Поняття міжнародного цивільного процесу

Будуючи доктрину про міжнародний цивільний процес, слід звернути увагу на те, що, саме поняття "міжнародний цивільний процес" сформувалося внаслідок історичного розвитку міжнародного приватного права, тобто тоді, коли почали виникати конфлікти між законами іноземних правових систем, постала необхідність їх процесуального розгляду. Тобто, при використанні терміна "міжнародний цивільний процес", слід пам'ятати про його умовність.

На підставі ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені ЦПК, застосовуються правила міжнародного договору. Перш за все це означає, що участь іноземців у цивільному процесі як позивачів чи відповідачів або заінтересованих осіб не змінює загального порядку розгляду справ у суці України. Провадження ведеться за загальним правилами цивільного судочинства, встановленими ЦПК України.

Але, при виникненні спору за участю іноземного елементу завжди виникають такі питання: 1) у правозастосовний орган якої країни варто звернутися за захистом порушених прав; 2) чи зможе цей право-застосовний орган забезпечити належне ведення процесу (здійснити повідомлення відповідача про порушення справи, допит свідків, що перебувають за кордоном, витребування документів і доказів з-за кордону та ін.); 3) чи зможе рішення, винесене цим органом, бути виконане за кордоном (якщо потрібне виконання), у якій країні варто запитувати виконання, чи не виникне конфлікту компетенцій між установами країни, де запитується виконання, і країни, на території якої було винесене рішення.

Тому, ще й досі, не припиняються дискусії про місце та зміст міжнародного цивільного процесу в системі права і його співвідношення з міжнародним приватним й цивільним процесуальним правом (Т. Яблочков, І. Перетерський, С. Крилов, Л. Лунц, І. Бліщенко, С. Лєбедєв, Ю. Колосов, Л. Галенська, В. Храбсков; вітчизняні вчені: Г. Матвеев, Ю. Матвєєв, В. Корецький; правники іноземних держав: м. Іссад (Алжир), Дж. Чешир, П. Норт (Великобританія), ін.). Дебати щодо міжнародного цивільного процесу посилилися у зв'язку з прийняттям у 60-х роках національних законів з міжнародного приватного права та процесу й укладенням, міждержавних договорів з питань міжнародного цивільного процесу - Л. Векаш (Угорщина), А. Дічев, М. Живковський (Болгарія) ін. Сьогодні питання міжнародного цивільного процесу особливо актуальні. Проте вони розглядаються переважно в окремих розділах навчальних підручників та посібників з цивільного процесу (М. Штефан, В. Комаров, С. Васильєв, В. Кронтор, Ю. Білоусов та ін.).

Зважаючи на те, що термін "міжнародний цивільний процес" носить досить умовний характер, А. А Попов визначає міжнародний цивільний процес як сукупність питань процесуального характеру, пов'язаних із захистом прав іноземців й іноземних юридичних осіб у суді та арбітражі, що розглядаються в науці міжнародного приватного права.

На думку В. А. Бігуна питання міжнародного цивільного процесу регулюються не тільки внутрішнім законодавством кожної країни, а й міжнародними договорами. Тому термін "міжнародний" вживається в тому випадку, коли йдеться про приватноправові відносини, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, і потребують з'ясування, який закон до них застосовується.

Ю. В Білоусов вважає, що міжнародний цивільний процес можна визначити як порядок провадження в цивільних справах з іноземним елементом та вирішення питань, пов'язаних з наданням правової допомоги судам інших країн, врегульований нормами різноманітних систем права (внутрішнього та міжнародного). При цьому, під "іноземним елементом" розуміють:

• 1) суб'єкта, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; "національність" - щодо юридичних осіб);
• 2) об'єкт, який перебуває на території іноземної держави;
• 3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

До норм, які складають систему міжнародного цивільного процесуального права, належать норми, які:

• - визначають компетенцію судів України щодо цивільних справ за участі іноземного елементу;
• - визначають міжнародну підсудність та підвідомчість (юрисдикцію);
• - визначають правову допомогу у цивільних, сімейних, трудових справах, в тому числі судові доручення, виконання іноземних доручень;
• - визначають визнання та виконання рішень іноземних судів та ін.

Не належать, до норм міжнародного цивільного процесуального права правові норми, які визначають порядок розгляду справ у міжнародних юрисдикційних органах, зокрема, Європейському суді з прав людини. Ці норми належать до міжнародного публічного права, оскільки одним із суб'єктів відносин виступає міжнародна організація, а не національний суд. Тобто, такі організації та суди, які діють за спеціальною процедурою.

При цьому, міжнародний цивільний процес не може зводитися до процесуальних форм однієї держави. Отже, міжнародне цивільне процесуальне право - це сукупність процесуальних правових норм, що містяться у внутрішньому праві держави і в міжнародних договорах за участю цієї держави, які регулюють цивільно-процесуальні відносини з іноземним елементом при здійсненні правосуддя з цивільних справ і наданні міжнародної правової допомоги. Але мова йде не про сукупність норм тільки конкретної галузі права - цивільного процесу, а про те, що сукупність правових норм, яка розглядається, становить предмет галузі правознавства, що традиційно визначається як міжнародний цивільний процес. Цивільне правове відношення суб'єктом якого не є іноземний елемент, підлягає регулюванню однією правовою системою, і захист прав може здійснюватися тільки в одній державі. Аналогічне правовідношення, яке містить іноземний елемент, навпаки, потенційно підпадає під дію декількох правових систем. Таким чином, міжнародний цивільний процес не може зводитися до процесуальних форм однієї держави. Міжнародний цивільний процес - це діяльність національних судів щодо розгляду цивільних справ з іноземним елементом і вирішення окремих процесуальних питань.

В континентальній Європі існують різні точки зору на це питання. Так, в угорській літературі неодноразово висловлювалася думка про самостійний характер міжнародного цивільного процесуального права. У польській доктрині зазначалося, що ця правова сфера не належить до міжнародного приватного права. Вона навіть не входить до науки міжнародного приватного права, хоча йде мова про близький зв'язок цих сфер.

Вважаємо, що необхідно підтримати думку М. И. Штефана, В. В. Комарова та інших вчених, які, наголошують, що питання цивільного судочинства з "іноземним елементом" є складовою частиною цивільного процесуального права України.