Правовий статус юридичних клінік в Україні

На відміну від слова "клініка" (з грец. klinice – лікування), під яким у суспільстві однозначно розуміють установу лікувального типу, де надання медичної допомоги хворим поєднується з науково-дослідною та педагогічною роботою^[1], характеристика терміна "юридична Клініка" в основному зводиться до двох підходів: інституційний та навчально-програмний. Згідно з першим підходом, юридична клініка – це структурно оформлений підрозділ вищого юридичного навчального закладу чи його факультету, громадської організації чи правової консультації^[2], а згідно з другим – є складовою частиною навчального процесу (спецкурсом) у вищому навчальному закладі, інноваційною (інтерактивною) методикою вироблення у студентів практичних навичок^[3].

Юридична клініка є унікальним навчально-практичним центром (лабораторією) у складі викладачів і студентів старших курсів, який створюється та функціонує на базі вищого навчального закладу з метою підготовки висококваліфікованих юристів із знаннями не тільки правової теорії, але й практики^[4]. В юридичній клініці студенти отримують певні практичні навички юридичної діяльності, а також уявлення про потреби простих громадян; дізнаються, як можна захистити та відновити їхні права, свободи та законні інтереси, спираючись на право та закон. При цьому роботу студентів контролюють куратори з числа викладачів навчального Закладу або юристів, які мають значний досвід у застосуванні права: вони допомагають "клініцистам" отримати практичний досвід, підстраховують їх, забезпечують компетентне та професійне надання необхідної правової допомоги відвідувачам юридичних клінік. У рамках юридичної клініки студенти також відвідують семінарські та лекційні заняття з використанням інтерактивних методик навчання, на яких вивчають законодавство, правову літературу та процедури (механізми), необхідні при консультуванні, складанні документів процесуального та іншого характеру, представництві інтересів відвідувачів у суді, органах державної влади та місцевого самоврядування, перед третіми особами; обговорюють етичні та практичні питання тощо. Шляхом залучення студентів в юридичну сферу ще під час академічного (університетського) навчання, забезпечується формування юристів, які вміють швидко, за умови обмеженого доступу до джерел права, здійснити аналіз фактичних обставин справи, сформувати правову позицію, підготувати усну або письмову консультацію, скласти документи правового характеру, грамотно виступити в суді, здійснюючи процесуальне представництво відвідувача юридичної клініки, який звернувся за правовою допомогою.

Як зазначають В.С. Журавський та О.Л. Копиленко^[5], робота молодих юристів у юридичній клініці дозволяє усвідомити цінність і значення отриманих теоретичних знань та оволодіти методологією та процесуальною технікою застосування цих знань на практиці^[6].

Така форма навчання є набагато ціннішою за класичні практичні заняття, які проводяться у більшості вищих навчальних закладів, оскільки дає змогу спілкуватися з людьми, які дійсно потребують юридичної допомоги, а також сприяє розвиткові навичок спілкування, аналізу інформації, методам психології, що необхідні кожному юристу в його повсякденній роботі^[7].

За відсутності належного фінансування діяльності суб'єктів надання безоплатної правової допомоги в рамках державної системи, юридична клініка є однією з небагатьох реально діючих форм надання правової допомоги малозабезпеченим верствам населення. Юридична клініка структурно нагадує невелику юридичну фірму, в якій працює група студентів-консультантів під наглядом викладачів-кураторів і юристів-практиків. Самі ж студенти зацікавлені в отримані практичних навичок у процесі такого консультування, які сприятимуть у майбутньому їхньому працевлаштуванні та подальшій кар'єрі^[6].

У Типовому положенні про юридичну клініку вищого навчального закладу України, поняття "юридична клініка" розглядається як структурний підрозділ вищого навчального закладу, що створюється як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів^[9]. Отже, юридичну клініку можна розглядати як інтегровану в навчальний процес вищих навчальних закладів юридичного профілю структуру, метою функціонування якої є набуття студентами старших курсів практичних навичок шляхом надання ними безоплатних юридичних консультацій малозабезпеченим громадянам^[10].

Разом із тим, О.О. Орлова вважає таке визначення не повним, тому що юридична клініка є різновидом юридичної освіти як курс, який передбачає наявність двох компонентів (викладачі та студенти), організовується навчальним закладом через викладачів-фахівців практичного права та є офіційно введеним до розкладу занять як обов'язковий ни факультативний предмет, а також передбачає надання безоплатної правової допомоги населенню^[11].

Таке розуміння юридичної клініки відповідає позиції О.М. Доброхотовой яка розкриває це поняття як особливу частину вищої юридичної освіти, що дозволяє свідомо та цілеспрямовано формувати у студентів навички професійної діяльності на основі організації такої форми навчання як керована викладачем практика надання правової допомоги малозабезпеченим особам. При цьому соціальна місія юридичної клініки – забезпечення доступу окремих категорій населення до права – дозволяє поєднати навчальну та виховну роботу, збагачує емпіричну базу наукової діяльності, яка безпосередньо формується студентами та викладачами у ході функціонування юридичної клініки^[12].

Як вид юридичного навчання, за якого студенти набувають практичних навичок під керівництвом викладачів через надання юридичних послуг населенню, вважають юридичну клініку В.В. Міщук та Є.М. Клюева^[13].

Однак, з 2007 р. розпочався поступовий відхід від безпосереднього ототожнення та вживання словосполучення "юридична клініка" як назви спеціальної дисципліни, інтегрованої в навчальний процес вищого навчального закладу у зв'язку із введенням спецкурсу "Основи юридичної клінічної практики", існування якого було передбачене у згадуваному Типовому положенні^[14]. Разом із тим, в Україні й надалі існують виші, які використовують сполучення слів "юридична клініка" для назви відповідного спецкурсу^[15].

Свого часу популярним серед дослідників діяльності юридичних клінік був спосіб розуміння цієї правової категорії як освітнього закладу – самодостатнього освітнього інституту, включеного до системи навчання, та який функціонує переважно в межах вищих навчальних закладів юридичної спеціалізації, а також як форми практичного навчання, яка передбачає поєднання процесу практичної підготовки студентів та надання безоплатної правової допомоги певним категоріям населення^[16].

У 2009 р. А.О. Галай пропонував розглядати юридичну клініку як особливий механізм сприяння якості юридичної освіти, що має прояв у створенні для студентів можливості при навчанні практикуватися в юридичній професії, виконуючи аналітичну та безпосередньо правозахисну роботу^[17]. На думку вченого, юридична клініка є структурним підрозділом чи громадським формуванням юридичного вищого навчального закладу (факультету), що створюється для практичного навчання студентів-юристів навичок майбутньої професії шляхом здійснення соціально-орієнтованої правозахисної діяльності та правової просвіти під керівництвом викладацького складу^[18].

На думку Голови Правління всеукраїнської громадської організації "Асоціація юридичних клінік України" В.А. Слова, юридична клініка – це навчання під час проходження практики, організоване на базі навчального закладу, у ході якого науковий, навчальний та практичний напрямки реалізуються у процесі спільної діяльності викладачів і студентів, створюючи при цьому новий вид взаємовідносин між ними^[19].

Ю.М. Савелова визначає юридичну клініку як структурний підрозділ вищого навчального закладу, що здійснює практичну підготовку студентів шляхом залучення їх до професійної юридичної практичної діяльності^[20], а в розумінні І.Л. Бородіна та М.М. Новікова юридичні клініки – це студентські громадські центри безоплатної правової допомоги для захисту громадянських прав та інтересів малозабезпечених верств населення з отриманням практичних навичок студентами старших курсів через надання юридичних консультацій населенню^[21].

Стандартами юридичних клінік України передбачалося розуміти юридичну клініку як формування, створюване Для правозахисної діяльності та правової просвіти, яке функціонує на базі вищого навчального закладу (III–IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців за напрямом "Право"), з ініціативи вищого навчального закладу (або громадської організації у співпраці з навчальним закладам), до складу якого входять студенти, викладачі та фахівці-практики^[22].

Такий підхід підтримує В.М. Кравчук, яка вважає під юридичною клінікою формування, що створене для практичного навчання студентів юридичних факультетів і здійснює правозахисну та правопросвітницьку діяльність на базі громадської організації у співпраці з вищим навчальним закладом. На її думку, більш доречним видається створення юридичних клінік не в структурі навчальних закладів, а з ініціативи і "під патронатом" правозахисник громадських організацій у співпраці з вищим навчальним закладом^[23]. Наприклад, діяльність Тернопільської юридичної клініки, створеної 2006 р. при юридичному факультеті Тернопільського національного економічного університету членами Тернопільської міської громадської організації "Правозахисна організація "Аквітас", фінансувалася за рахунок коштів гранту Міжнародного фонду "Відродження" (грант № 36086 "Поліпшення практичної підготовки студентів правників у сфері юридичних послуг та її впровадження у навчальний процес"). Це суттєво активізувало розвиток цієї юридичної клініки, підвищило її ефективність, матеріальну спроможність і в цілому мотивувало активну дієвість членів організації та надало їй офіційного визнання^[24].

Колектив викладачів Правової клініки юридичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету (Росія) розкриває цю категорію як місце, де студенти вищих навчальних закладів застосовують отримані знання та вміння на практиці (у реальних справах); як особливу, нетрадиційну на теперішній час для російської юридичної освіти форму професійної підготовки; не тільки як місце для проведення практики, але і як місце для подальшого навчання в стінах вищого навчального закладу, де практика – це завершальний етап цілісно-концептуальної програми клінічного практичного навчання (юридичної клінічної освіти)^[25].

А.Б. Гутніков під юридичною клінікою розуміє освітню програму, яка передбачає навчання студентів-юристів практичних навичок і професійних відносин, а також включає безкорисливу роботу студентів під керівництвом викладачів із надання правової допомоги особам, які не мають можливостей звернутися до інших суб'єктів надання такої допомоги^[26].

Авторський колектив посібника "Юридична клініка та сучасна юридична освіта в Росії" виокремлює інші, найбільш поширені, визначення цього поняття: 1) навчання студентів-юристів практичних навичок; 2) структурний підрозділ юридичного факультету чи інституту, який відповідає за практичне навчання; 3) громадська приймальня при юридичному факультеті, де студенти-юристи консультують громадян; 4) студентська юридична консультація; 5) практична діяльність студентів; 6) комплекс інтерактивних методик викладання, які спрямовано на вироблення практичних навичок^[27].

Таким чином, наведені дискусії з приводу розуміння поняття "юридична клініка" свідчать про відсутність теоретичних розробок правового статусу юридичних клінік як категорії, що відображає закріплене на нормативно-правовому рівні їх правове положення у суспільстві стосовно держави, її органів, інших осіб. Головне функціональне призначення такого статусу – правове забезпечення життєдіяльності юридичної клініки з метою вирішення поставлених перед нею завдань.

Чинне законодавство Української держави також не закріплює правовий статус юридичних клінік, а тому це поняття слід розглядати у світлі загальних теоретичних розробок про природу та значення правового статусу. Аналіз юридичної літератури свідчить про те, що більшість вчених-юристів одностайні у визначенні та характеристиці поняття "правовий статус особи", ототожнюючи його з юридично закріпленою сукупністю прав, свобод, обов'язків та законних інтересів особи (наприклад, М.І. Матузов, М.М. Марченко, С.О. Комаров та інші)^[28].

Деякі науковці вважають цю категорію частиною більш загального поняття "правове положення особи". Наприклад, М.В. Вітрук розуміє під правовим статусом особи систему юридичних прав, свобод, обов'язків та законних інтересів особи в їх єдності, що є ядром, основою правового положення особи; іншими структурними елементами правового положення особи є громадянство та правосуб'єктність, юридичні гарантії та принципи, які визначають сутність та зміст статусу особи та його структурних елементів. Складова правового статусу – це не просто поняття, а модель, яка відображає складну структурну будову правового статусу особи, елементами якої є правові явища, за допомогою яких законодавець фіксує правовий стан особи в системі суспільних відносин^[29]. На думку інших вчених, ці поняття є ідентичними, оскільки статус – це і є положення, стан кого-небудь або чого-небудь (етимологічно і по суті вони співпадають), а тому спроби їх розмежування виглядають штучними.

Сутність юридичних клінік, яка проявляється у самій ідеї їх діяльності, також дозволяє вести мову про їх окремий правовий статус, у структурі якого можна виокремити: 1) поняття, цілі та завдання юридичної клініки; 2) права та обов'язки осіб, які беруть участь у діяльності юридичної клініки, та гарантії їх реалізації; 3) організаційно-правова форма діяльності юридичної клініки; 4) принципи діяльності юридичної клініки; 5) юридична відповідальність осіб, які беруть участь у діяльності юридичної клініки.

Без будь-яких сумнівів, юридична клініка в Україні являє собою певну організаційну структуру, де паралельно з викладанням традиційних дисциплін відбувається навчання студентів практичних навичок на підставі реальних ("живих") справ і проблем.

На думку В.О. Сича, основою функціонування юридичних клінік є синтез інтересів: громадяни, що потребують правової допомоги та не можуть оплатити послуги адвоката готові звернутися за порадою до студента, аспіранта чи молодого викладача – кваліфікованих правознавців. У свою чергу, студенти та науковці зацікавлені в отриманні практичних навичок, що сприятимуть у майбутньому їхньому працевлаштуванню і подальшій кар'єрі, а надання студентами безоплатної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення сприяє формуванню у них власних поглядів на юридичну професію, питання етичного характеру, що посилює ефективність роботи правової системи у цілому^[30]. Таким чином, основними цілями юридичної клініки є навчити студентів застосовувати набуту теорію на практиці і допомогти соціально незахищеним верствам населення^[31].

Наприклад, основними цілями діяльності юридичної клініки при юридичному факультеті Львівської комерційної академії є: 1) забезпечення рівних можливостей правового захисту усім громадянам шляхом надання безоплатної правової допомоги, утвердження в Україні принципу верховенства права; 2) запровадження методів практичної юридичної освіти, формування у майбутніх юристів навичок самостійної практичної роботи, підвищення рівня їхньої кваліфікації; 3) правова освіта населення, підвищення у громадян рівня правової культури та правосвідомості. Всі наведені вище цілі е рівнозначними, і для успішної діяльності юридичної клініки не можна нехтувати жодною з них^[32].

На думку А.В. Паршкова та І.М. Смірнової, цілями діяльності юридичної клініки є:

• 1) соціально-орієнтовані (участь у вирішенні соціальних проблем суспільства шляхом надання безоплатної правової допомоги соціально незахищеним групам населення, участь у нормотворчій роботі, надання правової допомоги державним та муніципальним органам влади та місцевого самоврядування, проведення роботи з підвищення правової культури громадян);
• 2) професійно-орієнтовані (вироблення та удосконалення у курсантів, слухачів, студентів, аспірантів професійних навичок юриста, закріплення на практиці навичок, отриманих у результаті теоретичної підготовки, виховання у них почуття професійної відповідальності за виконану роботу, удосконалення форм та методів їх навчання);
• 3) науково-орієнтовані (підготовка методичних посібників та інших публікацій з питань практичної юридичної освіти, розвиток міжуніверситетського, міжрегіонального та міжнародного співробітництва з освітніми установами)^[33].

Т.А. Зикіна виокремлює три групи цілей, які ставлять перед собою юридичні клініки в рамках основних напрямків діяльності: освітні, соціальні тощо. До освітніх цілей діяльності юридичної клініки вона відносить: 1) поєднання юридичної науки та викладання з юридичною практикою для подолання в навчальному процесі розриву між теоретичною юридичною освітою та юридичною практикою; 2) навчання студентів навичок організації та ведення юридичної роботи; 3) забезпечення студентам умов для поглибленого вивчення окремих навчальних дисциплін, а також правової культури, основ юридичної етики та професійної відповідальності; 4) розробку та використання нових курсів, методичних рекомендацій та активних методів викладання юридичних дисциплін; 5) підвищення рівня професійної юридичної освіти за допомогою створення методики клінічної освіти та її впровадження в освітні програми; 6) створення робочих місць для проходження студентами практики, передбаченої навчальними планами; 7) підтримку та проведення наукових досліджень у сфері юридичної освіти; 8) розробку технологій передачі студентам досвіду від практикуючих викладачів; 9) зміцнення престижу юридичної професії; 10) формування твердих етичних переконань, розуміння гуманізму професії юриста, розвиток філософії юриста; 11) правильне розуміння студентами того, що означає – бути юристом.

Соціальними цілями діяльності юридичної клініки, на її думку, є: 1) надання кваліфікованої правової допомоги малозабезпеченим громадянам; 2) представлення інтересів особи, якій надається правова допомога, в органах державної влади, місцевого самоврядування, інших організаціях, суді; 3) створення освітніх програм для окремих категорій малозабезпеченого населення; 4) сприяння в реалізації прав і свобод людини та громадянина; 5) підвищення рівня правової культури, правосвідомості та юридичної грамотності населення регіону; 6) розробка рекомендацій щодо удосконалення правової системи; 7) допомога державним та громадським організаціям у підготовці правових актів; 8) надання безоплатної правової допомоги неприбутковим організаціям; 9) соціалізація студентів. До інших цілей діяльності юридичної клініки, як вважає цей вчений, належать: 1) організація та проведення семінарів, конференцій, круглих столів за галузями права, які є провідними у спеціалізації юридичних клінік; 2) проведення виїзних студентських консультацій; 3) розвиток міжрегіонального та міжнародного співробітництва юридичної клініки, факультету, обмін студентами, аспірантами, викладачами; 4) розширення співпраці з навчальними установами, правоохоронними органами та іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, неурядовими організаціями; 5) співпраця із засобами масової інформації; 6) співробітництво з правозахисними організаціями^[34].

Доволі часто терміни "юридична клініка", "студентська юридична приймальня" та "благодійна юридична консультація" розглядаються як тотожні поняття, оскільки існує думка, що достатньо залучити студентів до надання правової допомоги і юридична клініка – в дії. З огляду на це багато громадських організацій та інших об'єднань громадян (у тому числі, політичних партій) в Росії заявляють про наявність у їх структурі юридичних клінік. Однак, оскільки про юридичну клініку можна говорити як про форму освітнього процесу, то далеко не кожна приймальня для громадян за участі студентів може вважатися клінікою. Це є можливим лише у тому разі, якщо в такій приймальні буде представлено компонент навчання – вибудувані методики викладання, відпрацьовані форми контролю досвідчених юристів за починаючими тощо^[35].

Крім того, діяльність безоплатних юридичних консультацій при політичних партіях (як і при громадських приймальнях народних депутатів) має ще один суттєвий недолік – вони надають правову допомогу протягом обмеженого періоду часу, який переважно співпадає з передвиборчою агітацією. Такі юридичні клініки розпочинають свою роботу з початком виборчого процесу та припиняють із його завершенням, а тому їх правозахисна діяльність є малоефективною та короткотривалою у разі, якщо партія або кандидат не досягли необхідного результату на виборах^[36].

Як випливає з пункту 2.1 Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України, мета юридичних клінік полягає у: 1) підвищенні рівня практичних знань, умінь і навичок студентів юридичних спеціальностей; 2) забезпеченні доступу представників соціально вразливих груп суспільства до правової допомоги; 3) формуванні правової культури громадян; 4) підготовці та навчанні студентів у дусі дотримання й поваги до принципів верховенства права, справедливості та людської гідності; 5) розширенні співробітництва вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців-юристів, із судовими, правоохоронними органами, органами юстиції, державної влади та місцевого самоврядування, з іншими установами та організаціями; 6) впровадженні в навчальний процес елементів практичної підготовки студентів-правників у сфері юридичних послуг. Згідно з пунктом 2.2 цього положення до основних завдань юридичних клінік належать: 1) надання студентам юридичної клініки можливості набуття навичок практичної діяльності за фахом; 2) створення місць для проходження студентами навчальної та виробничої практики; 3) надання громадянам малозабезпечених верств населення суспільства безоплатних юридичних консультацій; 4) проведення заходів з правової освіти населення; 5) забезпечення можливості спілкування студентів під час навчального процесу з фахівцями-практиками судових і правоохоронних органів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування з питань їх діяльності; 6) створення ефективного механізму обміну інформацією між населенням, засобами масової інформації та юридичною клінікою, що дозволить оперативно реагувати на практичні потреби громадян^[9].

На думку В.С. Бігуна, юридична (правнича) клініка – це спеціальна установа, що надає правову допомогу зазвичай малозабезпеченим особам та/або проводить науково-дослідну роботу; та, водночас, – форма навчання майбутніх правників професійних знань і навичок, здійснювана під керівництвом наставника-юриста в такій установі. У зв'язку із цим, юридична клініка виконує навчальну (поєднання теорії і практики, вироблення навичок: професійного спілкування, консультування, написання документів тощо), соціальну (задоволення потреб соціуму в юридичній інформації та обслуговуванні, підвищення професійної відповідальності юриста у здійсненні соціальної справедливості), науково-дослідну (проведення досліджень), благодійницьку (діє pro bono – надання безоплатних юридичних послуг) та інші функції^[38].

Н.С. Дубчак відзначає наявність трьох основних функцій юридичних клінік, а саме: 1) правозахисної функції (полягає у наданні безоплатної первинної та вторинної правової допомоги особам, які звертаються за нею); 2) функції правової просвіти (полягає у правовій освіті населення через консультації, роз'яснення, лекції, випуск літератури тощо); 3) навчально-формуючої функції (включає в себе дві складові: з одного боку, створення умов на базі юридичної клініки для професійної практики студентів, набуття перших навичок практичної діяльності, а з іншого – робота студента в юридичній клініці формує у нього високу громадянську позицію, моральність, соціальну відповідальність, співчуття до ближнього та інші якості)^[39]. А.О. Гадай вважає найбільш значимою третю функцію, оскільки юридичні клініки при вищих навчальних закладах створюються для навчання студентів, а інші завдання виокремлює як похідні від цієї функції^[40].

Юридична клініка Львівського державного університету внутрішніх справ також виконує три функції: 1) правоосвітню (навчання в юридичній клініці здійснюється пасивними, активними та інтерактивними методами); 2) правозахисну (надання юридичних консультацій, представництво інтересів громадян у судах, підготовка проектів договорів та інших документів, довідок з юридичних питань, методична допомога в отриманні ліцензій, патентів, дозволів тощо; постійне правове обслуговування фізичних та юридичних осіб); 3) превентивну (полягає у боротьбі з правовим нігілізмом та проведенні заходів щодо підвищення правової культури населення шляхом організації правових шкіл та всеобучів, конференцій та круглих столів)^[41].

Л.С. Шевченко дотримується думки, що діяльність юридичної клініки здійснюється за двома основними напрямками: 1) за освітнім – надання студентам юридичної клініки можливості набуття навичок практичної діяльності за фахом, створення місць для проходження студентами навчальної та виробничої практики, забезпечення можливості спілкування студентів під час навчального процесу з фахівцями-практиками судових і правоохоронних органів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування з питань їх діяльності; 2) за соціальним – надання громадянам малозабезпечених верств населення суспільства безоплатних юридичних консультацій, проведення заходів з правової освіти населення^[42].

Як уже зазначалося, термін "юридична клініка" чітко і лаконічно передає сутність діяльності цього закладу – допомагати людям і одночасно вчитися самим^[43], а пристосовуючи поняття "клініка" до сфери юридичного обслуговування, вчені віднайшли чимало схожих ознак із клінікою медичною. По-перше, обидва заклади лікують: перший – від фізичних та психічних хвороб, другий – від недостатньої правової освіти. По-друге, як у медичних, так і в юридичних клініках здійснюється викладацька та науково-дослідна діяльність. По-третє, втручання здійснюється оперативно, цілеспрямовано та об'єктивно. По-четверте, у цих клініках здійснюється правовиховна (в медичних – на базі медичного права), просвітницька та обслуговуюча функції. По-п'яте, обидві клініки мають або бюджетне, або позабюджетне фінансування^[44].

Ще один термін, що часто використовується поряд із поняттям "юридична клініка" – це "pro bono" або "pro bono publico" (з латини – "благо", "заради добра", "заради суспільного блага")^[45]. Таке доповнення має на меті підкреслити одне з головних завдань існування юридичних клінік як інституту громадянського суспільства – надання реальної правової допомоги найменш забезпеченим верствам населення^[46]. Саме соціальна спрямованість юридичних клінік є конкретним внеском юридичної спільноти у справу формування справжнього громадянського суспільства та правової держави^[47].

Крім того, ця назва-гасло багатьох юридичних клінік України виправдовує себе і звучить на теперішній час як горда відповідь багатьом скептикам, які не вірили в успішний розвиток цього напрямку правозахисної та освітньої діяльності^[48].

З огляду на це, А.О. Галай робить висновки про хибність бачення юридичних клінік лише як традиційних структурних підрозділів вищого навчального закладу, оскільки з аналізу сутнісних положень їх діяльності вбачається наявність проявів, притаманних інститутам громадянського суспільства^[49].

Про два основних завдання, які вирішуються у процесі діяльності юридичної клініки – допомога малозабезпеченим і виховання (соціальна функція) та поглиблення професійних здібностей майбутніх юристів (навчальна функція) стверджує і засновник юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" академік С.В. Ківалов^[50].

Враховуючи відсутність будь-яких складностей в етимології вищезазначених дефініцій, можна стверджувати однозначно, що категорія "освітнє" завжди свідчить про наявність відношення до освіти, про те, що поширює освіту, знання, а термін "соціальне" ототожнюється із суспільним, громадським; тим, що характеризує пов'язаність із життям і стосунками людей у суспільстві^[51].

З огляду на вищезазначене вважаємо, що закріплене на підзаконному нормативно-правовому рівні в Україні визначення юридичної клініки не цілком відображає сутність цього поняття, оскільки в ньому вбачається лише освітній компонент діяльності^[52], а соціальна значущість появи та існування цих інститутів дійсно розвинутого громадянського суспільства у дефініції свого вираження не знайшла^[53].

Безперечно, юридична клініка як форма практичного навчання передбачає поєднання процесу практичної підготовки студентів та надання безоплатної правової допомоги певним категоріям населення. Навчальні цілі діяльності юридичної клініки часто визначаються як розвиток деяких навичок професії юриста (наприклад, проведення інтерв'ювання з клієнтом, надання порад, проведення переговорів)^[54], навичок з письмового та усного викладу своєї позиції, аналітичних здібностей (обрання рішення проблеми, формування гіпотез та їх перевірка)^[55] тощо. З іншого боку, у кожному суспільстві є певна частина населення, яка не може собі дозволити оплатити професійну юридичну консультацію, а тому студенти, які працюють в юридичних клініках, здатні частково задовольнити ці потреби (особливо у тих справах, рівень складності яких не вимагає участі досвідченого юриста). Ці дві головні цілі юридичної клініки часто перетинаються, як правило, доповнюючи одна одну, а інколи конкуруючи між собою^[56]. Більше того, якщо звернутися до історії появи та становлення перших юридичних клінік у світі, то, на відміну від європейської моделі юридичних клінік, де питання практичної підготовки юристів є пріоритетним, юридичні клініки на зразок американського варіанту існували, у першу чергу, для задоволення потреб населення в безоплатній правовій допомозі^[57], а вже лише потім – з навчальною метою^[58].

У зв'язку із цим, не можна погодитись із запропонованим Ю.О. Фігель визначенням "юридичної клініки" як освітнього закладу, в якому застосовується спеціальний метод навчання студентів юридичних спеціальностей, що базується на формуванні вмінь реалізації набутих теоретичних знань на практиці, надання при цьому безоплатної правової допомоги соціально незахищеним верствам населення^[59]. Через наявність кризових явищ в економічному та соціальному житті Української держави, вітчизняні юридичні клініки утворювалися не лише з метою формування у студентів поваги до принципів верховенства права, справедливості та людської гідності, набуття ними практичних навичок професії юриста, проведення правової просвіти населення, але також і для надання безоплатної правової допомоги особам, які її потребують. Як слушно відзначає Л.І. Кормич^[60], своєю діяльністю юридичні клініки вирішують одразу два завдання – надання соціальної спрямованості професійній роботі юриста та набуття професійних навичок майбутніми спеціалістами^[61].

Як уявляється, призначення юридичної клініки полягає у переслідуванні двох основних цілей: освітньої (набуття студентами практичних навичок у процесі надання правової допомоги) та соціальної (надання такої допомоги на безоплатній основі тим, хто не може звернутися за платними правовими послугами). При цьому, освітня ціль діяльності юридичної клініки є головною, що зумовлено причинами (передумовами) зародження самої ідеї використання юридичних клінік у навчальному процесі підготовки юристів.

На думку О.Г. Мурашина, більш доречно говорити про наявність однієї первинної (основної, головної) цілі юридичної клініки – набуття студентами практичних навичок у процесі надання правової допомоги, в той час як інші (соціальна, благодійна, наукова, науково-дослідна тощо) є вторинними (похідними, допоміжними).

Саме здатність юридичної клініки виконувати вищевказані основні завдання, разом із дотриманням установлених принципів їх роботи, наявністю правового регулювання, належним інформаційним, матеріально-технічним, фінансовим, документальним та кадровим забезпеченням функціонуванням свідчить про оптимальну модель діяльності юридичної клініки, обрану її засновниками чи керівниками.

Усі існуючі в Україні юридичні клініки є унікальними у своєму роді та неподібними до інших клінік за багатьма факторами. Більше того, навіть в рамках одного вищого навчального закладу існуючі при відокремлених структурних підрозділах юридичні клініки можуть значно відрізнятися одна від одної за порядком створення, джерелами підтримання діяльності, організацією внутрішніх відносин, структурою тощо (наприклад, юридичні клініки при Національному університеті "Одеська юридична академія" та Миколаївському інституті права. Сімферопольському економіко-правовому факультеті, Черкаському факультеті цього навчального закладу).

Відмінності юридичних клінік за вищеперерахованими та деякими іншими критеріями дозволяє вести мову про їх різні організаційно-правові форми діяльності. Так, стандартами юридичних клінік України, прийнятих Асоціацією юридичних клінік України, було передбачено лише дві організаційно-правові форми діяльності юридичних клінік: 1) у вигляді структурного підрозділу юридичного вищого навчального закладу чи факультету; 2) як формування при юридичному вищому навчальному закладі чи факультеті.

У той же час, аналіз анкетних даних юридичних клінік – членів Асоціації юридичних клінік України дозволяє нам говорити про значно ширший спектр організаційно-правових форм діяльності юридичних клінік. Зокрема, А.О. Галай виокремлює такі організаційно-правові форми юридичних клінік: 1) структурний підрозділ вищого навчального закладу; 2) громадський підрозділ вищого навчального закладу; 3) організація студентської ініціативи та самоврядування; 4) форма співпраці недержавної правозахисної організації з вищим навчальним закладом; 5) тимчасове утворення конкретного проекту; 6) інші форми^[62].

При цьому, юридичні клініки, які є тимчасовими утвореннями якогось конкретного проекту громадського об'єднання, благодійної організації чи інших юридичних осіб приватного права, не можна використовувати як бази для проходження практики студентами вищих навчальних закладів, а надання безоплатної правової допомоги в таких клініках не матиме постійного характеру та буде короткостроковим у часі; їх правове регулювання діяльності як таке є відсутнім. Юридична клініка у формі співпраці недержавної правозахисної організації з вищим навчальним закладом також не використовуватиметься як база для проведення практики студентів. Діяльність юридичної клініки як організації студентської ініціативи та самоврядування не здатна організувати навчальний процес, не може розраховувати на належне матеріально-технічне та фінансове забезпечення з боку вищого навчального закладу чи недержавної правозахисної організації, а також не в змозі забезпечити своє функціонування з дотриманням відповідних принципів діяльності юридичних клінік (зокрема, принципу компетентності та професіоналізму). Громадський підрозділ вищого навчального закладу "Юридична клініка" також не матиме належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення, а в першу чергу – мотивованого персоналу співробітників (керівників, кураторів та лаборанта), оскільки відсутність гідної оплати праці не сприятиме участі в діяльності такої клініки професійних юристів.

У свою чергу, юридична клініка як структурний підрозділ вищого навчального закладу в повному обсязі використовуватиметься як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів, надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення при дотриманні відповідних принципів діяльності юридичної клініки, за наявності правового регулювання її функціонування, а також інформаційного, матеріально-технічного, фінансового, документального та кадрового забезпечення виключно з боку навчального закладу, в структурі якого така клініка функціонує. Саме ця організаційно-правова форма є найбільш оптимальною моделлю діяльності юридичної клініки в Україні на сучасному етапі їх розвитку (див. таблицю № 1).

Крім того, така організаційно-правова форма діяльності юридичної клініки знайшла своє відображення у нещодавно прийнятій новій редакції Закону України "Про вищу освіту" від 1.07.2014 р. Так, згідно з положеннями частини сьомої статті 33 цього Закону юридичні клініки можуть бути структурними підрозділами вищого навчального закладу^[63].

Таблиця № 1

Правовий статус юридичних клінік у структурі вищих навчальних закладів України юридичного профілю розкривається також за допомогою системи принципів – основних ідей та базових положень, які закріплено нормативно та покладено в основу їх функціонування. Принципи (лат. – основа, початок) – вихідні положення певної теорії, діяльності, які розвиваються та удосконалюються з розвитком суспільства, з урахуванням потреб політичних та соціально-економічних перетворень. На сучасному етапі розвитку

Української держави суворе дотримання, подальше удосконалення та відображення на законодавчому рівні повноти вираження та дії принципів діяльності юридичних клінік є важливою гарантією не лише їх успішного функціонування, але й забезпечення права людини на правову допомогу.

Як зазначалося у попередньому підрозділі, за весь час свого існування юридичні клініки в Україні пройшли складний шлях становлення та розвитку – від відвертого неприйняття до їх загального схвалення та державної підтримки. Згідно з Типовим положенням про юридичну клініку вищого навчального закладу України юридичні клініки повинні діяти на принципах поваги до права, справедливості, людської гідності, спрямованості на захист прав і свобод людини, гуманізму, законності та верховенства права, об'єктивності, безоплатності надання правової допомоги, конфіденційності, компетентності та сумлінності^[64].

У розробленій протягом 2003-2005 pp. представниками юридичного клінічного руху організаційно-правовій базі значної уваги приділялося основам діяльності юридичних клінік. Так, згідно з положеннями Стандартів юридичних клінік України та Етичного кодексу юридичної клініки в Україні, їх діяльність базується на принципах: 1) законності (у своїй діяльності учасники юридичної клініки мають діяти у цілковитій відповідності до чинного законодавства); 2) гуманізму (діяльність учасників юридичних клінік має будуватися на засадах поваги, доброзичливості, розуміння до проблем клієнта та взаєморозуміння); 3) незалежності (виконуючи доручення клієнта консультанти та інші співробітники юридичної клініки повинні керуватися лише законом, вказівками керівника та кураторів юридичної клініки, а також власним уявленням про оптимальний варіант вирішення справи); 4) конфіденційності (інформація, отримана консультантом від клієнта, а також про клієнта (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі надання консультацій, може бути використана лише у навчальних цілях); 5) пріоритету інтересів клієнта (у своїй діяльності учасники юридичної клініки повинні виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами інших осіб); 6) повного інформування клієнта про правила роботи юридичної клініки (учасники юридичної клініки при прийняті доручення від клієнта повинні повною мірою та у доступній для розуміння клієнтом формі проінформувати його про правила роботи юридичної клініки, клієнт повинен мати можливість ознайомитись з такими правилами самостійно); 7) компетентності та професіоналізму (консультант та інші співробітники юридичної клініки зобов'язані надавати правову допомогу компетентно та добросовісно, зі знанням відповідних норм права, найбільш повним урахуванням усіх обставин, що стосуються виконання доручення клієнта, та можливих наслідків такого виконання); 8) неприпустимості представництва клієнтів із суперечливими інтересами (не допускається ведення клінікою справ клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати такими, а також справ, в яких опонентом клієнта є вищий навчальний заклад чи факультет, при якому функціонує клініка, або громадська організація – засновник юридичної клініки); 9) безоплатності (за надання правової допомоги учасники юридичної клініки не вправі отримувати матеріальної вигоди); 10) чесності та порядності (консультант та інші співробітники юридичної клініки повинні у своїй діяльності та приватному житті бути чесними та порядними)^[65].

На думку А.В. Паршкова та І.М. Смірнової, в основі організації та діяльності юридичної клініки лежать такі принципи: 1) законності; 2) пріоритету захисту прав і свобод людини; 3) відкритості та неупередженості; 4) конфіденційності довіреної клієнтом інформації; 5) професійного та відповідального виконання прийнятих на себе обов'язків^[66].

Авторський колектив навчального посібника "Юридична клініка" виокремлює такі основні вихідні поняття (принципи) функціонування юридичних клінік: 1) законність (полягає у тому, що студент, навчаючись та надаючи правову допомогу, привчається до необхідності дотримуватися букви закону у кожній життєвій ситуації, а особливо у сфері юриспруденції); 2) безоплатність (правова допомога надається переважно найменш захищеним верствам населення, а тому вона має бути безоплатною); 3) гуманізм (вміння розуміти проблеми клієнтів, виявляти до них свою небайдужість, бажання допомогти, а часом, і висловити співчуття); 4) добровільність (усі без винятку особи, задіяні в роботі юридичної клініки, роблять це абсолютно добровільно та свідомо, а сама ідея юридичної клінічної освіти покликана створити для всіх сторін вигідні умови співпраці); 5) рівноправність (студенти, які працюють в юридичній клініці, є абсолютно рівноправними між собою щодо реалізації свого права на отримання знань, вирішення юридичних питань на практиці)^[67]. Таку позицію щодо переліку обов'язкових принципів, на яких базується діяльність будь-якої юридичної клініки, поділяє І.І. Сенчак^[68].

За своїм змістом діяльність юридичних клінік максимально наближена до діяльності адвокатів, а тому на працівників юридичних клінік мають поширюватися основні принципи етики, які застосовуються у правозахисній діяльності, а саме: 1) незалежності (максимальна незалежність консультанта та інших співробітників юридичної клініки у виконанні своїх прав та обов'язків, що передбачає їх свободу від будь-якого протиправного впливу, тиску чи втручання в діяльність); 2) дотримання законності (у своїй діяльності учасник юридичної клініки зобов'язаний дотримуватися вимог чинного законодавства України); 3) конфіденційності (дотримання цього принципу є необхідною умовою довірчих відносин між співробітником клініки та клієнтом); 4) компетентності та добросовісності (студенти-консультанти мають постійно працювати над удосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіти інформацією про наявні зміни в законодавстві). Крім того, в юридичній клініці мають пропагуватися принципи домінантності інтересів клієнта, неприпустимості представництва клієнтів із суперечливими інтересами, поваги до діяльності юридичних клінік, культури поведінки.

Певною мірою вищезазначену позицію поділяє і колектив співробітників юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія", які пропонують вважати діяльність студентів- клініцистів та співробітників юридичної клініки безвідплатним соціальним внеском студентської та юридичної спільноти України, спрямованим на усунення прогалин у доступі малозабезпечених верств населення до безоплатної правової допомоги. З огляду на це, при наданні правової допомоги діяльність студентів-клініцистів та співробітників юридичної клініки має базуватися на принципах:

• 1) поваги до права, справедливості та людської гідності – у своїй діяльності студенти-клініцисти та співробітники юридичної клініки повинні використовувати лише правові засоби вирішення проблеми відвідувачів юридичної клініки, з метою відновлення рівноваги права та з усвідомленням про особливу цінність та значимість людей як особистостей;
• 2) спрямованості на захист прав і свобод людини – діяльність студентів-клініцистів та співробітників юридичної клініки має бути спрямованою виключно на реалізацію, захист та відновлення прав, свобод та інтересів відвідувачів юридичної клініки;
• 3) гуманізму – діяльність студентів-клініцистів та співробітників юридичної клініки має будуватися на засадах поваги, доброзичливості, розуміння до проблем відвідувача та взаєморозуміння;
• 4) законності – у своїй діяльності студенти-клініцисти та співробітники юридичної клініки мають діяти у строгій відповідності до положень чинного законодавства України;
• 5) об'єктивності – вирішення правового питання відвідувача юридичної клініки має відбуватися відсторонено, незважаючи на особисті уподобання чи вигоду;
• 6) безоплатності надання правової допомоги – за надання правової допомоги студенти-клініцисти та співробітники юридичної клініки не вправі отримувати будь-яких коштів, матеріальної чи іншої вигоди;
• 7) конфіденційності – інформація, отримана студентами-клініцистами та співробітниками юридичної клініки від відвідувача юридичної клініки, а також про відвідувача (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі надання консультацій, може бути використана лише у навчальних цілях та з його письмового дозволу;
• 8) компетентності та професіоналізму – консультант та інші співробітники юридичної клініки зобов'язані надавати правову допомогу компетентно та добросовісно, зі знанням відповідних норм права, найбільш повним урахуванням усіх обставин, що стосуються вирішення проблеми відвідувача юридичної клініки, та можливих наслідків такого виконання.

Ще одним з основних принципів функціонування цієї юридичної клініки є принцип "pro bono", який полягає у спрямованості діяльності студентів-клініцистів не лише в інтересах конкретних осіб, але й суспільства в цілому. За своїм характером цей принцип відповідає принципові соціальної справедливості у правозастосовній діяльності державних органів та посадових осіб, про який згадує М.М. Марченко^[69].

А.О. Галай вважає доцільним розглядати дві групи принципів діяльності юридичних клінік: І) загальні, до яких належать ті принципи, які передбачено Стандартами юридичних клінік України; 2) організаційні (добровільність і доброчинність діяльності, спільність інтересів та рівність прав її учасників, єдиноначальне керування за умови самоврядування та демократизму в управлінні, відповідальність за прийняті рішення, поєднання сформульованих державою завдань та свободи вибору напрямів своєї .діяльності, пріоритет навчальних цілей над соціально-орієнтованими)^[70].

На думку М.С. Поліщук та 1.С. Неваленної, для формування чіткого уявлення про систему цих принципів сферу функціонування юридичної клініки слід поділити на три напрямки: 1) виконання основних завдань; 2) внутрішня організація роботи; 3) зовнішнє співіснування^[71]. У першому напрямку виокремлюються принципи роботи з клієнтами (повного інформування клієнта про правила роботи юридичної клініки та надання якісної допомоги) та принципи роботи зі студентами (прийняття студентів до юридичної клініки на основі конкурсного відбору та практичної реалізації знань).

Другий напрямок являють собою принципи взаємодії консультанта з консультантом (доступу студентів-клініцистів до справ юридичної клініки та безперервного ведення справи) та принципи взаємодії консультанта з куратором (звітності та нагляду). Третій напрямок функціонування юридичної клініки пов'язаний із співробітництвом з іншими юридичними клініками вищих навчальних закладів України та за межами держави, а також співпрацею з представниками державних і недержавних органів та організацій^[72].

Колектив навчального посібника "Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування" називає також принципи відбору персоналу юридичної клініки: 1) добровільність (полягає у відсутності жодних ознак примусу щодо бажання особи працювати в юридичній клініці); 2) вільний доступ до роботи в юридичній клініці (кожна особа, яка виявила бажання працювати в юридичній клініці, має можливість цей намір реалізувати, а юридична клініка має створити умови для цього); 3) організаційно-управлінська доцільність (дозволяє керівництву юридичної клініки визначати потреби організації у персоналі, планувати його підбір та ускладнювати умови відбору за наявності надмірної кількості кандидатів); 4) конкурсність (використання конкурсного відбору для обгрунтованого підбору персоналу до організації або на керівні посади)^[73].

Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", державна політика у сфері надання безоплатної правової допомоги грунтується на принципах верховенства права, законності, доступності безоплатної правової допомоги, забезпечення якості безоплатної правової допомоги, гарантування державного фінансування. Зокрема, принцип верховенства права означає, що надання безоплатної правової допомоги є обов'язком держави незалежно від закріплення механізмів його реалізації в законах чи інших нормативно-правових актах України. Законність у сфері надання безоплатної правової допомоги означає, що її надання в Україні є можливим виключно на засадах, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України. Доступність безоплатної правової допомоги означає гарантування державою доступу до безоплатної первинної і вторинної правової допомоги кожній особі, яка має на неї право відповідно до Конституції України та норм законів^[74]. Названі принципи повною мірою відповідають принципам діяльності юридичних клінік у сфері надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення, що є однією з підстав визнання за ними статусу суб'єктів надання такої допомоги на законодавчому рівні.

Таким чином, різноманіття принципів діяльності юридичних клінік, визначених як на нормативному, так і на доктринальному рівнях, дозволяє здійснити їх поділ на дві основні групи: загальні та спеціальні^[75].

До групи загальних принципів діяльності юридичних клінік слід віднести такі основні засади, які визначають особливості їх правового статусу, а саме: 1) конкурсний відбір студентів-клініцистів в юридичну клініку; 2) добровільність участі студентів у наданні правових послуг; 3) рівноправність студентів під час діяльності в юридичній клініці; 4) інформування відвідувачів юридичної клініки про правила роботи та особливості надання безоплатної правової допомоги; 5) звітність студентів-консультантів перед керівництвом юридичної клініки; 6) нагляд за якістю правових послуг в юридичній клініці з боку кураторів; 7) відповідальність кураторів юридичної клініки за надану студентами-клініцистами некваліфіковану правову допомогу. До групи спеціальних принципів діяльності юридичних клінік можна віднести ті принципи, які є характерними для юридичної клініки як суб'єкта надання безоплатної правової допомоги: 1) поваги до права, справедливості, людської гідності; 2) спрямованості на захист прав і свобод людини; 3) гуманізму; 4) законності; 5) верховенства права; 6) об'єктивності; 7) безоплатності надання правової допомоги; 8) конфіденційності; 9) компетентності та сумлінності.

Що стосується питання про правову відповідальність в юридичній клініці у разі надання відвідувачеві юридичної клініки некваліфікованої (неякісної) правової допомоги, то на теперішній час в науковій доктрині запропоновано два основні підходи до розв'язання цієї проблеми. Згідно з першим підходом правову відповідальність за неякісну правову допомогу в юридичній клініці несе вищий навчальний заклад, у структурі якого така клініка функціонує, а згідно з другим – безпосередньо куратор юридичної клініки, яким було погоджено цю консультацію. При цьому усі вчені, хто досліджував цю проблематику, є одностайними в тому, що студенти-клініцисти не мають нести ніякої відповідальності за надану ними в юридичній клініці неякісну правову послугу за умови, що таку послугу було належним чином перевірено (погоджено) куратором. Що стосується розміру матеріальної шкоди, завданої неякісною правовою допомогою в юридичній клініці, то згідно з частиною другою статті 906 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлено договором.

Щодо можливості притягнення керівників юридичних клінік до дисциплінарної відповідальності з підстави порушення правил роботи (внутрішнього трудового розпорядку і т.п.) юридичної клініки, а кураторів – до матеріальної відповідальності через заподіяння вищому навчальному закладу збитків при виконанні ними своїх трудових (посадових) обов'язків, то, на нашу думку, така можливість також передбачена чинними положеннями трудового та цивільного законодавством України. Зокрема, згідно зі статтею 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано заходи стягнення у вигляді догани та звільнення (при цьому законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення), а відповідно до положень статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Саме тому під поняттям "юридична клініка" можна розуміти структурний підрозділ вищого навчального закладу України III– IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців у галузі знань "Право", який утворено як базу для практичного навчання, проведення навчальної та інших видів практики студентів шляхом їх безпосереднього залучення до надання безоплатної правової допомоги населенню^[76]. Таке визначення "юридичної клініки" найкраще розкриває структурні елементи її правового статусу (цілі, завдання, організаційно-правову форму діяльності) та запропоновано у проекті Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги (реєстраційний № 0926 від 12.12.2012 р.), підготовленому до розгляду Верховною Радою України у другому читанні^[77].

З іншої сторони, як зауважив О.Г. Мурашин, проведення навчальної та інших видів практики в юридичній клініці є одним із форм (способів) практичного навчання студентів, а тому під поняттям "юридична клініка" правильніше розуміти структурний підрозділ вищого навчального закладу України III–IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців у галузі' знань "Право", який утворено як базу для практичного навчання студентів шляхом їх безпосереднього залучення до надання безоплатної правової допомоги населенню.

• [1] Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад, і гол. ред. B. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2005. – С. 798.
• [2] Лоджу к М. Юридична клініка в системі освіти та професійної підготовки правників / М. Лолжук // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : матеріали міжнар. щоріч. наук. конф. молодих вчених, аспір. і схуд., присвяченої пам'яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова (м. Одеса, 26-27 листопада 2010 р.). – О.: Фенікс, 2010. – С. 126.
• [3] Нечипорук С. Історія юридичної клініки / С. Нечипорук // Хрещатик. – 2008. – № 177.– C. 17.
• [4] Фігсль Ю.О. Формування вмінь реалізації права в юридичній клініці / Ю.О. Фігель // Адвокат-2010.-№ 10 (121). – С. 47.
• [5] Журавський В. Підвищення рівня науково-методичного забезпечення вищої юридичної освіти – шлях до європейської спільноти / В. Журавський // Юридический вестник. – 2003 -№4.-С. 100.
• [6] Журавський В. Юридична освіта в України : сучасний стан та напрями вдосконалення / В. Журавський, О. Копиленко // Право України: Юрид. журн. – 2004. – № 11. – С. 5.
• [7] Дулеба М.В. Діяльність "юридичних клінік" України: шляхи розвитку та вдосконалення : наук.-пракг. посіб. / М.В. Дулеба. – К.: Атіка, 2004. -С. 3.
• [8] Журавський В. Юридична освіта в України : сучасний стан та напрями вдосконалення / В. Журавський, О. Копиленко // Право України: Юрид. журн. – 2004. – № 11. – С. 5.
• [9] Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України: наказ Міністерства освіти та науки України від 03.08.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – С. 680.
• [10] Чернега А.П. Юридичні клініки – вагома складова інституту безоплатної правової допомоги в Україні / ATI. Чернега // Часопис Київського університету права Національної академії науки України. – 2009. – № 4. – С. 113.
• [11] Орлова О.О. Юридична освіта та юридична клініка : форми правового виховання чи правової освіти? / О.О. Орлова // Юриспруденція XXI століття : теорія і практика : зб. тез. – Д.: Дніпроп. держ, ун^г внутр. справ, 2008. – С. 194.
• [12] Доброхотова Є.Н. Практическое обучение юристов в России : История становления и перспективы развития (на примере Юридической клиники в СПбГУ): дисс.... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Доброхотова Е.Н. -СПб., 2007. – С. 27.
• [13] Молдован В.В. Юридична клініка : навч, посіб. / В.В. Молдован, Р.С. Кацавець. – К. : Центр учб. літератури, 2007. -С. 90.
• [14] Лоджук М. Юридична клініка в системі освіти та професійної підготовки правників / М. Лоджук // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : матеріали міжнар. шоріч. наук. конф. молодих вчених, аспір. і студ., присвяченої пам'яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова (м. Одеса, 26-27 листопада2010р.).-О.: Фенікс, 2010.-С. 127.
• [15] Галай А.О. Основні навчальні компоненти юридичної клінічної освіти : шляхи впровадження клінічного спецкурсу та практики студентів у навчальний процес вищих навчальних закладів в Україні: навч, посіб. / А.О. Галай. – К.: КНТ, 2009. – С. 7.
• [16] Юридична клініка : навч, посіб. / за ред. В.А. Єлова, С.І. Молібога, Д.Г. Павленка. – К.: Школяр, 2004. – С. 9.
• [17] Галай А. Шляхи впровадження курсу юридичної клінічної освіти у навчальний процес вищих навчальних закладів України / А. Галай // Право України. – 2009. -№ 1. -С. 16.
• [18] Галай А.О. Юридична клініка як суб'єкт адміністративних правовідносин / А.О. Галай // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 4 (138). – С. 66.
• [19] Фігель Ю.О. Роль юридичних клінік у формуванні вмінь реалізації права студентами юридичних спеціальностей: дис.... кандидата юрид. наук. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень" / Фігель Ю. О. – Львів, 2011. – С. 41.
• [20] Савелова Ю.М. Поняття "юридичної клінічної освіти" в Україні / Ю.М. Савелова // Актуальна юриспруденція матеріали науково-практичної Інтернет-конференції (5.03.2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: legalactivity.com.ua. – Назва з екрану.
• [21] Бородін І.Л. Деякі концептуальні положення юридичної клініки у практичному становленні майбутніх фахівців-правників /І.Л. Бородін, М.М. Новіков // Вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. – № 2. – 2013. – С. 20.
• [22] Стандарти юридичних клінік України від 16.11.2003 р. (із змін, та допов. від 25.08.2005 р.) : Асоціація юридичних клінік України [Електронний ресурс]. – Режим доступу, pravo.prostir.ua/library/412.html. – Назва з екрану.
• [23] Кравчук В.М. Роль юридичних клінік у формуванні громадянського суспільства в Україні / В.М. Кравчук // Актуальні проблеми держави і права. – 2010. – Вип. 52. – С. 432.
• [24] Кравчук М.В. Юридична клініка – інноваційний напрямок розвитку правової освіти в Україні / М.В. Кравчук, РМ. Мудрак // Верховенство права у новітніх законодавчих реформах : доктрина та практика : збірник матеріалів Міжн. юрид. наук.-практ. конф. "Актуальна юриспруденція" (м. Київ, 1 грудня 2014 р.). Тези наукових доповідей. – К.. 2014.-С. 18–19
• [25] Навыки юриста : учеб. пособ. / под ред. Е.Н. Доброхотовой. – СПб. : Издат. Дом СПбГУ, 2006.-С. 7.
• [26] Юридическая клиника и современное юридическое образование в России : учеб -практ, пособ. / отв. ред. С.Л. Дегтярев. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – С. 8.
• [27] Юридическая клиника и современное юридическое образование в России : учеб.-практ. пособ. / отв. ред. С.Л. Дегтярев. – М.: Волтерс Клувер. 2004. – С. 8.
• [28] Тарнавська А Н. До питання про юридичний статус особи / А Н. Тарнавська // Адвокат. – 2009.-№3(102). – С. 26.
• [29] Витрук Н.В. Общая теория правового положения личности / Н.В. Витрук. – Μ.: Норма, 2008.-С. 32.
• [30] Сич В.О. Основи педагогічної підготовки юридичних кадрів / В.О. Сич // Наукові праці: наук.-метод. жури. – Вип. 123. – Т. 136. Педагогіка. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010.-С. 16.
• [31] Сич В.О. Важливість діяльності юридичних клінік щодо попереджень правопорушень / В.О. Сич // Науковий віник Національного університету ДПС України (економіка, право). – № 4 (55). – 2011. – С. 286.
• [32] Гентош Р.Є. Діяльність юридичних клінік у сфері громадського правозахисту : посіб. / за заг. ред. Р.Є. Гентош, М. В. Дулеби. В О. Козлова, О.С. Котухи. – Львів, 2003. – С. 7.
• [33] Паршков А.В Некоторые аспекгы работы юридической клиники Псковского юридического института Федеральной службы исполнения наказаний / А.В. Паршков. И. Н. Смирнова // Безопасность уголовно-исполнительной системы. – 2009. – № 1 (5). – С. 13.
• [34] Организация .и управление в юридической клинике. Опыт практической деятельности в современной России : учеб. пособ. / [И.С. Андреечев, Н.А. Баиева, Л.А. Воскобитова, Е.Н. Доброхотова и др.]: отв. ред.. Л.А. Воскобитова, Л.П. Михайлова, Е.С. Шугрина. – М.: Дело, 2003.-С. 17.
• [35] Немытина М.В. О методологических подходах в современном клиническом юридическом образовании / М.В. Немытина // Право и образование. – 2004. – № 4. – С. 109.
• [36] Гентош Р.Є. Діяльність юридичних клінік у сфері громадського правозахисіу : посіб. / зазаг. ред. Р.Є. Гентош, М. В. Дулеби, В.О. Козлова, О.С. Котухи. – Львів, 2003. – С. 10.
• [37] Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України: наказ Міністерства освіти та науки України від 03.08.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – С. 680.
• [38] Бігун В.С. Юридична професія та освіта. Досвід США у порівняльній перспективі / В.С. Бігун. – К.: Юстініан, 2006. – С. 70.
• [39] Галай А.О. Юридична клініка як суб'єкт адміністративних правовідносин / А.О. Галаґі // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 4 (138). -С. 68.
• [40] Там само. – С. 69.
• [41] Козенко Ю. Юридичні клініки : вчимося, допомагаючи / Ю. Козенко // Студент-правник. – 2009. – № 5 (6). – С. 22.
• [42] Фігель Ю.О. Роль юридичних клінік у формуванні вмінь реалізації права студентами юридичних спеціальностей : дис.... кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень" / Фігель Ю. О. – Львів. 2011. – С. 53.
• [43] Юридична клініка: навч, посіб. / за ред. В.А. Слова, С.1. Молібога, Д.Г. Павленка. – К.: Школяр, 2004.-С. 10.
• [44] Бородін 1. Л. Деякі концептуальні положення юридичної клініки у практичному становленні майбутніх фахівців-правників / І.Л. Бородін, ММ Новіков // Вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. – № 2. -2013. -С. 20.
• [45] Молдован В.В. Юридична клініка : навч, посіб. / В.В. Молдован, Р.С. Кацавець. – К. : Центр учб. літератури, 2007. – С. 8.
• [46] Юридична клініка : посіб. / за ред. С. Молібог, Д. Павленко, Д. Браун. – К., 2002. – С. 7.
• [47] Лисицын В.В. Юридическая клиника – эффективная модель подготовки современного юриста в условиях специализированного вуза / В.В. Лисицын // Судья. – 2008. – № 10. – С. 62.
• [48] Гентош Р.Є. Діяльність юридичних клінік у сфері громадського правозахисту : посіб. / за заг. ред. Р.Є. Гентош, М. В. Дулеби, В.О. Козлова, О.С. Котухи. – Львів, 2003. – С. 5.
• [49] Галай А. Юридична клініка як організація громадянського суспільства : доведення від протилежного / А. Галай // Право України. – 2007. – № 11. – С. 117.
• [50] Ківалов С.В. Концептуальні засади розвитку сучасної юридичної освіти / С.В. Ківалов // Актуальні проблеми політики : зб. наук, праць / голов, ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.1. Кормим. – О.: Юрид, л-ра, 2003. – Вип. 16. – С. 8.
• [51] Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад, і гол. ред. B. Т. Бусел. – К.; Ірпінь . ВТФ "Перун", 2005. -С. 1360.
• [52] Фігель Ю.О. Роль юридичних клінік у формуванні вмінь реалізації права студентами юридичних спеціальностей ; дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 "Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень" / Фігель Ю. О. – Львів, 2011. – C. 42.
• [53] Лоджук М.Т. Значення юридичних клінік в Україні: освітнє чи соціальне / М.Т. Лоджу к // Закарпатські правові читання : матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів (29-30 квітня 2010 р.) : у 2 т. / за заг. ред. Ф.Г. Ващука, П А. Трачука. – Ужгород: Зак. ДУ, 2010. – Т. 1. – С. 55.
• [54] Єлов В.А. Навчально-методичний посібник (модуль) з цивільного права : навч.-метод, посіб, для виклад, юрид. клінік / В.А. Єлов, З.Ф. Самчук. – Луцьк : РВВ "Вежа" Волин, держ, ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. – С. 3.
• [55] Єлов В.А. Формування окремих професійних навичок роботи з клієнтом у студентів юридичних факультетів : навч, посіб. / В.А. Єлов. – Луцьк : РВВ "Вежа" Волин, держ, ун-ту ім. Л. Українки, 2003. -С. 5.
• [56] На захисті суспільних інтересів : посібник для правників та правозахисників. – К. : Атіка, 2009. – С. 321.
• [57] Лоджук М.Т. Значення юридичних клінік в Україні: освітнє чи соціальне / М.Т. Лоджук// Закарпатські правові читання : матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів (29-30 квітня 2010 р.) : у 2 т. / за заг. ред Ф.Г. Ващука. П.А. Трачука. – Ужгород: Зак. ДУ, 2010. -Т. 1. -С. 57.
• [58] Юридические клиники в Кыргызстане и система гарантированной государством юридической помощи : отчет научного сотрудника Гарвардской школы права, консультанта Правовой программы Фонда "Сорос-Кыргьпстан" Л. Лэнгфорд. – Бишкек. 2014. – С. 4.
• [59] Фігель Ю.О. Роль юридичних клінік у формуванні вмінь реалізації права студентами юридичних спеціальностей: дис.... кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень" / Фігель Ю. О. – Львів, 2011. – С. 43.
• [60] Кормич Л. Критерии оценки юридического образования / Л. Кормич, Э. Раисова // Слово: Обществ.-полит. газ. – 2003. – № 10. – С. 4-5.
• [61] Кормич Л.И. Юридическое образование. Проблемы и перспективы / Л.И. Кормич, Є.А. Гансова //Актуальні проблеми політики : зб. наук, праць / Одеська держ. юрид. акад.; голов, ред. С.В. Ківалов, відп. ред. Л.1. Кормич. -Вип. 17. -^О.: Юрид, літ., 2003. – С. 16-27.
• [62] Галай А.О. Юридична клініка як суб'єкт адміністративних правовідносин / А.О. Галай // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 4 (138). – С. 69.
• [63] Про вищу освіту : Закон України від і.07.2014 р. // Урядовий кур'єр. – 2014. -№ 146.
• [64] Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України: наказ Міністерства освітите науки України від 03.08.2006 р. //Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – С. 680.
• [65] Стандарти юридичних клінік України від 16.11.2003 р. (із змін, та допов. від 25.08.2005 р.): Асоціація юридичних клінік України [Електронний ресурс]. – Режим доступу. pravo.prostir.ua/library/412.html. – Назва з екрану.
• [66] Паршков А.В. Некоторые аспекты работы юридической клиники Псковского юридического института Федеральной службы исполнения наказаний / А.В. Паршков, И.Н. Смирнова // Безопасность уголовно-исполнительной системы. – 2009. – № Г (5). – С. 13.
• [67] Юридична клініка : навч, посіб. / за ред. В.А. Слова, С.І. Молібога, Д.Г. Павленка. – К. : Школяр, 2004.-С. 14.
• [68] Сенчак І.І. Вплив діяльності юридичних клінік на формування професійного рівня та правової культури молодих спеціалістів / 1.1. Сенчак // Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2010. – № 2. – С. 5.
• [69] Марченко М.М. Проблемы іеории государства и права: учебник / М.М. Марченко. – Μ.: Проспект, 2011. – С. 687.
• [70] Галай А. Юридична клініка як організація громадянського суспільства : доведення від протилежного / А. Галай // Право України. – 2007. -№ 11. – С. 117.
• [71] Поліщук М.С. О специальных принципах деятельности юридических клиник / М.С. Поліщук, І.С. Неваленна [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: law-clinic.net/legal/208/876/. – Назва з екрану.
• [72] Неваленна І.С. Принципи діяльності юридичних клінік в Україні та їх систематизація / І.С. Неваленна // Матеріали Всеукр. круглого столу з представниками юридичних клінік (м. Одеса, 28 жовтня 2011 р.) / за заг. ред. акад. С.В. Ківалова. – О., 2011. -С. 127.
• [73] Галай А.О. Організаційна та управлінська модель юридичної клініки в Україні: забезпечення якісного функціонування : навч, посіб. / А.О. Галай, В.В. Стадній. – К. : Атіка, 2005.-С. 125.
• [74] Закон України "Про безоплатну правову допомогу" : наук-практ коментар. / за заг. ред. М.В. Оніщука.-К.: КП-Сервіс, 2012.-С. 15.
• [75] Лоджук М.Т. Принципи діяльності юридичних клінік в Україні / М.Т. Лоджук// Тенденції та пріоритети реформування законодавства України : матеріали міжнар. наук.-пракг. конф. (м. Херсон, 25-26 жовтня 2013 р.). – Херсон : Видав, дім "Гельветика", 2013. – С. 19.
• [76] Лоджук М. Понятие и назначение юридической клиники / М. Лоджу к // Международный научно-практический правовой журнал "Legea si Viata" ("Закон и жизнь"), – 2013. – №11/2 (263).-С. 164.
• [77] Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_l ?id=&pD511=41880. – Назва з екрану.