Розгляд справ про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу

Відповідно до Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" від 5 липня 2001 р. № 2586-ІИ (далі - Закон № 2586-ІІІ) особам, хворим на заразні форми туберкульозу, забезпечується госпіталізація до протитуберкульозних закладів. У разі їх відмови від госпіталізації лікування може проводитися амбулаторно за можливості ізоляції таких осіб у домашніх умовах.

Якщо буде встановлено, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, що хворі на заразні форми туберкульозу порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, які мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих.

Заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу розглядається судом в порядку окремого провадження (ст. 283-286 ЦПК). Ця заява подасться до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого. Заявником є вказаний протитуберкульозний заклад.

У заяві мають бути зазначені встановлені законом підстави для такої госпіталізації, а також додається мотивований висновок лікаря, який здійснює або має здійснювати лікування цього хворого, про необхідність, відповідно, примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування. Відповідна заява повинна бути подана протягом 24-х годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепідемічного режиму (ч. 2 ст. 284 ЦПК).

Справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації суд розглядає не пізніше 24 годин після відкриття провадження з наданням права особам, щодо яких розглядається справа, на особисту участь у судовому засіданні, за винятком випадків, коли така особа становить загрозу розповсюдження хвороби. Обов'язковою є участь у справі представника особи, стосовно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію або про продовження строку примусової госпіталізації, а також представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі.

Розглянувши заяву про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації, суд ухвалює рішення, яким або її відхиляє, або задовольняє. Рішення про задоволення заяви підлягає негайному виконанню та є підставою для примусової госпіталізації або продовження строку примусової госпіталізації особи в протитуберкульозному накладі.

Примусова госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря па строк до трьох місяців. Продовження строку примусової госпіталізації лікування таких осіб здійснюється за рішенням суду не визначеним строк на підставі висновку лікаря, який здійснює лікування цього хворого.

За зверненням керівника протитуберкульозного закладу органи внутрішніх справ надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду (ст. 11 Закону № 2586-111).

Відповідно до ч. З ст. 286 ЦПК після набрання законної сили рішенням суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації суд зобов'язаний надіслати це рішення відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони майна особи, стосовно якої воно було ухвалено.