Витребування доказів

Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обгрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов'язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів (ч. 4 ст. 10, ст. 137 ЦПК).

Докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові, речові докази, висновки експертів), повинні стосуватися предмета доказування по справі. Тому, вирішуючи, відповідне клопотання про витребування доказів, в тому числі призначення експертизи, суд повинен отримати від відповідної сторони пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені цими доказами (ст. 136, ч. 2 ст. 137, ч. 3 ст. 143 ЦПК). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування (неналежні докази, ст. 58 ЦПК), або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи (недопустимі докази і засоби доказування, ст. 59 ЦПК), судом прийматися не повинні.

Відповідно до ст. 131 ЦПК суд має право установлювати строк на подання доказів сторонами з урахуванням часу, необхідного для їх подання, про що зазначається в ухвалі попереднього судового засідання, а також повинен роз'яснити сторонам наслідки неподання доказів: докази, подані з порушенням установленого строку, не приймаються, якщо сторона не доведе, що їх подано несвоєчасно з поважних причин. Зокрема, якщо відповідач не з'явився в попереднє судове засідання, суд направляє йому копію ухвали попереднього судового засідання, у якій пропонує в установлений строк подати докази на підтвердження своїх заперечень і роз'яснити, що в разі неподання ним доказів у цей строк вони в подальшому прийняті не будуть (ст. 131 ЦПК), а справа буде вирішуватися на підставі наявних у ній даних чи доказів (ч. 4 ст. 169 ЦПК).