Коноплі
Господарське значення. Коноплі забезпечують потреби народного господарства у волокні та олії. Волокно конопель, якого в сухих стеблах міститься 18-23%, є досить міцним і стійким проти гниття при тривалому перебуванні під водою. Із довгого волокна виробляють морські й річкові канати, шнури; із короткого – вірьовки, снопов'язальні та пакувальні шпагати, а також грубі тканини – брезент, парусину, полотно, мішковину та ін. Кострицю використовують для виробництва паперу, теплоізоляційних Плит, костроплит для меблів, целюлози, пластмаси, на паливо.
Насіння конопель містить 30-35% швидковисихаючої олії (йодне число 140-165), яке широко використовується в лакофарбовій промисловості та виробництві оліфи й мила. Конопляна олія є також цінним продуктом харчування. її використовують у їжу, для виготовлення консервів, кондитерських виробів.
Конопляна макуха, у складі якої міститься до 7-10 % жиру та 25- 30% білка, є цінним концентрованим кормом для худоби, особливо молочних корів. Кілограм макухи за вмістом перетравного протеїну прирівнюється до 2,9 кг вівса або 3 кг ячменю, 3,1 кг кукурудзи, 15,3 кг картоплі, що свідчить про її високу кормову поживність.
Достовірних даних про походження культури конопель та їх вік немає. Перші повідомлення про них є в індійських літописах за 900 – 800 pp. до н. е. В Індії їх вирощували спочатку як лікарські рослини, пізніше – як прядивні. Є також свідчення, що за 500 р. до н. е. коноплі культивувалися в Китаї. На території Росії вони з'явилися в IX ст., а в XVI ст. їх волокно стало важливою частиною російського експорту в інші країни. У європейських країнах історія конопель бере свій початок з XVI ст. Із зарубіжних країн коноплі найпоширеніші нині в Індії та Китаї, з європейських – в Італії, Франції, Югославії, Угорщині, Польщі.
Морфобіологічні та екологічні особливості. Коноплі належать до родини коноплеві (Cannabinaceae), яка об'єднує три самостійних види: коноплі звичайні, або посівні (Cannabis sativa L.), які вирощують на волокно й насіння; коноплі індійські (Cannabis indica Lam.), з листя яких синтезують для потреб медицини наркотичні речовини (гашиш), та коноплі-засмічувачі (Cannabis ruderalis Janisch.), які трапляються на полях Сибіру, Середньої Азії, Поволжя в дикому стані і як бур'ян засмічують посіви культурних конопель. У державах СНД, в тому числі в Україні, виробниче значення мають коноплі звичайні, або посівні, – дводомні роздільностатеві рослини, у яких чоловічі квітки розміщуються на одних рослинах, жіночі – на інших (рис. 73). Рослини з чоловічими квітками дістали назву плосконі, з жіночими – матірки. Плоскінь на відміну від матірки достигає на 30-45 днів раніше, що створює труднощі при збиранні конопель на волокно й насіння. Це спонукало селекціонерів на виведення однодомних конопель, які достигають одночасно й сорти яких широко впроваджені у виробництво.
Найціннішою господарською частиною конопель є їх волокнисті стебла – важлива сировина для виробництва волокна. Останнє утворюється в коровій частині стебла у вигляді волокнистих (луб'яних) пучків на периферії камбіального кільця. Волокнисті пучки зовнішнього кільця (первинний луб) складаються з довгих еластичних елементарних волоконець завдовжки до 35-50 мм, міцно склеєних між собою. Вони є основною сировиною виробництва високоякісного довгого конопляного волокна. Пучки внутрішнього кільця (вторинний луб) утворюються з коротких (4-10 мм завдовжки) і слабкоеластичних волоконець, які при переробці трести придатні лише на клоччя.
Первинний луб з довгими волоконцями формується переважно в середній частині, вторинний з короткими волоконцями – в нижній третині стебла.
Ріст і розвиток конопель, їх продуктивність значною мірою залежать від забезпеченості рослин у період вегетації потрібними факторами урожайності – теплом, вологою, елементами живлення та ін.
Насіння конопель починає проростати при температурі посівного шару грунту 1-3°С, а сходи здатні витримувати весняні заморозки до мінус 5-6°С. Тому нерідко сіяти коноплі починають у ранні строки при прогріванні ґрунту до 5-7°С, що сприяє формуванню більш високорослих рослин. Проте максимального виходу насіння і волокна досягають при сівбі конопель у грунт, прогрітий на глибині загортання насіння до 8-10°С. Найсприятливіша температура під час вегетації конопель 18- 20°С з підвищенням до 25°С у фазі бутонізації, коли рослини інтенсивно ростуть у висоту з добовим приростом до 5-10 см. Зниження температури повітря в цей час пригнічує ріст і розвиток конопель.
Коноплі виявляють підвищені вимоги до вологи, про що свідчить їх досить високий транспіраційний коефіцієнт – у середньому 600-800, а при підвищених температурах досягає 1000-1200. Більш економно витрачають вологу на утворення сухої речовини південні коноплі.
Найвищої якості волокно (довге, міцне) утворюється в стеблах конопель при вирощуванні їх в умовах достатнього зволоження і забезпеченості елементами живлення протягом усієї вегетації, особливо в період інтенсивного формування волокнистих пучків з довгими волоконцями, що спостерігається у період від початку бутонізації до цвітіння рослин. При недостатній вологості грунту в цей час процеси утворення волокна сповільнюються, волокнисті пучки формуються рихлими, з низькою якістю волокна. Слід, проте, враховувати, що надмірна вологість грунту, яка особливо часто спостерігається прй вирощуванні конопель на грунтах з близьким заляганням ґрунтових вод, негативно впливає на їх ріст і розвиток. Найсприятливіший водний режим для конопель складається при вологості грунту протягом вегетації у межах 70-80% НВ.
Коноплі, маючи недостатньо розвішену кореневу систему, вибагливі до родючості ґрунту – наявності в них протягом вегетації достатньої кількості рухомих форм елементів живлення, особливо азоту й калію. Встановлено, що середньоруські коноплі при утворенні 10 ц волокна виносять з ґрунту 120-150 кг азоту, 35-40 кг фосфору та 80-90 кг калію. Краще засвоюються елементи живлення та інші фактори врожайності при вирощуванні конопель на ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (pH 7,1-7,4).
Найбільш придатні для конопель низинні чорноземні й темно-сірі опідзолені грунти, а також осушені торфові із заляганням ґрунтових вод глибше 75-100 см від поверхні. Не рекомендується вирощувати коноплі на дерново-підзолистих, важких глинистих і легких піщаних ґрунтах.
У перший період вегетації, який триває до початку бутонізації рослин, коноплі ростуть повільно, досягаючи максимального приросту загальної маси і виходу волокна у період від бутонізації до цвітіння. У дводомних конопель до цвітіння швидше ростуть чоловічі рослини (плоскінь), після цвітіння – жіночі (матірка).
Коноплі – рослини короткого світлового дня. При тривалому світловому дні розвиток репродуктивних органів затримується. Вегетаційний період у скоростиглих сортів дводомних конопель становить 116-123 дні, середньостиглих 132-140, пізньостиглих 152-160 днів.
Районовані сорти конопель в Україні: Гляна, Золотоніські 15, Ніка, ЮСО 31 та ін.
Технологія вирощування. Коноплі в головних коноплярських районах вирощують в основних коноплярських сівозмінах, під які відводять родючіші землі. Кращими попередниками для них вважаються найбільш удобрені озимі зернові культури, цукрові буряки, картопля, кукурудза, зернові бобові культури на зерно або на зелене добриво. У районах достатнього зволоження або при вирощуванні конопель на зрошуваних землях рекомендованими попередниками є також багаторічні бобові трави.
Спеціальні сівозміни бувають 4-7-пільними з таким, наприклад, чергуванням культур: 1 – кукурудза на силос, 2 – коноплі, 3 – картопля, 4 – коноплі; 1 – картопля (або цукрові буряки), 2 – коноплі, 3 – зернові бобові культури, 4 – коноплі; 1 – кукурудза на силос, 2 – коноплі, З – коноплі, 4 – озима пшениця, 5 – коноплі, 6 – цукрові буряки (або картопля), 7 – коноплі.
Обробіток ґрунту. Основний обробіток грунту після стерньових попередників полягає в глибокій зяблевій оранці (25-27 см) з попереднім одноразовим лущенням стерні на глибину 6-8 та 10-12 см при наявності коренепаросткових багаторічних бур'янів та на 10-12 см у двох напрямках – на полях, засмічених кореневищними бур'янами. Поля після кукурудзи дискують важкими дисковими боронами на глибину 10- 12 см і орють на 27-30 см; після картоплі, цукрових буряків часто обмежуються лише дискуванням на 10-12 см. На дерново-підзолистих ґрунтах з мілким орним шаром орють на повну його глибину з одночасним ґрунтопоглибленням, яке поліпшує фізичні властивості грунту та його поживний режим.
Навесні, з настанням фізичної стиглості грунту, закривають шлейф-боронами вологу та проводять 1-2 передпосівні культивації з боронуванням, а коли вносять гній (добре перепрілий), то зяб переорюють на 14-16 см і ущільнюють кільчасто-шпоровими котками. Щоб забезпечити рівномірну глибину загортання насіння, передпосівну культивацію треба проводити одночасно з коткуванням легкими котками.
При вирощуванні конопель на заплавах, осушених торфовищах зяблеву оранку замінюють весняним дискуванням на 10-12 см з одночасним боронуванням і ущільненням котками.
Удобрення. Урожайність конопель великою мірою залежить від достатнього забезпечення органічними та мінеральними добривами. З органічних добрив під коноплі вносять гній, компости – на бідних ґрунтах і після неудобрених попередників. На дерново-підзолистих ґрунтах Полісся також вирощують і заорюють під коноплі як зелене добриво післяжнивний посів люпину. Дерново-підзолисті ґрунти, крім того, вапнують за гідролітичною кислотністю. Мінеральну добрива вносять з урахуванням попередника конопель та ґрунтової відміни. При розміщенні конопель після зернобобових культур мінеральні добрива вносять так, щоб на одну частину азоту припадало 1,5-2 частини фосфору, 2-3 частини калію, наприклад, на родючих ґрунтах (чорноземах) N30P45-60K45- 60, на менш родючих (сірих, темно-сірих опідзолених) N60P90K90-120.
Висіваючи коноплі після просапних культур (картопля, цукрові буряки, кукурудза) або після озимих, норму азоту на середньородючих ґрунтах збільшують до 90-120 кг/га при нормі фосфору і калію по 60- 90 кг/га. При вирощуванні конопель після озимої пшениці, кукурудзи на південних чорноземах норми калію зменшують до 30-45 кг/га. У зв'язку із здатністю конопель засвоювати важкорозчинні сполуки фосфору, на дерново-підзолистих грунтах їх доцільно удобрювати фосфоритним борошном. Калійні й основну частину фосфорних добрив вносять під зяб, азотні – під передпосівну культивацію й частину фосфорних (Р10-15) – в рядки під час сівби.
Досить високою є ефективність сумісного застосування органічних і мінеральних добрив, тому при вирощуванні конопель після неугноєних попередників, особливо на малородючих ґрунтах, рекомендується вносити 30-40 т/га гною або компостів і повне мінеральне добриво Ν90Ρ60-90Κ60-90.
Широкорядні посіви конопель, які відстають у рості, у фазі 2-3 пар листків підживлюють азотними добривами з розрахунку на 1 га N30-45 або вносять 5-6 τ/ra гноївки чи 7-10 ц/га пташиного посліду.
Сівба. Для сівби використовують відсортоване крупне насіння, яке за посівними якостями належить за стандартом до 1-3 репродукцій із схожістю не менше 70%, чистотою не менше 96%. Перед сівбою його протруюють ТМТД або іншими препаратами. Сіють коноплі, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 8-10°С.
При вирощуванні конопель на волокно (зеленець) та їх використанні на волокно й насіння їх сіють, як правило, звичайним рядковим способом (15 см), насінницькі посіви – широкорядним з міжряддям 45- 60 см або двострічковим з шириною міжрядь 45-60 см, між рядками у стрічці 15 см. У південних районах коноплі вирощують на волокно й насіння широкорядним способом з міжряддями 60 см. Норма висіву при звичайній рядковій сівбі однодомних конопель 80-90 кг/га, дводомних 100-110 кг/га, при широкорядній – відповідно 10-15 і 15-20 кг/га, при двострічковій 20 та 25-30 кг/га. Насіння загортають на глибину 3-4 см, у посушливу погоду 5-6 см. Якщо весна суха й швидко пересихає верхній шар ґрунту, відразу після сівби його коткують.
Догляд за посівами починається з досходового боронування, яким руйнують грунтову кірку і знищують до 60% пророслих однорічних бур'янів. На широкорядних і стрічкових посівах 2-3 рази розпушують грунт у міжряддях: перший раз на глибину 5-6 см, на більш важких грунтах – на 6-8 см; другий – на 8-10 см, третій – на 5-6 см.
Для знищення шкідливих організмів використовують гербіциди та інсектициди. Проти стеблового метелика використовують також трихограму.
Збирання. При висіванні конопель на волокно й насіння вирощують однодомні, на зеленець (волокно) – одно- й дводомні сорти. Збирати починають при достиганні на рослинах 60-76% насіння. Застосовують спочатку роздільний спосіб збирання з використанням жаток-снопов'язалок ЖСК-2,1 з наступним обмолотом насіння в стаціонарних умовах або безпосередньо в полі коноплемолотарками МЛК- 4,5 пересувним способом і закінчують однофазним збиранням коноплезбиральним комбайном ККП-1,8. Для поліпшення комбайнового збирання рекомендується провести десикацію (підсушування) конопель, обприскуючи їх за 5-6 днів до збирання розчином хлорату магнію до 25 кг/га. Коноплі на зеленець починають збирати на початку масового цвітіння чоловічих квіток і закінчують з відцвітанням їх. Використовують на збиранні коноплежатки, жатки-снопов'язалки та коноплемолотарки для обчісування рослин. При збиранні конопель на насіння треба відразу після обмолоту старанно очистити його на зерноочисних машинах та при потребі досушити в зерносушарках з доведенням вологості до 11-13%.
Коноплі, зібрані на зеленець, відразу після скошування сортують за довжиною, товщиною та кольором і окремо відправляють для замочування у спеціальних водоймах для отримання трести. Тривалість мочіння залежить від температури води. При літньому мочінні у воді температурою 18-20°С його закінчують за 7-8, при осінньому у прохолодній воді (10-12°С) – за 15-18 днів. Наприкінці мочіння волокнисті пучки легко відокремлюються від костриці. Не слід затягувати мочіння, бо це призводить до розкладання пучків на окремі волоконця й різкого погіршення якості довгого волокна.
Кострицю після висушування переробляють на волокно безпосередньо в господарствах або на переробних заводах.
