Закриття провадження у справі

Закриття провадження у справі - це форма закінчення цивільного процесу у справі без ухвалення рішення, що виключає можливість подальшого звернення до суду з вимогою між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у зв'язку з наявністю чи виникненням обставин, які визначено законом.

Підстави для закриття провадження у справі визначено ст. 205 ЦПК України, при цьому їхній перелік є вичерпним і розширенню не підлягає. Обставини для закриття провадження вказують на неправомірність виникнення процесу, тобто у позивача відсутнє право на пред'явлення позову, або неможливість продовження процесу. Закриття провадження у справі може застосовуватися не тільки під час судового розгляду, але й протягом усього розвитку цивільного процесу по справі після відкриття провадження у справі.

Нерідко при відкритті провадження у справі суд не може встановити наявність права на пред'явлення позову або у нього виникають сумніви з приводу його наявності. У цьому випадку суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі. І якщо ці обставини з'ясуються або підтвердяться після відкриття провадження суд зобов'язаний провадження у справі закрити. До підстав, які вказують на відсутність у позивача права на пред'явлення позову, відноситься:

• - справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо справа не належить до цивільної юрисдикції, то суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, крім випадків, коли вимога взагалі не підлягає правовій охороні;
• - наявність рішення сулу або ухвали суду, які набрали законної сили, про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. ЦПК України встановлено неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Так, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, а також їхні правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини;
• - наявність рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Наявність рішення третейського суду свідчить про те, що спір між сторонами вирішений і не може бути предметом розгляду судом загальної юрисдикції. Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Ця підстава не застосовується, якщо суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим.

У ході розгляду цивільної справи сторони можуть здійснити свої права щодо розпорядження спором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток цивільного процесу. До обставин, які вказують на припинення спору, відносяться:

відмова позивача від позову, яка прийнята судом. Закриття провадження у зв'язку з цією підставою виключає можливість повторного звернення до суду позивача, однак це не позбавляє

відповідача права звернутися до суду з вимогою, що випливає із цих спірних правовідносин;

- укладення сторонами мирової угоди, незалежно від того, чи сторони заявляли клопотання про визнання мирової угоди;

Цивільний процес стає неможливим також у випадках, коли вибуває його сторона і її не може замінити інша особа у зв'язку з неможливістю застосування правонаступництва. Такими підставами є:

• - смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (договори доручення, комісії, аліментні правовідносини, пенсійні зобов'язання, особисті немайнові правовідносини та ін.);
• - ліквідація юридичної особи, яка була однією із сторін у справі, оскільки така форма припинення юридичної особи не передбачає правонаступництва.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, при цьому суд повинен роз'яснити сторонам наслідки цієї процесуальної дії.

Основним наслідком у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.