Стадії розвитку соняшнику (Helianthus annuus L.)

1При явоновираженому рості в довжину (розтягнуті міжвузля) потрібно переходити до кодів макростадії 3

Тривалість міжфазних періодів у найпоширенішої середньостиглої групи сортів (гібридів) соняшнику становить: від сівби до сходів 14-16 днів, від сходів до початку утворення кошика – 37-43, від початку утворення кошика до цвітіння – 27-30, а від цвітіння до достигання – 44-50 днів

Технологія вирощування

Сучасні сорти та гібриди. При вирощуванні соняшнику за інтенсивною технологією необхідно використовувати гібриди а не сорти, хоча олійність більша саме у сортів. Потенціал врожайності гібридів першого покоління складає 50-60 центнерів з гектара.

За тривалістю вегетаційного періоду сорти та гібриди соняшнику поділяють на скоростиглі (80-100 днів), ранньостиглі (100-120), середньоранні (110-130), середньостиглі (120-140 днів) і середньопізні (більше 140 днів). За кордоном гібриди соняшнику розділяють на групи стиглості за тривалістю періоду цвітіння – достигання. Сьогодні впроваджені у виробництво гібриди соняшнику, в яких тривалість періоду цвітіння – достигання становить 20-24 дні, що і вплинуло на розширення ареалу вирощування соняшнику в північних районах нашої держави.

Скоростиглі: фірми "Піонер" – PR62A91, ПР62А91; фірми "Лімагрейн" – ЛГ 54.12; Одеський 149, Харківський 49, Еней, Ранок, Чумак, Тіса; ранньостиглі гібриди: фірми "Sуngenta" – ЇЖ Роккі, Казіо, Санлука РМ (Савінка ПР), НК Сінгі; фірми "Піонер" – PR63A86, PR63A40, PR63A90; фірми "Лімагрейн" – Ідальго; фірми Євраліс "EURALIS" Франція – Ягуар, Атланта та ін.; середньоранні гібриди: фірми "Sуngenta" – НК Делфі, Арена ПР, Санай, фірми "Піонер" – PR64A63, PR64A71, PR64E71; фірми "Лімагрейн" – Мегасан, С70165, Тунка придатний до ноутіл, ЛГ 56.35 та ін.; середньостиглі гібриди: фірми "Sуngenta" – НК Бріо, Опера, НК Конді, НК Ферті, НК Неома; фірми "Піонер" – PR64A83, PR64A89, PR64E83, фірми "Лімагрейн" – Римісол та ін.; середньопізні гібриди: фірми "Sуngenta" – НК Армані, НК Камен, Мелдімі; фірми "Лімагрейн" – ЛГ 56.69КП, ЛГ 56.65 кондитерський тип та ін.

Місце культури в сівозміні. При розміщенні соняшнику в полях сівозміни, слід мати на увазі те, що він уражується вовчком. Насіння вовчка в грунті зберігає схожість упродовж 6-8, а за сприятливих умов – 10-13 років. Крім соняшнику, вовчок уражує сафлор, перилу, тютюн, махорку, томати. Тому соняшник вирощувати на тому самому полі слід не раніше як через 7-8, а то й через 8-10 років. Для боротьби з вовчком у полях сівозміни необхідно систематично знищувати бур'яни, і насамперед ті, на яких він може паразитувати (блекота, полин, дикий салат, нетреба).

Кращими попередниками для соняшнику є озима пшениця, кукурудза, зернобобові. Недоцільно висівати соняшник після культур з глибокою кореневою системою, які використовують вологу з глибоких шарів ґрунту: багаторічних трав, особливо люцерни, суданської трави, цукрових буряків, гороху, ріпаку, сої, а в Степу – після ячменю та вівса. Після цих культур доцільно висівати соняшник тільки через 2–3 роки. Не бажано розміщувати соняшник після сої, томатів та багатьох інших бобових та овочевих культур, а також через рік після їх вирощування в зв'язку з накопиченням інфекції сірої та білої гнилі.

У той же час, соняшник – непоганий попередник для кормових та багатьох ярих культур у роки з великою кількістю осінньо-зимових опадів, за умови знищення падалиці соняшнику.

Обробіток ґрунту. Завдання обробітку – знищення бур'янів, нагромадження і зберігання вологи в грунті, запобігання вітровій та водній ерозії. Такі бур'яни як осот, редька дика, паслін, гірчиця польова, амброзія, реп'яхи та багато інших є резерватом гнилей та інших хвороб соняшнику.

Система обробітку ґрунту передбачає лущення стерні та глибоку оранку за традиційної технології. Також при вирощуванні соняшнику можна застосовувати мінімальну технологію (Mini-till). Звичайно, кожна з них має недоліки та переваги, тому добирається для умов кожного господарства з урахуванням зони вирощування (грунтово-кліматичних умов), а також наявності того або іншого шлейфу машин. Для соняшнику важливо створити сприятливі умови для розвитку кореневої системи, тому визначення щільності орного та підорного шарів грунту є важливою процедурою, власне після чого можна й прийняти рішення: потрібна для даного конкретного поля оранка, або достатньо обійтися мінімальним обробітком.

На полях, засмічених однорічними бур'янами, проводять 2-3 дискових лущення на глибину 6-8, або 8-10 cm (Sunflower або Wil- Rich 7600), а потім оранку (ПЛН-5-35, KUHN MANAGER та ін.). Перше лущення проводять слідом за збиранням попередника, наступні – в міру появи бур'янів. Після озимих і ярих колосових культур на грунтах, де не поширюється вітрова ерозія, застосовують напівпаровий обробіток. При цьому, після лущення на глибину 6-8 см, проводять оранку в ранні строки (липень-серпень) з одночасною заробкою стерні та коткуванням. Бур'яни у міру появи знищують культивацією на глибину 8-10 см з одночасним боронуванням.

За мінімальної технології вирощування, восени обмежуються проведенням лущення стерні на глибину 6-8 см і обробітком на глибину 14–16 см. Дисковий культиватор Wil-Rich DC-Ill дає можливість провести ці заходи одночасно.

Глибина основного обробітку на грунтах, які не ущільнюються і не запливають, становить 20-22, на важких грунтах – 25-27 см. На грунтах з неглибоким гумусним горизонтом ефективне поглиблення орного шару без вивертання нижніх пластів на поверхню.

Після кукурудзи на зерно і силос, поля обробляють у двох напрямах (уздовж і впоперек) дисковими лущильниками, а вслід за цим проводять оранку на глибину 27-30 см. Соняшник добре реагує на глибоку оранку (до 30-32 см) під попередні культури за 3-4 роки до нього. При засміченні поля багаторічними коренепаростковими бур'янами (будяком, осотом, берізкою польовою, латуком татарським та ін.), після збирання колосових проводять пошаровий обробіток (дискування на 10-12 см + дві-три культивації або плоскорізиий обробіток на глибину 8-12 см + глибока оранка на 30-32 см наприкінці вересня – на початку жовтня) або виснажують бур'яни мілкою оранкою на 16-18 см та двома-трьома дискуваннями на 10-12 см, після чого проводять глибоку оранку на 30-32 см.

Для боротьби з багаторічними коренепаростковими бур'янами ефективні гербіциди. Зокрема, гербіциди групи 2,4-Д вносять після лущення стерні, при масовому відростанні паростків бур'янів. Витрата робочої рідини, при використанні тракторних штангових обприскувачів, становить 150-200, а при авіаобприскуванні – 25-50 л/га. Оранку після внесення гербіцидів проводять через 10-15 днів, щоб вони проникли у кореневу систему бур'янів.

У районах поширення вітрової ерозії ефективне безполицеве розпушування грунту плоскорізами, із залишенням стерні на поверхні поля. Ця система складається з неглибоких (8-10 або 10-12 см) лущень культиваторами-плоскорізами КПЕ-3,8, КПШ-9, КПП-2,2, безполицевого розпушування на глибину 22–25 см культиваторами- глибокорозпушувачами КПГ-250 або КПГ-2-150. При поширенні водної ерозії, основний обробіток передбачає оранку впоперек схилу, обробіток плоскорізами, лункування та боронування зябу, щілювання тощо.

Передпосівний обробіток грунту полягає у ранньому закриті вологи й проведенні 1-2 культивацій. Під передпосівну культивацію вносять грунтові гербіциди Харнес (2-3 л/га), Дуал голд (1,3 л/га), Фронтьєр Оптіма (0,8-1,4 л/га), Гезагард (2 л/га), Трефлан (1,2–1,5 кг/га). Передпосівну культивацію проводять на глибину загортання насіння.

З огляду на зростаючу посушливість клімату і економічну доцільність, передпосівний обробіток грунту має бути мінімальним. При високоякісній оранці обмежуються лише однією передпосівною культивацією (без ранньовесняного боронування), з внесенням відповідних гербіцидів грунтової дії, наприклад, екстрем у дозі 2–3 л/га. Це дасть змогу максимально знищити бур'яни, зменшити кількість або повністю виключити розпушення грунту.

Удобрення. Численними дослідженнями встановлено, що соняшник – це культура, яка з формуванням одиниці врожаю утилізує значну кількість елементів живлення. Мінеральні добрива суттєво впливають на якість насіння та жирнокислотний склад олії високоолеїнових гібридів. Азотні добрива сприяють зростанню урожайності, однак їх надлишок обумовлює зниження вмісту олії, і збільшує до 10 % вміст лінолевої кислоти, що є небажаним при вирощуванні високоолеїнового соняшнику. Фосфорні та калійні добрива збільшують вміст олії в насінні та вміст олеїнової кислоти. Тому необхідно застосовувати збалансовані норми поживних речовин, з урахуванням забезпечення ними грунту. Соняшник добре реагує на внесення під зяблеву оранку повних мінеральних добрив. При цьому доцільніше фосфорні й калійні добрива внести під зяблеву оранку, а азотні – під передпосівну культивацію.

Соняшник має розтягнутий період засвоєння поживних речовин, тому він потребує їх значно більше (особливо калію) ніж зернові культури. Для формування 1 ц насіння соняшник засвоює 6 кг д. р. азоту, 2,5 кг д. р. фосфору і 18 кг д. р. калію.

На чорноземах, де високий вміст доступного калію в ґрунті, особливо ефективним є внесення азотних і фосфорних добрив – N45- 60Р45-60. На інших грунтах вносять повне мінеральне добриво N45-60Р45- 60К45-90. При цьому, фосфорні і калійні добрива застосовують під оранку, азотні – навесні під культивацію.

Органічні добрива краще вносити під попередник у нормі 30- 40т/га. У Степу і Лісостепу України на чорноземних і темно- каштанових ґрунтах найвищі врожаї одержують при внесенні азотно- фосфорних -добрив. При низькій забезпеченості грунту поживними речовинами (менше 5 мг на 100 г грунту) вносять азоту 60 і фосфору 90 кг/га, при середній забезпеченості (5-10 мг на 100 г грунту) вносять N45-60P90 і високій (більше 10 мг на 100 г грунту) – N20-30Р30. Норми добрив повинні уточнюватися на кожному конкретному полі.

Слід мати на увазі, що соняшник активно використовує післядію елементів живлення, особливо азоту. Доцільним для нього є використання складних мінеральних добрив (діамофос, амофос, нітроамофоска).

Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо при дефіциті вологи і на карбонатних фунтах. Для забезпечення рослин бором та іншими мікроелементами рекомендується застосовувати мікродобрива з підвищеним вмістом бору: Еколист Моно Бор, Вуксал Борон, Розабор та інші.

Підготовка насіння до сівби. Сівба (строки і норми). Готують насіння до сівби відразу після збирання насіннєвих посівів. Його очищують, сушать, сортують і тільки після цього зсипають на зберігання. Для відбору найбільш повноцінного насіння застосовують пневматичні сортувальні столи ПСС-2,5 БПСУ-3. Для сівби використовують насіння масою 1000 насінин для сортів 80-90 г, а для гібридів – не менше 50 г, чистота – 98,0-99,9%, панцирність – 96,0- 99,0%, схожість – 87,0-92,0%.

Насіння соняшнику може пошкоджуватися широким спектром ґрунтових шкідників (дротяники, личинки хрущів, несправжні дротяники). Проти них насіння обробляють Круізером (0,6 піт), Космос (4 л/т), але потрібно враховувати і те, що сходи пошкоджуються буряковим довгоносиком, чорнишами, мідляками, а тому витрати препаратів можуть збільшувати.

Проти комплексу хвороб (пліснявіння насіння, фузаріозна коренева гниль, біла гниль, переноспороз) насіння слід обробити препаратом Максим ХL (6 л/т). Якщо фон збудника переноспорозу дуже високий, слід застосувати суміш Апрону (1 л/т) та Максима ХL (З л/т).

Сіють соняшник пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см, сівалками точного висіву на глибину 6-8 см для сортів і на глибину 4– 6 см для гібридів.

Оптимальний строк сівби, коли грунт прогріється на глибині 4-6 см до +10.. .+12°С. Кожне окреме поле соняшнику потрібно засівати за 1-2 дні, в господарстві сівбу закінчують протягом 4–6 днів. При цьому передпосівна культивація проводиться на глибину заробки насіння (6- 8 см) безпосередньо перед сівбою або не раніше як за дві години до заробки насіння в грунт.

Певний господарський інтерес викликає використання осіннього (підзимового) строку його сівби, при'якому створюються сприятливі умови для надраннього отримання своєчасних і повноцінних сходів, крім того, знижується напруга весняно-польових робіт.

Підзимові посіви соняшнику базуються на біологічних особливостях культури (табл. 49). Щороку можна спостерігати падалицю соняшнику, яка чудово зимує в грунті, навесні рясно проростає та дає врожай раніше, ніж за весняної сівби. Соняшник має коротку стадію яровизації та проходить її за широкої амплітуди температур. Порівняно з традиційним весняним висівом, рослини на підзимових посівах ростуть і розвиваються значно інтенсивніше, цвітіння настає раніше, дозрівання соняшнику прискорюється.

Для посіву під зиму слід використовувати насіння ранніх сортів, що було зібране за три-п'ять днів до сівби (кінець жовтня – початок листопада), з вологістю 12-15% та має підвищену лушпинність, що також попереджує його проростання восени. Після збирання насіння треба відразу ж очистити, відкалібрувати та протруїти. Таке насіння знаходиться у стані біологічного спокою і не проростає восени навіть за температури +5 °С. У разі висіву вологішого насіння або при затяжній теплій осені воно по-різному проростає, уражується хворобами і, в результаті, навесні сходи зріджуються на 30-35%.

Необхідно також відмітити, що такі посіви мають низку значних недоліків, а саме: 1) необхідність проведення посіву за декілька днів до стійкого замерзання ґрунту (при температурі грунту нижче +2°С (у листопаді), щоб унеможливити проростання насіння, що практично рідко вдається зробити через неможливість вірно встановити час настання стійкого похолодання; 2) осінні сходи соняшнику гинуть від заморозків або сильно пошкоджуються ними; 3) рано отримані сходи навесні також гинуть від заморозків або пошкоджуються ними, рослини дуже хворіють, гілкуються і в результаті дають знижену урожайність; 4) підвищене ущільнення ґрунту навесні, що сповільнює з'явлення сходів, а в подальшому обумовлює повільний ріст рослин; 5) необхідність збільшення норми висіву насіння (у 1,5-3 рази), що значно ускладнює формування нормальної густоти рослин навесні; 6) додаткові ускладнення при проведенні польових робіт, коли підзимовий посів співпадає з незавершеними роботами із збирання урожаю; 7) складнощі з якісною передпосівною підготовкою ґрунту при посушливій осені; 8) обов'язковість перевірки насіння на зараженість хворобами, оскільки уражене насіння призводить до значного випадіння рослин і ураження нового урожаю.

Проте, попри все, у виробництві такі посіви практикують. Але без належної наукової підтримки вони неефективні. їх часто сприймають як екзотику та дивацтва певних людей, а не як альтернативу або доповнення звичайним технологіям.

Згідно даних С.І. Мельника, Ю.І. Буряка, Ю.Є. Огурцова (2010) промислові площі підзимового соняшнику в Україні незначні (в 2006 р. – 5,5 тис. га), хоча останнім часом площа підзимового соняшнику в Україні зростає щороку на 15-20 %, а кількість господарів- прихильників – на 8-10 %. Це пов'язано із тим, що підзимова сівба за рахунок використання зимових запасів грунтової вологи дає можливість одержати надранні сходи та прискорити настання збиральної стиглості на 9-28 днів залежно від строку весняної сівби та гібрида, збільшити урожайність на 0,2-0,5 т/га, підвищити олійність сім'янок.

У цілому по Україні підзимовий соняшник може займати до 250 тис. га. Підоймові посіви соняшнику мають певну перспективу у південних і східних областях України, де часто спостерігається дефіцит ґрунтової вологи та сухі весни (С. І. Мельник та ін., 2010).

Норма висіву залежить від рекомендованої густоти стояння рослин. Встановлюючи норми висіву, слід звертати увагу на характеристику гібрида (сорту), а також зону вирощування (зволоження). Загальноприйнятим підходом нині є встановлення норми висіву так, щоб, з урахуванням польової схожості та ймовірної загибелі рослин під час вегетації, витримувалась оптимальна густота стояння рослин до збирання.

При визначенні норми висіву слід враховувати те, що більшість сучасних високопродуктивних гібридів соняшнику добре переносять загущення посівів, оскільки рослини відносно низькорослі і оптимальний урожай насіння забезпечують при наступній густоті стояння у період вегетації:

Зона вирощування Кількість рослин, тис. шт./га

Полісся 60-65

Зволожений Лісостеп 55-65 (для сортів 45-50)

Центральний Лісостеп і Північний Степ 50-55 (для сортів 40-45)

Напівпосушливий Степ 40-45

Посушливий Степ 35-40

Норма висіву збільшується при застосуванні гербіцидів на 15–20 %, без гербіцидів – на 25–30 % (страхова надбавка). Ранньостиглі та низькорослі сорти й гібриди не знижують урожайність при загущенні до 80 тис./га. За таких норм на 1 м рядка висівають від ЗД до 6,8 насінин. Масова норма висіву насіння соняшнику становить – 3,5-8 кг/га.

Догляд за посівами. Після сівби поле обов'язково коткують кільчасто-шпоровими котками.

На посівах, де проявився позитивний ефект від внесення гербіцидів і одержано сходи потрібної густоти, можна відмовитися від до- і післясходових боронувань та міжрядних обробітків. Якщо ж після сівби випадають рясні дощі, які сприятимуть утворенню ґрунтової кірки, масовому проростанню бур'янів або сходи будуть загущені, то догляд за посівами має включити до- і післясходові боронування середніми або легкими боронами впоперек напряму сівби, а також проводиться культивація міжрядь у фазі 5-7 листків на глибину 7-8 см, при висоті рослин 30-40 см не глибше – 5-6 см. При необхідності у боротьбі з бур'янами в захисній зоні рядка застосовують підгортані.

Проблемним питанням на соняшнику є контроль коренепаросткових бур'янів, з якими можна боротися в попереднику (восени) – гербіцидами суцільної дії, або навесні до сходів культури (Раундап, Ураган, Форте). На нових гібридах соняшнику, стійких до Експресу або Євролайтнингу, однорічні та багаторічні дводольні бур'яни можна контролювати по сходах культури. Для боротьби із злаковими бур'янами застосовують грамініциди в рекомендованих нормах (Зелек Супер, Фуроре Супер, Селект та ін.).

Урожай соняшнику підвищується при розміщенні на його посівах пасік. Крім того, запилення рослин бджолами зменшує самозапилення квіток у кошиках, пустозерність тощо. Пасіку вивозять на посіви з розрахунку 1-2 бджолосім'ї на гектар.

Збирання, врожаю. У посівах соняшнику рослини достигають нерівномірно. Через 20-25 днів після цвітіння вміст олії в насінні достигає максимуму, але накопичення її закінчується на 35-40 день після цвітіння (фаза фізіологічної стиглості). Далі відбувається фізичне випаровування води із сім'янок і настає фаза повної стиглості. Для прискорення достигання насіння і зменшення шкодочинності білої і сірої гнилей, посіви через 40-45 днів після цвітіння обробляють десикантами: Реглон (2-3 л/га), Гліфоган (3 л/га), Раундап (3 л/га). Вологість насіння після десикації зменшується до 12-16 %. Десикація дає змогу прискорити збирання на 7-8 днів. Через 10 днів після десикації на насінні вже немає залишків хлорату магнію і воно придатне для переробки.

Збирають соняшник у фазі господарської стиглості, коли рослин з жовтими і жовто-бурими кошиками в посівах 12–16 %, а з бурими й сухими – 85-88 %. У Степу починають збирати соняшник при середній вологості насіння 12-14 %, у Лісостепу – 16-18 %, а у вологу осінь – 20-22 %.

Гібриди достигають дружно, особливо після обробки рослин десикантами. За 2-3 дні до початку збиральних робіт поле обкошують і розбивають на загінки, прокладають транспортні й розвантажувальні магістралі.

Збирають соняшник зернозбиральними комбайнами Дон-1500, "Єнісей", "Джон-Дір", "Лан", "Славутич" та іншими. Такі комбайни збирають насіння, кошики, зрізують та подрібнюють стебла, розкидають їх на полі. Ворох відразу очищають на зерноочисних агрегатах ЗАВ-20, ЗАВ40. Насіння соняшнику підсушують до 12, а те, що зберігатимуть – до 7-8 %.