Яра пшениця

Господарське значення. Особливо важливе продовольче значення мають сорти сильної м'якої пшениці, зерно якої містить понад 14% білка і використовується у хлібопекарській промисловості для виробництва високоякісного хліба та хлібобулочних виробів, і твердої, зерно якої із вмістом білка 16% і більше використовується для виробництва найвищої якості макаронів, вермішелі, манної крупи.

Зерно ярої пшениці використовують також у комбікормовій промисловості, висівки – як концентрований корм, а солому й полову – як грубі корми.

Морфобіологічні та екологічні особливості. В культурі поширені такі різновиди м'якої пшениці: лютесценс (var. Lutescens AI.) – має білий безостий колос, неопушені луски, червоне зерно; мільтурум (var. Milturum AI.) – червоний безостий колос, неопушені луски, червоне зерно; еритроспермум (var. Erythrospermum Korn) – білий остистий колос, неопушені луски, червоне зерно. Серед ярих твердих пшениць найбільш поширені три різновиди в культурі: гордеіформе (var. hordeiforme Host) – червоний остистий колос, неопушені луски, біле зерно; мелянопус (var. melanopus AI.) – білий остистий колос, чорні ості, опушені луски, біле зерно; апулікум (var. apulicum Korn) – аналогічний різновиду гордеіформе, має червоний остистий колос, але ості чорні, а луски опушені, біле зерно.

Серед ярих зернових культур яра пшениця є однією з найбільш холодостійких рослин. Насіння її починає проростати при температурі 1-2°С, а сходи холодостійких сортів можуть витримувати заморозки навіть до мінус 8-10°С. Причому більш стійкі проти весняних заморозків сорти м'якої пшениці. Фаза кущення краще відбувається при температурі 10-12°С, за якої інтенсивно формується вузлова коренева система, а подальший ріст і розвиток рослин – при 18-23°С. Високі температури витримує погано.

Яра пшениця вибаглива до вологи. У недостатньо вологому грунті погано розвивається її коренева система і рослини майже не кущаться. Насіння м'якої пшениці нормально проростає при поглинанні 50- 60% води від власної маси, твердої – на 5-7% більше. Це потрібно враховувати при підготовці грунту до сівби та встановленні глибини загортання насіння.

Тверда пшениця більш стійка проти ґрунтової посухи у другу половину вегетації, що пояснюється більшою поглинальною здатністю її кореневої системи. Вона також краще витримує повітряну посуху, особливо в період формування і наливання зерна.

Критичними щодо поглинання вологи рослинами є фази кущення і трубкування. Транспіраційний коефіцієнт м'якої ярої пшениці – 415, твердої – 406.

Яра пшениця через недостатньо розвішену кореневу систему, короткий період вегетації та високий винос із грунту елементів живлення на формування 1 ц зерна (N – 3,5 кг, Р2О5 – 1,2 та К2О – 3,2 – 3,4 кг) є вибагливою до грунтів. Найкращими для неї є родючі й чисті від бур'янів чорноземи та каштанові фунти із сдабкокислою та нейтральною реакцією фунтового розчину (pH 6,0-7,5). Тривалість вегетаційного періоду в сортів м'якої пшениці 85-105, твердої 110-120 днів.

В Україні районовано такі сорти ярої пшениці: м'якої – Статна, Акратос, Астарта, Анулька, Альянс, Антара, Верден та ін.; твердої – Андромеда, Лінкор, Шулиндінка, Тера та ін.

Технологія вирощування. Яру пшеницю, як вибагливу культуру до умов вирощування, в Степу й Лісостепу висівають по зайнятих парах, після парової озимої пшениці, коренеплодів, зернових бобових культур, кукурудзи, цукрових буряків, багаторічних трав, а на Поліссі – після люпину, льону, картоплі, коренеплодів. При розміщенні після стерньових попередників відразу після їх збирання поле лущать один раз на глибину 6-8 см. У разі забур'янення поля коренепаростковими бур'янами його лущать двічі на 6-8 см дисковими лущильниками і на 12-14 см лемішними; кореневищними – теж двічі дисковими лущильниками на глибину 10-12 см. Після збирання багаторічних трав, кукурудзи поле лущать важкими дисковими боронами на глибину 12- 14 см; цукрових буряків і картоплі – орють плугами з передплужниками без попереднього лущення на глибину 20-22 см, а поля, засмічені багаторічними бур'янами, – на 25-27 см, після кукурудзи і багаторічних трав – на 27-30 см. На грунтах з мілким орним шаром оранку проводять на повну його глибину.

На півдні й південному сході України застосовують плоскорізний обробіток. Починають його відразу після збирання попередника, використовуючи голчасті борони БИГ-3, якими обробляють грунт на глибину 5-6 см. Услід за боронуванням ґрунт розпушують плоскорізом КПП-2,3 на глибину 8-10 см, а після масового з'явлення бур'янів – на 10-12 см. Основний обробіток проводять плоскорізними глибокорозпушувачами КПГ-250 на глибину 20-22 см.

Навесні закривають вологу, після чого ґрунт культивують культиватором в агрегаті з боронами на глибину 6-7 см.

Яра пшениця вибаглива до грунтового живлення, тому застосування добрив є надійним заходом підвищення її врожайності. В умовах України при внесенні повного добрива в нормі по 45-60 кг/га азоту, фосфору і калію врожайність зерна підвищується на 4-8 ц/га.

Враховуючи підвищені вимоги ярої пшениці до фосфору на початку вегетації, під час її сівби вносять у рядки гранульований суперфосфат у дозі 10-15 кг/га поживної речовини, а при відсутності основного удобрення – нітрофоску з розрахунку 10 кг/га азоту.

Сіють пшеницю у перші дні весняних польових робіт – при настанні фізичної стиглості ґрунту здебільшого звичайним рядковим способом.

Урожай збирають при восковій стиглості зерна, застосовуючи таку саму технологію, як і при збиранні озимої пшениці.

Яра пшениця на зрошуваних землях

У південних та південно- східних посушливих районах завдяки зрошенню врожайність ярої пшениці може досягати 40-50 ц/га і більше. При зрошенні система обробітку грунту включає глибоку зяблеву оранку: після стерньових попередників – на 25-27 см, багаторічних трав – на 27-30 см.

Під оранку на чорноземах вносять мінеральні добрива в дозі P80-100К60-90, а на каштанових фунтах – Р60. Навесні закривають вологу, на чорноземах вносять азотні добрива з розрахунку N45-60, а на каштанових фунтах – N90, після чого фунт культивують культиватором в агрегаті з боронами на глибину 7-8 см.

Сіють пшеницю в ранні строки трохи вищими нормами висіву (приблизно на 0,5 млн схожих насінин на 1 га) порівняно з незрошуваними посівами. Насіння загортають на глибину 6-8 см.

Восени після зяблевої оранки проводять вологозарядковий полив (700-1000 м3/га води), а навесні й влітку – 2-3 вегетаційних поливи, залежно від кількості опадів. Наприклад, у дуже посушливий рік пшеницю поливають у фазі кущення, двічі – перед колосінням і двічі – в період формування зерна. Поливна норма становить 500- 600 м3 води на гектар.