Висновки (Юридична практична діяльність і право)

Таким чином, можна зробити такі висновки, виходячи деякою мірою з синтезу позитивістського і соціологічного підходів до праворозуміння.

І. Право існує на різних рівнях й у різних формах. Однією з основних форм існування права є система норм права, а це не означає, що властивості права зводяться тільки до властивостей норм права. Право володіє і іншими ознаками, що притаманні йому як цілому - системі правових явищ взагалі, тому поняття правової системи відбиває єдність і взаємодію усіх правових явищ, а також загальносистемні властивості права.

Правова система - це цілісна сукупність всіх існуючих в суспільстві правових явищ, які взаємодіють між собою на горизонтальному та вертикальному рівнях, створюють в межах цілого певні взаємопов'язані угрупування — підсистеми.

Правова система - один із найбільш значних за обсягом правових феноменів однопорядкових з правовою дійсністю, правовою реальністю або політичною, економічною системами.

Внутрішню форму або структуру правової системи складають:

1. Статичні компоненти:

¨ нормативна підсистема (законодавство як позитивне право, правовідносини, правомірність, права і свободи суб'єктів права, правопорядок тощо);

¨ ідеологічна підсистема (правова ідеологія як домінуючі принципи права; юридична наука як правові теорії, доктрини, концепції; юридична освіта; правова психологія як правові почуття, емоції, уявлення, тобто в узагальненому вигляді -це правова свідомість та правова культура);

¨ організаційна підсистема (суб'єкти права, правові установи як суб'єкти правотворчої, правозастосовчої, правоохоронної та юридичної діяльності).

2. Динамічні компоненти: правотворчість, правозастосування, правореалізація, правове мислення, правове виховання,

юридична наука та юридична практика як види юридичної діяльності.

3. Процеси виникнення, становлення, функціювання, розвитку. Зовнішню форму правової системи складають її зв'язки та

відносини (у статичному, динамічному та генетичному аспектах) з іншими соціальними системами - державною,

політичною, економічною, духовною та соціальною структурою суспільства.

II. Право як засіб упорядкування суспільних відносин, життя формується діяннями більшості" членів суспільства, які створюють
основу нормального функціювання суспільства, на достатньо високому ступені вірогідності визначають напрямок соціального
розвитку.

Поряд з цим, особливістю права є й те, що воно у певній мірі формується і за участю інших діянь, волевиявленням меншості населення країни, враховує її інтереси, забезпечує цій меншості певний обсяг свободи і незалежності, що притаманний кожному члену суспільства, тим самим право сприяє збереженню цілісності суспільства, попереджує виникнення соціальних конфліктів, конфронтацій, створює умови для існування суспільства взагалі, визначає принципи, орієнтири, а також домінуючі форми і методи державної діяльності.

В такому розумінні право — це відбиток цивілізації, культури суспільства, людства, є соціальною цінністю, благом як для суспільства взагалі, так і держави, для кожного соціального суб'єкта.

III. Право як прояв цивілізації, продукт громадянського суспільства і форма існування правової держави, на перше місце
покладає визнання людини в якості розумної, вільної істоти, яка спроможна самостійно вирішувати, що для неї добре, а що —
погано, тобто в цьому випадку діє презумпція свободи людини, визнання самостійності, автономності, незалежності її поведінки
у сфері особистого життя від волі держави.

Таке тлумачення права докорінним чином відрізняє гуманістичне праворозуміння від поглядів на право в патер нал істських, авторитарних та тоталітарних суспільствах, де, навпаки, діє презумпція сваволі людини, її нездатності до внутрішньої саморегуляції, вважається, що член суспільства може жити переважно лише за нормами поведінки, що встановлюються державою або іншими соціальними інститутами суспільства (церквою, політичною партією тощо). Подібне тлумачення права спотворює його сутність і насправді є прояв безправності людини, інструмент державного примусу, механізм зовнішнього владного впливу на поведінку особи.