Досвід надання безоплатної правової допомоги в юридичній клініці Національного університету "Одеська юридична академія"

Одним із основних напрямків державної політики України у галузі прав людини є розроблення механізмів реалізації конституційного положення про право людини і громадянина на кваліфіковану правову допомогу, у тому числі безоплатну^[1]. Конституційне право на кваліфіковану правову допомогу належить до інституту основних прав і свобод людини і громадянина, які лежать в основі правового статусу особистості. Це право, з одного боку, є одним з найважливіших прав людини і громадянина, а з іншого – гарантію дотримання комплексу інших прав особистості^[2]. Проте, чинне законодавство України не надає визначення такої правової категорії як "якісна" або "кваліфікована" правова допомога, а у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі існують різні підходи щодо розуміння цього поняття та основних критеріїв такої допомоги.

В.Ю. Панченко вважає, що поняття "юридична допомога" та "кваліфікована юридична допомога" співвідносяться як родове та видове поняття, а останнє відображає властивості суб'єкта надання (освіту, стаж роботи тощо) та міру якості його діяльності^[3].

На думку А.Л. Міронова, право на кваліфіковану правову допомогу як суб'єктивне право – це гарантована державою за допомогою законів можливість особи отримувати необхідну йому допомогу від інших осіб, що володіють спеціальними юридичними знаннями, вміннями та навичками^[4].

Авторами дослідження "Громадянські права людини: сучасні проблеми теорії та практики" запропоновано ввести поняття "мінімальні стандарти кваліфікованої юридичної допомоги", складовими яких є наявність юридичної освіти в особи, яка надає правову допомогу, а також пред'явлення до особи, яка надає окремі види юридичної допомоги, спеціальних вимог (кваліфікаційний іспит, стаж тощо)^[5].

Г.М. Резнік вважає, що відповідно до світової практики кваліфікованою може вважатися допомога, що надається фахівцями по праву – як мінімум особами, які мають юридичну освіту, при обов'язковому дотриманні професійних стандартів та етичних норм, а також за підтримки професійного контролю. Поза цими стандартами та нормами юридична допомога кваліфікованою визнана бути не може^[6].

Із точки зору В.М. Бєліка, саме поняття "кваліфікована юридична допомога" характеризує її якісну складову – наявність у суб'єкта надання кваліфікації, що може виразитися у складанні кваліфікаційного іспиту для отримання передбаченого законом статусу, який передбачає не тільки додаткові професійні можливості, але й міри професійного контролю у вигляді відповідальності за недостатню якість цієї допомоги та етичні порушення (наприклад, дисциплінарна відповідальність в адвокатському співтоваристві)^[7].

На думку М.М. Кілніса, конституційне право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги гарантується не тільки створенням (інституціоналізацією) професійного співтовариства адвокатів, але й встановленням державою принципів діяльності цієї спільноти, які захищають від довільного втручання під час надання юридичної допомоги^[8].

Як зазначав Є.В. Васьковський, основоположним у взаєминах між особою, яка потребує правової допомоги, і тим, хто таку допомогу може надати, є довіра. Для того, щоб клієнт міг бути цілком відвертим зі своїм адвокатом, необхідно дати йому впевненість, що всі відкриті ним обставини будуть триматися в суворому секреті та ні в якому разі не отримають розголосу. Звідси виникає у адвоката обов'язок так званої професійної таємниці, яка існує в інших професіях^[9].

За результатами аналізу вищезазначених підходів можна виокремити основні умови забезпечення надання кваліфікованої (якісної) правової допомоги, а саме: 1) наявність юридичної освіти у суб'єкта надання такої допомоги; 2) успішна здача цим суб'єктом кваліфікаційного іспиту на право надання такої допомоги; 3) дотримання цим суб'єктом професійних стандартів та етичних норм при наданні такої допомоги; 4) наявність професійного контролю за суб'єктом надання такої допомоги; 5) незалежність суб'єкта надання такої допомоги від впливу третіх осіб; 6) додержання цим суб'єктом принципу конфіденційності при наданні такої допомоги^[10].

Саме тому визначити якісний характер правової допомоги, яка надається юридичними клініками в Україні, можна шляхом здійснення аналізу такої допомоги на відповідність вищезазначеним умовам.

По-перше, на думку О.М. Калачевої, уже за однією єдиною ознакою – наявністю вищої юридичної освіти, ту допомогу, яку надають юридичні клініки, не можна назвати кваліфікованою, оскільки студенти-консультанти лише здобувають таку освіту^[11].

Однак, у більшості юридичних клінік України існує поділ студентів, які беруть участь у їх діяльності, у залежності від рівня теоретичних знань та практичних навичок, курсу навчання та періоду роботи в юридичній клініці, на дві категорії – консультанти та помічники консультантів.

Наприклад, помічниками консультантів юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" є студенти 3-4 курсів денної форми навчання, які володіють теоретичними знаннями та необхідним мінімумом практичних навичок, але не мають права самостійно надавати громадянам консультації з правових питань. Помічник діє виключно під керівництвом консультанта у межах консультаційної групи та зобов'язаний виконувати його індивідуальні завдання щодо підбору законодавчих і нормативних джерел із питань консультування громадян, ведення статистичного обліку. Помічникові заборонено самостійно проводити інтерв'ювання та консультування відвідувачів юридичної клініки. Консультантами юридичної клініки цього університету є студенти 5-го курсу денної форми навчання (особи, які уже здобули освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр"), які володіють необхідними теоретичними знаннями і практичними навичками та здатні самостійно надавати правову допомогу при методичній підтримці кураторів юридичної клініки. Крім того, до консультування відвідувачів цієї юридичної клініки активно залучаються також аспіранти та слухачі Інституту підготовки професійних суддів університету (тобто особи ;з освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліста" та "магістра" права)^[12].

Співвідношення кількості студентів з вищою юридичною освітою до студентів молодших курсів в юридичній клініці Національного університету "Одеська юридична академія" є доволі значним в сторону перших. До того ж, як справедливо зазначають ряд авторів, сучасна правова система настільки ускладнилася, що навіть наявність в особи вищої юридичної освіти є недостатньою для захисту її прав, а кваліфікованої спеціалізованої юридичної допомоги потребуватимуть усі громадяни (у тому числі й ті, що мають дипломи вищих юридичних навчальних закладів).

По-друге, зарахування студентів до юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" (як і до юридичних клінік при інших провідних вищих юридичних навчальних закладах України) здійснюється на основі конкурсного відбору, умови якого встановлюються юридичною клінікою. Конкурсний відбір є обов'язковою умовою формування персонального складу студентів-кпініцистів згідно з Типовим положенням про юридичну клініку вищого навчального закладу України^[13].

Звісно, що конкурсний відбір студентів до діяльності в юридичній клініці не можна порівнювати з кваліфікаційним іспитом на право здійснення адвокатської діяльності, однак такий конкурс є механізмом забезпечення достатньо високого рівня компетентності та добросовісності консультантів та помічників консультантів юридичних клінік.

З іншого боку, як слушно зазначив П.М. Рабінович, "...видається надмірним применшення ролі нашої юридичної освіти як такої, яка начеби сама по собі не забезпечує належного рівня професійності й не гарантує якості пропонованих юристом послуг, та "возвеличення" кваліфікованості будь-якого адвоката, котрий теж є "продуктом" тієї ж системи юридичного навчання. Якщо вітчизняна юридична освіта з її науковим підгрунтям і неабиякими державними капіталовкладеннями не є такою гарантією, а відповідний диплом державного зразка ще не є достатнім доказом професійності його власника, то й цінність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю навряд чи буде більшою (зокрема тому; що питання кваліфікаційного іспиту для юриста, який виявив бажання стати адвокатом, не виходять за рамки навчального плану підготовки юриста (тобто фахівця у галузі права). У будь-яких середовищах професійних юристів завжди є як висококваліфіковані, так і недостатньо кваліфіковані фахівці"^[14].

По-третє, у своїй діяльності юридичні клініки, крім Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України та інших внутрішніх актів з організації роботи, керуються також документами, розробленими у 2003-2005 pp. Асоціацією юридичних клінік України.

Стандарти юридичних клінік України було прийнято з метою забезпечення єдиного підходу до організації діяльності юридичних клінік в Україні, відмежування юридичних клінік від інших форм об'єднань студентів та молодих юристів, які надають юридичну допомогу населенню, формування професійних навичок юриста у студентів вищих юридичних навчальних закладів та факультетів. Етичний кодекс юридичної клініки в Україні покликаний врегулювати етичні засади організаційної діяльності учасників юридичної клініки – студентів, викладачів, фахівців-практиків у процесі виконання завдань юридичної клініки. Його положення розкривають зміст принципів, на яких має будуватися діяльність кожної юридичної клініки, визначаються взаємовідносини між співробітниками та студентами-клініцистами в юридичній клініці, а також їх взаємовідносини з відвідувачами юридичної клініки.

Таким чином, юридичним клінічним рухом України уже давно сформовано відповідні професійні стандарти діяльності юридичних клінік та етичні норми надання студентами-клініцистами безоплатної правової допомоги відвідувачам юридичних клінік.

По-четверте, як вбачається з аналізу Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України, обов'язковими елементами структури юридичної клініки є її керівники, які здійснюють загальне та поточне керівництво, інші співробітники (викладачі-куратори, завідувачі секторами, адміністратори, методисти, лаборанти та ін.), які надають необхідну методичну та теоретичну підтримку студентам-консультантам.

До посадових обов'язків викладачів-кураторів юридичної клініки належить вирішення питання про прийнятність справи, її направлення до студента, забезпечення теоретичної підготовки, яка є складовою програми юридичної клінічної освіти, здійснення контролю за діяльністю студентів на відповідність правової допомоги вимогам законодавства і професійної етики. Робота кожної консультаційної групи по справі відвідувача юридичної клініки контролюється одним із кураторів з урахуванням обставин справи та галузевої приналежності правовідносин, що розглядаються. За необхідності куратор юридичної клініки бере участь у роботі консультаційної групи, а також може бути присутній при проведенні інтерв'ювання та консультування відвідувача, при участі студентів-клініцистів у судових засіданнях. Вручення відвідувачеві юридичної клініки правових довідок, правових висновків, процесуальних чи інших документів правового характеру є можливим лише після перевірки та погодження куратором змісту цих документів. Керівник юридичної клініки вправі обмежити надання студентами-клініцистами правової допомоги з окремих питань у разі, якщо кваліфікація кураторів юридичної клініки не дозволяє забезпечити якість та повноту цієї допомоги.

Кількість кураторів юридичної клініки протягом одного консультаційного дня має бути такою, щоб забезпечити належний контроль за якістю та своєчасністю надання студентами-клініцистами правової допомоги. Досвід діяльності юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" свідчить, що співвідношення кількості кураторів юридичної клініки до кількості консультаційних груп не має бути більшим, ніж 1 до 8.

Саме тому в організації діяльності юридичної клініки актуальним є питання підбору кваліфікованих кадрів, оскільки якість надання відвідувачам правових послуг, правопросвітницьких занять із студентами та іншими категоріями населення, а також результатів діяльності в інших напрямках значною мірою залежить від дій її співробітників. У цьому контексті А.О. Галай пропонує вважати персонал юридичної клініки "якісним" у тому разі, якщо студенти та викладачі, які розуміють та поділяють мету та завдання юридичної клініки, постійно працюють у ній, достатньо підготовлені до цієї роботи. Формування якісного персоналу здійснюється в три етапи: 1) підбір до юридичної клініки (коли можна обрати тих, хто найбільше відповідає потрібним критеріям – моделі персоналу); 2) підготовка персоналу (коли у кожного працівника складаються первинні знання, вміння та навички ефективного виконання покладених функцій); 3) розвиток персоналу в процесі діяльності юридичної клініки та поза нею. У свою чергу, "неякісним" персонал юридичної клініки є за таких умов: 1) недостатньо підготовлений, із низьким рівнем кваліфікації; 2) неналежно, необгрунтовано підібраний до роботи, який не схильний до цієї роботи; 3) не хоче працювати за запропонованою схемою роботГалай А.О. Підбір персоналу юридичної клініки як технологія кадрового менеджменту / А.О. Галай // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : щоріч. бюлетень Київ, ін-ту внутр. справ. – 2004. – № 9. – С. 487.и1.

В юридичній клініці Національного університету "Одеська юридична академія" необхідною умовою забезпечення надання студентами-клініцистами якісних правових послуг є обов'язкове залучення до діяльності юридичної клініки у статусі кураторів саме викладачів вишу з числа практикуючих юристів та адвокатів з багаторічним досвідом правозахисної діяльності. Цю позицію поділяє також О.М. Доброхотова^[15].

Більше того, згідно з положеннями відповідного законопроекту, який знаходиться на розгляді Верховної Ради України та підготовлений до другого читання, безоплатна вторинна правова допомога в юридичній клініці надається студентами-консультантами під контролем осіб (кураторів) із числа адвокатів, які є відповідальними за проходження практичного навчання та проведення навчальної практики таких студентів в юридичній клініці, а також включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, або до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

По-п'яте, що стосується ознаки незалежності суб'єкта надання такої допомоги від впливу третіх осіб, то незалежність консультанта та інших співробітників юридичної клініки при наданні правової допомоги відвідувачам передбачає їх свободу від будь-якого протиправного впливу, тиску чи втручання в діяльність.

Виконуючи доручення відвідувача юридичної клініки консультанти та інші співробітники юридичної клініки повинні керуватися лише законом, вказівками керівника та кураторів юридичної клініки, а також власним уявленням про оптимальний варіант вирішення справи. Цей принцип діяльності юридичної клініки закріплено в Етичному кодексі юридичної клініки в Україні, а його дотримання забезпечується обов'язком студентів-клініцистів не допускати у своїй діяльності компромісів, які применшували б їх незалежність, з метою догодити відвідувачу, суду, іншим державним органам, третім особам, якщо такі компроміси розбігаються із законними інтересами відвідувача, перешкоджають належному наданню йому правової допомоги та суперечать вимогам цього кодексу.

До того ж, у проекті нової редакції Стандартів діяльності юридичних клінік України передбачено обов'язок студентів-клініцистів інформувати керівника чи кураторів юридичної клініки про будь-який вплив на них з боку третіх осіб під час надання правової допомоги, а також право керівника юридичної клініки вживати відповідних та адекватних заходів реагування (у тому числі, за погодженням із керівником вищого навчального закладу звертатися із цього приводу до правоохоронних органів).

По-шосте, існує також думка, що у студентів-консультантів в юридичних клініках немає та й не може бути обов'язку зберігати таємницю (навіть у тих випадках, коли до них звертаються просто за усною консультацією).

Однак, конфіденційність є одним із основних принципів діяльності юридичних клінік в Україні, який закріплений на нормативно- правовому рівні. Дотримання цього принципу є необхідною умовою довірчих відносин між співробітниками, студентами-клініцистами та відвідувачем юридичної клініки. Зміст цього принципу полягає у тому, що інформація, отримана консультантом юридичної клініки від відвідувача, а також про відвідувача (зокрема, щодо його особи) або інших осіб у процесі надання консультацій, може бути використаною лише у навчальних цілях та за умови отримання від них попередньої письмової згоди.

Таким чином, юридичним клінічним рухом України уже давно сформовано відповідні професійні стандарти діяльності юридичних клінік та етичні норми надання студентами-клініцистами безоплатної правової допомоги відвідувачам юридичних клінік, а багатолітня правозахисна практика юридичних клінік Української держави розробила механізм професійного контролю за якістю правової допомоги, наданої студентами-клініцистами. За належної організації діяльності юридичної клініки її персонал здатний забезпечити незалежність студентів-консультантів та дотримання ними конфіденційності як безпосередніх суб'єктів надання правової допомоги.

Саметому наприкпаді діяльності юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія" (як і інших юридичних клінік при провідних вищих навчальних закладах України юридичного профілю) можна зробити висновок про те, що при належній організації діяльності юридичної клініки у структурі вищого навчального закладу можна забезпечити надання студентами-консультантами кваліфікованої (якісної) правової допомоги населенню^[16].

• [1] Про Засади державної політики України в галузі прав людини : Постанова Верховної Ради України від 17.06.1999 р.,№ 757-ХІV // Офіційний вісник України. -1999. -№25.- С. 12.
• [2] Личко В.С. Поняття та види правової допомоги в Україні : загальнотеоретичне дослідження : автореф, дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень" / В.С. Личко. – О., 2013. – С. 17.
• [3] Панченко В.Ю. Юридическая помощь личности (общетеоретический аспект) : дисс. кандидата юрид. наук: 12.00.01 "Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве" / Панченко В.Ю. – Красноярск, 2004. – С. 174.
• [4] Миронов А.Л. Реализация конституционного права человека и гражданина на получение квалифицированной юридической помощи при осуществлении правосудия: автореф, дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02; 12.00.11 "Конституционное право; муниципальное право" / А.Л. Миронов. – М , 2009. – С. 15.
• [5] Гражданские права человека: современные проблемы теории и практики / под. ред. Ф.М. Рудинского. – М., 2008. – С. 399.
• [6] Резник Г.М. К вопросу о конституционном содержании понятия "квалифицированная юридическая помощь" / Г.М. Резник // Адвокат. – 2007. – № 4. – С. 26.
• [7] Белик В.Н. Правовые аспекты реализации конституционного права на квалифицированную юридическую помощь / В.Н. Белик // Закон России: опыт, анализ, практика. – 2009.-№7.-С. 107.
• [8] Кипнис Н.М. Корпоративная независимость адвокатуры как гарантия конституционного права граждан на получение квалифицированной помощи / Н.М. Кипнис // Адвокатура. Государство. Общество: сборник материалов Всеросс. науч.-практ, конф. 2004-2005 гг. – М., 2006.-С. 98.
• [9] Калачева Е.Н. Деятельность адвоката по оказанию юридической помощи несовершеннолетним, монография /Е.Н. Калачева. – М.: Федеральная палата адвокатов, 2012. – С. 142.
• [10] Лоджук М.Т. Ознаки кваліфікованої правової допомоги в юридичній клініці / М.Т. Лоджу к // Актуальні проблеми політики. – 2013. -№ 51. – С. 401.
• [11] Калачева Е.Н. Деятельность адвоката по оказанию юридической помощи несовершенно летним: монография / Е.Н. Калачева. – М.: Федеральная палата адвокатов, 2012. – С. 39.
• [12] Ківалов С.В. Положення про юридичну клініку Національного університету "Одеська юридична академія" / за заг. ред. акад. С.В. Ківалова – О., 2011.-С.12.
• [13] Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України: наказ Міністерства освіти та науки України від 03.08.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – С. 680.
• [14] Рабінович П. Захист прав і правова допомога : проблеми конституційно-судової інтерпретації / П. Рабінович, Д. Гудима, В. Гончаров // Юридичний вісник України. – 2013.-№ 13.-С. 7.
• [15] Доброхотова Е.Н. Юридические клиники и деятельность pro bono / E.H. Доброхотова // Закон.-2012.-№ 11.-С. 58
• [16] Лоджук М.Т. Ознаки кваліфікованої правової допомоги в юридичній клініці / М.Т. Лоджук// Актуальні проблеми політики. – 2013. – № 51. – С. 405.