Поняття та загальна характеристика розгляду справ окремого провадження

Ще одним видом провадження, витоки якого простежуються у римському праві, є окреме провадження. Хоча римські юристи і не застосовували термін "окреме провадження", разом з позовним існувало ще і безспірне судочинство, у якому, як і в окремому провадженні, не оспорювалося зазіхання на право чи на річ.

У ЦПК порядку розгляду справ щодо підтвердження у судовому порядку наявності чи відсутності юридичних фактів та інших обставин, від яких залежать виникнення, зміна чи припинення майнових чи особистих прав громадян, присвячений розд. IV "Окреме провадження".

Цивільне процесуальне законодавство передбачає розгляд у порядку окремого провадження справи стосовно:

• - обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
• - надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
• - визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
• - усиновлення;
• - встановлення фактів, що мають юридичне значення;
• - відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
• - передачі безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
• - визнання спадщини відумерлою;
• - надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку;
• - примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;
• - розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

В окремому провадженні розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один із нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

Наведений перелік справ, що розглядаються у порядку окремого провадження, не є вичерпним, але доповнюватися може лише законом (ч.3 ст. 234 ЦПК).

Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна зі справ окремого провадження має свої, лише їй властиві, особливості. Однак усі справи мають спільні риси, що відрізняють їх від справ позовного провадження.

Однією з особливостей, що відрізняє позовне провадження від окремого, є те, що в останньому відсутній спір про право. Тому, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, суд залишає таку заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК).

Оскільки у справах окремого провадження відсутній спір про право, відповідно, відсутні і сторони з протилежними юридичними інтересами. Суд розглядає справи окремого провадження за участю заявника і заінтересованих осіб. Заявником виступає особа, в інтересах якої порушена справа про встановлення будь-якої обставини, необхідної для здійснення нею суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав. Усіх інших осіб, які беруть участь у справі, закон визначає як заінтересованих осіб. Поняття "заінтересовані особи" має узагальнений характер і охоплює всіх осіб, права та законні інтереси яких тією чи іншою мірою зачіпатимуться ухваленим у справі рішенням. Заінтересовані особи можуть бути залучені до участі у справі за ініціативою суду або вступити у процес за власною ініціативою. Особи, які беруть участь у справах окремого провадження, можуть вести свої справи у суді особисто або через представників (крім справ про усиновлення). Участь третіх осіб у справах окремого провадження не передбачена.

Оскільки заявник не пред'являє матеріально-правових вимог до інших осіб, відповідно, і процесуальним засобом порушення окремого провадження є заява, а не позовна заява. У зв'язку з цим в окремому провадженні не застосовуються і процесуальні інститути, пов'язані з позовом. Зокрема, в окремому провадженні не можуть мати місця відмова від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, зміна предмета та підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог тощо.

Справи окремого провадження відрізняються від двох попередньо розглянутих видів проваджень (позовного та наказного) як правовою природою, так і процесуальними особливостями розгляду справ.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Це означає, що суд може вийти за межі вимог заявника, якщо цього потребує охорона прав та інтересів особи, і суд не може відмовити у задоволенні заяви з мотивів ненадання заявником доказів, якщо вбачається, що такі докази існують і суд може їх витребувати.

Крім того, враховуючи особливості окремого провадження, не проводиться і попереднє судове засідання. Однак у справах про обмеження цивільної дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення и померлою, про відновлення прав на втрачені цінні папери здійснюються певні підготовчі дії, визначені статтями 239, 248, 262 ЦПК.

За загальним правилом, справи окремого провадження розглядаються суддею одноособово, але у випадках, визначених пунктами 1,3, 4, 9, 10 ч. 2 ст. 234 ЦПК, справа розглядається судом у складі судді і двох народних засідателів, чим реалізується конституційний принцип участі народу в здійсненні правосуддя. (Див. рис. 22)

При розгляді справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод та інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (ст. 235 ЦПК). Згідно з ч. 5 ст. 31 ЦПК заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін за винятком випадків, коли їхні права та обов'язки визначено інакше у розд. IV ЦПК.

Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом (ч. 7 ст. 235 ЦПК). Рішення суду у справах окремого провадження не підлягають примусовому виконанню, але мають загальнообов'язковий характер (ст. 14 ЦПК). Вони реалізуються шляхом оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян, а саме: видачею свідоцтва про право

власності; виправленням, поновленням чи анулюванням запису актів цивільного стану тощо.

Отже, згідно із ст. 234 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або для створення умов реалізації нею особистих немайнових чи майнових прав, або для підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.