Сторони позовного провадження, їх процесуальні права та обов'язки

Сторонами в позовному провадженні є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 26 та ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Позивач - це сторона цивільного процесу, щодо якої відкривається провадження по справі на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 30 ЦПК України), які є активною стороною позовного провадження, тому що саме він ініціює відкриття такого провадження з метою захисту своїх прав та інтересів. Тобто вчиняє активні дії на свою користь при здійсненні ним права на захист.

Отже з огляду на це позивачем називається та сторона цивільного процесу, яка пред'являє позов шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, оскільки суб'єктивно вважає, що її права, свободи чи інтереси є порушеними, невизнаними або оспорюваними.

Іншою, рівною, стороною позовного провадження є відповідач, який є стороною цивільного процесу, що притягається судом до відповіді за заявленими позовними вимогами позивача. Відповідачем є особа, яка, за твердженням позивача, порушила, не визнає або оспорює права, свободи чи інтереси, а позивачу за таких обставин застосовує судовий порядок захисту свої прав та інтересу, шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також: держава (ч. 2 ст. 30 ЦПК України) та на відміну від позивача його розглядають як пасивну сторону в позовному провадженні, оскільки він хоча й обороняється на противагу позовним вимогам, шляхом пред'явлення зустрічного позову або заперечення проти позову, але ці дії він здійснює лише як доказ своєї правоти у тому, що ніяких порушень насправді немає.

Отже, сторонами в позовному провадженні є юридично заінтересовані особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду та вирішення в цивільному судочинстві.

Сторони позовного провадження є головними учасниками таких цивільно-процесуальних відносин, без яких немає сенсу в цивільному процесі. Вони, як і будь-які учасники цивільного процесу наділяються цивільно-процесуальною правоздатністю та дієздатністю, що позволяє, за умов відповідного обсягу, виступати самостійно у цивільному процесі та бути позивачем та відповідачем у суді.

Цивільна процесуальна дієздатність сторін позовного провадження, так звана повна - мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи, з моменту реєстрації у відповідному органу. За таких умов сторін позовного провадження мають здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді. Неповнолітні особи віком від 14 до 18 років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Інша сторона - без чого неможливо належним чином здійснювати своє суб'єктивне право на захист є цивільна процесуальна правоздатність, яка визначається на рівні здатність мати усі цивільні процесуальні права та обов'язки. При чому ст. 5 ЦПК України визначає, що процесуально-правове становище сторін визначається принципом рівноправності їх перед законом і судом.

Суб'єктивні цивільні права та обов'язки є правовою основою процесуальної діяльності сторін. їх прийнято класифікувати на дві основні групи - загальні та спеціальні.

До загальних належать такі процесуальні права сторін, які притаманні й іншим особам, що безпосередньо беруть участь у цивільному процесі. Вона закріплені на рівні ч. 1 ст. 27 ЦПК України якими, зокрема є:

• - право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги;
• - право знімати копії з документів, долучених до справи;
• - право одержувати копії рішень, ухвал;
• - право брати участь у судових засіданнях;
• - право подавати докази та брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
• - право заявляти клопотання та відводи;
• - право давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
• - право користуватися правовою допомогою;
• - право знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;
• - право прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;
• - право оскаржувати рішення і ухвали суду;
• - користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Спеціальні права закріплені в ст. 31 ЦПК України, яким наділяються лише сторони цивільного процесу. Так позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Крім зазначених прав сторони можуть:

• - укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. 3ет. 31 ЦПК України);
• - вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони (ч. 4 ст. 31 ЦПК України).

Якщо сторонами цивільного процесу є малолітніх або неповнолітніх осіб, то відповідно до ст. 27-1 ЦПК України вони наділяються такими процесуальними правами:

• - безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки (абз. 2 ч. 1 ст. 27-1 ЦПК України);
• - отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд (абз. З ч. 1 ст. 27-1 ЦПК України);
• - здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (абз. 4 ч. 1 ст. 27-1 ЦПК України);
• - на роз'яснення судом її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника, у разі якщо цього потребують інтереси цієї особи і за віком та станом здоров'я вона може усвідомити їх значення (ч. 2 ст. 27-1 ЦПК України). Суб'єктивне цивільне-процесуальне право, як і будь-яке право має тісний зв'язок з обов'язками - як противага правам. Тому сторони цивільного процесу поміж прав, які передбачені ЦПК України, зобов'язані:
• - для підтвердження своїх вимог або заперечень подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться-до початку розгляду справи по суті (ч. 2 ст. 27 та ч. 1 ст. 131 ЦПК України);
• - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ч. 3 ст. 27 ЦПК України). Такий обов'язок більш детально конкретизується у інших нормах ЦПК України. Так, сторони зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (ч. 1 ст. 77 ЦПК України); повідомляти суд про причини неявки у судове засідання (ч. 2 ст. 77 ЦПК України); не порушувати порядку під час судового засідання та виконувати розпорядження головуючого (ч. 1 ст. 92 та ч. 3 ст. 162 ЦПК України); до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору (ч. 3 ст. 131 ЦПК України); звертаються до суду словами "Ваша честь" (ст. 161 ЦПК України); встати, коли входить і виходить суд (ч. 1 ст. 162 ЦПК України); заслуховувати рішення суду стоячи (ч. 1 ст. 162 ЦПК України); передавати документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника (ч. 4 ст. 162 ЦПК України); інші обов'язки встановлені законом.

Отже, сторони цивільного процесу з їх правовим статусом наділені згідно ЦПК України відповідними правами та обов'язками, що реалізують в загальному плані суб'єктивне право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.