Належна сторона у справі. Заміна неналежного відповідача

Право на судовий захист належить будь-якому громадянину, біженцю, особі без громадянства, підприємству, установі, організації.

Таким чином, будь-яка правоздатна особа може стати стороною в справі. В той же час, для участі в справі їх треба мати матеріально-правову зацікавленість саме в цій справі, тобто бути належною стороною.

Подаючи позов, позивач повинен надати суду дані, які б свідчили, що він є належним позивачем, а залучена ним до відповідальності особа - належним відповідачем.

Таким чином, саме позивач повинен належним чином легітимізувати процес, що забезпечить винесення рішення в інтересах справді зацікавлених осіб.

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Належна сторона визначається судом на основі норм матеріального права вже на етапі прийому позовної заяви.

На жаль, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.

В момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. У зв'язку з цим у судовій практиці виникає питання щодо належної чи неналежної сторони в цивільній справі.

Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а неналежним відповідачем та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову.

На відміну від положень ст. 105 ЦПК України 1963 р., чинне законодавство не передбачає заміни неналежного позивача. Якщо позов пред'явлено особою, яка не має право вимоги, то суд відкриває провадження, встановлює всі дійсні обставини справи і, переконавшись у тому, що позивач не має правових підстав для вимоги, відмовляє йому у задоволенні позову.

Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що особа, до якої пред'явлено позов, не повинна відповідати за ним, оскільки не є учасником спірних правовідносин, тобто є неналежним відповідачем, то суд, з метою процесуальної економії та забезпечення ефективного судового розгляду та швидкого захисту порушених прав, не припиняючи провадження у справі, має право:

• 1) за клопотанням позивача провести заміну неналежного відповідача;
• 2) за клопотанням позивача залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Заміна неналежного відповідача- це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і залучення належної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст. 33 ЦПК).

При заміні неналежної сторони діють два основних правила. По-перше, відповідач вважається неналежним тільки після того, як його виведено із процесу, а на його місце залучений належний відповідач. Це означає, що за будь-яких обставин, за усієї очевидності неналежності сторони до справи, яка розглядається судом, відповідач вважається належним із наділенням його усією повнотою процесуальних прав та обов'язків. По-друге, заміна неналежного відповідача допускається лише за клопотанням позивача, оскільки він виступив ініціатором процесу, суб'єктом, який вимагає судового захисту. Згоди відповідача на його заміну не вимагається, однак у літературі неодноразово порушувалось питання про те, що відповідачу може бути не все одно, чи продовжиться його участь у справі, чи ні. Насамперед, це може стосуватися розподілу судових витрат, які понесені відповідачем, про заміну якого виникає питання. Адже витрати, понесені заміненим відповідачем, останній може відшкодувати у судовому порядку за загальними правилами про заподіяння шкоди, що не гарантує оперативного та належного захисту прав від такої поведінки позивача, яка може мати характер зловживання правом.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який подає відповідне клопотання до суду. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни або залучення належного відповідача як співвідповідача у процес.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишенні заяви без руху. В цьому випадку згідно із ст. 33 ЦПК України суд, не припиняючи провадження, вирішує питання про заміну неналежного відповідача чи залучення належного відповідача як співвідповідача.

Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача, та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 8 Постанови Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. № 2).