Групування гібридів кукурудзи за тривалістю вегетаційного періоду (В. В. Вовкодав, 2001)

Для інтенсивної технології необхідно використовувати гібридні форми, вітчизняної та зарубіжної селекції, які найбільш адаптовані до умов вирощування.

В Україні вирощують такі гібриди кукурудзи: ранньостиглі: фірми “Піонер” – ПР39Г12 (ФАО 200), ПР39Г32 (ФАО 200); фірми “Лімагрейн” – ЛГ 21.95 (ФАО 190), Алвіто (ФАО 210); БЦ інститут селекції і рослинництва – Бц 182 (ФАО 200); фірми Євраліс “EURALIS” Франція – Дельфін (ФАО 190), Верітіс (ФАО 210) та ін.;

середньоранні: фірми “Монсанто” – ДКС 2949 (ФАО 250), Монументал (ФАО 280); фірми “Піонер” – Еліта (ФАО 210), Сандріна (ФАО 220), ПР39К13 (ФАО 220), ПР39Г83 (ФАО 245), ПР39Р86 (ФАО 250) ремонтантний, ПР39Д81 (ФАО 260) має на 3-4% більший вихід етанолу за відношенням до звичайних гібридів, ПР39Ф58 (ФАО 275), ПР39Р20 (ФАО 280); фірми “Лімагрейн” – ЛГ 22.44 (ФАО 230) ремонтантний, ЛГ 32.32 (ФАО 250) ремонтантний, Фантастік (ФАО 280); фірми “Sуngenta” – НК Неріса (ФАО 200), Делітоп (ФАО 220), НК Фалькон (ФАО 220), НК Некта (ФАО 240), НК Перформ (ФАО 250), Агробаз (ФАО 250), НК Сімба (ФАО 270), Канада (ФАО 280); БЦ інститут селекції і рослинництва – Бц 282 (ФАО 280) ремонтантний; Євраліс “EURALIS” Франція – Інагуа (ФАО 220), Сплендіс (ФАО 250), ЕС Паролі (ФАО 260); Інститут Ходовля Рослин Рольничих “Насьона Кобсжиц” спулка з о.о – Космо 230 (ФАО 220) ремонтантний; Інститут рослинництва ім. Юр'єва м. Харків – Вимпел (ФАО 260); ТОВ “Селекта” м. Дніпропетровськ – МЕЛ-272 MB (ФАО 270) та ін.;

середньостиглі: фірми “Монсанто” – ДК 315 (ФАО 310), ДКС 3511 (ФАО 330), ДК 440 (ФАО 350), ДКС 4626 (ФАО 360); фірми “Піонер” – ПР38Ф10 (ФАО 305) ремонтантний, ПР38Б12 (ФАО 305) ремонтантний, Кларіка (ФАО 310), ПР38В91 (ФАО 325), ПР38Р92 (ФАО 325), ПР38Г67 (ФАО 390) придатний для виробництва біоетанолу, ПР37Д25 (ФАО 390) придатний для виробництва біоетанолу; фірми “Лімагрейн” – ЛГ23.06 (ФАО 310), Латізана (ФАО 320), ЛГ33.30 (ФАО 340) ремонтантний, ЛГ23.72 (ФАО 380); фірми “Sуngenta” – НК Леморо (ФАО 310), НК Термо (ФАО 330), Фуріо (ФАО 350) ремонтантний, Оксітан (ФАО 360), Селест (ФАО 390) придатний до ноутіл, Долар (ФАО 390) придатний до ноутіл; фірми “Євраліс” – ЕС Нінфеа (ФАО 330) та ін.;

середньопізні: фірми “Sуngenta” – Сіско (ФАО 400); Козацький 442 СВ, НС 444, Одеський 480, Сонолой 407 MB, Світ 400 MB, Евро 401 СВ, Соколов 407, Кадр 443 СВ, Дніпровський 473 MB, Базис, Дніпропетровський 453 СВ та ін.;

пізньостиглі: Аметист, Борисфен 600 СВ, Леоніс, НС 640, Переком СВ, Призма та ін.

Для одержання високих і стабільних урожаїв зерна кукурудзи і кращої реалізації біокліматичного потенціалу, в господарствах бажано висівати кілька різних за скоростиглістю гібридів кукурудзи ранньостиглої та середньостиглої групи стиглості.

Так, середньопізні гібриди, що характеризуються високою урожайністю, потребують значних коштів на післязбиральне досушування зерна. Крім того вони характеризуються вибагливістю до умов вирощування і незначні порушення у виконанні технологічних операцій призводять до різкого зниження їхньої продуктивності.

При збиранні даних гібридів кукурудзи внаслідок підвищеної вологості зерна ускладнюється його обмолот.

Місце культури в сівозміні. Вибір попередників для кукурудзи відіграє вирішальне значення, в зв'язку з біологічною потребою гібридів у воді, поживних речовинах, а також регулюванням чисельності шкідливих організмів. Кукурудза потребує розміщення посівів після попередників, які не спричиняють пригнічення її рослин, унаслідок алелопатичного впливу рослинних і кореневих залишків, поліпшують водно-фізичні властивості грунту, зменшують забур'яненість посівів і тим самим забезпечують високий урожай. Ступінь впливу попередників на продуктивність рослин визначається біологічними властивостями різних біотипів кукурудзи, агротехнікою їх вирощування, грунтово-кліматичною характеристикою зони.

Кращими попередниками кукурудзи в Лісостепу і на Поліссі є озима пшениця, зернобобові культури, картопля, а в районах достатнього зволоження – цукрові буряки. У Степу не слід сіяти кукурудзу після культур, які сильно висушують ґрунт (суданська трава, соняшник, цукрові буряки). Тут кращими попередниками для неї є озима пшениця, зернобобові культури.

Так, негативно впливає на продуктивність кукурудзи розміщення її після соняшнику, тому що такі посіви відстають у рості й розвитку на п'ять-сім днів, сильніше уражуються хворобами та знижують урожай на 10-20%.

На родючих грунтах при достатньому удобренні, кукурудзу можна вирощувати повторно протягом 3-4 років, що застосовується у господарствах з високорозвиненим тваринництвом. Проте, наразі вирощування кукурудзи в монокультурі є проблематичним, у зв'язку з появою карантинного шкідника – західного кукурудзяного жука (ЗКЖ). Ротація культур три і більше років викликає зменшення

Diabrotica virgifera virgifera (ЗКЖ) на 50% і більше. Тому для запобігання його поширенню, слід уникати посівів кукурудзи після кукурудзи, витримувати чергування культур, на яких личинки не здатні розвиватися – пшениці, ячменю, люцерни, соняшнику, картоплі тощо.

На території України кукурудза в монокультурі не вирощується, а насиченість нею посівів у різних зонах коливається в межах 10-40% і зрідка на зрошенні досягає 80%, з висівом її на одному й тому ж полі 3-4 роки поспіль.

Обробіток грунту. Спосіб і строки підготовки грунту під кукурудзу обирають диференційовано, використовуючи одну з трьох технологій: класичну (традиційну), мінімальну або нульову (No Till).

За першою з них, одразу після збирання попередника, поле обробляють дисковими боронами БДТ-7, БДС-8,4, БДВ-3, БДВ-7, МФ- 248 ("Массей Фергюсон”), DISCOVER XL та ін. Кукурудза добре реагує на поглиблення основного обробітку ірунту, тому в першу чергу її розміщують на полях, де проведено обробіток ґрунту на глибину 25-27 см, або на 20-22 см обертовими плугами вітчизняного виробництва ППО-8-40, ППО-6-40, ППО-5-40 та ярусними плугами ПНЯ-4-40 і ПНЯ-4-42. Кращий ефект забезпечує чизельний обробіток фунту, при проведенні якого заощаджується 10-20% пального, експлуатаційні витрати знижуються майже вдвічі, енергомісткість – в 1,4 разу, а витрата праці – на 31%.

Сучасні системи землеробства дають можливість виключити енергоємні операції, зокрема оранку, залишити на поверхні грунту більше рослинних решток, попередити ерозію ґрунту і економити паливо. Мінімальна і нульова технології все ширше впроваджуються у виробництві при вирощуванні кукурудзи. Флагманами, в Україні, є великі кукурудзосійні господарства: “Агро-Союз” (Синельниківський район Дніпропетровської обл.), МАК (Кагарлицький район Київської області), “Земля і Воля” (Борознянський район Чернігівської обл.) таін.

Осінній обробіток ґрунту за мінімальною технологією починають з лущення стерні, яке проводять слідом за збиранням попередника, дисковими боронами, що дають можливість подрібнити рослинні рештки і заробити у ґрунт добрива. Своєчасне лущення сприяє очищенню поля від бур'янів, послаблює висихання ґрунту, підвищує його водопроникність та поліпшує якість оранки. На полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур'янами, слід проводити дворазове лущення: перше – дисковими знаряддями на завглибшки 6-8 см, друге – після відростання бур'янів культиваторами-плоскорізами (ЛДГ-10, ЛДГ-15) завглибшки 12-14 см.

Проти багаторічних бур'янів можливе також застосування гербіцидів суцільної дії, використовуючи при цьому вітчизняні обприскувачі ОПШ-2000, ОП-2000А, ОПШ-15, ОМ-630-2, ЕКО-2000- 18, ЕКО-600-12, а також зарубіжні – Hardi, Twin (Данія), Spra-Coupe (Нідерланди), PORTER і TOPRIDER (група компаній KUHN) та ін. Гербіциди заробляють при осінньому обробітку дисковими боронами.

Далі виконують глибокий безполицевий обробіток ґрунту плоскорізами типу КПШ-5. Операції основного мінімального обробітку грунту можна виконати за один прохід агрегату, використовуючи комбіновані машини АКШ-5,6, АКШ-3,6, КШН- 6, “Резидент”, АГРО-3, Smaragd, MIXTER та ін.

На площах, де з осені не проводили глибокий обробіток грунту, навесні здійснюють мілкий – на глибину 12–14 см знаряддями із плоскоріжучими або дисковими робочими органами і наступний обробіток – звичайними культиваторами типу УСМК-5,4 без розриву в часі.

При нульовій технології (No Till) грунт залишається недоторканим від жнив до початку весняно-польових робіт. Перед сівбою кукурудзи по вегетуючих сходах бур'янів вносять гербіцид суцільної дії.

У районах поширення вітрової ерозії застосовують плоскорізний обробіток ґрунту, який включає розпушення грунту після збирання зернових культур голчастими боронами (БІГ-3) на 5-6 см, дворазове розпушення плоскорізами (КПЕ-3,8, КПП-2,2): перше на глибину 10- 12 см, друге – в агрегаті з боронами БІГ-3 і кільчасто-шпоровими котками на 12-14 см та зяблевий обробіток плоскорізами (ПГ-3,5, КПГ-250, КПГ-2,2) на глибину 27-30 см.

На схилах різної крутизни проводять щілювання грунту щілерізами ЩН-2-140, ЩП-3-70 на глибину 45-50 см, при відстані між щілинами 1,4-4,0 м. Щілювання поліпшує вологопроникність грунту і зменшує руйнівний стік води.

Передпосівний обробіток ґрунту за класичною (традиційною) технологією може виконуватись як одноопераційними машинами – вирівнювання (ВП-8Б, ВПН-5,6), культивація (КГ-4, КПСП-4, КПСН- 4, КПС-8, КШУ-12) і прикочування (ЗКВГ-1,4, ЗККШ-6, К-10, КПП-6, КВГ-3), а також за один прохід комбінованими агрегатами вітчизняного виробництва: АГТБ-6, АГ-6, АГ-3 і АГ-1,5, АКГМ-3,6 та іноземних фірм: "Європак" Б 622 (ББГ, Німеччина), К600РБ, К 800, К 930 ("Фармет", Чехія), "Компактор" і "Система-Корунд" ("Лемкен", Німеччина) та ін. '

Весняне боронування або вирівнювання поля прискорює прогрівання грунту і проростання бур'янів, створює оптимальні умови для високоякісного виконання всіх наступних технологічних операцій. Вирівнюють поверхню поля, при настанні фізичної стиглості грунту, вирівнювачами під кутом 45-50° до напрямку основного обробітку. При розміщенні кукурудзи після кукурудзи, особливо на необроблених з осені площах, за наявності великої кількості не зрізаних стебел і післяжнивно-кореневих решток, грунт ретельно розробляють дисковими і фрезерними знаряддями, протиерозійними і паровими культиваторами. Вони подрібнюють і перемішують з грунтом пожнивні залишки попередньої культури.

Передпосівну культивацію проводять на глибину загортання насіння (5-7 см) комбінованими грунтообробними агрегатами або культиваторами. В разі високого рівня засміченості полів бур'янами, особливо коренепаростковими, доцільно провести дві культивації: першу – на глибину 8–10 см, другу – на глибину загортання насіння.

Під час весняної підготовки ґрунту застосовують основні (базові) гербіциди проти однорічних злакових і двосім'ядольних бур'янів – так звані гербіциди грунтової дії, наприклад, Харнес (3 л/га).

При пересіві загиблої озимини, у системі весняного обробітку грунту, слід застосовувати дискові знаряддя типу БДТ-7, які найбільш ефективно знищують рештки озимих культур та провести одну-дві різноглибинні культивації.

Удобрення. Відомо, що до 50 % приросту врожаїв сільськогосподарських культур одержують за рахунок внесення добрив. Для формування урожаю зерна кукурудза, крім фосфору та калію, потребує значної кількості кальцію і магнію (в межах 6-10 кг на 1 тонну зерна).

За інтенсивною технологією під кукурудзу використовують органічні та мінеральні добрива. У системі удобрення доцільно використовувати не тільки підстилковий напівперепрілий, але й рідкий гній, різноманітні компоста з рослинних решток та органічних відходів, минулорічні запаси соломи, сидерати, а також приорювати стерню і солому. Органічні добрива вносять під оранку з розрахунку 30-40 т/га напівперепрілого гною, а рідкого – залежно від його хімічного складу, але не більше 200 кг/га азоту, або 80-100 т/га. У залежності від Грунтово-кліматичних умов, норма внесення напівперепрілого гною під кукурудзу в зоні Степу становить 20-30 т/га, Лісостепу – 30-40 (Вінницька область), Полісся – 40-50 т/га. У разі використання пожнивних решток попередніх культур, для компенсації вмісту азоту в ґрунті та посилення мінералізації пожнивних решток, додатково вносять азотні добрива, з розрахунку N10 на кожну тонну органічної маси, що залишається після збирання попередника. Для внесення твердих органічних добрив використовують розкидачі РОУ-6, МТО-7, РПО-6 вантажопідйомністю 3,6,7 і 12 т.

Оптимальні дози повного мінерального добрива – N45.90P45-90K30.90. Краще використовувати складні добрива (нітроамофоску, нітрофоску, нітрофос), які забезпечують більші прирости урожаю (на 0,1-0,2 т/га), ніж еквівалентна суміш простих туків. Позитивно впливають на ріст, розвиток, продуктивність кукурудзи і рідкі форми добрив – безводний аміак, аміачна вода, карбамідно-аміачна суміш, рідкі комплексні добрива, водні розчини твердих туків. Фосфорно-калійні добрива необхідно вносити під основний обробіток грунту, азотні – навесні під першу культивацію (аміачна селітра, карбамід, сульфат амонію тощо). Обов'язковим заходом є припосівне внесення у рядки фосфорних або складних добрив, з розрахунку 10-15 кг/га д. р. за фосфором. Підживлення рослин кукурудзи азотними добривами у фазі 3–5 листків є ефективним лише при достатній вологозабезпеченості. Орієнтовні норми мінеральних добрив, на різних типах ґрунтів для одержання врожаю зерна 5,0-8,0 т/га на фоні гною, становлять: на дерново-підзолистих грунтах Полісся N40P100K120; дерново-підзолистих грунтах Закарпаття – N120P120K120; чорноземах глибоких малогумусних правобережного Лісостепу – N90P80K80; чорноземах глибоких опідзолених, сірих лісових грунтах правобережного Лісостепу – N90P90K90; чорноземах опідзолених, сірих лісових грунтах лівобережного Лісостепу – N70P70K70; чорноземах звичайних Степу – N60P60K60; на чорноземах південних – N60P60K30 (табл. 32).

Для забезпечення рослин магнієм рекомендується використовувати калійне добриво калімагнезію, в якому міститься 6-8 % магнію і 28 % калію, а також проводити позакореневе підживлення сірчанокислим магнієм (23 %) з розрахунку 2-2,5 % до об'єму робочого розчину. Листкове підживлення найкраще проводити у період 6-7 листків – до викидання волоті з інтервалом 6-8 днів 2-3 рази. При цьому досить ефективним є додавання карбаміду (5-6 кг на 100 л води) та мікродобрив.