Цивільне процесуальне становище іноземних осіб

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Конституції іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, несуть такі самі обов'язки, за окремими винятками, як і громадяни України. Так, відповідно до ст. 55 Конституції їм гарантується право на судовий захист. Право іноземців на вільний доступ до судового захисту передбачено й міжнародними документами, визнаними Україною (наприклад, ст. 8 Загальної декларації прав людини 1948 р., ст. 16 Конвенції про статус біженців 1951 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону "Про міжнародне приватне право" іноземні особи мають право звертатися за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів до судів України. Надання захисту в цьому випадку стосується всіх прав (цивільних, сімейних, трудових тощо), суб'єктом яких може бути іноземна особа, якщо це не пов'язано з будь-якими вимогами щодо обов'язковості її проживання на території України, мети приїзду в країну тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець — це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянства — це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Біженці також визнаються суб'єктами цивільного процесуального права України. Відповідно до ст. 1 Закону "Про біженців" біженець — це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Статус іноземних юридичних осіб визначається за законодавством держави, в якій вони засновані. Цивільна процесуальна правосуб'єктність міжнародних організацій встановлюється на підставі положень про те, що міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у цивільних справах в межах, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або законами України (ч. З ст. 79 Закону "Про міжнародне приватне право").

До цивільних процесуальних прав іноземців належить, насамперед, право на доступ до суду і до засобів судового захисту, а також право на справедливий публічний розгляд у суді. Право на ефективні засоби судового захисту з боку компетентних національних судів забезпечується кожній особі, в тому числі й іноземцю та особі без громадянства, права і свободи яких порушуються. Ці положення закріплені як у міжнародно-правових актах з прав людини, двосторонніх договорах про взаємну правову допомогу, так і у внутрішньому законодавстві кожної держави.

Наданий іноземним особам в Україні національний режим у судовому провадженні є безумовним. Це означає, що суд не повинен ставити в кожному окремому випадку питання про наявність взаємності, тобто не повинен з'ясовувати в процесі конкретної справи, чи передбачені законодавством іноземної держави рівнозначні права для фізичних і юридичних осіб України.

Цивільне процесуальне законодавство України не містить обмежень чи умов, виконання яких необхідно іноземним особам для звернення до суду. Між тим законодавство деяких держав передбачає інститут внесення застави для забезпечення відшкодування судових витрат, що обмежує вільний доступ іноземців до суду. Суть цього інституту полягає у покладенні на позивача-іноземця обов'язку внести завчасно до суду певну грошову суму для забезпечення судових витрат на той випадок, якщо відповідач їх понесе при відмові в позові позивачу — іноземній особі.

Щоб усунути перешкоди для вільного доступу до суду, більшістю країн урегульовано питання про звільнення іноземців від внесення застави в договорах про правову допомогу і правові відносини у цивільних і кримінальних справах.

Разом з громадянами і юридичними особами іноземних держав, а також міжнародних організацій суб'єктами цивільного процесу можуть бути іноземні держави (їх органи і посадові особи).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором або законом України. Таким чином, йдеться про судовий імунітет іноземної держави, суть якого полягає в тому, що іноземна держава не підсудна суду іншої держави. Це правило ґрунтується на суверенній рівності держав.