Опрацювання нормативних, наукових, навчально-методичних та інших літературних джерел

Важливим етапом проведення дослідження є опрацювання нормативних, наукових, навчально-методичних та інших літературних джерел. Для визначення переліку джерел, які необхідно опрацювати при проведенні дослідження, а також при складанні бібліографії використовуються бібліотечні:

¨ систематичні каталоги, в яких картки з назвами творів розташовані за галузями знань;

¨ алфавітні каталоги, в яких картки на книжки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів;

¨ предметні каталоги, що містять картки з назвами творів з конкретних проблем і спеціальностей;

¨ бібліографічні довідникові видання (покажчики по окремих темах і розділах).

Крім того, використовують виноски і посилання в підручниках, монографіях, енциклопедичних словниках та ін., покажчики статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожен рік видання. Складений список літератури погоджується з науковим керівником. Опрацювання (вивчення) джерел передбачає:

¨ попереднє ознайомлення з ними і складання власної бібліографічної картотеки за аналогією з бібліотечною картотекою;

¨ повторне ґрунтовне читання, при якому виділяються та усвідомлюються головні думки й основні положення, висунуті автором книги або статті, проводиться їх аналіз, занотовування на картках, у зошитах або у вигляді файлів. Для цьоґо використовують картки (краще з твердого паперу) однакового розміру, на одному боці яких записується прізвище та ініціали автора, назва роботи, а також час і місце її видання та обсяг у сторінках, а також кількість сторінок у книзі. На зворотному боці картки стисло записується все, що зацікавило у прочитаній праці чи назви питань з посиланням на іншу форму фіксування результатів аналізу джерела (зошит, файл, папку);

¨ окреме занотування інформації, яка безпосередньо стосується теми письмової роботи, на окремих аркушах паперу, залишаючи поля для подальшого поповнення додатковими даними, причому запис робиться у формі, яка дозволить (після відповідної літературної правки при оформленні роботи) включити цю інформацію до розділу письмової роботи, в якому дається огляд літератури.

Загальноприйняті правила опису використаної літератури вимагають щоб про кожний документ (книжку) подавалися такі відомості:

¨ прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана декількома авторами, то перераховуються або всі прізвища (за таким порядком, в якому вони вказані в книжці), або лише прізвище та ініціали першого автора, після чого роблять приписку "та ін.";

¨ повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному листку); дані про повторне видання;

¨ назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Санкт-Петербурга вживаються скорочення: К.,Х.,М.,СПб.);

¨ назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або скорочення "р"); кількість сторінок із скороченням "с". Кожна група відомостей відокремлюється одна від одної знаком крапка і тире (. -).

Бібліографічний опис робиться мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа.

Необхідно підкреслити, що робота студента з джерелами не закінчується їх вивченням за складеним з самого початку списком, а продовжується протягом всього періоду підготовки роботи з урахуванням змін у змісті дослідження та появою нових джерел.