Утримання ремонтного молодняку

Ритмічне виробництво м'яса птиці досягається постійним комплектуванням

батьківського стада, рівномірним цілорічним отриманням інкубаційних яєць, їх інкубацією та вирощуванням м'ясного і племінного молодняку .

Весь період вирощування молодняку курей можна розділити на два етапи:

• 1. Від виведення до 2 місячного віку;
• 2. Від 60-денного віку до моменту статевого дозрівання.

У свою чергу, перший етап вирощування молодняку ділять на три фізіологічні фази:

• • перша (перші 10 днів) – характеризується недосконалістю механізмів терморегуляції (тепловіддача вище теплопродукції). У цей період відзначають різко виражений стан імунодефіциту (стійкість до інфекції в 300 разів нижче, ніж у дорослої птиці);
• • друга (10-30 днів)- характеризується інтенсивним ростом і розвитком. Маса молодняку збільшується у 3 – 4 рази, удосконалюються механізми терморегуляції, швидке оперення, зростає потреба в кормах і воді. До кінця періоду проявляються ознаки статевого диморфізму, підсилюється функціональна активність ендокринних залоз, з'являється агресивність;
• • третя (31-60 днів) – період остаточного формування механізмів терморегуляції, що пов'язане з добре розвиненим пухо-перовим покривом. Знижується потреба в підвищеній температурі навколишнього середовища.

Специфіка мікроклімату при вирощуванні молодняку полягає в тому, що майже всі екологічно обумовлені фактори (температура, вологість повітря, тривалість дня й освітленість) повинні бути на можливо високому рівні відповідно до фази розвитку. Так, у перші дні життя температура в зоні локального обігріву повинна становити 33 – 35 °С, відносна вологість – 60-70 %, тривалість світлового дня – 17 – 24 год. По мірі росту молодняку ці параметри поступово змінюють.

У теплу пору року температура повітря в пташниках не повинна бути більш ніж на 5 °С вище середньомісячної температури зовнішнього повітря в 13 год. самого жаркого місяця, але не вище 33 °С для курчат у віці до 10 днів і 28 °С для інших вікових груп птиці. Допускається підвищення температури до 33 °С не більше 4 год. на добу.

У першу й другу фази вирощування важливо систематично контролювати температуру середовища, що визначають інструментальними методами, а також з обліком етологічних реакцій птиці (на всьому протязі вирощування необхідний ефективний захист від стрес-факторів, особливо комбінованих).

Вирощують ремонтний молодняк в строгій ізоляції від дорослої птиці, а приміщення заповнюють партією одного виводка (віку) і походження.

Розрізняють наступні способи вирощування молодняку: на підлозі (на глибокій незмінюваній підстилці, на сітчастих і планчастих підлогах); у кліткових батареях; комбінований (утримання на глибокій підстилці та планчастій підлозі).

Вирощування на глибокій підстилці використовують в основному в господарствах м'ясного напрямку. При правильній закладці підстилки в ній відбуваються біотермічні процеси, синтезується вітамін В12, птиця активно рухається.

Недоліки цієї системи: постійний контакт із послідом; виділення великої кількості шкідливо діючих газів; мала щільність посадки.

У цих умовах для профілактики кокцидіозу в корм включають кокцидіостатики, а для зниження концентрації шкідливих газів у підстилку додають сорбенти (суперфосфат, цеоліти тощо).

При клітковому способі утриманні дуже важливо дотримуватись нормативів щільності посадки, фронту годівлі й напування відповідно до віку молодняку й норм технологічного проектування ВНТП-АПК-04.05.

Молодняк вирощують у кліткових батареях різних конструкцій, що відповідають гігієнічним вимогам. Клітки розміщують в один або декілька ярусів, найчастіше в 3 або 4. При цьому щільність посадки підвищується в 2 – 3 рази порівняно з підлоговим утриманням і збільшується вихід молодняку на одиницю виробничої площі. Через сітчасту підлогу клітки послід провалюється на послідний настил, звідки його видаляють скребковим транспортером. Це запобігає контакту птиці з послідом і, отже, виникненню інфекції й інвазії.

При вирощуванні молодняку в клітках передбачають 1-2- кратні пересадки. Це дуже трудомісткий процес, при якому підвищуються витрати праці на очищення й дезінфекцію тари, устаткування й приміщення.

Внаслідок профілактичних перерв після кожної пересадки скорочується строк ефективного використання пташників. Молодняк піддається комбінованим стресам (вилов, транспортування, порушення співтовариства), які обумовлюють підвищену смертність птиці (при трикратній пересадці встановлено три піки смертності), уповільнення росту й розвитку молодняку, зниження наступної продуктивності курок-несучок.

Для профілактики стресів необхідно виключити пересадку або знизити її число. Найраціональнішим вважають вирощування курчат з пересадкою у 70 або 110- 120-денному віці. При цьому необхідно за 5 днів до й після пересадки включати в раціон антистресові премікси або аскорбінову кислоту (100 мг/кг корму).

Варто враховувати, що при вирощуванні молодняку, особливо на птахофермах промислового типу, повинен строго дотримуватися весь комплекс технологічних і ветеринарно-санітарних вимог відповідно до норм технологічного проектування и ветеринарно- санітарних правил для птахівницьких підприємств. Особливо важливо дотримуватись строків профілактичних перерв (з ретельним очищенням, миттям й дезінфекцією, ветеринарними обробками птиці залежно від епізоотичної ситуації), а також при комплектуванні пташників застосовувати принцип "все зайнято – все пусто".

Перед прийомом нової партії молодняку із пташника видаляють послід, пил зі стін, стель, вентиляційних систем й електродвигунів. Потім пташники й технологічне устаткування миють гарячою водою під тиском з використанням сучасних вітчизняних та імпортних миючих і дезінфікуючих засобів, які зареєстровані в Україні, установлюють вимиті й продезінфіковані годівниці й напувалки для добових курчат. Після цього проводять заключну аерозольну дезінфекцію приміщення й устаткування, що перебуває в ньому. У такому стані приміщення залишають на 4 доби. Після закінчення цього часу оцінюють якість проведеної дезінфекції й складають акт приймання приміщення. Улітку за добу, а взимку за дві доби до посадки курчат, у пташнику створюють необхідну температуру, завозять корми.