Судові доручення

При розгляді справи в суді однієї держави може виникнути необхідність виконання окремих процесуальних дій на території іншої держави. Оскільки юрисдикція суду обмежена територією своєї країни, виконання окремих процесуальних дій можливе лише за допомогою процедури - судових доручень.

Згідно із статтями 415-419 ЦПК і ст. 80 Закону № 2709-ІУ суди України виконують доручення іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій, а також мають право звертатися до іноземних судів з відповідними дорученнями щодо надання правової допомоги у порядку, встановленому ЦПК або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги. Суд України може звернутися з таким судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, якщо в процесі розгляду справи виникне необхідність у врученні документів, отриманні доказів або проведенні окремих процесуальних дій за кордоном тощо.

Доручення складається судом України, який розглядає цивільну справу, адресується компетентному суду запитуваної держави і має містити інформацію та документи, передбачені міжнародним договором України.

У разі коли міжнародним договором України не передбачено інше, у дорученні мають бути зазначені: 1) назва суду, що розглядає справу; 2) найменування міжнародного договору України, на підставі якого запитується надання правової допомоги; 3) найменування і номер цивільної справи, у якій запитується правова допомога; 4) наявні дані про фізичну особу: прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство, місце роботи чи професія або наявні дані про юридичну особу: найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, банківські реквізити; 5) зміст доручення, чіткий перелік процесуальних дій, які належить учинити, а також інші відомості, необхідні для його виконання; 6) процесуальне становище особи, щодо якої необхідно вчинити процесуальні дії; 7) якщо запитується вручення документів, - найменування документів, які підлягають врученню; 8) якщо запитується вручення виклику до суду, - дата і час судового засідання; 9) якщо запитується одержання свідчень особи, - перелік запитань або суть питань чи фактів, щодо яких необхідно одержати пояснення особи; 10) у разі потреби зазначаються: бажані строки, протягом яких очікується виконання доручення; прохання про надання дозволу на особисту присутність при виконанні доручення представників суду України, який склав доручення, або учасників судового розгляду чи їхніх представників; прохання про застосування норм процесуального законодавства України при виконанні доручення. У такому випадку до доручення додається опис відповідної процедури або текст відповідних норм процесуального законодавства України; 11) перелік документів, що надсилаються разом з дорученням (ч. 2 ст. 416 ЦПК, п. 2.1.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень від 27 червня 2008 р. № 1092/5/54).

До доручення про вручення виклику до суду обов'язково додається виклик (повідомлення) про день судового розгляду разом з повідомленням про гарантії особі, яка викликається, імунітету від адміністративної/кримінальної відповідальності у разі її явки до компетентного органу України, передбачені відповідним міжнародним договором. У дорученні про вручення виклику до суду свідка, експерта також може зазначатися право осіб, які викликаються, на відшкодування витрат, пов'язаних з переїздом і перебуванням на території України, а також на відшкодування неотриманого заробітку за дні відриву від роботи, а в разі виклику експертів - право на винагороду за проведення експертизи.

Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою і додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави. У певних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у судовому дорученні.

Судове доручення та документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою. Доручення суду України надсилається іноземному суду у порядку, встановленому ЦПК або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ч. 2 ст. 415 ЦПК).

Порядок виконання доручень іноземних судів в Україні. Доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих у порядку, встановленому міжнародним договором, або, якщо договір не укладено, - дипломатичними каналами, виконують суди України.

За загальним правилом, виконання судового доручення здійснюється відповідно до процесуального законодавства України, але на прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

Згідно з ч. 2 ст. 417 ЦПК судове доручення не приймається до виконання судами України у разі якщо: його виконання може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці; його виконання не належить до юрисдикції цього суду; воно суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі одержання прохання іноземного суду щодо особистої присутності його уповноважених представників чи учасників судового розгляду при виконанні доручення суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання згоди на таку участь. Якщо прохання іноземного суду задоволено, суд України повідомляє час і місце виконання доручення. Уповноважені представники іноземного суду або учасники судового розгляду, присутні при виконанні доручення, з дозволу та в межах, визначених судом України, можуть брати участь у процесуальних діях.

Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів виконується у судовому засіданні або уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи. Виклик до суду або інші документи вручаються особисто фізичній особі чи її представникові або представникові юридичної особи під розписку. У разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває під вартою або відбуває такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців тощо, суд надсилає документи, що підлягають врученню, до адміністрації місця тримання особи, яка здійснює їх вручення під розписку і невідкладно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.

Судова повістка, що направляється з метою виконання доручення іноземного суду про вручення документів, має містити: ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка; найменування та адресу суду; зазначення місця, дня і часу явки за викликом; назву справи, за якою робиться виклик; зазначення, в якості кого викликається особа. А також у ній додатково наводиться інформація про наслідки відмови від виклику до суду та повторної неявки до суду для отримання документів відповідно до частин 5, 6 ст. 418 ЦПК.

Згідно з ч. 7 ст. 418 ЦПК доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним: 1) у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання; 2) у день судового засідання - якщо особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, у якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з'явилися до суду.

Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового засідання, у якому, зокрема, зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені особами у зв'язку з отриманням документів, а також підтвердженням про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання документів та іншими документами, складеними чи отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.

Якщо суд України не має можливості виконати доручення іноземного суду, воно повертається іноземному суду із зазначенням причин невиконання і документами, що це підтверджують (ч. 6 ст. 417 ЦПК).

Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України. Судові доручення про вручення документів громадянину України, який проживає на території іноземної держави, або доручення суду про виконання певних процесуальних дій стосовно громадянина України, який проживає на території іноземної держави, може бути виконано працівниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у відповідній державі з дотриманням вимог процесуального законодавства України, якщо таке виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 419 ЦПК).

Вручення документів здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення, підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. Такі документи особа отримує добровільно - для забезпечення виконання доручення не можуть застосовуватися примусові заходи.

У разі вчинення певних процесуальних дій складається протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинені процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної установи України. У протоколі зазначаються день, час і місце виконання доручення.

Отже, судове доручення - це звернення суду однієї держави до сулу іншої держави з проханням про виконання на території останньої процесуальних дій, спрямованих на допит сторін чи свідків, вручення судових повісток, встановлення місця проживання відповідача тощо.