Треті особи, які не заявляють самостійних вимог

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у процесі по справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів. Одна й та ж особа може брати участь у справі як третя особа тільки з боку однієї сторони, але на боці однієї сторони можуть брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Юридична заінтересованість третіх осіб без самостійних вимог у результатах розгляду судом справи між сторонами визначається ст. 35 ЦПК України тим, що постановлене судом по такій справі рішення може наперед вирішити наслідки взаємовідносин між ними і сторонами - вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. А це можливо тоді, коли між третьою особою і позивачем існують певні матеріально-правові відносини.

Підставами участі в процесі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору є:

• а) можливість виникнення в майбутньому регресного позову до такої особи;
• б) інша юридична зацікавленість у результатах справи;
• в) наявність матеріально-правових відносин лише з тією особою, на сторону якої вона залучається;
• г) відсутність матеріально-правових відносин із протилежною стороною.

Весь комплекс цивільно-процесуальних засобів, наданих законом третім особам яка не заявляють самостійних вимог, спрямований на захист інтересів того суб'єкта, на стороні якого виступає третя особа. Тому інтерес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, є непрямим і полягає у забезпеченні в майбутньому захисту своїх прав і інтересів стосовно однієї з сторін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору мають наступні ознаки:

• - відсутність самостійних вимог на предмет спору;
• - вступають у вже розпочату справу та беруть участь в ній на стороні позивача чи відповідача;
• - наявність матеріально-правового зв'язку тільки з тією особою, на стороні третя особа виступає;
• - захист третьою особою інтересів тієї особи, на стороні якої третя особа виступає, оскільки рішення в справі може вплинути на її права та обов'язки.

Цивільний процесуальний закон широко трактує участь в процесі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. Будь-яка особа, інтерес якої залежить від вирішення справи на користь однієї з сторін може заявити про своє бажання взяти в ній участь, не подаючи позовної заяви, чи може бути притягнута до участі в справі за клопотанням сторін або прокурора.

У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не май нової") шкоди" від 31.03.1995 р. №4 передбачено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. В цьому випадку працівник буде третьою особою на стороні відповідача (організації), оскільки прийняте рішення може стати підставою для подальшого пред'явлення до працівника регресного позову .

В п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 р. № 1 говориться, що у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадови (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому ст. 36 ЦПК України .

У п. 1-1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6 вказується, що вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів. Суд повинен обговорити також питання про притягнення до участі у справі відповідного органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог.

Для вступу в процес по справі подається заява із зазначенням мотивів вступу та посиланням на докази. При вирішенні питання про вступ третьої особи у справу суд перевіряє існування між нею та однією із сторін правовідносин і можливості впливу на них рішення суду по справі між сторонами, а інші особи, які беруть участь у справі вправі оспорювати доцільність їх участі в процесі. Про наслідки розгляду заяви суд постановляє ухвалу.

Треті особи без самостійних вимог можуть вступити в процес не тільки за власною ініціативою, але і можуть бути притягнуті до участі у справі за клопотанням сторін.

Після постановлення судом ухвали щодо допуску у процес у третіх осіб виникають процесуальні права і обов'язки, призначення яких полягає у сприянні забезпечення розгляду правового спору. Вони здійснюються незалежно від сторони та її заперечень.

У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначені ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона має бути залучена до участі у справі.

Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у справі.

Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення чи допуску третьої особи до участі у справі, це питання вирішується судом залежно від обставин справи. З питання залучення або допуску до участі в справі третьої особи суд постановляє ухвалу (ст. 36 ЦПК).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, має достатні (ст. 27 ЦПК) права для того, щоб було винесене правильне рішення, тому що для неї згодом це може мати велике правове значення. Вона самостійно розпоряджається своїми процесуальними правами і не зв'язана при цьому з волею сторони, на боці якої виступає.

Даний вид третіх осіб не має процесуальних прав на розпорядження предметом спору: зміну підстав або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, відмову від позову чи його визнання, укладення мирової угоди, а також права на вимогу примусового виконання судового рішення.

Основним обов'язком третіх осіб, які не пред'являють самостійних вимог, є своєчасна явка за викликом суду. Але незалежно від фактичної участі вони вважаються такими, які беруть участь у справі з моменту постановления відповідної ухвали суду і на них поширюється законна сила судового рішення в частині преюдиціального значення.