Зміни в позовному спорі

Позивач має право на стадії провадження у справі до судового розгляду і подальшого розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою в усякій стадії цивільного процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду (ст. 31 ЦПК).

Необхідність у зміні підстав позову можлива тоді, коли в процесі підготовки чи розгляду справи встановлюється невідповідність між фактами, що обґрунтовують позов, і обставинами, за якими така вимога може бути задоволена. Зміна підстави позову означає, що замість юридичних фактів, що обґрунтовують позовну вимогу, покладені нові.

Зміна предмета позову можлива тоді, коли в процесі провадження у справі до судового розгляду або розгляду справи замість первісних спірних правовідносин заявлені нові. При уточненні, доповненні чи конкретизації формулювання вимоги предмет позову залишається незмінним, а змінюються, як правило, зміст позову - збільшується або зменшується спірна сума або пред'являється альтернативна вимога.

Відмова від позову- це відмова від заявленої в суді матеріально-правової вимоги до відповідача і від судового захисту своїх прав. Такі дії є волевиявленням позивача. Відмова від позову повинна носити безумовний характер. Особа, яка виконує такі дії, має право одержати роз'яснення суду про правові наслідки такої відмови (ст. 174 ЦПК).

Право на відмову від позову реалізується виконанням процесуальних дій в усній чи письмовій формі. При прийнятті відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. Але коли відповідач пред'являє зустрічний позов, то справу належить розглядати як і тоді, коли є відмова від подальшого проведення процесу у зв'язку з необґрунтованістю позову.

Формою відмови другої сторони - відповідача від належних прав на судовий захист буде визнання позову - безспірна згода відповідача, висловлена ним в судовому засіданні, про задоволення пред'явлених до нього вимог і спрямована на закінчення спору шляхом встановлення позитивного для позивача судового рішення.

Визнання позову викликає певні юридичні наслідки - звільняє суд від подальшого дослідження обставин у справі, а позивача - від доказової діяльності на обґрунтування позову і є підставою для задоволення судом вимог позивача. При визнанні факту інші особи, які беруть участь у справі (позивач і особи, які пред'явили вимогу в інтересах інших осіб), звільняються від обов'язку доказування його за допомогою інших засобів.

Мирова угода - це укладена в цивільному процесі угода між сторонами у справі і затверджена судом про умови припинення спору про право цивільне на підставі взаємних уступок - відмови позивача від частини своїх вимог або зміни їх, визнання відповідачем зміненого позову чи зменшеного розміру позовних вимог.

Коли мирова угода укладається поза судом і ним не затверджується, то вона підлягає доказуванню в суді. Затверджена судом мирова угода є підставою для виконання. Але затвердження судом мирової угоди не означає, що суд цим самим стверджує існуючі між сторонами відносини. Суд перевіряє, чи вільна виявлена воля сторін мирової угоди, чи не порушені будь-які права та інтереси, чи не шкодить мирова угода державним і громадським інтересам; щоб під виглядом мирової угоди не затверджувалась незаконна угода, не втілювався договір, не пов'язаний з предметом позову, для укладення якого встановлений нотаріальний порядок тощо. Не допускається укладення мирової угоди, спрямованої на звільнення в обхід закону від майнової відповідальності посадових осіб, винних в заподіянні підприємствам і організаціям шкоди незаконним звільненням з роботи працівників, у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі та ін.

Контроль суду забезпечує законність укладення мирової угоди і гарантує захист прав та інтересів суб'єктів спірних матеріально-правових правовідносин.

Ухвалюючи в попередньому судовому засіданні рішення у зв'язку з визнанням відповідачем позову або закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову чи визнанням укладеної між сторонами мирової угоди, суди повинні враховувати положення ст. ст. 174, 175 ЦПК України та до ухвалення відповідного судового рішення роз'яснювати сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій.