Повноваження апеляційного суду. Підстави для відхилення апеляційної скарги, ухвалення нового рішення або зміни судового рішення

Статтею 307 ЦПК України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

• 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
• 2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
• 3) змінити рішення;
• 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:

• 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;
• 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
• 3) змінити ухвалу;
• 4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право:

• 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін;
• 2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;
• 3) змінити судовий наказ.

Підстави, за якими реалізується кожне із зазначених повноважень апеляційного суду, визначені статтями 308-312 ЦПК України.

Визначивши, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення, апеляційний суд згідно зі статтею 308 ЦПК ухвалою відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін з наведенням мотивів, з яких доводи скарги визнаються необґрунтованими. При цьому підкреслюється, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За наявності підстав, передбачених статтею 309 ЦПК, апеляційний суд скасовує рішення супу першої інстанції та ухвалює нове рішення або змінює його й не має права передавати із цих підстав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначеними підставами є наступні:

• 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
• 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
• 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
• 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, слід вважати неправильне визначення предмета доказування чи не з'ясування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, або інших фактичних даних, неправильну кваліфікацію спірних правовідносин тощо.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадках зазначення у судовому рішенні певних обставин (фактів), які не підтверджені доказами, їх недостатність, недостовірність та (або) суперечливість, відсутність мотивів прийняття чи неприйняття доказів тощо.

Невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено неправильно.

Порушення або неправильне застосування матеріального чи процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або правильно витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи, зокрема, при порушенні вимог статті 59 ЦПК щодо допустимості засобів доказування, необґрунтованій відмові суду в задоволенні клопотань осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (стаття 60 ЦПК), порушенні вимог статті 215 ЦПК щодо змісту рішення тощо.

У разі ухвалення нового рішення або зміни рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК.