Забезпечення доказів

Згідно із ст. 133 ЦПК особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим, або у них є складнощі у поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Забезпечення доказів являє собою спосіб закріплення відомостей про факти у випадках, коли є підстави побоюватися, що їх джерела можуть бути знищені, або зникнуть, або використання їх стане утрудненим (наприклад у разі від'їзду свідка у тривале відрядження, втрати якостей речі тощо).

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. Крім передбачених ч. 2 ст. 133 ЦПК способів забезпечення доказів суд, залежно від предмета позову, може застосувати й інші способи: одержати пояснення сторони, які вона дає як свідок, заборонити дії, внаслідок яких знищуються докази, вилучити докази на час розгляду справи тощо. Загалом, закон не обмежує як коло доказів, які можуть бути забезпечені судом, так і здійснення процесуальних дій щодо забезпечення доказів.

Зазвичай заява про забезпечення доказів подається після відкриття провадження у справі, але за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову. У цьому випадку заявник повинен подати позовну заяву протягом трьох днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, завдані у зв'язку із забезпеченням доказів.

У заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою треба їх забезпечити. До заяви про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Якщо заява не відповідає зазначеним вимогам, до неї застосовуються наслідки, передбачені частинами 1,2 ст. 121 ЦПК.

Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який здійснює провадження у справі, а якщо позов ще не пред'явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів. Така заява розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак їх явка не є обов'язковою. У разі обгрунтованості вимоги заявника, а також, якщо не можна встановити, до кого згодом буде пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю заявника.

Питання про забезпечення доказів вирішується з прийняттям ухвали, оскарження якої не зупиняє її виконання і не перешкоджає розгляду справи. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу (ст. 135 ЦПК). (Див. рис. 10)