Функціональні принципи цивільного судочинства

Принцип законності (ст. ст. 68,129 Конституції України, ст. 8 ЦПК України) полягає в обов'язку суду і всіх інших учасників процесу неухильно керуватися у своїй діяльності Конституцією, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, законами України.

Принцип законності у цивільному процесі має дуалістичне значення, яке полягає у наступному: цивільний процес - одна із форм захисту суб'єктивного права, тобто гарантія законності. Разом із тим принцип законності не втрачає свого значення в процесі розгляду цивільної справи в суді. Крім того, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції, Цивільного процесуального кодексу, міжнародних договорів - дотримання процесуальних норм, суд при вирішенні справи керується діючим законодавством України, яке відповідає Конституції України, - дотримання матеріальних норм.

Гарантіями принципу законності є право осіб, які беруть участь у справі, оскаржити рішення суду, дія санкцій та відповідальності. Невиконання вимог законності тягне несприятливі наслідки як для суду (наприклад, скасування рішення апеляційним чи касаційним судом), так і для інших учасників процесу.

Принцип судової (законної) істини передбачає такий характер діяльності суду, що спрямований на з'ясування дійсних відносин сторін, їхніх прав і обов'язків, всіх обставин справи, що розглядається, у межах заявлених вимог і на підставі поданих сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Цивільне процесуальне законодавство встановлює перелік доказів, за допомогою яких встановлюються фактичні обставини справи, порядок їх подання, витребування, оцінки. Законодавством установлено обов'язок суду здійснювати керівництво процесом.

Загальний зміст принципу судової (законної) істини закріплений на законодавчому рівні та сформульований у ст. ст. 10 та 212 ЦПК України. Перша із вказаних статей називається "Змагальність сторін" та, відповідно, розкриває зміст принципу змагальності. Проте її зміст значно ширший, що обумовлено єдністю процесу доказування: подання доказів сторонами - принцип змагальності - та дослідження й оцінка доказів судом - принцип судової істини. У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом, наприклад, витребування доказів судом за клопотанням сторін (ст. 137 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 212 ЦПК України).

Рішення суду повинно бути обґрунтованим (ст. 213 ЦПК України), тобто повинно бути ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Іноді даний принцип називають принципом формальної істини, який полягає в тому, що суд повинен прагнути з'ясувати справжні взаємовідносини сторін. Суд не втручається у процес доказування, а лише визначає, які факти яка сторона повинна довести, тобто розподіляє між ними обов'язок доказування. Принцип судової істини взаємопов'язаний із принципом змагальності і визначає, що суд сам не буде вживати заходів до встановлення обставин справи.