Стадії розвитку картоплі (розвиток бульб)

Ріст картоплі закінчується у фазу в'янення та відмирання картоплиння. Пізні сорти зберігають зелене листя аж до приморозків. Настання фаз росту залежить від погодних умов, а також тривалості вегетаційного періоду сорту картоплі.

Бульбоутворення у картоплі має свої особливості. Так, в умовах довгого світлового дня, за тривалої температури довкілля вище + 29 °С, а також слабкому освітленні і високих дозах азотних мінеральних добрив, бульбоутворення затримується. Висока температура є причиною не тільки припинення утворення бульб, але і прискорення дозрівання вічок на наявних бульбах, які проростають навіть до збирання урожаю або стають нежиттєздатними. Саме ці процеси, поряд з хворобами та низьким рівнем агротехніки, є причиною "виродження" картоплі, яке особливо часто проявляється в південних районах України.

Бульбоутворення в картоплі прискорюється в умовах короткого світлового дня, за високої інтенсивності освітлення, при зниженні температури та на помірному фоні мінерального живлення.

У процесі тривалого вирощування одного й того ж самого сорту картоплі може спостерігатися її виродження (стійке зниження врожайності). Причини виродження картоцлі наступні: 1) накопичення вірусної інфекції в садивному матеріалі (картоплю пошкоджують 12 різних вірусів); 2) дія високих температур при нестачі вологи під час формування бульб (період цвітіння).

Методи оздоровлення садивного матеріалу: 1) створення в біолабораторіях методом культури тканин (метод меристем) здорового насіннєвого матеріалу; 2) вирощування насіннєвої картоплі у високогірних умовах (розріджене повітря забезпечує менші можливості для розвитку вірусів); 3) літні посадки картоплі (це дає змогу зміщувати строки цвітіння культури до більш пізніх, коли температури повітря не такі високі); 4) більш ранні строки викопування (не чекаючи відмирання бадилля, що не дає можливості проникнути інфекції з надземної частини рослин в бульби); 5) садіння картоплі на торфових грунтах (навіть при спекотній погоді торфові грунти не прогріваються вище +20°С); 6) видалення вражених вірусами рослин на насінницьких ділянках під час вегетації культури; 7) використання розчину стимуляторів (тіосечовина, гіберелін, роданистий калій, янтарна кислота); 8) недопущення заселення насаджень шкідниками – переносниками інфекції.

Для підтримання врожайних властивостей сорту, потрібно проводити періодично сортооновлення (заміна насіння одного сорту на насіння цього ж сорту, але вищої репродукції – еліту або супереліту). Елітне насіння вирощують спеціальні насінницькі господарства.

Періодичність сортооновлення в різних зонах України неоднакова: Степ – щорічно; Лісостеп – раз у 2-3 роки; Полісся – раз у 5-6 років.

Технологія вирощування.

Сучасні сорти. В Україні зареєстровано понад 100 сортів картоплі. Залежно від напряму використання їх ділять на 4 групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші (70 % посівних площ) столові сорти.

Столові – відзначаються високими смаковими якостями. Сприятливим співвідношенням білка й крохмалю як 1:12-1:16, підвищеним вмістом вітамінів. Придатні для механізованого очищення. Мають добру лежкість.

Кормові – характеризуються високим виходом кормових одиниць, високою урожайністю та вмістом білка 2 % і більше. Крохмалистість їх становить 17-18 %. Вони мають високий вміст сухих речовин.

Технічні – характеризуються підвищеним (18-25 %) вмістом крупнозернистого крохмалю і сухих речовин. Кожний 1% крохмалистості дає можливість економити ЗО кг бульб картоплі. Використовуються для виробництва спирту, крохмалю, чіпсів та ін. Найбільш придатні для виробництва чіпсів сорти з низьким вмістом редукованих цукрів (0,1 -0,4%) – Зарево, Дзвін, Фантазія.

Універсальні – використовуються на різні цілі.

Залежно від тривалості вегетаційного періоду сорти діляться на: 1) ранньостиглі (70-80 днів) – Божедар, Бородянська рожева, Зов, Кобза, Краса, Повінь, Пролісок, Серпанок, Розаратаін; Немішаївська, Аграрна, Подолянка 96; 2) середньоранні (80-90 днів) – Адретта, Берегиня, Водограй, Мавка, Малич, Невська, Обрій, Санте, Цезар та ін.; 3) середньостиглі (90-120 днів) – Горлиця, Лілея, Західний, Либідь, Луговська, Слава, Явір, Нагорода, Довіра та ін.; 4) середньопізні (120-130 днів) – Воловецька, Дезіре, Зарево, Оксамит 99, Ракурс, Промінь, Червона рута та ін.; 5) пізньостиглі (130-150 днів) – Древлянка, Віра, Ласунак, Темп.

У кожному господарстві рекомендується вирощувати 3-4 сорти: 30-35 % площі відводять під ранні та середньоранні, 40-50 % – під середньостиглі і 15-30 % під середньопізні і пізньостиглі сорти.

Місце культури в сівозміні. Картоплю, як просапну культуру, розміщують у польових, прифермських, кормових та овочевих сівозмінах. Вона може давати добрі врожаї після різних попередників. Кращими попередниками є озимі зернові, зернобобові культури, однорічні і багаторічні трави, кукурудза на силос. У загальному ж, картопля не вибаглива до попередників за умови удобрення органічними добривами, а також добре росте в повторних посівах. Проте, беззмінне вирощування на одному і тому ж полі призводить до сильного розвитку хвороб, шкідників, з якими є значні проблеми і при дотриманні чергування культур. Навіть на родючих грунтах, при систематичному удобренні, врожаї картоплі при повторному вирощуванні неминуче зменшується на 30% і більше. Тому повертати картоплю на попереднє місце в сівозміні можна не раніше, ніж через 3-5 років. Картопля є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових культур, льону.

Обробіток грунту під картоплю повинен проводитись на високому агротехнічному рівні. Для нормального розвитку коренів, столонів, а пізніш і бульб, картопля вимагає достатньої аерації грунту. Щоб досягти високої аерації грунту необхідно виконати такі операції: лущення стерні, оранку та передсадивну підготовку.

Лущення повинне забезпечувати належну глибину розпушення, повноту підрізання і подрібнення бур'янів, достатнє загортання післяжнивних решток та вирівнювання поверхні поля. Проводять його відразу після збирання зернових культур на глибину 6-8 см, для знищення багаторічних кореневищних і коренепаросткових бур'янів глибину лущення збільшують до 12-15 см.

Обробіток чорноземних грунтів у Лісостепу має свої особливості, їх необхідно орати на зяб. Як правило, навесні такі ґрунти дозрівають повільно, що затягує строки їх підготовки і висаджування картоплі. Крім того, обробіток "неспілого" грунту призводить до різкого погіршення його фізичних властивостей, утворення брил і грудок, що унеможливлює застосування комбайнів при збиранні. Щоб уникнути цього, в Лісостепу на чорноземних грунтах всі операції з внесення добрив і підготовки грунту потрібно проводити з осені. У цій зоні особливо велике значення має нагромадження та збереження вологи в грунті, тому зяблева оранка є обов'язковим агротехнічним прийомом.

Удобрення. Основними добривами під картоплю є органічні, доза внесення яких становить 30-50 т/га. Органічні добрива краще вносити з осені. В умовах сьогодення, коли не вистачає підстилкового гною, бажано широко застосовувати зелені добрива. Поряд з традиційними сидератами – люпин, озиме жито, ріпак, останнім часом для удобрення полів висівають гірчицю білу, гірчицю кормову, редьку олійну та суміші цих культур з горохом. Доведено, що використання сидератів під картоплю за ефективністю прирівнюється до внесення 30-40 т/га гною. До посіву приступають наприкінці липня, норма висіву гірчиці, редьки олійної-20-25 кг/га. Приорюють сидерат в середині жовтня.

З урожайністю 20 т/га бульб виноситься 100 кг діючої речовини азоту, 40 кг фосфору, 120 кг калію і 25 кг магнію. Тому кращим співвідношенням між цими елементами живлення є: N : Р : К : Мg = 1,1 :1,0:1,5:0,5.

Система удобрення картоплі передбачає сумісне внесення органічних і мінеральних добрив. На чорноземних грунтах рекомендується вносити Н70-90Р60-90К80-120Мg30-45. На бідніших грунтах норму збільшують до N90-120Р90-120К120-150Мg45-60. Фосфорні, калійні і магнієві добрива вносять восени під оранку, азотні – під весняну культивацію. Рекомендується вносити під картоплю сульфат амонію, який знижує ураження паршею.

Якщо з осені мінеральні добрива не вносили навесні застосовують складні добрива – нітроамофоска (N17P17K17) та ін.

З метою оптимізації мінерального живлення картоплі застосовують хелатні форми мікродобрив, а саме Вуксал, Еколист, Нутрівант, Реаком, Басфоліар та ін.

Останнім часом широкого поширення набуває застосування стимуляторів росту рослин (Гумісол, Вермісол, Емістим С, Потейтін та ін.). Обприскування водними розчинами регуляторів росту рекомендується поєднувати із пестицидами та мікродобривами.

Підготовка бульб до висаджування. Високий врожай бульб можна одержати тільки за умови використання здорового, не ушкодженого хворобами і не виродженого насіннєвого матеріалу. Підготовка бульб до садіння включає перебирання і сортування, прогрівання або пророщування та за необхідності обробку захисно- стимулюючими препаратами. Бульби калібрують на три фракції: дрібну (25-50 г), середню (50-80 г) і велику (понад 80 г). Висаджують бульби за фракціями, при цьому норма висадки та глибина загортання залежать від розміру бульб. На продовольчі і насіннєві цілі слід висаджувати прогріті бульби, які на період висаджування повинні мати пророслі вічка з довжиною паростка 2-3 мм. Для отримання раннього врожаю, необхідно проводити пророщування бульб упродовж 30-45 діб на світлі при температурі +14...+16°С. На пророщування закладаються бульби масою понад 60 г.

Строки садіння. Норма посадки картоплі. Розпочинають висаджувати картоплю при прогріванні грунту на глибині 10-12 см до +8...+ 10°С. Спочатку для одержання ранньої продукції висаджують пророщені бульби ранніх сортів, потім садять картоплю на насінних ділянках і товарних площах.

Висаджують картоплю картоплесаджалками широкорядним способом з міжряддям 60-70 см. У районах достатнього зволоження використовують гребеневий спосіб висаджування у попередньо нарізані гребені, а у посушливих – гладкий у борозни. Відстань між бульбами в рядку 20-25 см. Гребенева поверхня навесні краще прогрівається, менше ущільнюється опадами, сприяє поліпшенню газообміну в грунті, завдяки чому створюються оптимальні умови для рослин ще на початку вегетації. При цьому способі оптимальна висота гребенів 10-12 см, при площі поперечного перерізу 400-450 см3. Основними машинами для садіння картоплі цим способом є чотирирядна саджалка СН-4Б, а також КСМ-4 та КСМ-6.

При гребеневому способі висадження бульби загортаються на глибину 6-8 см від вершини гребеня, а на легких грунтах їх висаджують на 2-3 см глибше. За однакових умов дрібні бульби висаджують на 2-3 см мілкіше, порівняно з бульбами масою 50-80 г.

Важливою умовою одержання високих урожаїв є забезпечення оптимальної густоти насаджень: на продовольчих посівах у зоні Полісся має бути 55-60 тис. кущів на 1 га та 60-70 тис. на насінницьких. У Лісостепу відповідно 50 і 55 тис. кущів на 1 га. Залежно від розміру бульб на 1 га висаджують 2,5-4,5 т. У зв'язку з неповною схожістю та загибеллю частини рослин при догляді за ними, кількість бульб при висаджуванні збільшують на 10-14 %.

Поряд з цим, рекомендується встановлювати густоту садіння залежно від розміру фракції насіння. Бульби масою 30-50 г висаджують у кількості 65-70 тис/га, 50-80 г – 55-60 тис/га і 80- 100 г – 50 тис/га.

Для зменшення пошкоджень кореневої системи колесами трактора рекомендується така схема садіння: [(80 х 60) х 2] х 25-40. По ширших міжряддях (80 см) проходять колеса трактора. Чергуються два рядки на 60 см і два на 80 см при 4-рядковій саджалці і культиваторі. Відстань в рядку між бульбами 25-40 см. На грядах садять саджалкою КСМ-3А.

Догляд за посівами розпочинають через 5-6 днів після висаджування з боронування, яке через 6-7 днів повторюють. Після появи сходів грунт знову розпушують боронами. Коли рослини досягають висоти 5-6 см, проводять рядкове загортання кущів картоплі шаром ґрунту 2-3 см. Цей агротехнічний прийом дає змогу знищити сходи бур'янів у середині рядків, захистити рослини від приморозків та запобігти на деякий час ранньовесняному пошкодженню посівів колорадським жуком.

Подальший догляд за посівами картоплі передбачає міжрядні культивації. Першу культивацію проводять на глибину 12-14 см. За висоти рослин 20-25 см культивують вдруге на глибину 10-12 см. Третю культивацію завглибшки 10-12 см виконують перед змиканням рядків.

У районах достатнього зволоження другу і третю міжрядну культивації поєднують з підгортанням кущів картоплі.

Для боротьби з бур'янами в посівах картоплі, крім агротехнічних заходів, використовують гербіциди (Тітус, Пантера, Тарга Супер та ін.). Гербіциди також застосовують після висаджування картоплі до появи сходів (Зенкор, Фронтьєр Оптіма, Стомп та ін.) та під час основного обробітку (Раундап, Ураган). Висока ефективність гербіцидів досягається при дотриманні таких вимог: ретельна розробка поверхневого шару ґрунту до дрібногрудкуватого стану; належна глибина загортання бульб при висаджуванні; вибір препарату з урахуванням видового складу і фази розвитку бур'янів.

Захист картоплі від шкідників та хвороб. Хвороби і шкідники картоплі спричиняють значний недобір урожаю, зниження його якості та втрати під час зберігання. Боротьба з ними – один із основних резервів підвищення урожайності та поліпшення якості картоплі. При вирощуванні картоплі, особливо великої шкоди завдають фітофтороз і колорадський жук.

Фітофтороз – одна із найбільш поширених і небезпечних хвороб картоплі. При ураженні рослин, у результаті передчасного відмирання картоплиння, припиняється їх вегетація і нагромадження органічних речовин. У роки епіфітотії втрати врожаю картоплі від передчасного відмирання бадилля на Поліссі та в Лісостепу досягають 27-40 %.

На посівах картоплі в боротьбі з колорадським жуком використовують інсектициди: Актара 25 WQ в. р.; Арріво 25 % к. е.; Волатон 50 % к. е.; децис 2,5% к. е.; Дурсбан 48 % к. е.; Конфідор Максі в. г.; Моспілан 20 % з. п.; Номолт 15 % к. е.; Політрин 20 % к. е.; Фастак 10 % к. е.; Ф'юрі 10 % в. е. Останній строк оброблення препаратами – за 20 днів до збирання врожаю, крім таких препаратів як Дурсбан 480, Номолт, Сонет (за 30 днів), а Моспілан – за 35 днів. Максимальна кількість обробок – два рази, а для Конфідору та Моспілану – один раз. Норми витрати робочої рідини 300 л/га.

У середині, а у вологі роки – на початку літа можливе ураження посівів фітофторозом. Найбільш ефективними для боротьби з фітофторозом є препарати системно-контактної дії: Акробат МЦ 69 % з. п. – 2,0 кг/га, Ридоміл голд МЦ 58 % з. п. – 2,5 кг/га, Танос в. р. – 0,6 кг/га, Татту 55 % н.с. – 3 л/га, Чемпіон, 77 % з.п. – 2,5-3,0 кг/га. Першу обробку фунгіцидами системно-контактної дії доцільно проводити у фазі бутонізації-цвітіння, а потім через 10-14 днів. Кількість обробок такими препаратами – не більше трьох.

Наступні обприскування, якщо в цьому є потреба, слід проводити препаратами контактної дії: Антракол в. р. – 1,5 кг/га, Купроксат 34,5 % к. е. – 3,0-5,0 л/га, Хлорокис міді 90 % з. п. – 1,5-3,0 кг/га, Фольпан 50 % з. н. – 3,0 кг/га. При застосуванні контактних препаратів, повторні обробки проводять через кожні 7-8 днів. Закінчувати обробки слід за 20 днів до збирання урожаю. Норми витрат робочої рідини 300-400 л/га. У випадках, коли строки обробки проти колорадського жука і фітофторозу збігаються, можна проводити комбіновані обприскування. Для цього в робочу рідину інсектициду в потрібній кількості додають фунгіцид.

Збирання бульб картоплі розпочинають після відмирання бадилля, коли бульби дозріють, тобто шкірка на них перестає лущитися, за допомогою картоплезбиральних комбайнів. Для покращання роботи збиральної техніки, проводиться скошування бадилля. Краще збирати картоплю, коли температура ґрунту вища +10°С.

Викопану картоплю просушують, сортують та закладають на зберігання у катати та підвальні приміщення. Зібраний урожай слід 2- 3 тижні витримати в тимчасових кагатах, накритих соломою, що дає бульбам змогу пройти лікувальний період у сприятливих умовах. Після цього бульби сортують на фракції, видаляють хворі та ушкоджені й закладають на зберігання.

Продовольчу картоплю, в залежності від сорту, зберігають за температури плюс 3-5°С, насіннєву – +1...+3°С. За вищої температури бульби всередині чорніють, в'януть і втрачають товарний вигляд. Чорніють вони також від механічних пошкоджень та під час вирощування картоплі на фунтах з високим вмістом нітратного азоту.