Рицина

Господарське значення. В насінні рицини накопичується 50- 55% олії. Вона містить 81-96% гліцеридів рицинолевої кислоти, яку не виявлено в інших оліях.

Рицинова (касторова) олія належить до групи невисихаючих (з йодним числом 82-86), дуже в'язка, слабко розчиняється в бензині та інших органічних розчинниках, не застигає при низьких температурах (мінус 12-18°С), спалахує при високих температурах (плюс 300-310°С). Тому вона є неперевершеним за якістю мастильним матеріалом, особливо для авіаційних моторів і механізмів, що працюють у складних умовах півночі.

Рицинову олію використовують у різних галузях промисловості, а також в медицині для виготовлення ліків.

Олію одержують з насіння рицини гарячим або холодним пресуванням. Гаряче пресування забезпечує більший вихід олії, проте якість її гірша, бо в олію з насіння потрапляють отруйні речовини – дуже токсичний білок рицин та алкалоїд меншої токсичності – рицинін. Тому така олія придатна тільки для технічних потреб. Для виготовлення ліків використовують касторову олію, відпресовану холодніш способом. Давно відома касторова олія в медицині як проносний засіб.

Макуха рицини отруйна незалежно від способу виготовлення і для годівлі тварин (крім лисиць) без спеціальної обробки (детоксикації) непридатна. Вона містить близько 45% білка і є цінною сировиною для виготовлення клею, який використовують у деревообробній та інших галузях промисловості. У сільському господарстві з рицинової макухи виготовляють принади для шкідників та вносять її в грунт як добриво (містить близько 7% азоту та 1,7% фосфорної кислоти).

У стеблах рицини багато калію та інших поживних речовин, тому при заорюванні їх в подрібненому вигляді значно підвищується родючість грунту.

Листя рицини можна використовувати для вигодовування деяких видів шовкопряду (ері), які виробляють жовте волокно.

Походження. Рицина походить з Африки. Ще в глибоку давнину її почали вирощувати в Єгипті, звідки вона поширилася в Азію, Америку, Європу.

Світова площа посівів рицини становить близько 1,5 млн га, найбільше їх у Бразилії, Індії, Таїланді та інших країнах тропічного поясу. З країн помірного клімату рицину висівають у Китаї, Ірані, Туреччині, Югославії, Румунії, Болгарії.

В Україні рицину почали вирощувати з часів радянської влади. Площі посівів було доведено до 110-120 тис. га. Зосереджуються вони в південних областях України: Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській та АР Крим.

Урожайність рицини в Україні при застосуванні високої агротехніки досягає 8-14 ц/га і більше, а в умовах зрошення зростає у два-три рази.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Рицина (Ricinus communis) належить до роду Ricinus, родини молочайних (Euphor- biaceae). У країнах з тропічним та субтропічним кліматом вона росте й розвивається як багаторічна рослина з деревоподібним стеблом до 10- 12 м заввишки та 20 см в діаметрі. Тривалість життя її тут досягає 10 років. У районах з помірним кліматом (південь України) рицину вирощують як однорічну рослину 1-3 м заввишки.

Рід Ricinus поділяється на три види: дрібноплідний (Ricinus microcarpus g. Pop.), крупноплідний (Ricinus macrocarpus g. Pop.) і занзибарський (Ricinus sancibarinus g. Pop.). Найбільше поширені в Україні дрібноплідний і крупноплідний види. Кожен з цих видів поділяють на підвиди й екотипи. В Україні вирощують рицину двох підвидів: персидського (Ricinus microcarpus ssp. persicus g. Pop.) і сангвінеус (Ricinus macrocarpus ssp. sanguineus g. Pop.).

Насіння сортів персидського підвиду починає проростати при 8- 10°С, у більш теплолюбного підвиду сангвінеус – при 12-13°С.

В польових умовах сходи при температурі грунту 10-12°С з'являються через 20-25 днів, при 14-16°С – через 12-14, а при 18-20°С – через 9-11 днів.

Сходи рицини гинуть при мінус 1°С, а осінні заморозки мінус 3°С гублять дорослі рослини.

В умовах Степу України рицина до настання осінніх заморозків встигає достигнути.

Рицина – короткоденна світлолюбна рослина. Нестача світла у фазі 2-3 листків (період формування генеративних органів) негативно позначається на її продуктивності. Затінення сходів бур'янами, а також взаємозатінення затримує формувавша репродуктивних органів. Тому дуже важливо своєчасно сформувати оптимальну кількість рослій на площі та вчасно знищувати бур'яни.

Рицина погано витримує як грунтову, так і повітряну посуху. Для формування середнього врожаю рицини потрібно, щоб за період вегетації випало не менше 180-200 мм опадів. Найбільшої кількості води рослини потребують у фазі цвітіння та наливу насіння. У цей період, який у рицини є критичним, під час посухи відмирає листя, обпадають квітки та коробочки.

Оптимальна вологість грунту по періодах вегетації коливається в межах 70-80-70% НВ, транспіраційний коефіцієнт – від 300 до 630.

Рицина вибаглива до умов мінерального живлення. За виносом поживних речовин вона в 2-4 рази перевершує озиму пшеницю. З утворенням 1 т насіння вона виносить з грунту 64-68 кг азоту, 14-20 кг фосфору і 52-56 кг калію. Більше поживних речовин рицина засвоює в другій половині вегетації.

Рицина добре росте на ґрунтах родючих, достатньо аерованих, з нейтральною реакцією, легких і середніх за механічним складом і погано – на засолених, глинистих, заболочених.

Сорти рицини, районовані в Україні: Олеся, Хортицька 1, Хортичанка, Хортицька 3 та ін.

Технологія вирощування. На півдні України кращим місцем для рицини в польових сівозмінах є ланки: пар чорний – пшениця озима – рицина та кукурудза на силос – горох – рицина. Не рекомендується сіяти рицину після соняшнику та кукурудзи на зерно.

Удобрення. Одним з важливих засобів підвищення врожаїв рицини є внесення мінеральних добрив. Досить ефективним є припосівне внесення мінеральних добрив, найбільший приріст урожаю забезпечує норма N10P20. За посушливого клімату степової зони України та підвищеного вмісту у грунтах калію під зяблеву оранку вносять переважно азотні й фосфорні добрива в нормі N40-60P60-90. Збільшення норм добрив на незрошуваних землях дає незначні прирости врожаю і окупність їх при цьому зменшується.

Обробіток грунту. Основний обробіток грунту під рицину проводять з урахуванням попередника та необхідності знищення багато- і однорічних бур'янів, а також запобігання водній та вітровій ерозії грунту.

На полях, засмічених однорічними бур'янами, проводять 2-3 дискових лущення стерні на глибину 6-8 або 8-10 см. Перший раз обробляють грунт лущильниками відразу після збирання попередника, наступні – в міру з'явлення бур'янів. На зяб орють у другій половині вересня – першій половині жовтня на глибину 25-27 см.

На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, застосовують систему пошарового обробітку грунту за допомогою культиватора (КПІ1І-9 або КПЭ-3,8) на глибину 6-8 та 10-12 см. Після повторного відростання бур'янів орють плугами з передплужниками на глибину 30- 32 см, а на грунтах з невеликим гумусовим горизонтом – на всю глибину орного шару.

Найповнішого знищення багаторічних бур'янів досягають у системі зяблевої підготовки грунту з використанням гербіциду 2,4-Д, його вносять після лущення при масовому відростанні бур'янів. Поле, оброблене гербіцидом 2,4-Д, орють не раніш, ніж через 10-15 днів.

На ерозійно небезпечних ділянках найефективнішим способом обробітку грунту під рицину є розпушування плоскорізами із залишенням стерні на поверхні грунту. Система протиерозійних обробітків складається з 2-3 мілких (на 8-10 або 10-12 см) розпушувань грунту культиваторами-плоскорізами (КПШ-5 або КПШ-9) та глибокого (на 25 см) безвідвального розпушування за допомогою плоскоріза- глибокорозпушувача (КПГ-250 або КПГ-150).

При плоскорізному обробітку треба обов'язково застосовувати високоефективні гербіциди, без внесення яких посіви рицини значно забур'янюються.

На ґрунтах, які мають сприятливі фізичні властивості, та на чистих від бур'янів полях рицина, як правило, мало реагує на зміну глибини та спосіб основного обробітку грунту. Лише за достатнього зволоження та відсутності повітряної посухи глибока оранка на 30-32 см забезпечує приріст урожаю на 10-12% порівняно з урожаєм за звичайної оранки на 22-25 см. Поглиблення орного шару чорноземних ґрунтів під рицину більше ніж на 30 см неефективне, оскільки урожай при цьому не підвищується, а затрати праці й засобів зростають.

Весняний обробіток грунту. Основним завданням весняної підготовки ґрунту є максимальне збереження запасів води в ньому, забезпечення сприятливих умов для загортання насіння на потрібну глибину та очищення поля від бур'янів.

Таким чином, передпосівну підготовку ґрунту під рицину слід проводити залежно від фізичного стану грунту та його забур'яненості. Коли поле не засмічене багаторічними бур'янами, як правило, проводять ранньовесняне боронування та одну передпосівну культивацію. На грунтах, які переущільнюються до весни, на погано виораному брилистому зябу, а також на полях, дуже засмічених падалицею озимих культур або коренепаростковими бур'янами, застосовують дві культивації – ранньовесняну та передпосівну на глибину загортання насіння.

У боротьбі з бур'янами використовують також гербіциди – треф- лан і нітран. Ці препарати знищують як односім'ядольні (просо куряче, мишій зелений), так і двосім'ядольні бур'яни (щириця біла й загнута, лобода біла, курай, березка польова та ін.). Оптимальна норма трефлану й нітрану на легких ґрунтах 6, а на середніх і важких – 8 кг/га за препаратом. Якщо гумусу в ґрунті більше 5%, зазначені норми можна збільшити на 1 кг/га.

Вносять гербіциди під передпосівну культивацію або через 5-7 днів після сівби рицини з одночасним загортанням препарату у грунт важкою бороною у два сліди. Коли затримується загортання трефлану або нітрану в ґрунт навіть на 10-15 хв, ефективність їх різко зменшується, бо вони швидко випаровуються і розкладаються на сонячному світлі.

Сівба. Для сівби використовують кондиційне (pH 1-3) насіння районованих і перспективних сортів або гібридів першого покоління (Fi), схожість якого не менше 80%, чистота 98%. Перед висіванням насіння піддають сонячно-повітряному обігріванню і протруюють бенлатом (2 кг/т) чи іншими протруювачами, застосовуючи спеціальні потруювальні машини АПС-4, ПСШ-3, ПСШ-5.

Оптимальним є строк сівби рицини, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогрівається до 8-10°С і спостерігається подальше потепління.

Норма висіву насіння рицини залежить від рекомендованої густоти рослин на 1 га посіву. Оптимальною густотою рослин на час збирання урожаю вважається: для середньогалузистих сортів – 50-60, сильно галузистих – 30-40 тис./га.

З урахуванням польової схожості насіння та можливого пошкодження рослин у період вегетації норму висіву схожого насіння збіль-шують проти оптимальної густоти посіву на 15-20%.

Сіють рицину сівалками СУПН-8, СУПН-12 або СПЧ-6М в агрегаті з тракторами МТЗ-80, ЮМЗ-6, Т-70С при ширині міжрядь 70 см, а також спареними сівалками в агрегаті з тракторами Т-150, ДТ-75М. Глибина загортання насіння на ґрунтах важкого механічного складу у вологу весну 6-8 см, на легких ґрунтах у суху погоду – на 10-12 см.

Тривалість оптимального строку сівби рицини для одного поля – один-два дні, для господарства 5-6 днів. Розрив між передпосівною культивацією і сівбою – не більше одного дня.

Швидкість руху агрегату під час сівби сівалкою СУПН-8 становить 6-8, сівалкою СПЧ-6М – 5-6 км/год.

Догляд за посівами. Після сівби рицини, незважаючи на з'явлення сходів, починають догляд за посівами, захист їх від забур'янення із застосуванням до- і післясходових боронувань. Оптимальним строком проведення досходових боронувань вважається початок проростання бур'янів (фаза ниточки). Боронують поле упоперек посіву при швидкості руху агрегату 5-6 км/год зубовими боронами у період, коли насіння рицини проросло, але паростки знаходяться на 5-6 см нижче поверхні Грунту. Оптимальна глибина боронування 4-5 см.

При утворенні щільної ґрунтової кірки після великих дощів на важких грунтах доцільно провести поверхневе розпушування голчастими дисками КЛТ-28, встановленими на просапний культиватор.

Іноді застосовують досходову суцільну (сліпу) культивацію з використанням парових культиваторів. Проведення її допускається тоді, коли насіння рицини утворило корінець не довше 1,5 см.

У післясходовий період при потребі сходи боронують і проводять міжрядні культивації. Боронувати сходи рицини слід у фазі 2-3 справжніх листків у денні години (коли зменшується тургор і рослини стають менш ламкими) легкими або середніми боронами впоперек рядків із швидкістю руху агрегату не більше 4 км/год.

При дворазовому боронуванні посівів (до сходів та після сходів) за сприятливих умов гине до 90% сходів однорічних бур'янів.

Для першої культивації міжрядь (у фазі 2-3 листків) культиватор обладнують просапними борінками КЛТ-38, які встановлюють по рядках посіву.

Кількість культивацій міжрядь залежить від забур'яненості посіву. На чистих полях обмежуються однією культивацією на глибину 8- 10 см, на забур'янених повторюють культивації. Незалежно від засміченості посіву міжряд дя обов'язково обробляють на середніх та важких за механічним складом ірунтах.

Зрошення. Рицина добре реагує на зрошення і за умов правильного режиму подивів продуктивність її підвищується в 2-3 рази і більше, при цьому значно зростає вміст жиру в насінні.

В умовах зрошення найпридатніші сорти ті, які рано починають галузитись.

Кращим місцем рицини в польових зрошуваних сівозмінах є ланки: кукурудза молочно-воскової стиглості – озима пшениця – рицина; люцерна – озима пшениця – рицина; горох – озима пшениця – рицина.

Удобрення. На зрошуваних землях рицина добре реагує на мінеральні добрива. Найбільший коефіцієнт їх використання забезпечує внесення під рицину повного або азотного і фосфорного добрив у співвідношенні Ν:Ρ2O5:Κ2O як 1:1,5:1. Азотні й фосфорні добрива на зрошуваних землях вносять у нормі N60-80P90-120. Калійні добрива малоефективні, тому що рицина добре використовує природні запаси калію з грунту. Під час сівби в рядки вносять по 0,5 ц/га гранульованих азотних і фосфорних добрив.

Підживлення рицини ефективне тільки до цвітіння, тому проводять його одночасно з першим розпушуванням міжрядь. Для цього краще використовувати амофос по 30-40 кг/га в перерахунку на оксид фосфору (Р2О5).

Обробіток грунту. Зяблеву оранку під зрошувану рицину треба проводити на глибину 27-30 см. Приріст урожаю порівняно з урожаєм за звичайної оранки (на 20-22 см) становить 1,7 ц/га.

Дуже ефективне на чорноземах південних солонцюватих щілювання зябу. Приріст урожаю після цього агрозаходу досягав 3 ц/га (16%) від звичайної оранки і 4 ц/га (19,4%) – від глибокої. Щілини нарізають упоперек напрямку оранки через 70 – 140 см на глибину 55-60 см.

Навесні за нормального доспівання ущільненого ґрунту і значної забур'яненості падалицею озимих культур проводять першу культивацію чизель-культиватором на глибину 14-16 см з одночасним коткуванням кільчасто-шпоровим котком безпосередньо перед сівбою рицини на глибину загортання насіння.

При повільному доспіванні перезволоженого ґрунту на чистих від бур'янів та вирівняних з осені полях можна обмежитись ранньо-весняним боронуванням та однією передпосівною культивацією.

Важливе значення для формування доброго врожаю має густота посіву. Для малогіллястих сортів оптимальна густота становить 40-50 тис./га рослин, а для дуже гіллястих – 20-30 тис./га.

Великі врожаї насіння можливі тільки при дотриманні оптимального режиму зрощення та високого рівня агротехніки.

Поливи рицини приурочують до трьох основних періодів вегетації: перший – утворення центральних китиць; другий – цвітіння центральних і бічних китиць; третій – наливання і достигання насіння бічних китиць. У перший період поливають один раз; у другий 2-3 і в третій 1-2 рази. Припиняють поливи наприкінці серпня.

У роки з посушливою весною дощування починають рано у фазі 4-5 листків. Поливні норми до цвітіння становлять 350-400 м3/га, у період цвітіння 400-500 і під час достигання насіння 300-400 м3/га. Усього за вегетацію рицину поливають, залежно від кількості опадів, 3-5 разів.

Найбільша продуктивність посівів забезпечується при дотриманні поливами передполивної вологості активного шару фунту (0-70 см) до цвітіння не менше 70%, під час цвітіння ценфальних і бічних китиць першого порядку – не менше 80% і в період наливання зерна – достигання насіння – 65-70% НВ. Залежно від забезпеченості вологою рослин загальна втрата води на посівах рицини коливається від 3600 до 4600 м3/га.

Поливають посіви рицини дощувальними агрегатами "Кубань", "Днепр", "Фрегат" ДЦА-100М.

Десикація. Достигання і збирання врожаю рицини прискорюється висушуванням рослин на пні (десикацією) за допомогою хімічних речовин. Цей афозахід дає змогу повністю механізувати процес збирання, підвищити продуктивність комбайнів у 1,5-2 рази, отримати додатково 1,5-2 ц/га насіння за рахунок скорочення втрат і значно зменшити зафати праці та коштів на післязбиральну дообробку насіння.

На неполивних посівах віддають перевагу таким десикантам, як хлорат магнію (15-20 кг/га), гербіцид групи 2,4-Д та ін. Найбільша і швидка дія десикантів виявляється при температурі повітря під час обробки посівів 16-18°С. Обприскують рослини у фазі повного достигання насіння центральних китиць. Через 5-7 днів після десикації починають збирати врожай.

Збирання – трудомісткий і складний етап у виробництві рицини. У сортів, коробочки яких при достиганні розфіскуються, китиці зрізають вручну при побурінні третини їх, звозять ворох на тік, розстеляють шаром в одну китицю. На току насіння під дією сонця висипається, його очищають і затарюють для зберігання. Сорти рицини з коробочками, які не розфіскуюгься, збирають однофазним способом рицинозбиральним комбайном ККС-6, при цьому отримують близько 80% чистого насіння і до 20% коробочок.

Найсприятливіші умови збирання, коли вологість оболонки насіння не перевищує 12%.

Насіння в основному бункері комбайна ККС-6 при збиранні в оптимальні строки має чистоту 90-96%, вологість 10-12%, третинок – до 8, пошкодженого й шеретованого насіння – до 5 і сміття 5-6%. Насіння товарних посівів без додаткової доробки здають на заготівельні пункти. Зібраний насінний матеріал потребує доведення до посівних кондицій.

Зелені коробочки з другого бункера комбайна містять 15-25% домішок сміття і мають високу вологість (до 30-40%). Такий ворох до сушіння та обмолоту треба очистити від грубих домішок. Для цього використовують очисник вороху ОВП-20А, а також повітряно- сонячний (на току) і штучний способи сушіння насіння й коробочок. За повітряно-сонячного сушіння ворох розміщують на площадках (краще заасфальтованих, відкритих для дії вітру і сонця) шаром 10-15 см і не менше двох разів на день перелопачують вручну або ворушилкою ВН- 6. Сушіння ефективне при відносній вологості повітря не вище 60%. Тривалість його залежно від початкової вологості й погоди становить 3-10 днів. Для штучного сушіння застосовують теплогенератори ТГ- 150, ВПТ-300, ВПТ-400, ТАУ-0,75. Температура теплоносія під час сушіння насінної рицини має бути близько 35-40, товарної 65-75°С. Через кожні 1,5-2 год ворох продувають протягом 15-20 хв атмосферним повітрям. Тривалість сушіння за активного вентилювання підігрітим повітрям залежно від початкової вологості товарної рицини 5-20, насінної 10-30 год.

Сортують насінну рицину на очисних машинах ОС-4,5А, ОВА- 1,0, СВУ-5, "Петкус-Гігант" та ін. Сорти рицини за розмірами насіння умовно поділяють на три групи: дрібно-, середньо- і крупнонасінні.

Технологія післязбиральної доробки насінної рицини трудомістка й не завжди забезпечує одержання кондиційного насіння. Його посівні якості погіршуються внаслідок самозігрівання вороху та пошкодження насіння під час багаторазового проходження через сортувалку.

Розроблено сушильно-очисну лінію для обробки насіння рицини, яка поєднує в один процес його очищення, сушіння й сортування. До її складу входять машини ЗАВ-10.30.000, СВУ-5 А, ПСС-2,5, сушарка та норії конструкції ВНДІОК. Вона забезпечує доведення насіння до посівного стандарту.