Обчислення, перебіг, закінчення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків

Процесуальні строки визначаються: 1) точною календарною датою (наприклад, дата і час судового засідання); 2) подією, яка повинна невідворотно наступити. В цих випадках процесуальна дія повинна бути вчинена в точно визначений час; 3) періодом часу (роками, місяцями, днями). В цьому випадку дія може бути вчинена в будь-який день строку, але не пізніше останнього дня.

Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони законом чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесуального права конкретну процесуальну дію (наприклад, ст. 123 ЦПК). Так, речові докази, що швидко псуються, повертаються особам, від яких були одержані, після огляду (ст. 141 ЦПК); треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступити В справу до ухвалення судового рішення (ст. 35 ЦПК) та ін.

Перебіг процесуальних строків, їх початок і закінчення визначається ст. ст. 68-70 ЦПК України залежно від того, чи обчислюються вони роками, місяцями або днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку, а строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Але якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Процесуальні строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Коли закінчення строку припадає на неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий день. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, починається наступного дня після її настання.

Закінчується строк в останній день о 24 годині, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий день закінчується раніше, то строк закінчується в момент закінчення робочого дня. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту і ці дії підтверджені поштовою квитанцією, штемпелем на конверті.

Із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку на заяву сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі (ст. 72 ЦПК).

Зупинення процесуальних строків настає у зв'язку із зупиненням провадження у справі (ст. ст. 71, 201, 202 ЦПК). Отже, підстави для зупинення процесуальних строків ті ж самі, що і для зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі оформлюється ухвалою суду, але зупинення процесуального строку починається не з дня ухвалення такої ухвали, а з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується (ст. 73 ЦПК). Таким чином, час, на який було зупинено провадження в справі чи виконання судового рішення, не входить до процесуального строку.

Продовження процесуальних строків можливе в тому разі, коли у призначені судом строки виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації. Наприклад, третя особа, що брала участь у справі, повинна подати заперечення проти касаційної скарги у строк, що встановлений суддею-доповідачем. Але вона раптово захворіла і у визначений строк заперечення не подала, в зв'язку з чим вона може подати заяву, щоб суд продовжив строк на подачу заперечень проти касаційної скарги.

Видом продовження процесуальних строків є допущена судом відстрочка виконання рішення. Суд, постановляючи рішення, яким на відповідача покладається виконання певних дій і коли зазначені дії можуть бути виконані тільки останнім, встановлює в рішенні строк, протягом якого рішення повинно бути виконане, а також може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання (ст. 217 ЦПК).

Поновлення процесуальних строків допускається тільки тих, які встановлені законом, в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними. Так, ст. 294 ЦПК України передбачено десятиденний процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Якщо такий строк був пропущений з поважних причин суб'єктом апеляційного оскарження, то на його заяву цей строк може бути судом поновлений (ч.3ст. 294 ЦПК). Строки, встановлені законом, не можуть продовжуватися.

Право на порушення питання перед судом про поновлення процесуальних строків мають сторони й інші особи, які беруть участь у справі (ч.1ст. 73 ЦПК), які пропустили процесуальний строк, встановлений законом для вчинення конкретної процесуальної дії. Для реалізації цього права вони подають письмову заяву за підсудністю - до того суду, в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до якого слід було подати документ. Одночасно із заявою про поновлення строку належить провести ту дію або подати той документ, щодо якого порушено питання (подати апеляційну скаргу та ін.). Заява розглядається в судовому засіданні, на яке викликаються сторони, і повідомляються інші особи, які беруть участь у справі, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню судом заяви про поновлення процесуального строку. Відповідь суду на заяву про поновлення процесуального строку дається в ухвалі, якою цей строк або поновлюється або в його поновленні відмовляється. Висновки суду про це мають бути аргументованими з посиланням на досліджені в судовому засіданні докази (ст. 73 ЦПК). На ухвалу судді (суду) про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу (п.7 ч.1ст. 293 ЦПК). Ухвала, якою поновлюється процесуальний строк, не підлягає оскарженню (ч.5 ст. 72 ЦПК).