Підготовка, судовий розгляд та підстави скасування рішень третейських судів

Підготовка до судового розгляду справи про скасування рішення третейського суду полягає у діях суду, які здійснюються до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду. У ході підготовчих дій суд може витребувати матеріали справи третейського розгляду, рішення якого оскаржується, а також докази у порядку, встановленому статтею 137 ЦПК України. Стаття 3893 ЦПК України встановлює також строк, протягом якого справа повинна бути направлена до суду - протягом п'яти днів з дня надходження такої вимоги до відповідного третейського суду. Після закінчення судового розгляду заяви про скасування рішення третейського суду витребувана справа підлягає поверненню до третейського суду.

За правилами ст. 3894 ЦПК України справа про оскарження рішення третейського суду розглядається суддею одноособово.

У відповідності до статті 3 894 ЦПК України судовий розгляд справ про скасування рішень третейських судів та міжнародного комерційного арбітражу відбувається у процесуальній формі судового засідання, яке відбувається протягом одного місяця з дня надходження до суду заяви про скасування рішення третейського суду. Так, аналогічно до правил розгляду цивільних справ у суді першої інстанції, особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце розгляду справи, їх неявка, в разі, якщо вони були належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Закон не надає права суду зупиняти виконання рішення, про скасування якого порушено провадження, але суд не позбавлений права, якщо визнає це за необхідне та за клопотанням сторони спору, зупинити на встановлений ним строк провадження з питання скасування рішення з тим, щоб надати третейському суду відновити арбітражний розгляд або вжити інших дій, які, на думку третейського суду, дадуть можливість усунути підстави для скасування цього рішення.

При розгляді справ про скасування рішень третейських судів та арбітражу суд вирішує питання про відсутність чи наявність підстав для скасування рішення третейського суду чи арбітражу, визначених статтею 3895 ЦПК України. Звертає на себе увагу законодавче положення про те, що суд не обмежений лише доводами заяви про скасування рішення третейського суду. Під час розгляду справи суд, в разі встановлення підстав для скасування рішення третейського суду, визначених статтею 3895 ЦПК України, на які заявник не посилався у заяві, має вирішити справу з урахуванням наявності таких підстав.

В ході судового розгляду, заявник надає докази того, що третейським судом постановлено рішення, для скасування якого є підстави, передбачені чинним законодавством. Під час розгляду справи сторони не обмежені у можливості надання доказів, в тому числі, таких, які не були надані при розгляді справи у третейському суді. Оцінка таких доказів здійснюється судом з урахуванням вимог процесуального законодавства щодо їх належності та допустимості. За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського чи арбітражного суду суд має право:

• 1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін;
• 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.

Ухвала, яку постановляє суд за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду постановляється за правилами, встановленими цивільним процесуальним законодавством для ухвалення рішення. В ухвалі суду згідно вимог статті 3896 ЦПК України мають бути зазначені:

• 1) відомості про рішення третейського суду, що оскаржується, місце його прийняття;
• 2) найменування і склад третейського суду, що прийняв рішення, яке оскаржується;
• 3) ім'я (найменування) сторін третейського спору;
• 4) вказівка про скасування рішення третейського суду повністю або частково чи про відмову в задоволенні вимог заявника повністю або частково.

Оскільки така ухвала за своїм змістом є актом правосуддя, вона відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України постановлюється іменем України.

Ухвала суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні оскаржується за тими ж правилами, що визначені ЦПК України для оскарження рішень суду першої інстанції.

Таким чином, судовий розгляд справ про скасування рішень третейських судів, відбуваючись за загальними правилами розгляду справ в суді першої інстанції, має окремі особливості, пов'язані з характером справи, що вирішується, та межами її розгляду судом першої інстанції.

Підстави для скасування рішення третейського суду-це визначені нормами статті 3895 ЦПК України та ст. 51 Закону України "Про третейські суди" обставини, наявність яких тягне за собою відмову у визнанні державою в особі відповідних судових органів результату правозастовної діяльності третейського суду у вигляді скасування його рішення. До таких підстав належать обставини, за яких: 1. Справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Непідвідомчість спору третейському суду полягає в тому, що третейський суд ухвалив рішення у справі, розгляд якої віднесений законом до іншого юрисдикцій його органу, перш за все. суду. Так, третейському суду відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди" може бути переданий на розгляд будь-який з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом, перш за все, статтею 6 Закону України "Про третейські суди". Перелік справ, вирішення яких не належить до компетенції третейського суду досить значний. Третейські суди можуть розглядати будь-які справи, за винятком:

• 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
• 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
• 3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
• 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
• 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
• 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
• 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
• 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
• 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
• 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
• 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
• 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
• 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
• 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Іншою умовою передачі спору на розгляд третейського суду, недотримання якої тягне за собою відсутність компетенції у третейського суду, є наявність між сторонами дійсної третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди". При цьому, сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті. В таких випадках третейський суд повинен відкласти розгляд справи до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції.

Як вже зазначалось, компетенція третейського суду на розгляд спору у відповідності до ст. 27 Закону України "Про третейські суди" встановлюється самим третейським судом. При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду. У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи.

Можливість передачі спору на розгляд третейського суду також обмежена випадками, коли компетентним судом вже прийнято рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета та із тих самих підстав. При з'ясування цього питання третейській суд виходить з відомостей, які надаються сторонам у справі на виконання відповідної вимоги третейського суду, звичайно визначеної в ухвалі про порушення розгляду справи третейським судом.

• 2. Рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. В останньому випадку скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди. Сторони як до початку розгляду справи, так й під час її розгляду, можуть заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою, тобто йдеться про перевищення обсягу третейської угоди. Обсяг третейської угоди включає коло спорів, які сторони домовились передати на вирішення третейського
• 3. Третейську угоду визнано судом недійсною. Вимоги до третейської угоди або умови дійсності третейської угоди визначаються нормами спеціального законодавства про третейські суди; цивільного законодавства; цивільного-процесуального законодавства. Так, визнання недійсною третейської угоди може бути обумовлено порушенням умов, які Закон України "Про третейські сули" висуває до такої угоди: обов'язкова письмова з зазначенням відомостей про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Як випливає із змісту процесуальної норми, лише наявність судового рішення з приводу недійсності третейської угоди, а не її фактична невідповідність вимогам закону є підставою для скасування рішення третейського суду.

Компетентний суд може ухвалити таке рішення як в разі невідповідності третейської вимоги Закону України "Про третейські суди", так й з інших підстав визнання угод недійсними та передбаченими в статті 203 ЦПК України.

4. Склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону Вимоги до складу третейського суду, порядку його формування містяться у розділі III Закону України "Про третейські суди", тому не відповідність саме цим вимогам, а не вимогам, висунутим чинним законодавством до суддів державних судів, виступає підставою для скасування рішення третейського суду.

Склад третейського суду може бути визнаний таким, що не відповідає вимогам закону у разі порушення вимог, наприклад, щодо кількісного складу суду, порядку його формування, недотримання вимог статті 18 Закон України "Про третейські суди" щодо освіти, кваліфікації, дієздатності, незацікавленості в результатах розгляду справи третейського судді, тощо. При вирішенні спору третейським судом для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів, недотримання яких також може бути визнано у порядку цивільного процесуального судочинства підставою для скасування рішення третейського суду.

5. Третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі При розгляді справи третейським судом обов'язковим є дотримання тих же принципів, що є базовими при вирішенні будь-якої цивільної справи та викладені у статті 10 ЦПК України. Третейський суд, у відповідності до статті 39 Закону України "Про третейські суди" під час розгляду справи повинен також забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості. Особи, які не були притягнути судом до участі у справі, але про права та обов'язки яких третейський суд вирішив питання у рішенні, фактично усунуті від всіх процесуальних прав сторін третейського розгляду, позбавлені права надавати пояснення докази, тощо, що є суттєвим процесуальним порушенням, з яким закон пов'язує можливість скасування такого третейського рішення. Питання про право на оспорювання рішення третейського суду таких осіб вирішено у процесуальному законодавстві шляхом включення їх до суб'єктного складу заявників щодо скасування рішення третейського суду та визначення окремо відліку строків подачі такої заяви з моменту, коли особа довідалась про оспорюване рішення. У відповідності до статті 3895 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано судом лише з підстав, передбачених міжнародним договором України та/або Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Перелік підстава є дещо відмінним від визначених законодавством підстав для скасування рішень третейських судів.

Вичерпний перелік підстав, за якими рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасованим, передбачений у ст. 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". За своїм змістом цей перелік співпадає з підставами, передбаченими Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року.

Отже, арбітражне рішення може бути скасовано, коли сторона, що заявляє клопотання про скасування рішення, надасть докази того, що: одна зі сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною та/або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи арбітражний розгляд, або вона не могла подати свої пояснення з інших причин; або рішення постановлено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору чи такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за її межі (проте, якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою); або склад суду чи арбітражна процедура не відповідають угоді сторін (якщо тільки остання не суперечить будь-якому положенню закону, від якого сторони не можуть відступати) чи, за відсутності такої угоди, не відповідають Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Крім того, арбітражне рішення може бути скасоване в тому випадку, коли суд визначить, що: об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України або арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.