Ціна позову, порядок її визначення

Визначення розміру судового збору за позовними заявами про стягнення грошових коштів, майна пов'язано із ціною позову. Ціна позову- це грошовий вираз майнових вимог позивача. Ціна позову визначається тільки щодо майнових вимог.

Ціна позову складається з грошової суми в гривнях, яка відображає заявлену грошову матеріально-правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 80 ЦПК.

Ціна позову визначається:

• 1. у позовах про стягнення грошових коштів- сумою, яка стягується;
• 2. у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
• 3. у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;
• 4. у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;
• 5. у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;
• 6. у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;
• 7. у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;
• 8. у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла- сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;
• 9. у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам - не нижче його балансової вартості;
• 10. у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог- загальною сумою всіх вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ст. 80 ЦПК).

14.4. Витрати, пов'язані з розглядом справи в суді

До витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, належать: 1) витрати на правову допомогу (ст. 84 ЦПК); 2) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду (ст. 85 ЦК); 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (ст. 86 ЦПК); 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 87 ЦПК); 5) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача (ст. 79 ЦПК).

У зв'язку з прийняттям 8 липня 2011 р. Закону України "Про судовий збір" з цього переліку було виключено оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які зараз входять до структури судового збору.

Отже, фактично це витрати, що пов'язані з розглядом справи в суді і з виконанням в ній рішення. За викликаними до суду свідками, експертами та перекладачами зберігається їх середній заробіток за місцем роботи. Якщо зазначені особи не є працівниками підприємств, установ, організацій, їм виплачується винагорода за явку до суду або виконану роботу в розмірі пропорційному до розміру мінімальної заробітної плати і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять. При виконанні ними процесуальних обов'язків свідка, експерта, перекладача за межами постійного місця проживання, їм відшкодовуються витрати, понесені у зв'язку з переїздом до місця виклику і назад, найманню житла і добові відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон .

Перекладачам, спеціалістам і експертам, яких призначено під час підготовки справи до розгляду або судового розгляду не в порядку службового доручення, за виконану роботу виплачується винагорода, що обчислюється пропорційно до середньої заробітної плати за кожну годину .

За правилом ст. 84-87 ЦПК України кошти, необхідні на оплату свідків, експертів, а також на проведення огляду на місці, вносить наперед сторона, яка порушила відповідне клопотання. Якщо виклик цих осіб або огляд на місці провадиться за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, потрібні для цього кошти вносяться обома сторонами порівну. Перелічені суми не вносяться стороною, звільненою від оплати судових витрат. В таких випадках оплата провадиться з коштів, що відпускаються за кошторисом суду.

Окремий порядок передбачений для стягнення витрат, пов'язаних з розшуком відповідача, місце фактичного перебування якого невідоме, і що можливо як за ініціативою суду, так і за заявою позивача. Для цього суд (суддя) виносить ухвалу, покладаючи розшук відповідача на органи внутрішніх справ, витрати котрих стягуються з відповідача на користь держави в розмірі до п'яти мінімальних заробітних плат .

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться інші витрати, які ст. 79 ЦПК України не включені до судових витрат, але по суті є такими. Це, зокрема: 1) витрати заявника у справі окремого провадження про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, пов'язані з публікацією в місцевій пресі оголошення про виклик до суду держателя цінного паперу (ст. 263 ЦПК); 2) витрати сторони за фактичну втрату робочого часу та ін.

Витрати, понесені сторонами у справі, розподіляються між ними за правилами, встановленими ст. 88 ЦПК України. Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі понесені витрати. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Витрати, понесені позивачем при відмові його від позову, відповідачем не відшкодовуються. Але якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок добровільного їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, то суд за заявою позивача присуджує з відповідача всі понесені у справі витрати.

Витрати у справі, понесені стороною, відшкодовуються не тільки другою стороною, а також у передбачених законом випадках за рахунок держави. Так, при відмові повністю або частково в позові органам прокуратури, а також органам державного управління, іншим організаціям, установам, підприємствам і окремим громадянам, які звернулися з вимогою до суду на захист прав та охоронюваних інтересів інших осіб, відповідачеві відшкодовуються з коштів бюджету понесені ним у справі витрати повністю або пропорційно тій частині позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено.

В разі відмови в позові позивачеві, звільненому від сплати судових витрат, вони приймаються на рахунок держави. Якщо обидві сторони звільнені від сплати витрат, то понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи відносяться за рахунок держави.

Витрати, понесені судом, стягуються з кожної сторони пропорційно до тієї частини позову, щодо якої рішення постановлено проти неї, і зараховуються в бюджет. Коли сторона, на користь якої постановлено рішення, звільнена від сплати судових витрат, то останні стягуються з другої сторони у бюджет держави.