Справи про визнання спадщини відумерлою

Умови визнання спадщини відумерлою встановлюються ЦК. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (ч. 1 ст. 1277 ЦК).

Відповідна заява може бути подана до суду лише після спливу одного року з моменту відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. З ст. 46 ЦК).

Крім реквізитів, передбачених ст. 119 ЦПК, у заяві про визнання спадщини відумерлою наводяться відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття (ст. 275 ЦПК).

Якщо заява подана до закінчення річного строку з часу відкриття спадщини, суд постановляє ухвалу про відмову в прийняті такої заяви до свого провадження. У разі відповідності змісту заяви вимогам закону суд відкриває провадження у справі про визнання спадщини відумерлою. Справа розглядається судом за обов'язкової участі заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

За результатами розгляду суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її у власність територіальній громаді за місцем відкриття спадщини (ч. З ст. 1277 ЦК, ч. 1 ст. 278 ЦПК).