Теоретичні засади юридичної клінічної освіти у професійній підготовці юристів в Україні

Якість юридичної освіти та становлення правової культури – тісно пов'язані між собою процеси. Еволюція юридичної освіти та системи правового виховання населення відбувається не тільки шляхом досягнення більшої визначеності в загальнотеоретичних дисциплінах, але й через формування нових правових дисциплін, що безпосередньо пов'язанні з набуттям студентами практичних навичок.

Технологія формування професійної правової культури студента є складною послідовною системою взаємопов'язаних дій викладачів і студентів^[1] та має забезпечуватися за допомогою дотримання сукупності таких умов: 1) створення якісного навколишнього правового середовища, яке має стати важливим детермінуючим фактором правового виховання суб'єкта; 2) розробки й реалізації структурно-функціональної моделі формування правової культури студента; 3) кадровим забезпеченням навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, спеціальною науковою та методичною підготовкою викладачів права; 4) спрямованістю процесу професійної освіти на формування правової культури протягом усього періоду навчання студентів; 5) організацією суб'єкт-суб'єктної моделі взаємодії в системі "студент-викладач"; 6) постійним удосконаленням змісту, форм і методів правової освіти та виховання^[2].

Визначальним завданням юридичної підготовки професіоналів є формування правового мислення, що відповідає вимогам часу^[3], а якість підготовки юридичних кадрів забезпечується змістом навчальних програм, впровадженням сучасних форм та методів викладання; професійна підготовка юристів вимагає також значної загальнотеоретичної підготовки (тобто, теоретично-методологічної ґрунтовності, здатності адекватно реагувати на новели в законодавстві та практиці його застосування)^[4]. У процесі навчання студенти повинні засвоїти як єдине ціле комплекс різних за характером та змістом знань, вмінь та навичок, необхідних юристу для виконання своїх майбутніх функціональних обов'язків. Як зазначає Л.І. Кормич, підготувати сучасних кваліфікованих юристів неможливо, не привчаючи їх до критичного осмислення правової бази, а оскільки основна ціль підготовки юриста полягає в тому, щоби знання, отримані у виші, максимально наблизити до потреб правозастосовної діяльності, протягом усіх семестрів викладання в центрі уваги має бути практика застосування законодавства^[5].

В Рекомендаціях навчально-методичної комісії з права Міністерства освіти і науки України "Про організаційно-методичне забезпечення навчального процесу в умовах скорочення тижневого навантаження викладачів" зазначалося про необхідність передбачати у навчальних планах вищих юридичних навчальних закладах щоденне ознайомлення студентів-юристів з практикою, яка здійснюється у правовій сфері, розвиток у студентів якостей та навичок, необхідних для практичної роботи юриста, а також можливість засвоювати матеріал в реальних життєвих ситуаціях^[6].

Усі ці умови навчання забезпечує саме юридична клінічна освіта, яка передбачає сполучення теоретичного та практичного компонентів в юридичній освіті^[7], а оволодіння студентами основ правової культури, професійної етики, накопичення ними досвіду роботи із малозабезпеченими верствами населення є її позитивною особливістю. Це твердження повною мірою відповідає одній із найважливіших умов "українського прориву" в освітянській справі – переорієнтації системи освіти з простого засвоєння суми знань на усвідомлення їх предметно-практичного значення, формування вміння самостійного поповнення й впровадження в практику задля забезпечення кар'єрного зростання, добробуту, комфортного існування в розвинутому суспільстві^[8].

Саме досвід функціонування юридичних клінік в Україні допоміг виокремити ті аспекти роботи юриста, на яких не акцентується увага під час вивчення базових навчальних дисциплін, що відповідає основним ідеям Болонського процесу^[9]. Так, одне з першочергових завдань створення зони європейської вищої освіти та її забезпечення полягає у сприянні мобільності освіти^[10], у рамках якої студентам повинні забезпечуватися доступ та можливість отримання освіти та практичної підготовки^[11], а особливості юридичної професії позначаються на специфіці навичок, які необхідно набути під час навчання: 1) система знань про право і державу, механізми їх організації, процеси функціонування, особливості сприйняття особистістю та суспільством; 2) знання діючого законодавства, норм матеріального права та, особливо, процесуального права; 3) формування правового мислення, здібностей пов'язувати фактичні обставини із законом і на його основі пропонувати вирішення життєвих ситуацій; 4) уміння складати документи юридичного характеру, давати поради, консультувати з правових питань^[12]. Іншими словами, як акцентує на це увагу С.В. Ківалов, головний плюс європейських стандартів – у їхній раціональності, коли навантаження робиться на професійні навички^[13].

Якість освіти багато в чому залежить і від методології викладання, покликаної сприяти реалізації цілей освіти, від правильно обраних згідно з характером дисципліни методик навчання^[14]. Як зазначає В.П. Андрущенко, сучасний етап розвитку вищої школи, що характеризується інтенсифікацією навчального процесу, скороченням періоду навчання, вимагає введення в практику роботи професорсько-викладацького складу нових, нетрадиційних форм і методів викладання. У свою чергу оволодіння кращим світовим освітнім досвідом стимулює пошук нових підходів в підвищенні рівня підготовки майбутніх спеціалістів, конкурентоспроможних на сучасних ринках праці, а розв'язання цієї проблеми в умовах вищих навчальних закладів стає можливим при реалізації інноваційних технологій^[15]. Головною метою використання такого оновленого (інноваційного) наукового підходу до організації навчально-виховного процесу, вибору більш досконалих і пошуку нових форм і методів навчальної роботи є не тільки навчати фахівців того, що реально може знадобитися у подальшій професійній діяльності та контролювати ступінь розвитку необхідних знань, умінь і навичок, а також формувати настанови на постійний саморозвиток і безперервну освіту протягом усього життя з метою повної відповідності сучасності^[16].

Цю позицію поділяє і Н.В. Артикуца, на думку якої дієвим фактором зростання творчого потенціалу суб'єктів навчального процесу є впровадження інноваційних, зокрема інтерактивних методів і форм викладання, а в юридичній клінічній освіті перспективними є насамперед інтерактивні методики, спрямовані на формування й закріплення практичних навичок роботи з клієнтами, вирішення професійних проблем різного ступеня складності, роботи із судово-процесуальними документами: проблемний метод, запрошення спеціалістів, соціальні проекти, аналіз правової ситуації; "ток-шоу"; судові слухання; метод інтерв'ю (інтерв'ювання) та консультування клієнта; переговори тощо^[17]. У зв'язку з цим, до методології в юридичній клініці викладання слід якомога менше увібрати давно встановлені штампи та кліше на прикладі семінарських та практичних занять як методів перевірки знань студентів, а найбільше приділити увагу інтерактивним лекціям, рольовим та індивідуальним заняттям, самостійній роботі як помічника консультанта в юридичній клініці, оскільки лише таким способом можна значно підвищити практичну підготовку студентів та надати їм самим можливість отримати необхідних навичок для роботи за фахом^[18]. М.В. Кравчук також підтримує ідею практичної підготовки студентів в юридичних клініках, які отримали відповідний дозвіл та державне визнання, з використанням найсучасніших методик навчання (інтерактивних)^[19].

Саме поняття "юридична клінічна освіта" не закріплено на нормативному рівні та визначається по-різному. У вітчизняній науковій літературі практично відсутні будь-які фундаментальні дослідження цієї категорії, що значно ускладнює її однозначне розуміння та використання. Найчастіше ним оперують у наукових дослідженнях з метою характеристики унікального способу підготовки фахівців за напрямом "Право" (з обов'язковим використанням юридичних клінік в навчальному процесі як бази для отримання студентами додаткових теоретичних знань і практичних навичок)^[20].

Авторський колектив навчального посібника "Юридична клініка" визначає юридичну клінічну освіту як нову форму практичного навчання студентів-юристів, мета якої полягає у формуванні у них професійних навичок юриста та передбачає надання безоплатної правової допомоги представникам окремих категорій населення, які не можуть самостійно вирішити свої проблеми правового характеру. Автори цього посібника пропонують виокремлювати передумови виникнення юридичної клінічної освіти (велика кількість негативних моментів при підготовці майбутніх юристів через недосконалість традиційних методик юридичної освіти), її завдання (практичне навчання студснтів-юристів, надання юридичної допомоги, популяризаторська діяльність, допомога вишам) і специфічні риси (акцент на практичне навчання студентів-юристів, широке застосування інтерактивних методик викладання, якісно більший обсяг самостійності студентів, поєднання навчання із наданням правової допомоги)^[21].

На думку авторів книги "Професійні навички юриста: досвід практичного навчання", в широкому розумінні поняття "юридична клінічна освіта" підлягає застосуванню до будь-якого типу експериментального, практичного або активного навчання юриста. Таке навчання включає оволодіння великою кількістю навичок і виховання якостей фахівця, пов'язаних із розвитком професіоналізму: здатності вирішувати юридичні проблеми за допомогою різних методів вирішення спорів, вміння аргументувати свою точку зору та вирішувати етичні дилеми, сприяння правосуддю, справедливості та моралі^[22].

Кравчук М.В. та Мудрак Р.М. пропонують розглядати юридичну клінічну освіту як результат діяльності юридичних клінік, що забезпечує інноваційний напрямок здобуття вищої юридичної освіти, оскільки суттєво підвищує практичну складову підготовки майбутнього юриста шляхом кардинального посилення його практичних навичок роботи з клієнтами, вирішенням реальних правових колізій на основі рекомендованих методик, що підносить на новий рівень формування високопрофесійних юристів^[23].

Деякі вчені вважають, що юридична клінічна освіта – це метод (методика) викладання, яка використовується в юридичних вищих навчальних закладах, у рамках якого студенти представляють інтереси реальних клієнтів (відвідувачів) під керівництвом викладачів та практикуючих юристів. Призначення цього інтерактивного методу навчання студентів-юристів правових навичок полягає у посиленні їх практичної підготовки шляхом залучення до практичної юридичної діяльності та надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення^[24].

На думку Ю.О. Фігель, юридична клінічна освіта – це специфічна програма професійного навчання студентів юридичних спеціальностей, реалізована на базі юридичних клінік, спрямована на заповнення прогалини, що виникає між отриманими теоретичними знаннями та застосуванням їх на практиці, та яка сприяє формуванню вмінь реалізації права студентами, які там навчаються^[25]. У порівнянні з іншими способами навчання юристів, юридична клінічна освіта передбачає: 1) поєднання теоретичного навчання з отриманням практичних навичок; 2) проведення спеціальних занять в юридичній клініці для підготовки студентів до практичної діяльності; 3) навчання студентів викладачами, що мають досвід практичної роботи; 4) розвиток професійно значущих якостей, зокрема правової культури; 5) можливість постійного контакту з викладачами при виникненні будь-яких спірних питань при практичній діяльності; 6) використання інтерактивних методів навчання; 7) постійний обмін досвідом юридичної клінічної освіти між діючими юридичними клініками^[26].

Як засіб формування нової методики навчання, юридична клінічна освіта дозволяє впровадити в систему вітчизняної освіти: 1) демократичний стиль відносин між викладачем і студентом (на противагу авторитарному стилю, характерному для системи освіти в цілому);

2) педагогіку співробітництва (студент стає рівноправним учасником освітнього процесу); 3) індивідуальний підхід до студента (співвідношення "викладачі та студенти" в клініці має бути 1:5, 1:8, не більше); 4) захист прав людини як значуща складова професійної діяльності юриста (права людини у ході роботи клініки стають не звичайним струсом повітря, а реальною справою); 5) компонент навчання практичних навичок, органічно доповнює отримані у вищому навчальному закладі теоретичні знання. У зв'язку із цим, юридична клінічна освіта в розумінні її інтеграції в існуючу систему традиційної вищої освіти є позитивною з огляду на те, що не заперечує її, не є радикальним засобом її реформування, а забезпечує плавне "вростання" в неї нових методологічних підходів, сучасних форм та методів викладання^[27].

Впровадження юридичної клінічної освіти в систему вищої юридичної освіти дозволяє забезпечити: 1) студентам – досвід практичної професійної діяльності, закріпити теоретичні знання, отримані під час навчання, на практиці; 2) малозабезпеченим особам – якісну юридичну допомогу, можливість захистити свої права та законні інтереси; 3) вищому навчальному закладу – базу для проходження навчальної та виробничої практики студентами, нові форми (методи практичного навчання студентів у навчальному процесі, гарантію випуску висококваліфікованих фахівців; 4) державі – високий рівень правової освіти та правової культури в країні, доступ малозабезпечених верств населення до безоплатної правової допомоги^[28].

За допомогою проходження практики в юридичній клініці досягається також більш високий рівень психологічної готовності майбутніх юристів до професійної діяльності, що також свідчить про необхідність урахування студентами соціальних і психологічних особливостей різних категорій осіб у процесі інтерв'ювання та консультування відвідувачів (соціально-психологічний аспект в технологіях консультативної діяльності)^[29]. Процес розвитку такої якості в рамках юридичної клінічної освіти буде значно результативнішим, якщо ведеться підготовка студентів до цієї практики, яка повинна будуватися на основі застосування інтерактивних форм і методів навчання. Завдяки цьому студенти не тільки здобувають необхідні знання та навички, але й відбувається розвиток їх моральних, інтелектуальних та емоційно-вольових якостей, а також комунікативної компетентності^[30].

Не випадково під поняттям "навчальні компоненти юридичної клінічної освіти" мається на увазі система форм і методів діяльності юридичної клініки, пов'язаних із загальними завданнями вищої юридичної освіти в частині підготовки фахівця-юриста й упроваджених у звичну практику навчального процесу вищого навчального закладу^[31].

З іншого боку, юридична клінічна освіта розглядається як засіб забезпечення доступу до правосуддя у країнах, що розвиваються і в державах, що ступили на шлях демократії^[32]. Як свідчить практика, юридична клінічна освіта забезпечує не тільки можливість застосування студентами своїх знань, але й сприяє вирішенню питання загальнодержавного значення – допомоги соціально незахищеним верствам населення, правової освіти населення^[33].

Як видно, більшість дослідників "юридичної клінічної освіти" розуміють під цим терміном інтерактивний метод навчання студентів-юристів правових навичок, які необхідні їм для того, щоб стати компетентними, свідомими та етичними юристами. При цьому досліджувана категорія має дві головні мети – навчити практичних умінь та професійної відповідальності студентів-юристів та надавати правову допомогу, щоб задовольнити потреби малозабезпечених осіб^[34].

Існує думка про те, що ототожнення "юридичної клінічної освіти" з інтерактивним методом навчання є не зовсім правильним, оскільки останнє означає спільне навчання та співпрацю між викладачем і студентом (коли вони разом є суб'єктами навчання та всі учасники освітнього процесу взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, спільно вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії колег і свою власну поведінку). Інтерактивні методики навчання – це імітація традиційних проявів суспільного життя у навчальних цілях. У їх основі лежить моделювання ситуації, вироблення і прийняття рішення в умовах, характерних для життєдіяльності та професійної сфери. Ці методики навчання передбачають залучення до обговорення усіх учасників заняття. Слухачі спілкуються один з одним, обмінюються інформацією, спільно розв'язують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії колег і власну поведінку. Навчальний матеріал за інтерактивної форми подачі опановується "через дію" та спрямований на формування навичок використання у подальшому отриманої інформації, моделювання перспективного життєвого досвіду. Для цього максимально заохочуються різноманітні способи рольових ігор, імітації реальних форм функціонування правової системи та інших сфер буття^[35]. На думку М. Дамірлі, саме проблемно-пошукова методика навчання (навчання через постановку проблеми як підстави для пошуку її вирішення) відповідає вимогам сучасної юридичної освіти, оскільки забезпечує найбільш повну самостійність студентів та відповідає проблемному характеру юридичної практики^[36].

В основу інтерактивних методик навчання, коло яких чітко не окреслено, покладено прийом моделювання ситуації, за якої студенти працюють колективно та вирішують типові завдання, з якими доводиться стикатися у повсякденному житті, що є оптимальним для вироблення професійних навичок у майбутнього юриста. Однією з найпоширеніших інтерактивних методик є тренінг, за допомогою якого можна вчити дія ти коректно, ефективно співпрацювати із соціальним середовищем, пізнавати себе та інших у вирі практичної діяльності. Формами тренінгу в юридичній клініці є: 1) мозковий штурм (надзвичайно інтенсивний процес генерування ідей, висловлення пропозицій і хороший спосіб навчити студентів реалізовувати теоретичні знання на практиці); 2) рольові ігри (дають можливість змоделювати певну ситуацію в ролях і в процесі гри набути навичок професійної етики, критичного мислення, комунікації, вирішення правових проблем); 3) робота в малих групах (розвиває навички спостереження та коментування професійних дій колег, що дозволяє запам'ятати, як слід поводитися в тій чи іншій ситуації, які норми права застосувати для вирішення проблемного питання); 4) дискусія (дозволяє виявити різні точки зору для вирішення певної проблеми або спірного питання, а також отримати навички публічного виступу, навчитися поважати думки інших колег).

Тлумачні словники визначають освіту як сукупність знань, отриманих у процесі навчання; процес засвоєння знань; систему навчально-виховних заходів; систему установ, через які здійснюються ці заходи. Освіту можна також розуміти як цілеспрямовану пізнавальну діяльність людей з отримання знань, умінь, або їх удосконалення; як придбання вмінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Відсутнім є також єдиний підхід до розуміння поняття "юридична освіта"^[37]. Як вбачається з Концепції розвитку вищої юридичної освіти в Україні, підготовленої у 2009 р. за сприяння програми "Ініціатива з верховенства права" Американської асоціації юристів (ABA/ROLI), вища юридична освіта в Україні – це галузь фахової освіти, безперервний процес теоретичного та практичного навчання з метою засвоєння сутності та змісту права, а також набуття умінь та навичок застосування його положень у професійній правничій діяльності, який здійснюється у вищих навчальних закладах, де зосереджено висококваліфікований науковий і науково-педагогічний персонал, забезпечено поєднання навчального процесу з науково-практичною діяльністю, та готуються компетентні кадри у галузі права відповідно до стандартів вищої освіти. Основне завдання вищої юридичної освіти – підготовка кваліфікованих фахівців у галузі права, які працюють для утвердження у суспільстві верховенства права та розвитку правової свідомості й правової культури громадян^[38].

На думку Л.І. Кормич, юридична освіта – це сфера вищої освіти, фундамент юридичної професії, середовище формування нового покоління юристів, один з інструментів реалізації соціальної функції права^[39]. На сучасному етапі свого розвитку юридична освіта повинна вирішувати світоглядні та етичні проблеми формування особистості юриста, органічно поєднувати доктринальні знання та практичний досвід.

Поглиблення загальнотеоретичних розробок поняттєво-категоріального апарату юридичної науки є неодмінною умовою її поступального розвитку, а такі розробки мають іти від практики і до неї ж повертатися, збагаченими узагальненнями і діловими рекомендаціями. Аналітична, пізнавальна, по суті, теоретична діяльність завжди є органічною складовою будь-якої реальної предметно-практичної діяльності людини та своєю іманентною метою має сприяння підвищенню продуктивності й ефективності останньої за рахунок поглиблення знань про її природу, сутність, зміст та форму, розроблення пропозицій щодо її удосконалення^[40].

У зв'язку із цим, юридична клінічна освіта є не чим іншим як способом закріплення студентами теоретичних знань та набуття практичних навичок юриста у процесі їх діяльності в юридичній клініці з надання безоплатної правової допомоги^[41]; способом набуття студентами практичних навичок юриста шляхом надання безоплатної правової допомоги населенню в рамках проходження навчальної та інших видів практики на базі юридичної клініки вищого навчального закладу.

Як уже зазначалося вище, сучасна юридична освіта Української держави належить до традиційної (академічної) моделі навчання юристів, яка складається з двох взаємопов'язаних частин – теоретичної (містить у собі лекції та семінарські заняття) та практичної (як правило, це – ознайомча, виробнича та переддипломна практики). Використання різних видів практики, як і стажування, забезпечує підвищення рівня фахової підготовки та робить більш ефективною професійну діяльність, поєднуючи в ній ідеальне та емпіричне, реальне. Під час проходження практики відбувається наближення суб'єкта до розуміння сутності, принципів та значення професійної діяльності^[42].

Однак, якщо під час проходження ознайомчої практики у студентів взагалі немає ніякої можливості застосувати свої знання, то під час виробничої практики їх шанси є дещо більшими – 50/50 (у залежності від того, наскільки серйозно до своїх обов'язків відноситиметься керівник практики)^[43]. Як правило, керівник практики від бази її проходження не знає своїх практикантів, а юридичні механізми впливу на якість керівництва на базі проходження фактично відсутні^[44]; жоден з керівників практики спеціально не навчається умінь правильно передавати свої навички роботи майбутнім спеціалістам у галузі права, а тому у більшості випадків таке керівництво не має практичного сенсу^[45].

Навчальна та виробнича практики, особливо останнім десятиліттям, коли різко зросла кількість вищих юридичних навчальних закладів, перетворюється виключно на "споглядальні", оскільки одночасно в одного судді чи слідчого проходять практику від 5 до 10 студентів^[46]. Саме тому проходження переддипломної практики на останньому курсі навчання є найбільш серйозним практичним заняттям студента. Однак і в цьому разі студента в основному цікавить лише та частина практичного застосування своїх знань, яка напряму пов'язана з темою його дипломної роботи та, відповідно, страждає однобокістю^[43]. Сама практика предметом вивчення у вищому навчальному закладі не є, оскільки в навчальному процесі використовуються лише результати правозастосовчої практики як прийом аргументації, як ілюстрація або демонстрація в навчанні.

З огляду на це, поширена в освітніх колах теза про зв'язок юридичних клінік із організацією практики студентів не викликає сумніву, оскільки вона не лише відображена в наукових положеннях про юридичні клініки, але й відзначена у нормативних засобах її діяльності^[48]. Так, у легальному визначенні юридичної клініки зазначено, що юридична клініка створюється, зокрема, як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів^[49]. Інші норми Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України також передбачають можливість проходження практики студентами безпосередньо на її базі, що підсилює правові підстави такої діяльності згідно з Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України^[50].

Таким чином, відсутність загального поширення використання юридичної клініки як бази практики студентів пов'язана

не з нормативною неврегульованістю такої можливості, а через недостатню практику та досвід такої діяльності в Україні та інших країнах близького зарубіжжя, недостатньою організаційною сталістю юридичного клінічного руху. У разі ж її повноцінного використання як бази практики студентів юридична клініка розкривається як прогресивна освітня технологія, що поєднує в собі два взаємообумовлені блоки, які О.М. Доброхотова називає аудиторною підготовкою та практикою під патронажем тих викладачів, що вели аудиторну підготовку. У цьому разі єдність частин цієї технології забезпечується практичним підходом до навчання (інколи його називають принципом практичного навчання – "навчання через діяльність"), а клінічний характер підготовки полягає в тому, що навчання, реальна практика та їх наукове осмислення є нероздільними^[51].

На дамку А.О. Гапая, виходом із цієї ситуації є поетапне розширення практики студентів в юридичній клініці: 1) застосування лише для бажаючих студентів; 2) поступовий перехід до збільшення їх кількості; 3) застосування паралельно традиційних форм практики з поступовим залишенням найбільш якісних серед них; 4) розширення числа й організаційне зміцнення юридичних клінік вищого навчального закладу^[52].

Приклади діяльності юридичних клінік Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Національного університету "Києво-Могилянська академія", Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки та ін. свідчать про можливість організації та проведення практики студентів в юридичній клініці уже тепер, не чекаючи фундаментальних зрушень на національному рівні^[53]. Зокрема, протягом останніх десяти років навчальну (ознайомчу), виробничу та переддипломну (магістерську) практику в юридичній клініці Національного університету "Одеська юридична академія" пройшло більше трьох тисяч студентів цього вишу.

• [1] Алешина Е.А. Формирование правовой культуры в процессе юридического образования : автореф, дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 "Теория и история права и государства ; история учений о праве и государстве" / Е.А. Алешина. – Ростов-на/Д, 2008. – С. 22.
• [2] Фігель Ю.О. Юридична клініка як інститут формування правової культури осіб / Ю.О. Фігель// Митна справа. -2010. -№6(72). – Ч. 2. -С. 17.
• [3] Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції : монографія / [Ю.М. Оборотов, В.В. Завальнюк, В В. Дудченко, А.Ф. Крижанівський, А.П. Овчиннікова та ін.]; за ред. Ю.М. Оборотова. – О.: Фенікс, 2012. – С. 5.
• [4] Оборотов Ю.М. Теоретичні підгрунтя професіоналізму в правовій сфері / Ю.М. Оборотов, А.Ф. Крижанівський // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 140.
• [5] Кормич Л.И. Юридическое образование. Проблемы и перспективы / Л.И. Кормич, Є.А. Гансова // Актуальні проблеми політики : зб. наук, праць / Одеська держ. юрид. акад.; голов, ред. С.В. Ківалов, відп. ред. Л.І. Кормич. – Вип. 17. – О.: Юрид, літ., 2003. – С. 20.
• [6] Завальна Ж.В. Професійні навички юриста : навч, посіб. / ЖВ. Завальна, М.В. Старянський. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2006. -С. 123.
• [7] Ківалов С.В. Концептуальні засади розвитку сучасної юридичної освіти / С.В. Ківапов // Актуальні проблеми політики : зб. наук, праць / голов, ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – О.: Юрид, л-ра, 2003. – Вип. 16. -С. 7.
• [8] Андрущенко В. Умови та напрями інноваційного розвитку освіти / В. Андрущенко У/ Вища освіта України – 2009. – № 3. – С. 12.
• [9] Гал ай А.О. Основи юридичної клінічної практики : навч.-метод, посіб. / за ред. A. О. Галая, Я.В. Іваніщ. В В. Стаднік. -К.: Атіка, 2007. -С. 6.
• [10] Андрущенко В Модернізація вищої освіти в контексті Болонського процесу / B. Андрущенко // Освіта України. – 2004. – № 23. – С. 8.
• [11] Орзіх М.П. Болонський процес та вища освіта в Україні (на матеріалах Одеської національної юридичної академії) / М.П. Орзіх // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Т. 3. – О.: Юрид, л-ра, 2004. -С. 75-85.
• [12] Введение в украинское право / под общ. ред. С.В. Кивалова, Ю.Н. Оборотова. – 2-е изд., перераб, и доп. – О.: Юрид, л-ра, 2009. – С. 205.
• [13] Ківалов С.В Юридична освіта й Болонський процес / С.В Ківалов // Актуальні проблеми політики : зб. наук, праць / голов, ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – О. : ПП "Фенікс", 2007. – Вип. 30. -С. 4.
• [14] Дамирлн М.А. Сочетание традиционных и нетрадиционных (инновационных) методик при преподавании курса "Сравнительное правоведение" / М.А. Дамирлн // Правове життя сучасної України : матер. Міжнар. наук. конф. проф.-викл. складу, присвяч. 15-річчю НУ "Одеська юридична академія" та 165-річчю Одес. школи права (Одеса, 20-21 квітня 2012 р.).-2011. – Т. 1.-С. 406.
• [15] Андрущенко В. Інформаційні технології в системі інноваційної освіти / В. Андрущенко, А. Олійник // Вища освіта України : теорет. та наук.-метод. часопис. – 2008. – № 3. – С 10.
• [16] Панькевич О.О. Підготовка майбутніх правознавців в умовах сучасного освітнього простору вищого навчального закладу / О.О. Панькевич // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету "Україна". – 2009. – № 1.-С. 92.
• [17] Артикуца Н.В. Інноваційний потенціал розвитку вищої юридичної освіти в Україні / Н.В. Артикуца // Вища освіта України. Темат. вин. : Вища освіта Україйи у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору / АПН України, Ін-т вищої освіти ; відп. ред. вип 1.П. Маноха-К.. Гнозис, 2008. – Дод. 3,т. 3 (10). -С. 22.
• [18] Лоджу к М.Т. Спецкурс "Основи юридичної клінічної практики" в програмі підготовки юристів / М.Т. Лоджук // Верховенство права очима правників-початківців: зб. матеріалів Міжнар. студент, наук. конф. (м. Одеса, 14-15 травня 2010 р.) / за заг. ред. д. ю. н , проф. Ю М. Оборотова. – О.: Фенікс. 2010. -С 69.
• [19] Кравчук M B. Основні напрями реформування та стандартизації вищої юридичної освіти /М.В. Кравчук // Українсько-грецький міжнар наук. юрид. журнал "Порівняльно- правові дослідження". – 2009. – № 1. – С. I65.
• [20] Гадай А.О. Педагогічна характеристика юридичної клінічної освіти / А.О. Галай, Я.В. Іваніщ // Вісник Асоціації юридичних клінік України. – 200S. – № 2. – С. 2.
• [21] Юридична клініка : навч, посіб. / за ред. В А. Слова. С І. Молібога. Д.Г Павленка. – К ; Школяр. 2004 -С. 9-13
• [22] Профессиональные навыки юриста : Опыт пракіичссюго обучения / под ред. Л А Восмобитовой. Л II Михайловой. Е С. Шуірміюй – М. : Дело. 2001. – С 36.
• [23] Кравчук М.В. Юридична клініка – інноваційний напрямок розвитку правової оевгти в Україні / М.В. Кравчук. Р.М Мудрак // Верховенство права у новітніх законодавчих реформах доктрина та практика : збірник матеріалів Міжн юрид. наук.-практ. конф "Актуальна юриспруденція" (м. Київ. 1 грудня 2014 р). Тези иау кових доповідей – К . 2014.-С. 27.
• [24] Савелова Ю.М. Поняття "юридичної клінічної освіти" в Україні / ЮМ Савелова // Актуальна юриспруденція матеріали науково-практичної Інтернет-конференції (5.03.2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док: legalactivity.com.ua. – Назва з екрану.
• [25] Фігель Ю.О. Роль юридичних клінік у формуванні вмінь реалізації права студентами юридичних спеціальностей : дис.... кандидата юрид. наук : 12.00.01 "Теорія та історія держави і права , історія полпичних і правових учень" / Фігель Ю.О. – Львів, 2011. – С. 47.
• [26] Там само. – С. 48.
• [27] Немытина М.В. О методологических подходах в современном клиническом юридическом образовании / М.В. Немытина // Право и образование. – 2004. – № 4. – С. 107.
• [28] Савелова Ю М. Історико-правовий аспект виникнення та розвитку юридичної клінічної освіти / Ю М. Савелова // Малий і середній бізнес (право, держава економіка). – 2013. – № 1.-С. 40.
• [29] Василенко М.Є. Підготовка майбутніх юристів до консультативної діяльності у системі вітчизняної клінічної освіти / М.Є. Василенко // 36. наук, праць. – № 62. Серія : Педагогічні та психологічні науки; Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького ; гол. ред. Є.М. Потапчук. – Хмельницький : Вид. НАДПСУ, 2012.-С. 33.
• [30] Смирнов П.Л Динамика психологической готовности будущих юристов к профессиональной деятельности в условиях юридической клиники : дисс. .. кандидата психолог наук : 10.00.07 "Педагогическая психология" / II Л. Смирнов. – Казань, 2004. – С. 112.
• [31] Галай А.О. Основні навчальні компоненти юридичної клінічної освіти : шляхи впровадження клінічного спецкурсу та практики студентів у навчальний процес вищих навчальних закладів в Україні: навч, посіб. / А.О. Галай. – К.: КНТ, 2009. -С. 5.
• [32] Марченко С.В. Возрождение юридических клиник в совершенствовании правового государства / С.В Марченко // Юридическое образование и наука. – 2004. – № 2. – С. 21.
• [33] Артемова А.Г. Проблема совершенствования общего и профессионального становлення личности студентов юридических вузов / А.Г. Артемова // Актуальные проблемы совершенствования работы с кадрами правоохранительных органов. – 2004. – С. 145.
• [34] На захисті суспільних інтересів : посібник для правників та правозахисників. – К. : Атіка, 2009 – С. 307.
• [35] Галай А.О. Інтерактивні методики викладання у правопросвітній діяльності Тренінговий комплекс : навч, посіб. / за ред. А. О. Галая. – 2-ге вад., випр.. і доповн. / А.О. Галай, В.В. Стаднік, Я.В. Іваніщ. – К.: Атіка, 2007. – 156 с.
• [36] Дамирли М.А. Преподавание учебных дисциплин сравнительно- правового цикла: детерминанты перемен и пути совершенствования / М.А. Дамирли // Порівняльне правознавство : зб. наук, праць і навч. метод, матеріалів : досвід і проблеми викладання. – 2011.-С. 108.
• [37] Бо пан С. К Гуманістичні основи сучасного юридичного освітнього простору/С.К. Бостан, Л.М. Бостан // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 2. – С. 8.
• [38] Концепція розвитку вищої юридичної освіти в Україні: проект [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: http:/Avww.justinian.com.ua/article.php?id=3358. – Назва з екрану.
• [39] Кормич Л.И. Юридическое образование. Проблемы и перспективы / Л.И. Кормич, Є.А. Гаисова // Актуальні проблеми політики : зб. наук, праць / Одеська держ. юрид. акад.; голов, ред. С.В. Ківалов, відп. ред. Л.І. Кормич.-Вип. 17.-0.: Юрид, лп:, 2003. – С. 17.
• [40] Дудченко В.В. До підгрунтя сучасної методології юридичної науки / В.В. Дудченко // Питання удосконалення методології сучасної юриспруденції: тези 2-ої Міжнар. наук, конф., присвяч. пам'яті проф. О.В. Сурілова (м. Одеса, 30-31 березня 2012 р.). – С. 24.
• [41] Лоджу к М.Т. Юридическое клиническое образование студентов в современной Украине / M.T. Лоджук Н Всероссийский журнал научных публикаций. – 2013. – № 5 120). – С. 42.
• [42] Ківалов С.В. Технології професійної підготовки як інструмент впливу на ефективність професійної діяльності / С.В. Ківалов // Актуальні проблеми політики : зб. наук, праць / голов, ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – О.: ПП "Фенікс", 2011. – Вип. 41. – С. 6.
• [43] Матковский С.В. Общественно полезная деятельность студентов как средство повышения их практической подготовки / С.В. Матковский // Юридическое образование и наука. – М.: Юрист, 2003. – № 2. – С. 7.
• [44] Розенфельд Н.А Підвищення ефективності проходження виробничої практики студентами юридичних факультетів ВНЗ за рахунок організації проведення практики на базі юридичних клінік / Н.А. Розенфельд // Університетські наукові записки. Хмельницький університет управління та права. – 2007. – № 2 (22). – С. 458.
• [45] Фігель Ю.О. Юридична клініка як інститут формування правової культури осіб / Ю.О. Фігель // Митна справа. -2010. -№ 6 (72). – Ч. 2. -С. 16.
• [46] Ярошенко О.М. Щодо передумов виникнення і перспектив існування юридичних клінік в Україні. Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. Я. Ц. Тацій / О.М. Ярошенко, Ф.А. Цесарський. – X. : Нац. юрид. акад. України, 2008. – Вип. 94. – С. 241.
• [47] Матковский С.В. Общественно полезная деятельность студентов как средство повышения их практической подготовки / С.В. Матковский // Юридическое образование и наука. – М.: Юрист, 2003. – № 2. – С. 7.
• [48] Галай А.О. Основні навчальні компоненти юридичної клінічної освіти ; шляхи впровадження клінічного спецкурсу та практики студентів у навчальний процес вищих навчальних закладів в Україні: навч, посіб. / А.О. Галай. – К.: КНТ, 2009. – С. 19.
• [49] Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України: наказ Міністерства освіти та науки України від 03.08.2006 р. //Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – С. 680.
• [50] Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України : наказ Міністерства освіти України від 08.04.1993 р., № 93 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0035-93. – Назва з екрану.
• [51] Доброхотова Е.Н. Модернизация высшего юридического образования в направлении усиления связи с практикой / Е.Н. Доброхотова // Правоведение. – 2003. – № 4. – С. 247.
• [52] Галан А.О. Основні навчальні компоненти юридичної клінічної освіти : шляхи впровадження клінічного спецкурсу та практики студентів у навчальний процес вищих навчальних закладів в Україні: навч, посіб. / А.О. Галай. – К.: КНТ, 2009. – С. 22.
• [53] Там само.-С. 13.