Конфіденційність юридичної практичної діяльності (або професійна таємниця)

Збереження професійної таємниці є характерною властивістю юридичної практичної діяльності, зокрема у випадках охорони конфіденційної інформації щодо суб'єктів, інтереси яких представляє чи захищає юрист, або отримання, розповсюдження такої інформації. Конфіденційна інформація клієнта повинна бути захищена від розголошення. Конфіденційність інформації про особу закріплена на конституційному рівні (див. ст. 32 Конституції України) і є одним із природних прав людини, непорушення та забезпечення якого є обов'язком будь-яких інших суб'єктів (громадян, посадових осіб, органів держави тощо).

Виконання юристом обов'язку забезпечувати непорушність права суб'єкта на конфіденційність особистої інформації:

¨ сприяє повному виявленню фактів, суттєвих для реалізації та захисту їх інтересів тому, що дотримання юристом конфіденційності інформації стосовно клієнта, якого він представляє, спонукає клієнта бути повністю відвертим з юристом, обговорювати з ним навіть делікатні справи або справи, що можуть зашкодити репутації клієнта;

¨ стимулює суб'єкти права звертатися якомога раніше до юристів за юридичною допомогою чи правовим вирішенням юридичних справ, щоб визначити свої права, з'ясувати, що вважається законним і правильним згідно існуючим законам. Принцип конфіденційності є визначальним у взаєминах

"юрист-клієнт" і застосовується, наприклад, у судових та інших процесах, на які юрист може бути викликаний як свідок або в зв'язку з якими повинен якимось іншим чином давати свідчення щодо клієнта.

Юрист не може розкривати конфіденційну інформацію, що стосується представництва клієнта, якщо тільки клієнт не погоджується на це після консультації з юристом, за винятком випадків розголошень, що є дозволеними для здійснення представництва клієнта або з метою перешкодити клієнтові скоїти злочинні дії, які, на думку юриста, можуть призвести до тяжкого злочину, чи є необхідними для захисту юриста від необґрунтованих звинувачень у протиправних діях, пов'язаних з представництвом інтересів клієнта або протиправними діями останнього.

Закон захищає обов'язок юриста зберігати конфіденційність взаємин "юрист - клієнт", тому він може бути примушений розголосити конфіденційність інформації лише у випадках визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вимога конфіденційності застосовується не тільки щодо інформації, конфіденційно повідомленої юристу клієнтом, але й щодо усієї інформації, що стосується представництва юристом інтересів клієнта, незалежно від її джерела надходження. Передбачається, що юристу надаються повноваження розголошувати конфіденційну інформацію, що стосується клієнта, коли це доцільне з метою представництва інтересів клієнта, однак лише в межах вказівок клієнта чи за особливих обставин.

Розголошення конфіденційної інформації, що суперечить інтересам клієнта, на власний розсуд юриста можливе у випадках, наприклад, коли він дізнається, що клієнт має намір скоїти дії, які за своїм характером є злочинними, можуть, наприклад, призвести до смерті або тяжкого тілесного ушкодження іншої людини, щоб запобігти таким наслідкам. При цьому юристу важливо дізнатися, коли насправді буде здійснюватися цей злочинний намір, оскільки клієнт може змінити своє рішення, та розголосити конфіденційну інформацію лише у тих межах, які необхідні для попередження злочину. Розголошення конфіденційної інформації може бути здійсненим у разі, коли судовий позов або дисциплінарне звинувачення містять необґрунтоване твердження щодо співучасті юриста у протиправних діях клієнта або будь-якої іншої неналежної поведінки юриста, пов'язаної з представництвом клієнта. Тоді юрист може реагувати у такий спосіб, який він вважає доцільно необхідним, щоб обґрунтувати захист самого себе, не чекаючи початку судового процесу або розгляду звинувачення у такій співучасті. Захист юристом самого себе може здійснюватися поданням заперечень щодо позову безпосередньо третій стороні, яка зробила таку заяву. Якщо це можливо і не заважає юристу організовувати свій захист, він повинен повідомити клієнта про заяву, зроблену третьою стороною, і звернутися до клієнта з проханням розкрити конфіденційну інформацію щодо себе.

У будь-якому випадку інформація повинна розголошуватися не більше, ніж це необхідно для доказу невинності юриста і так, щоб обмежити коло осіб, які мають доступ до неї, судом або іншими особами, яким необхідно її знати.

Обов'язок юриста зберігати конфіденційність інформації щодо клієнта продовжує бути чинним і після того, як взаємини "юрист-клієнт" припинилися.

Таким чином, юрист всі свої дії повинен здійснювати так, щоб уникнути непотрібного розголошення конфіденційної інформації щодо представництва клієнта, обмежити коло тих осіб, яким потрібно знати цю інформацію, і отримати захисні гарантії або вжити інших заходів, щоб звести до мінімуму ризик неправомірного розголошення конфіденційної інформації.

У Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" визначається, що "під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише з санкції прокурора щодо особи, в діях якої є ознаки злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства"

Згідно статті 7. "Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень" Закону України "Про прокуратуру": "Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення."

У відповідності до статті 5. "Діяльність міліції та права громадян" Закону України "Про міліцію": "Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого."

На підставі Закону України "Про статус суддів" судді зобов'язані "не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися підчас розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання."

Збереження конфіденційної інформації є одним із найбільш важливих обов'язків адвоката, що визначається у клятві адвоката в якій він клянеться додержуватись законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

Крім того, Законом України "Про адвокатуру" визначається, що "адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності". При цьому адвокат має право при здійсненні професійної діяльності "збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема", у тому числі:

¨ запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою;

¨ ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

¨ отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

¨ застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

¨ доповідати про клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

¨ бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

¨ виконувати інші дії, передбачені законодавством.

При здійсненні цих прав адвокат зобов'язаний "неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення", а також "...зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб".

Збереження адвокатської таємниці гарантується законом. Наприклад, статтею 10 "Гарантії адвокатської діяльності" зазначеного вище закону визначається, що "професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю".

Відповідно до статті 23 "Інформація про особу" Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року: "Інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.... Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї. Інформація про особу охороняється Законом".

Конфіденційна інформація за своїм правовим режимом відповідно статті ЗО цього Закону відноситься до інформації з обмеженим доступом. За своїм змістом "Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов". Причому за виключенням окремих випадків, які визначені законом "громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту".

Юристи не тільки забезпечують конфіденційність інформації щодо своїх клієнтів, але й сприяють реалізації їх права на доступ до неї, належне виконання державними органами та іншими суб'єктами обов'язку щодо її надання. Так, відповідно статті 31 "Доступ громадян до інформації про них" зазначеного вище Закону, громадяни мають право:

¨ знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються;

¨ доступу до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо;

¨ оскарження до суду у випадках відмови в доступі до такої інформації, або приховування її, або незаконні збирання, використання, зберігання чи поширення.

Це право громадян забезпечується обов'язками державних органів та організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян:

¨ надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї;

¨ надавати доступ стороннім особам до відомостей про іншу особу та зберігати інформацію про громадян тільки відповідно до чинного законодавства;

¨ організації, які збирають, повинні до початку роботи з інформацією про громадян здійснити у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію відповідних баз даних;

¨ обмежувати обсяг інформації про громадян, яка одержується законним шляхом, та використовувати її лише для законно встановленої мети;

¨ у разі порушень вимог закону щодо використання інформації про громадян гарантувати їх захист від завданої шкоди.

Конфіденційність інформації щодо суб'єкта забезпечується особливим режимом доступу до неї, зокрема стаття 28 "Режим доступу до інформації" цього закону визначає: "Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.", який забезпечується державою. Законом також встановлені обмеження у ознайомленні з конфіденційною інформацією, зокрема стаття 37 "Документи та інформація, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитами" цього закону36, визначає, що: "Не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:

¨ конфіденційну інформацію;

¨ інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;

¨ інформацію, що стосується особистого життя громадян тощо".