Забезпечення позову
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Ці заходи спрямовані проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.
Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. У цій заяві зазначаються: причини, з яких треба забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Клопотання про забезпечення позову може міститись безпосередньо і в позовній заяві.
Згідно із ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній. У зв'язку з цим вжиття заходів забезпечення позову можливе не лише при проведенні попереднього судового засідання, здійсненні процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду чи під час судового розгляду, а й одночасно з відкриттям провадження у справі чи після постановлення відповідної ухвали. Винятком є заява про забезпечення позову з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності, яка може бути подана та підлягає розгляду до подання позовної заяви. До такої заяви додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів до забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходів забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання такої заяви.
Якщо заява про забезпечення позову була подана до подання позовної заяви, заявник повинен подати останню протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 5 ст. 151 ЦПК).
Позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (ч. 1 ст. 152 ЦПК).
Цей перелік не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання судом можуть бути застосовані й інші види забезпечення позову. Так, у роз'ясненнях, що містяться у постанові Пленуму ВСУ від 22 грудня 2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (далі - постанова Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. № 9), зазначається, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів. Наприклад, згідно з п. 1 ст. 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до завершення розгляду справи по суті суддя має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права і (або) суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту.
Судом може бути застосовано декілька видів забезпечення позову. В усякому разі види забезпечення позову мають бути розмірними із заявленими позивачем вимогами.
Недопустимо забезпечувати позов шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Втім, зазначена вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Заборонено накладати арешт на предмети, що швидко псуються. Крім того, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або НБУ при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (ч. 6 ст. 152 ЦПК).
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо заява про забезпечення позову подана до подання позовної заяви, вона розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. Заявник може вимагати, щоб його заяву про забезпечення позову, подану ним до подання позовної заяви, розглядали лише за його участі без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходів забезпечення позову. Така вимога має бути обґрунтованою. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, суд може вимагати від заявника надання додаткових документів та інших доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. З урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що останнє може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам, які беруть участь у справі, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. У зв'язку з цим суддя повинен роз'яснити позивачеві наслідки можливого завдання відповідачеві збитків і, за наявності для цього відповідних підстав, може вимагати від позивача забезпечення його вимоги заставою, достатньою, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не має бути більшим за розмір ціни позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК).
Якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи (п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. № 9).
Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і має включати мотивувальну частину, в якій, поряд із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленій ухвали.
Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановления, а якщо її постановлено без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходів забезпечення позову, копія ухвали надсилається такій особі негайно після виконання ухвали. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання і не перешкоджає подальшому розгляду справи, а оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Згідно зі ст. 154 ЦПК суд, за заявою однієї зі сторін і зважаючи на пояснення другої сторони, вправі допустити заміну одного виду забезпечення позову іншим. Відповідна заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, у такі самі строки, які передбачені для розгляду заяви про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви. Замінити спосіб забезпечення позову за заявою відповідача можна тільки за згодою позивача, за винятком випадку, коли відповідач з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення позову про стягнення грошових коштів внесе на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.
Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані тим судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої були вжиті заходи забезпечення позову без її повідомлення, має право протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів. Відповідне питання вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, але їх неявка не перешкоджає вирішенню судом питання про скасування заходів забезпечення позову.
За відмови у задоволенні позову, або закритті провадження у справі, або залишенні заяви без розгляду вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Разом з тим, суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Крім того заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у випадках: неподання заявником позовної заяви після постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 5 ст. 151 ЦПК); повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі.
У результаті забезпечення позову можуть бути завдані матеріальні збитки особі, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, які (збитки) вона має право стягнути з позивача у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову в задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Якщо позивачем була внесена застава, відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, в першу чергу здійснюється за рахунок предмета застави. Якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після настання обставин, визначених ч. 1 ст. 155 ЦПК, або у разі набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили, або у випадку укладення сторонами мирової угоди, - предмет застави повертається позивачеві.
