин і піддавалися санації (ретельному механічному очищенню, миттю, санітарному ремонту, дезінфекції та побілці). Після проведення вказаних заходів, не раніше ніж через 5 – 7 днів після проведення дезінфекції та побілки свіжогашеним вапном, дозволяється знову використовувати дані приміщення.

Відомчими нормами технологічного проектування ВНТП-АПК-02.05 Свинарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми) передбачається така класифікація груп свиней з урахуванням їх фізіологічного стану та призначення:

• а) кнури:
  • • основні кнури, віком старше 1,5 року, які оцінені за продуктивністю спарованих ними маток;
  • • перевірювані кнури, що перевіряються від першого парування до оцінки їх за масою потомства в 2-місячному віці;
  • • ремонтні кнури – від відбору (або придбання) на вирощування до першого парування, призначені для заміни вибракуваних кнурів основного стада;
  • • пробники, що призначаються для виявлення маток в охоті.
• б) матки:
  • • холості, що після відлучення поросят ще не запліднювались;
  • • поросні, що поділяються на 3 групи:
  • • матки після запліднення до встановлення фактичної поросності;
  • • матки, поросність яких встановлена;
  • • матки другої половини поросності.
  • • підсисні матки з поросятами до 45 – 60-денного, а при ранньому відлученні – до 26-35-денного віку. (Система раннього відлучення рекомендована для господарств, які забезпечені відповідними кормами).

На підприємствах промислового типу усіх маток формують в групи залежно від їх фізіологічного стану.

На племінних та товарних фермах (репродукторних та з закінченим виробничим циклом) усіх маток поділяють на основних і перевірюваних (від запліднення до відлучення поросят); їх формують в групи залежно від фізіологічного стану і утримують в спеціалізованих приміщеннях або секціях.

• в) поросята-сисуни від народження до відлучення від свиноматки:
• г) відлучені поросята – після відлучення від маток до 3-4- місячного віку (до переведення в групу відгодівлі або ремонтного стада);
• д) ремонтні свинки – свинки від відбору (або придбання) на вирощування до встановлення першої поросності, призначені для заміни вибракуваних свиноматок основного стада;

є) свині на відгодівлі (відтодівельне поголів'я), молодняк від 3 – 4-місячного віку до реалізації та дорослі свині (вибракувані матки і кнури).

Структура стада свинокомплексу із штучним осіменінням свиноматок:

• 1. Кнури основні - 0,1%;
• 2. Кнури ремонтні - 0,1%;
• 3. Матки основні - 6%;
• 4. Матки перевіювані - 6%;
• 5. Поросята-сисуни - 21%;
• 6. Поросята відлучені - 18%;
• 7. Ремонтні свинки - 7 %;
• 8. Свині на відгодівлі - 2,8 %.

При природному спаровуванні:

• 1. Кнури основні - 1 %;
• 2. Кнури ремонтні - 0,8 %.

Згідно відомчих норм ВНТП-АПК-02.05 Свинарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми) у свинарстві застосовують наступні системи утримання тварин:

• а) стандартну систему, що ґрунтується на матеріало- та енергоємних технологіях, якою передбачено утримання всіх вікових і виробничих груп свиней в стаціонарних приміщеннях з вигульними майданчиками (або без них), дотримання існуючих науково-обґрунтованих технологічних вимог щодо станкового обладнання, систем гноєвидалення, кормороздачі, водопостачання, мікроклімату та управління цими процесами. Даний спосіб застосовується, як правило, на великих свинарських комплексах та в спеціалізованих товарних і племінних господарствах;
• б) альтернативну. яка на відміну від стандартної системи базується на маловитратних технологіях утримання свиней в умовах максимально наближених до природного середовища. При даній системі все свинопоголів'я утримується в полегшених приміщеннях з сучасних будівельних матеріалів на глибокій довгонезмінюваній підстилці з застосуванням нескладного технологічного обладнання;
• в) табірно-пасовищне утримання, яке застосовується з метою оздоровлення свинопоголів'я на пасовищах та проведення в цей період поточного і капітального ремонту основних приміщень, виконання санітарно-профілактичних заходів;
• г) комбіновану систему, що об'єднує в тій чи іншій мірі окремі елементи наведених систем і застосовується на великих товарних фермах та фермерських господарствах.

Встановлено, що продуктивність свиней, а звідси і ефективність виробництва свинини на 25 – 35 % визначається умовами їх утримання. Таким чином, собівартість і конкурентноздатність свинарства на 1/3 залежать від умов утримання тварин.

Обґрунтування типу і конструкції виробничих приміщень, їх планування, вибір машин та обладнання і технологічне оснащення тваринницьких приміщень взаємопов'язані. Увесь комплекс залежить від прийнятої системи і способів утримання тварин, принципів та методів їх обслуговування.

У свинарстві застосовують вигульну і безвигульну системи утримання.

Для всього поголів'я свиней племінних ферм (крім відлучених поросят), а також для кнурів-плідників, ремонтного молодняку, маток із встановленою поросністю і холостих (при груповому утриманні) на тваринницьких фермах та підприємствах промислового типу передбачають, як правило, вигульну систему утримання.

Вигули при цьому розміщують біля поздовжніх стін свинарників з поділом на секції. Розмір секцій визначають поголів'ям тварин у групі (при груповому утриманні) або кількістю свиней, що доглядаються одним робітником (при утриманні свиней в індивідуальних станках). Норма площі вигулів підсисних маток з поросятами – 10 м на одну голову, для свиноматок холостих і першого періоду поросності -5 м, ремонтного та відгодівельного молодняку – відповідно 1,5 і 0,8 м на голову. Вигульні майданчики повинні мати суцільне тверде покриття (рис. 2.1).

Для кнурів-плідників, ремонтних, перевірюваних та кнурів-пробників передбачають можливість активного моціону за допомогою спеціальних установок. При відсутності пасовищ або вигонів на цих установках здійснюють моціон ремонтний молодняк, холості матки та матки першої половини поросності.

Рис. 2.1. Вигульна система утримання свиней

Відлучені поросята та відгодівельне поголів'я утримуються безвигульно (рис. 2.2). В окремих випадках, коли це економічно обґрунтовано, допускається їх вигульне утримання (рис. 2.3).

Рис. 2.2. Безвигульна система утримання відлучених поросят

Рис. 2.3. Вигульна система утримання відгодівельного поголів'я

В приміщеннях свиней розміщують у секціях, групових або індивідуальних станках. Розмір груп свиней визначається господарським призначенням тварин. Так, кнурів утримують невеликими групами, не більше 5 голів, агресивних і особливо цінних у племінному відношенні тварин (близько 50 %) – у індивідуальних станках. Холостих, поросних маток і маток з невстановленою поросністю утримують групами на племінних фермах по 8 – 10 голів у станку, на товарних – по 10-13 голів або індивідуально.

Підсисних маток утримують в індивідуальних станках з лігвом, що обігрівається і відділенням для підгодівлі поросят. З метою попередження задавлювання поросят станок обладнують пристроєм для фіксації матки в перші 10-15 днів після опоросу. При високому рівні годівлі можливо фіксоване утримання маток на весь підсисний період.

Для зручності проведення заходів санітарної обробки і дезінфекції приміщень свинарники розділяють суцільними перегородками на ізольовані секції, які використовують за принципом "все зайнято – все пусто". Місткість секцій визначається залежно від розміру технологічних груп, але вона не повинна перевищувати 60 маток в свинарниках-маточниках, 600 відлучених поросят, 1200 свиней на відгодівлі (рис. 2.4, 2.5).

Рис. 2.4. Утримання відлучених поросят

Рис. 2.5. Утримання свиней на відгодівлі

Кнурів-плідників утримують по 1-3 голови в станку. Маток першої половини поросності та підсисних з поросятами утримують в індивідуальних станках (рис. 2.6, 2.7).

Холостих маток, а також запліднених маток до визначення фактичної поросності, утримують в індивідуальних або групових станках. Маток, поросність яких визначена, ремонтний молодняк, відлучених поросят і свиней на відгодівлі утримують в групових станках.

У літню пору року свиней (маток, відлучених поросят і ремонтний молодняк) утримують у таборах у легких приміщеннях з навісами від негоди.

Рис. 2.6. Утримання маток першої половини поросності

Рис. 2.7. Утримання підсисних свиноматок з поросятами