Біологічні особливості гречки

Характеризується гречка високою засвоювальною здатністю кореневої системи за рахунок кореневих виділень рослин, які здатні перетворювати важкорозчинні сполуки фосфору у більш розчинні і доступні для рослин. Оскільки коренева система слаборозвинена, то кращі для неї – родючі добре аеровані грунти.

Є типовою ремонтантною рослиною (росте і цвіте одночасно).

Гречка відноситься до теплолюбних рослин (табл. 40).

Надійним шляхом реалізації потенційної продуктивності гречки, підвищення рівня врожайності є розробка та застосування енергозберігаючих елементів технології, які здатні зменшувати дію несприятливих факторів середовища у критичні періоди її розвитку, з урахуванням біологічних особливостей. Це розміщення в сівозміні, диференційований обробіток грунту, спрямований на боротьбу з бур'янами агротехнічними заходами, сівба в оптимальні строки, внесення мінеральних добрив для забезпечення культури у період найбільшої потреби в них, своєчасне та якісне збирання врожаю з наступною очисткою зерна.

Причини нестабільної врожайності гречки:

• 1) диспропорція між площею листків та кількістю квіток на користь останніх;
• 2) тривалий період цвітіння (до 30 днів);
• 3) не завжди сприятливі умови для бджолозапилення (дощова або надто суха погода).

Технологія вирощування

Сучасні сорти: Оранта, Антарія, Єлена, Іванна. Роксолана, Рубра, Степова, Слобожанка, Українка.

Місце культури в сівозміні. Кращими попередниками гречки є: озима пшениця, ячмінь, цукрові буряки, кукурудза, зернобобові. Гречка для гречки є поганим попередником, недоцільно розмішувати її посіви після суданської трави, соняшнику, які пересушують грунт.

Основною причиною низьких врожаїв культури є те, що її вважають не вимогливою до ґрунту і попередників.

Гречка – фітосанітарна культура. Вона є добрим попередником для інших культур у сівозміні. За даними науково-дослідних установ, висіяні після неї колосові у 2-7 разів менше уражуються кореневими гнилями, ніж після зернових попередників. Гречка сприяє поліпшенню агрофізичних властивостей ґрунту, значно знижує його щільність. Таким чином, гречка як попередник у сівозміні може забезпечити одержання оптимальних урожаїв наступних за нею сільськогосподарських культур.

Гречка добре засвоює фосфор і калій з важкорозчинних сполук і переносить їх з нижніх горизонтів ґрунту у верхні. Кореневі виділення її містять органічні кислоти: лимонну, оцтову, щавлеву і мурашину.

Фермерським господарствам з виробництва зерна круп'яних та колосових культур рекомендуються наступні короткоротаційні сівозміни: горох-озима пшениця-гречка; горох-просо-гречка.

Позитивом такої спеціалізації є однотиповість технології вирощування, тому і потреба у технічних засобах буде однотиповою, що економічно вигідно.

Обробіток грунту. Ефективність різних способів обробітку ґрунту великою мірою залежить від засміченості поля бур'янами та попередників.

Весняний обробіток ґрунту під гречку залежить від кількості вологи в ньому, погодних умов весни та виду бур'янів. Для цього необхідно, після закриття вологи при перезволоженні ґрунту та появі бур'янів, провести першу культивацію на глибину 10-12 см (одночасно з сівбою ранніх ярих культур) (табл. 41).

При оптимальній або недостатній вологості ґрунту, після закриття вологи та вирівнювання поля, його слід обробити тільки перед сівбою на глибину загортання насіння до утворення структурно-агрегатного стану припосівного шару.

Якщо поле забур'янене кореневищними та коренепаростковими бур'янами, незалежно від вологості фунту, слід провести проміжну культивацію з обов'язковим одночасним прикочуванням поля. При такому обробітку в ґрунті зберігається волога у верхньому припосівному шарі, і при його прогріванні, бур'яни швидко проростають.