Поняття та суть судового розгляду. Строки судового розгляду. Головуючий у судовому засіданні

Судовий розгляд як інститут цивільного процесуального права — це система норм, що регулюють відносини між судом, особами, які беруть участь у справі, та іншими учасниками процесу, діяльність суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу, спрямована на розгляд та вирішення по суті цивільно-правового спору та справ наказного і окремого провадження.

Водночас судовий розгляд як стадія судового розгляду — це система процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд і вирішення по суті цивільно-правового спору.

Викладене свідчить, що судовий розгляд може одночасно розглядатися як інститут цивільного процесуального права і як стадія цивільного процесу.

Судовий розгляд є обов'язковою стадією процесу, оскільки на цій стадії розвитку цивільної процесуальної діяльності суд виконує завдання цивільного судочинства, що були поставлені перед ним і полягають в справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

Тому незалежно від того, чим закінчується справа — ухваленням рішення, постановленням ухвали про зупинення чи закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду — стадія судового розгляду існує завжди. Лише у справах наказного провадження немає судового засідання. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень (ст. 102 ЦПК).

Строки розгляду цивільних справ передбачені ст. 157 ЦПК, яка зазначає, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця.

Викладене свідчить, що "розумний строк", який за загальним правилом суд (суддя) визначає на свій розсуд, не може бути необмеженим. Пояснюється це тим, що для розгляду 2 категорій справ (про поновлення на роботі та про стягнення аліментів) законодавець встановив скорочений строк в один місяць, оскільки інакше може суттєво погіршитися матеріальне становище позивача. Лише у виняткових випадках за клопотанням однієї із сторін процесу і з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на 15 днів.

Більше того, наявність зазначеного вище оціночного поняття щодо періоду розгляду цивільної справи не звільняє суд від обов'язку дотримуватися "розумного строку" її вирішення, оскільки це може бути підставою для порушення права сторін на справедливий судовий розгляд, передбачений, зокрема, нормами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наприклад, в рішенні "Долгіх проти України" (2007 р.) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що "...провадження по справі в Центральному районному суді м. Миколаєва про визначення порядку користування земельною ділянкою тривало шість років та три місяці... Тому тривалість у цій справі була надмірною та не було дотримано вимоги "розумного строку".

Більше того, суд (суддя) повинен належним чином виконувати завдання цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ (ст. 1 ЦПК). створюючи умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зважаючи на це, Європейський суд з прав людини в рішенні "Цихановський проти України" (2007 р.) наголосив, що "... саме національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні".

"Розумні строки", як зазначено в ст. 157 ЦПК, стосуються діяльності суду інстанції і починаються від дня відкриття провадження у справі і завершуються ухваленням судового рішення по суті або постановленням ухвали, наприклад, про закриття провадження у справі.

Головуючий у судовому засіданні — це суддя, наділений особливим процесуальним статусом, який передбачає більший, ніж у інших суддів і народних засідателів (ч. 4 ст. 234 ЦПК), обсяг прав та обов'язків, встановлених нормами ЦПК, при розгляді цивільної справи.

Водночас, за загальним правилом, більшість справ у суді першої інстанції провадиться одноособово. В такому випадку суддя сам є головуючим у судовому засіданні.

Головуючий, з урахуванням завдань цивільного судочинства, наділений визначеними законом способами і засобами впливу на учасників процесу. Зокрема, відповідно до ст. 160 ЦПК головуючий:

• 1) керує ходом судового засідання;
• 2) забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків;
• 3) спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи;
• 4) вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку;
• 5) розглядає скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника щодо виконання покладених на нього обов'язків, про що постановляє ухвалу.

В свою чергу учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду або встановлених в суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого у судовому засіданні із розгляду цивільної справи оголошується перерва (ч. З ст. 162 ЦПК).

Між іншим, у судовому засіданні не панує абсолютна влада головуючого. Зокрема, суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (ст. 5 ЦПК). Тому розглядаючи справи, суд повинен виходити із того, що будь-яка його діяльність, яку можна розцінити як засіб приниження честі, гідності осіб, які беруть участь у справі, є неприпустимою. При цьому він зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу без винятку.

З огляду на це, законодавець забезпечив право учасників процесу звернутися із запереченнями на дії головуючого. Так, у разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до журналу судового засідання, і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу (ч. З ст. 160 ЦПК).

Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника (ст. 49 ЦПК). Дотримання такого правила запобігає вчиненню безпорядків в залі судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 160 ЦПК головуючий розглядає скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника щодо виконання покладених на нього обов'язків, про що постановляє ухвалу.

Всі особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти звертаються до суду словами "Ваша честь". Це, відповідно, є ознакою поваги до суддів — як уособлення справедливості та верховенства права в нашій державі. Видається, що проявляти повагу до суду у такий спосіб повинні не тільки особи, зазначені у ст. 161 ЦПК, а й всі інші особи, які присутні у залі судового засідання.

Крім того, особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи. Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд, також стоячи вони заслуховують рішення суду. Відступ від цих вимог допускається тільки з дозволу головуючого (ст. 162 ЦПК), зокрема за наявності поважних причин, що пов'язані із хворобою або похилим віком осіб, які беруть участь у справі.

На завершення слід зазначити, що повне, всебічне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи в "розумний строк" можливе лише за додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, які забезпечує головуючий в судовому засіданні.