Правова допомога в юридичних клініках України: характеристика, форми та особливості

Становлення в Україні громадянського суспільства та правової держави висуває на перший план проблему забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Реалізацію закріпленого у Конституції України положення про найвищу соціальну цінність людини неможливо уявити без наявності ефективної системи загальних та спеціально-юридичних гарантій, які забезпечують її права та свободи.

Правова допомога є одним із найважливіших правових засобів, необхідним елементом механізму забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Об'єктивні труднощі пересічного громадянина, який не володіє спеціальними юридичними знаннями та навичками, щоб ефективно використовувати правові засоби для реалізації та захисту своїх інтересів, породжують необхідність у допомозі юриста-професіонала.

Особливе значення правової допомоги в сучасних умовах викликано факторами як позитивного, так і негативного характеру, серед яких: 1) зростання ролі права в суспільних відносинах, юридичних механізмів задоволення суб'єктами різних економічних, політичних, духовних та інших інтересів; 2) недостатній рівень розвитку правової свідомості та правової культури громадян, який не дозволяє їм використовувати елементарні правові засоби для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів; 3) недостатньо ефективна робота правоохоронної та судової систем, коли без професійного правового сприяння громадяни не можуть відстояти свої права, свободи та законні інтереси, захиститися від свавілля з боку органів державної влади та місцевого самоврядування. Саме тому необхідне підвищення доступності правової допомоги для населення, удосконалення її якості, своєчасності та інших умов ефективності^[1]. Відсутність реального права на її отримання особами, які не мають можливості звернутися по неї через різні причини (відсутність коштів, немічність, малолітство тощо) розглядається як суттєва перешкода у доступі до правосуддя, реалізації рівності сторін у процесі, якої вимагає верховенство права^[2]. У зазначеному аспекті правова допомога 'є вираженням того, що право – це не тільки інструмент упорядкування та охорони окремих соціальних відносин, але й засіб для досягнення окремими індивідами встановлення справедливості^[3].

Правова допомога – це допомога, яка надається в результаті здійснення професійної діяльності юриста, основною ціллю якої є необхідне сприяння у попередженні порушень прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права, усунення чи зменшення несприятливих наслідків такого порушення, відновлення належного становища суб'єкта права. Правова допомога передбачає наявність двох суб'єктів: суб'єкта отримання правової допомоги (особи, яка нездатна самостійно реалізовувати свої права, свободи та законні інтереси) та суб'єкта надання правової допомоги (в організаційно- структурному плані являє собою систему організацій та осіб, утворених та функціонуючих в установленому порядку, які здійснюють цей вид діяльності)^[4].

Правова допомога є також особливим видом юридичної діяльності. Складовою частиною практичної професійної діяльності юриста є надання правової допомоги, яка проявляється у: 1) пошуку правової інформації, правової оцінки представлених або знайдених фактів, формальній визначеності виконуваної роботи; 2) підборі правових норм та отриманні юридичного висновку як вияву відповідного ступеня творчої самостійності при вирішенні юридичних справ та правових завдань; 3) веденні у правових рамках переговорів, виступів у судах тощо. При цьому, досліджувати правову допомогу можна як з точки зору юридичної діяльності, так і з позиції правової послуги. Правова допомога як процес відбувається як юридична діяльність кваліфікованого суб'єкта надання правової допомоги та зовні має вираження у вигляді правової послуги – результату юридичної діяльності^[5].

Згідно з положеннями Закону України "Про безоплатну правову допомогу" правова допомога – це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення, а правові послуги – надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу до вторинної правової допомоги та медіації^[6].

За результатами аналізу норм вищезазначених та інших нормативно-правових актів, де використовуються терміни "правова допомога" та "юридична допомога" (наприклад, Закони України "Про міліцію" від 20.12.1990 р., "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р., "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. тощо), вбачається їх однаковий зміст, а тому ці поняття можна вважати тотожними^[7].

Поняття "послуги" також вживається у багатьох нормативно- правових актах нашої держави. Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 р. визначає послугу як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Закон України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 р. використовує поняття "юридичні послуги" як надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу та реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо). У Національному класифікаторі України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010" послуга розглядається як результат економічної діяльності, щодо якого не можна встановити права власності. Послуги не підлягають продажу окремо від процесу їх виробництва; момент завершення виробництва послуги збігається з моментом надання її споживачеві. В Інструкції про порядок визначення країни походження товарів/ послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм послугою названо трудову діяльність, результати якої виражаються в корисному ефекті, особливій споживчій вартості. Особливістю послуги є збіг у часі та просторі процесів виробництва, реалізації та споживання її споживчої вартості^[8].

У зв'язку із цим, поняття "правова допомога" та "правові послуги" не є абсолютно тотожними, але мають подібне значення; у співвідношенні з поняттям "правова послуга" правова допомога є поняттям більш високого юридично-нормативного порядку і більш широкого соціально-правового змісту. Понятійно-смислова взаємодія між цими поняттями може бути виражена як відношення категорії (правова допомога) і поняття (правові послуги). Так, у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" визначено, що правова послуга є зовнішньою формою правової допомоги. Крім того, в літературі та законодавстві досить часто використовується поняття "юридичні послуги", однак слід віддавати перевагу поняттю "правові послуги" як похідному від поняття "правова допомога" та такому, що вживається у спеціальному законі – Законі України "Про безоплатну правову допомогу"^[9].

Як зазначає В.С. Личко, правова допомога – це різновид юридичної діяльності, яку спрямовано на здійснення правових послуг для зацікавлених осіб публічного і приватного права. На думку цього вченого, правова допомога характеризується такими ознаками: 1) це різновид юридичної діяльності; 2) отримує вираження у наданні правових послуг; 3) може надаватися як на платній, так і безоплатній основі; 4) відсутність гарантії позитивного результату правової допомоги; 5) передбачає наявність професійної таємниці; 6) наслідки правової допомоги мають юридичне значення. У зв'язку з цим, під правовою допомогою слід розуміти надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації обов'язків, прав і свобод людини і громадянина, захисту цих обов'язків, прав та свобод, їх відновлення у разі порушення. При цьому, і це дуже важливо, така допомога надається як на платній, так і на безоплатній основі^[10].

Проблема безоплатної правової допомоги є особливо актуальною для України, адже більшість населення Української держави перебуває за межею бідності. При цьому, великою кількістю фахівців з базовою чи повною вищою юридичною освітою, зростаючою кількістю юридичних фірм, адвокатських бюро, об'єднань тощо ситуація жодним чином не вирішується.

Термін "безоплатна правова допомога" в Законі України "Про безоплатну правову допомогу" вживається у значенні правової допомоги, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. М.В. Стаматіна вважає за необхідне удосконалити зазначене поняття та розуміти під безоплатною правовою допомогою професійну, гарантовану державою діяльність визначених законодавством спеціалістів щодо надання правових послуг на безоплатній основі, спрямованих на реалізацію та захист прав, свобод, законних інтересів осіб, які звернулися за допомогою^[11].

Проблема бідності в Українській державі набула офіційного визнання після затвердження Президентом України Стратегії подолання бідності, яка встановила значення цього терміну та єдиний критерій віднесення різних верств населення до категорії бідних. Як слушно зазначено в Державній цільовій соціальній програмі подолання бідності на період до 2015 р., бідність – це комплексна проблема, а її подолання є довготривалим процесом. Оптимальним варіантом розв'язання цієї проблеми є поєднання активної соціальної політики, спрямованої на відновлення та зростання зайнятості та створення умов для гідної праці, з ефективною підтримкою найуразливіших верств населення.

Як зазначає М.Р. Аракелян, у наданні кожному громадянину правової допомоги, а також юридичним особам, іноземцям та особам без громадянства у спірних питаннях з охорони та захисту їх прав та інтересів, припинення зловживання правом, захисту фізичних осіб від їх обвинувачення, в державному забезпеченні охорони прав громадян правоохоронними та іншими державними органами полягає правозахисна діяльність^[12], яка здійснюється спеціально уповноваженими державними органами та посадовими особами, недержавними установами, громадськими організаціями та фізичними особами^[13]. При цьому, необхідно розмежовувати правоохоронну та правозахисну функції держави^[14], оскільки відмінність у визначенні цих понять обумовлюється не стільки етимологічною відмінністю слів "охорона" та "захист", скільки змістом, яке в них вкладається у конкретному суспільстві^[15].

Як стверджують Л.С. Дубчак та Н.С. Дубчак, до запровадження передбаченої Законом України "Про безоплатну правову допомогу" мережі установ надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги, із завданням надання якісної та водночас безоплатної правової допомоги можуть ефективно впоратися юридичні клініки, які вже нині відіграють хоч і не головну, проте важливу роль в механізмі захисту прав і свобод людини та громадянина^[16].

Юридичні клініки стали тією ланкою правового захисту, якої не вистачало, щоб забезпечити правову допомогу малозабезпеченим громадянам. Не маючи за мету повністю замінити собою державну систему безоплатної правової допомоги, юридичні клініки надають правові послуги із самого широкого кола питань, заповнюючи при цьому вакуум, створений діючим законодавством у цій сфері та практикою його застосування^[17]. Як відзначає В.П. Янишен, юридичну клініку слід розглядати як додаткове (факультативне), а не виключно альтернативне джерело одержання безоплатної правового допомоги особами, які її потребують^[18].

Зокрема, останніми роками юридичні клініки при вищих навчальних закладах України юридичного профілю надають значний обсяг безоплатної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення. Беручи участь у діяльності юридичної клініки, студенти- клініцисти здійснюють прийом відвідувачів та надають їм правову інформацію, консультації та роз'яснення з правових питань, складають процесуальні та інші документи правового характеру, здійснюють представництво інтересів осіб у судах, органах державної влади та місцевого самоврядування, перед іншими особами. Будучи важливим засобом реформування вищих навчальних закладів та інтеграції в освітній процес компоненту навчання практичних навичок, юридичні клініки є затребуваними з боку малозабезпечених верств населення, які потребують безоплатної правової допомоги^[19].

Наприклад, правозахисна діяльність юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" на теперішній час відома далеко за межами м. Одеса та Одеської області, оскільки з кожним роком збільшується географія осіб, які звертаються сюди за безоплатною правовою допомогою. Доволі часто квиток на поїзд чи автобус до м. Одеса обходиться відвідувачам юридичної клініки значно дешевше, ніж вартість послуг адвокатів чи інших практикуючих юристів за їх місцем проживання^[20]. Зокрема, протягом 2010-2013 pp. у діяльності цій'юридичної клініки у статусі консультантів та помічників консультантів взяло участь 2 045 студентів та аспірантів університету. За вказаний період юридичною клінікою було надано безоплатну правову допомогу 9 504 особам, які звернулися за отриманням юридичної консультації, а також підготовлено відвідувачам 5 369 процесуальних та інших документів правового характеру. Такі показники діяльності тільки однієї юридичної клініки свідчать про високий рівень довіри до них з боку громадян.

Разом із тим, на законодавчому рівні юридичні клініки в Українській державі знаходяться поза сферою правового регулювання в системі безоплатної правової допомоги, що не сприяє їх належній діяльності. Саме тому та з метою наділення юридичних клінік при вищих навчальних закладах України статусом суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги, а також спрощення процедури та зменшення фінансових затрат для малозабезпечених верств населення під час реалізації ними права на представника в судовому засіданні, народними депутатами України С.В. Ківаловим та Ю.Р. Мірошниченком було підготовлено відповідний законопроект (реєстр. № 0926 від 12.12.2012 р.), який на теперішній час знаходиться на розгляді Верховної Ради України у другому читанні^[21].

Н.С. Дубчак виокремлює п'ять основних правових послуг, які надаються юридичними клініками нашої держави при здійсненні захисту прав та інтересів фізичних осіб: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; 2) складання документів непроцесуального характеру; 3) складання документів процесуального характеру; 4) процесуальне та непроцесуальне представництво; 5) правоосвітня робота^[22].

Погоджуючись певною мірою із такою класифікацією правових послуг безоплатної правової допомоги, які надаються юридичними клініками, необхідно зазначити про "штучний" характер їх поділу, зумовлений законодавчим регулюванням видів правової допомоги в Законі України "Про безоплатну правову допомогу".

Загальна теорія права використовує поняття "форми правової допомоги" як певним чином організований та самодостатній вид діяльності суб'єктів надання правової допомоги, який характеризується специфікою завдань, особливістю предмета та змістом діяльності цих суб'єктів (дій, засобів, методів та технологій їх здійснення)^[23]. З цією позицію погоджується і В.С. Личко, яка виокремлює підходи до класифікації видів правової допомоги з урахуванням таких особливостей, як: сфера надання, форми правової допомоги, статус суб'єктів надання правової допомоги, платність, обсяг правової допомоги, критерій основного або факультативного характеру діяльності суб'єкта надання правової допомоги. На думку цього вченого, правову допомогу можна класифікувати на види в залежності від форм, в яких вона може здійснюватися, а саме? 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; 2) підготовка документів непроцесуального характеру; 3) складання документів процесуального характеру; 4) представництво; 5) надання правової допомоги юридичними клініками^[24].

Вивчення особливостей та досвіду діяльності більшості юридичних клінік України дає можливість виокремити наступні форми правової допомоги в юридичних клініках нашої держави: 1) правове інформування; 2) правове консультування; 3) складання правових документів; 4) правове представництво; 5) правове навчання.

Правове інформування – це передача особі повної, достовірної, адресної та доступної правової інформації щодо проблемної правової ситуації. Ця форма правової допомоги характеризується такими ознаками: завдання – заповнення дефіциту правової інформації, усунення існуючих в особи сумнівів; предмет – правова свідомість адресата правової допомоги, в якому відбуваються зміни у вигляді набуття знань про права та обов'язки, способи їх реалізації та захисту, необхідних для подолання проблемної правової ситуації; зміст – процес передачі суб'єктом надання суб'єкту отримання правової інформації, яка володіє властивостями: достовірності, повноти, конкретності, адресності та доступності (адаптованості для сприйняття суб'єктом отримання правової допомоги). Правове інформування обов'язково передбачає "переклад" правової інформації з "юридичної мови" на мову, яка зрозуміла непрофесіоналу – суб'єкту отримання правової допомоги^[25].

Правове інформування в юридичній клініці передбачає надання студентами-консультантами за зверненням відвідувачів юридичної клініки інформації у формі усних та письмових довідок щодо порядку застосування норм законодавства України для вирішення конкретних порушених відвідувачами питань. Письмова довідка щодо положень законодавства складається на бланку юридичної клініки з обов'язковим зазначенням юридичної адреси та номера телефону юридичної клініки, особи її виконавця із числа студентів-консультантів юридичної клініки, а також підписується завідувачем юридичної клініки із прикладенням відбитку печатки такої клініки (за наявності)^[26].

Наприклад, правова довідка юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" готується на бланку юридичної клініки, підписуються консультантом та погоджуються куратором чи завідувачем юридичної клініки, а також реєструються лаборантом у відповідних журналах реєстрації. Правова довідка цієї юридичної клініки має містити в собі такі обов'язкові елементи: 1) дату та номер реєстрації в Журналі реєстрації правових довідок юридичної клініки; 2) прізвище, ім'я та по батькові, а також поштову адресу зареєстрованого чи фактичного місця проживання відвідувача юридичної клініки; 3) чітко та лаконічно сформульоване правове питання відвідувача юридичної клініки; 4) витяги із законодавства України, які регулюють правове питання відвідувача юридичної клініки (з посиланням на пункт, частину та статтю нормативно-правового акта, його назву та назву суб'єкта прийняття (видання, затвердження тощо) та інші необхідні реквізити); 5) прізвище, ім'я та по батькові членів консультаційної групи, які брали участь у підготовці правової довідки; 6) прізвище, ім'я та по батькові куратора юридичної клініки, який перевірив та погодив зміст правової довідки на відповідність положень законодавства України.

Правове консультування – це процес взаємодії суб'єкта надання та суб'єкта отримання правової допомоги щодо проблемної правової ситуації з метою виявлення можливих правових шляхів її вирішення та їх наслідків, з'ясування шляхів та способів реалізації обраного рішення. Ця форма правової допомоги характеризується такими ознаками: 1) завдання – роз'яснення суб'єкту отримання правової допомоги всіх можливих варіантів вирішення проблемної правової ситуації, правових наслідків кожного з них, рекомендація найбільш оптимального варіанту вирішення та визначення стратегії та тактики юридичних дій з його реалізації. Результатом правового консультування має бути повне, конкретне уявлення суб'єкта отримання правової допомоги про свою майбутню правову діяльність у проблемній ситуації (які конкретно юридичні дії необхідно здійснити, які засоби є для цього необхідними тощо). Правове консультування є "керівництвом до правової діяльності" суб'єкта отримання правової допомоги; предмет – правове усвідомлення суб'єкта отримання правової допомоги; зміст –процес руху правової інформації від суб'єкта надання до суб'єкта отримання правової допомоги. Правове консультування відрізняється від правового інформування строго індивідуальним характером, максимальним ступенем адресності та обов'язковою присутністю поради про найбільш оптимальний спосіб подолання індивідуальної проблемної правової ситуації^[27].

Правове консультування в юридичній клініці передбачає надання студентами-консультантами рекомендацій відвідувачам юридичної клініки щодо використання передбачених законодавством прав і свобод для досягнення необхідного результату^[28].

Правове консультування в юридичній клініці Національного університету "Одеська юридична академія" полягає у наданні за зверненням відвідувача .юридичної клініки у формі письмового правового висновку консультацій, роз'яснень та порад щодо використання передбачених законодавством України прав і свобод, а також виконання обов'язків для вирішення порушених відвідувачем питань (проблем) і досягнення необхідного результату. Правовий висновок цієї юридичної клініки, крім вищевикладених елементів правової довідки, має також містити в собі чітко та лаконічно сформульовані консультації та роз'яснення з правових питань відвідувача юридичної клініки, а також пораду щодо використання ним передбачених законодавством України прав і свобод для досягнення необхідного результату.

Складання правових документів – це створення та надання суб'єкту отримання правової інформації, матеріалізованої на відповідному носієві (як правило, паперовому), оформленої у відповідності до правових вимог та спрямованої на виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єкта отримання правової допомоги у проблемній правовій ситуації. Завдання – надати у розпорядження (самостійне використання) суб'єкту отримання правової допомоги для запобігання та (або) подолання конкретної проблемної правової ситуації особливого засобу здійснення його правової діяльності – правового (юридичного) документа; предмет – правова діяльність суб'єкту отримання правової допомоги, оскільки юридичний документ є засобом її здійснення; зміст – сам процес створення та надання суб'єкту отримання правової допомоги юридичного документу. Юридичний документ, який надається суб'єкту отримання правової допомоги, характеризується: 1) відсутністю владного змісту; 2) законністю змісту; 3) орієнтованістю на максимальне врахування інтересів та цілей суб'єкта отримання, для реалізації яких документ створюється; 4) відповідністю правилам юридичної техніки. Складання правових документів доволі часто супроводжується правовим консультуванням із приводу порядку їх використання^[29].

Складання правових документів в юридичній клініці передбачає підготовку студентами-консультантами для відвідувачів юридичної клініки заяв, клопотання, скарг, запитів на інформацію та інших документів процесуального характеру (позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, клопотань тощо) з дотриманням визначених законодавством України вимог до форми та змісту відповідного документа (у першу чергу, законів України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р., "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. та процесуальних кодексів)^[30].

Правове представництво – це здійснення суб'єктом надання правової допомоги дій із набуття та реалізації прав та обов'язків суб'єкта отримання, спрямоване на подолання проблемної правової ситуації. При здійсненні правового представництва суб'єкт надання правової допомоги може діяти як від імені суб'єкта отримання, так і від свого імені в інтересах суб'єкта отримання^[31].

Правове представництво в юридичній клініці може здійснюватися студентами-консультантами в органах державної влади та місцевого самоврядування, перед іншими особами та в судах. Здійснення представництва інтересів відвідувачів юридичної клініки в органах державної влади та місцевого самоврядування, перед іншими особами передбачає подання та вимагання студентами-консультантами документів, проведення консультацій, участь у розгляді документів відвідувачів з метою представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів. Представництво інтересів відвідувачів юридичної клініки у суді передбачає здійснення студентами-консультантами процесуальної діяльності із захисту прав відвідувачів юридичної клініки як учасників судового процесу (позивачів, відповідачів, третіх осіб, свідків у цивільних та адміністративних справах тощо)^[32].

За наявності довіреності відвідувача юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" на представництво його інтересів консультант цієї юридичної клініки має право: 1) представляти права та законні інтереси відвідувача в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 2) запитувати та отримувати документи, інші матеріали або їх копії, необхідні у зв'язку з наданням безоплатної правової допомоги в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) збирати відомості з метою використання їх під час захисту прав та законних інтересів відвідувача; 4) ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами, крім тих, що є державною таємницею.

Здійсненню студентами безпосереднього представництва інтересів відвідувачів юридичної клініки в судах України сприяє цивільне та адміністративне процесуальне законодавство, норми якого хоч і не містять згадки про такі клініки як суб'єктів надання правової допомоги іншим учасникам процесу, але надають можливість студентам-консультантам брати участь у судових засіданнях у процесуальному статусі представників сторін та третіх осіб^[33].

Як свідчить багатолітній правозахисний досвід діяльності юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія", надання студентами-клініцистами правової допомоги в кримінальних справах не є поширеною практикою та обмежується усними консультаціями (роз'ясненнями) положень кримінального, кримінально-процесуального та іншого законодавства України,• складанням заяв (клопотань) до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, скарг на їх дії, бездіяльність та прийняті рішення (у тому числі й на вироки суду), а також підготовкою цивільних позовів. Студенти, які беруть участь у діяльності юридичної клініки, не є захисниками обвинуваченого, підсудного чи засудженого, а також представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі^[34].

Правове навчання (освіта) – це вплив на правову свідомість особистості з метою формування правових знань, вмінь та навичок для самостійного розпізнання ним життєвої ситуації (реальної чи умовної) як правової, її самостійного запобігання та (або) подолання. Правова освіта являє собою прагматичний аспект правового розвитку особистості, навчальну сторону правової освіти – організований, цілеспрямований процес взаємодії того, хто навчає, та того, кого навчають, щодо формування в останнього правових знань, умінь та навичок правової діяльності. Правове навчання переслідує утилітарну, практичну ціль – самостійне запобігання та (або) подолання правовими засобами тієї чи іншої проблемної правової ситуації суб'єктом отримання правової допомоги та сконцентровує увагу на формуванні та розвиткові інтелектуальних (раціональних) компонентів правової свідомості^[35].

Ознаками правового навчання, які обумовлюють її виділення як самостійної форми правової допомоги, є: об'єкт – проблемні правові ситуації, які виникають у свідомості суб'єкта отримання правової допомоги (не існують на момент звернення, але можливі у майбутньому). На відміну від правового консультування, при правовому навчанні суб'єкт надання правової допомоги працює не з конкретною проблемною правовою ситуацією, а з визначеним типом проблемних правових ситуацій, через що обумовлюється менший ступінь адресності. Правове навчання не може охопити всю багатогранність проблемних правових ситуацій, а тому необхідно виокремити основні, поширені, повторювані у повсякденному житті та найбільш значимі проблемні правові ситуації. Зміст правового навчання являє собою процес формування правових знань, умінь та навичок діяльності у типових проблемних правових ситуаціях. Завдання правового навчання вбачається у тому, щоб шляхом набуття правових знань, умінь та навичок сформувати у суб'єкта отримання правової допомоги здатність самостійно та своєчасно: 1) розпізнати реальну проблемну життєву ситуацію як правову чи передбачати можливість її виникнення у майбутньому; 2) вжити необхідних заходів запобігання чи створити умови для ефективного її подолання у майбутньому (наприклад, закріпити докази); 3) усвідомити необхідність звернення за іншими видами правової допомоги. Правове навчання має яскраво виражений профілактичний характер, оскільки його спрямовано на запобігання проблемних правових ситуацій; її предметом є правосвідомість суб'єкта отримання правової допомоги.

Правове навчання (освіта) в юридичній клініці передбачає здійснення студентами-клініцистами комплексу заходів виховного, навчального та інформаційного характеру, спрямованих на створення належних умов формування правової культури населення, набуття громадянами обсягу правових знань та навичок у їх застосуванні, необхідних для реалізації громадянами своїх драв і свобод, а також виконання покладених на них обов'язків^[36].

Як приклад, правова освіта населення в юридичній клініці Національного університету "Одеська юридична академія" реалізується за такими напрямами:

• 1) проведення навчальних занять (уроків) у позакласний та позашкільний час для учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів та вихованців спеціальних навчальних закладів (у тому числі шкіл-інтернатів, дитячих будинків, притулків тощо), незалежно від їх організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування;
• 2) підготовка роздаткових матеріалів із правороз'яснювальної та правозастосовної тематики (листівок, буклетів, брошур тощо) для населення;
• 3) ведення офіційної тематичної рубрики в локальних, місцевих та загальноукраїнських засобах масової інформації (газетах, журналах, теле- і радіопрограмах) та мережі Інтернет;
• 4) організація та проведення круглих столів, Наукових гуртків, дискусійних та дебатних клубів тощо з актуальних правових питань.

До правової освіти населення в юридичній клініці залучаються консультанти та помічники консультантів, які успішно опрацювали методичну літературу за відповідними напрямами, а також рекомендовані куратором юридичної клініки, який відповідає за організацію, методичне забезпечення та реалізацію цієї форми діяльності юридичної клініки.

• [1] Кашковский В.С. Юридическая помощь как правовая категория и социально-правовое явление: вопросы теории и практики: дисс.... кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве" / Кашковский В.С. – Тамбов, 2009. – С. 3.
• [2] Гончаренко С.В. Безоплатна правова допомога стає реальністю? (Дослідження думки адвокатів щодо системи безоплагної правової допомоги в Україні) / С.В. Гончаренко, Є.Ю. Бова // Адвокат. – 2009. – № 7 (106). – С. 10.
• [3] Личко В.С. Поняття та види правової допомоги в Україні : загальнотеоретичне дослідження: автореф, дис. на здобуття наук, ступеня канд, юрид наук: 12.00.01 "Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень" / В.С. Личко. – О., 2013.-С. 3.
• [4] Панченко В.Ю. Юридическая помощь личности (общетеоретический аспект) : дисс. кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве" / Панченко В.Ю. – Красноярск, 2004. – С. 69.
• [5] Личко В.С. Поняття та види правової допомоги в Україні : загальнотеоретичне дослідження: автореф, дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 "Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень" / В.С. Личко. – О., 2013.-С. 17.
• [6] Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 2.06.2011 р. // Голос України. – 2011. – №122.
• [7] Личко В.С. Поняття та види правової допомоги в Україні : загальнотеоретичне дослідження : автореф, дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 "Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень" / В.С. Личко. – О., 2013.-С. 18.
• [8] Дубчак Н.С. Загальна характеристика правових послуг, що надаються юридичними клініками / Н.С. Дубчак // Держава і право. – 2012. – № 56. – С. 73.
• [9] Личко В.С. Поняття та види правової допомоги в Україні : загальнотеоретичне дослідження: автореф, дис. на здобуття наук ступеня канд юрид. наук: 12.00.01 "Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень" / В.С. Личко. – О., 2013.-С. 18.
• [10] Там само. – С. 16-17.
• [11] Стаматіна М.В. Організація діяльності щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу : автореф, дне. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / М.В. Стаматіна. – X., 2012. – С. 19.
• [12] Аракелян М.Р. О совершенствовании правозащитной деятельности в учебном процессе: сравнительная адвокатура / М.Р. Аракелян // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – 2007. – Т. 6. – С. 40.
• [13] Аракелян М.Р. Эффективность права как фактор, определяющий состояние правозащитной деятельности государства (теоретический аспект) / М.Р. Аракелян // Актуальні проблеми політики : зб. наук, праць. – О., 2012. – Вип. 44. – С. 18.
• [14] Аракелян М.Р. Трансформация правозащитной функции современного украинского государства /М.Р. Аракелян//Наукові праці Національного університету "Одеська юридична академія". – 2012. –Т 11. –С. 31.
• [15] Аракелян М.Р. Новое содержание правозащитной функции современного украинского государства / М.Р. Аракелян // Актуальні проблеми політики : зб. наук, праць. – О., 2012. – Вип. 67. –С. 33.
• [16] Дубчак Л.С. Співпраця юридичних клінік і громадських організацій – потреба сьогодення / Л.С. Дубчак, Н.С. Дубчак // Бюлетень Асоціації адвокатів України. – 2012. – №2 (З).-С. 6.
• [17] Лоджу к М.Т Про форми правової допомоги в юридичних клініках України / М.Т. Лоджу к // Ученые записки Таврического национального университета имени B. И. Вернадского. Серия "Юридические науки". – 2013. – № 2-1. – Ч. 1. – С. 82.
• [18] Янишен В.П. Діяльність юридичних клінік у контексті законодавства України про безоплатну правову допомогу / В.П. Янишен Матеріали всеукраїнського науково-практичного круглого столу "Діяльність юридичних клінік України у зв'язку' з прийняттям Закону України "Про безоплатну правову допомогу", проведеного на базі експериментальної навчальної лабораторії "Правнича клініка" факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія" в рамках щорічної міжнародної науково- практичної конференції "Дні науки в НАУКМА" (м. Київ, 27 січня 2012 р.). – 2012. -C.21.
• [19] Немытина М.В. О методологических подходах в современном клиническом юридическом образовании / М.В. Немытина // Право и образование. – 2004. – № 4. – С. 107.
• [20] Положення про юридичну клініку Національного університету "Одеська юридична академія" / за заг. ред. акад. С.В. Ківалова. – О., 2011. – С. 7.
• [21] Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_l?id=&pf3511=45025. – Назва з екрану.
• [22] Дубчак Н.С. Загальна характеристика правових послуг, що надаються юридичними клініками / Н.С. Дубчак // Держава і право. – 2012. – № 56. – С. 77.
• [23] Лоджук М.Т. Про форми правової допомоги в юридичних клініках України / М.Т. Лоджук // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия "Юридические науки". – 2013. – № 2-1. – Ч. 1. – С. 83.
• [24] Личко В.С. Поняття та види правової допомоги в Україні : загальнотеоретичне дослідження : автореф, дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 "Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень" / В.С. Личко. – О., 2013. – С. 19.
• [25] Панченко В.Ю. Юридическая помощь личности (общетеоретический аспект) : дисс. кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве" / Панченко В.Ю. – Красноярск, 2004; – С. 130.
• [26] Лоджук М.Т. Про форми правової допомоги в юридичних клініках України / М.Т. Лоджук // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия "Юридические науки". -2013. –№ 2-1. – Ч. 1. – С. 85.
• [27] Панченко В.Ю. Юридическая помощь личности (общетеоретический аспект) : дисс. кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве" / Панченко В.Ю. – Красноярск, 2004. – С. 132.
• [28] Лоджук М.Т. Про форми правової допомоги в юридичних клініках України / М.Т. Лоджук // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия "Юридическиенауки".-2013.-№2-І.-Ч. 1.-С. 86.
• [29] Панченко В.Ю. Юридическая помощь личности (общетеоретический аспект) : дисс. кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве" / Панченко В.Ю. – Красноярск, 2004. – С. 134.
• [30] Лоджук М.Т. Про форми правової допомоги в юридичних клініках України / М.Т. Лоджук // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия "Юридические науки".-2013.-№2-1.-Ч. 1.-С. 87.
• [31] Панченко В.Ю. Юридическая помощь личности (общетеоретический аспект) : дисс. кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве" / Панченко В.Ю. – Красноярск, 2004. – С. 141.
• [32] Лоджу к М.Т. Про форми правової допомоги в юридичних клініках України / М.Т. Лоджу к // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия "Юридические науки". – 2013. -№ 2-1.- Ч. 1.-С. 87.
• [33] Лоджук М.Т. Юридичні клініки як учасники судового процесу: пропозиції удосконалення законодавства / М.Т. Лоджук // Митна справа. – 2011. – № 2. – С. 123.
• [34] Лоджук М.Т. Юридична клініка як суб'єкт надання безоплатної правової допомоги в кримінальному судочинстві / М.Т. Лоджук // II Всеукр. читання з кримін. юстиції, присвяч. пам'яті професора В.П. Колмакова : зб. матеріалів, м. Одеса, 18-19 березня 2011 р. / за заг. ред. д. ю. н., проф. В.М. Дрьоміна. – О.: Фенікс, 2011. – С. 315.
• [35] Панченко В.Ю. Юридическая помощь личности (общетеоретический аспект) : дисс. кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве" / Панченко В.Ю. – Красноярск, 2004. – С. 136.
• [36] Лоджук М.Т. Про форми правової допомоги в юридичних клініках України / М.Т. Лоджук // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского Серив "Юридические науки". -2013. -№2-1. – Ч. 1.-С. 88.