Принцип усності

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦПК України розгляд цивільних справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. Усна форма спілкування суду з учасниками процесу найбільш повно забезпечує дослідження всіх обставин справи.

Усність судового спілкування спрощує змагальність сторін, економить час розгляду цивільних справ, а тому є найбільш доступною формою безпосереднього спілкування суду з усіма учасниками судового процесу.

Усна форма повідомлення суду доказового матеріалу переслідує ще одну важливу мету - надати повідомленням форми процесуального матеріалу, а спілкуванню суду з учасниками процесу - публічного характеру, що усуває отримання судом повідомлень у приватному (не процесуальному) порядку.

Усність, безумовно, прискорює процес судового вирішення справ та полегшує суду вирішення одного з основних завдань цивільного судочинства - своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України). Усний процес здійснює виховний та превентивний вплив на громадян, які присутні у судовому засіданні.

Принцип усності цивільного судочинства тісно пов'язаний із принципом гласності та відкритості судового розгляду, тому що неможливо уявити гласність судового розгляду справи без усності.

Усність процесу має й письмові засади. Позовна заява (заява) повинна подаватись до суду у письмовій формі; хід судового засідання відображується у відповідних засобах фіксації судового засідання та журналі судового засідання (протоколі судового засідання); розпорядчі дії суду та його висновки викладаються у письмовій форм і в ухвалах та рішеннях суду, тобто усний процес знаходить своє закріплення в письмовій формі. Фіксація судового процесу дозволяє забезпечити контроль вищих судів за дотриманням процесуальної форми та процесуальних дій нижчих судів під час розгляду та вирішення ними цивільних справ.

Принцип усності в поєднанні з письмовою та технічною формою документування робить, з одного боку, цивільне судочинство простим та доступним для громадян, забезпечуючи при цьому необхідну фіксацію волевиявлення суб'єктів цивільних процесуальних відносин, а з другого, забезпечує можливість усестороннього і повного контролю за діяльністю судових органів.

Принцип безпосередності визначає порядок дослідження та сприйняття матеріалів цивільної справи судом, отримав своє закріплення в ст. 159 ЦПК України. Його зміст полягає в тому, що під час судового розгляду справи між особами, які подають докази, та судом не повинно бути опосередкованих ланок. Тому пояснення учасників процесу повинні бути адресовані лише суду. Суд же під час розгляду цивільної справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі (ст. 159 ЦПК України). Невиконання даного положення призведе до дослідження доказів у справі не всіма суддями, а цього допустити неможна, бо кожен суддя і суд в цілому зобов'язані безпосередньо дослідити всі докази у справі.

Безпосередність судового розгляду вимагає, щоб судове рішення ухвалювалось тільки на підставі досліджених у суді доказів. У той же час закон допускає винятки з цього принципу: суди можуть використовувати докази, які зібрані іншими судами в порядку судових доручень, але отримані докази повинні бути проголошені в суді. Суд використовує належно завірені копії документів, якщо оригінали таких документів в судове засідання доставити неможливо. Крім того, суд використовує протоколи огляду речових доказів, якщо такі речові докази в судове засідання доставити неможливо, фотокартки, магнітні записи для визнання автентичності голосів.

Вимога до складу суду полягає в тому, що склад суду від початку і до вирішення справи повинен бути незмінним. У разі заміни одного із суддів у процесі розгляду справи судочинство починається спочатку. Цим правилом забезпечується можливість кожного судді безпосередньо брати участь у судовому розгляді, а не оцінювати докази, в дослідженні яких він не брав участі.