Рослинництво як наука

Рослинництво – це самостійна галузь науки, яка вивчає закономірності життєдіяльності культурних рослин та їх вирощування в посівах у зв'язку з умовами зростання, дає теоретичне обгрунтування найважливішим технологічним заходам.

Рослинництво як наукове вчення за О.І. Зінченко (2001 і 2003) складається з двох частин – загального і спеціального рослинництва. Загальне рослинництво – це його масштабні теоретичні основи, спеціальне – сучасні технології вирощування польових культур. До групи наук спеціального рослинництва відносяться також кормовиробництво, овочівництво (відкритого і закритого ґрунту), плодівництво, культура одноклітинних і морських водоростей, космічне рослинництво.

Рослинництво включає також такі самостійні науки як генетика, селекція, насінництво, біотехнологія.

Об'єктом досліджень рослинництва як науки є рослини польової культури, їх види, сорти, гібриди, які вирощують в посівах у системі сівозміни чи в закритому ґрунті.

Предметом досліджень науки "Рослинництво" є вивчення біологічних, морфологічних особливостей, екології, росту і розвитку, фотосинтетичної діяльності рослин у агрофітоценозах, теоретичних основ обґрунтування сучасних енергоощадних, ресурсозберігаючих, екологічно безпечних прийомів і технологій вирощування польових культур.

Методологія рослинництва – це сукупність різноманітних, запозичених із точних наук методів дослідження культурних рослин в агрофітоценозах (посівах). При дослідженнях у рослинництві як складній, природою і людиною регульованій системі, використовують свої специфічні методи: польовий, лабораторний, лабораторно-польовий, вегетаційний, статистичний та інші.

Польовий метод – головний, має самостійне синтетичне значення, дає можливість порівняльної оцінки дії кожного прийому агротехніки, технології вирощування в цілому нових видів рослин при інтродукції, нових сортів (гібридів), організаційних та господарських заходів, способів збирання урожаю. Польовим методом вирішують біологічні, екологічні й практичні питання обгрунтування технології вирощування польових культур.

За кількістю одночасно досліджуваних факторів польові досліди поділяються на однофакторні та багатофакторні. Багатофакторні досліди дозволяють виявити характер, дії і взаємодії двох і більше факторів, суттєво підвищити кількісні і якісні показники продуктивності рослин в посівах. В дослідницькій справі Степу багатофакторний метод має особливо важливе значення в умовах зрошувального рослинництва.

Польовим методом завершуються пошукові дослідження, яким передують експерименти за методами – різновидами польового досліду.

Лабораторно-польовий метод (дослід) є різновидом польового досліду, його ще називають рекогносцирувальний. Застосовується для попереднього вивчення питань на великих ділянках, як правило, в одній повторності.

Вегетаційний метод передбачає створення контрольованих умов життєдіяльності рослин, дає змогу глибше вивчити дію факторів впливу, що вивчаються при вирішенні біологічних, фізіологічних і агрохімічних питань. Рослини вирощуються в спеціальних приміщеннях (вегетаційні будинки) в посудинах, наповнених відповідним субстратом (грунт, пісок, вода).

Масові та географічні досліди проводяться в різних зонах і підгонах (Степ, Лісостеп, Полісся) за єдиною схемою з метою визначення впливу грунтово-екологічних умов зони на ріст, розвиток та продуктивність рослин. Такі досліди останнім часом називають екологічними, використовуються як аргумент адаптивного рослинництва.

Фітотрони (камери штучного клімату) – використовуються для моделювання різних факторіальних режимів вегетації рослин: водного, поживного, теплового, світлового, радіаційного, інших факторів життя в однофакторному та багатофакторних експериментах. В таких камерах можна отримувати кілька урожаїв за рік і тим самим значно прискорювати біологічні, фізіологічні, біохімічні, агрохімічні дослідження, селекційний процес. У фітотронах важливе значення набувають досліди з міченими атомами. Цей метод дає можливість вивчати процеси метаболізму у рослині протягом вегетації.

Виробничий дослід – це завершальний етап досліджень, проводиться у виробничих умовах на великих площах з метою практичної оцінки прийомів агротехніки, сорту, гібриду чи інших розробок, сформульованих в результаті досліджень у польовому досліді і рекомендуються для впровадження у виробництво.

Метод математичного та комп'ютерного моделювання продукційних процесів у посівах. Цей метод має виняткове значення в зрошувальних умовах Степу, дає змогу повністю виключати негативну дію дефіциту ґрунтової вологи та фітоклімату в посівах і регулювати ці дуже важливі в зоні фактори життя в режимі, що відповідає екології (вимогам) рослин.

Метод математичної статистики застосовуються з метою систематизації і використання кількісних і якісних даних експеримента для формування наукових і практичних висновків. У рослинництві широко використовують дисперсійний, кореляційний, регресійний аналізи даних досліду, спеціальний статистичний метод – пробіт-аналіз тощо. Результати обробки дослідних даних за методами математичної статистики характеризують науковий інтелект дослідника, додають (або ставлять під сумнів) достовірність сформульованих по результатам досліду висновків. Тому застосування цих аналізів має бути обов'язковим.